Рішення

від 22.06.2012 по справі 15/5007/37/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "22" червня 2012 р. Справа № 15/5007/37/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кравець С.Г.

при секретарі Пастощук О.А.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - представника за довіреністю від 22.05.2012р.,

від відповідача: ОСОБА_2 - представника за довіреністю від 14.06.2012р.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційне підприємство" (м.Попасна Луганська область)

до Публічного акціонерного товариства "Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод" (м.Малин Житомирська область)

про стягнення 1429150,00 грн.

В порядку ст. 77 ГПК України в судовому засіданні 14.06.2012р. оголошувалась перерва до 22.06.2012р.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційне підприємство" звернулось до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод" про стягнення 1429150,00 грн., із яких 505000,00грн. штрафу та 924150,00грн. пені.

Представник позивача в судовому 14.06.2012р. засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні 14.06.2012р. проти позову заперечив, посилаючись на несвоєчасне виконання позивачем зобов'язань з оплати товару за контрактом.

З метою надання можливості відповідачу подати письмовий відзив на позовну заяву та докази в спростування позовних вимог, в судовому засіданні оголошувалась перерва до 22.06.2012р.

Після перерви представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача письмового відзиву на позовну заяву не подав, просив відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 01.10.2010р. між Відкритим акціонерним товариством "Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод", найменування якого було змінено на Публічне акціонерне товариство "Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод", (відповідач/виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційне підприємство" (відповідач/замовник) укладено контракт на поставку комплекту технічної документації та обладнання для організації формувальної дільниці виробництва точних відливок методом вакуумно-плівкової фомовки (ВПВ) № 102/03 (а.с. 84-86).

Згідно п. 1.1 договору, виконавець приймає на себе зобов'язання по поставці замовнику технічної документації та комплексу обладнання для виробництва відливок методом вакуумно-плівкового формування (ВПФ) у складі, зазначеному в Специфікації (додаток №1), що є невід'ємною частиною даного контракту, далі - обладнання. Виконавець здійснює наладку і шефмонтаж обладнання, запуск його в експлуатацію, навчання обслуговуючого персоналу та відпрацювання технології виробництва по три деталі представника на виробництві, з виготовленням моделей і стержневих ящиків: "Башмак неповоротный" 100.40.016-2, "Распорка триангеля" 100.40.025-0.

Комплекс (Дільниця ВПФ) забезпечує виконання вимог, що ставляться до відливу розмірної точності, допуску на відхилення форми, розміщення та нерівностей поверхонь, а також маси у відповідності з державними і галузевими стандартами.

Пунктом 2.1 контракту сторони погодили, що виконавець здійснює відвантаження обладнання автомобільним транспортом на умовах СРТ - склад замовника згідно Інкотермс-2000. Дата відвантаження підтверджується шляхом направлення за допомогою факсимільного зв'язку на адресу замовника копії видаткової накладної.

Відповідно до п. 2.2 контракту строк виготовлення обладнання визначений Специфікацією (додатком № 1), що є невід'ємною частиною даного контракту.

Пунктами 3.1, 3.2 контракту сторони погодили, що усі розрахунки по даному контракту здійснюються у гривнях. Вартість технічної документації та обладнання по даному контракту складають із комплектацією виробників України та СНГ - 5050000,00грн. (п'ять мільйонів п'ятдесят тисяч гривень), у т.ч. ПДВ - 20% - 841666,67грн. В дану вартість також входять роботи, зазначені в п. 1.1 даного контракту.

Згідно п.п. 3.3, 3.4 контракту, оплата по даному контракту здійснюється замовником у безготівковій формі у гривнях шляхом перерахування на розрахунковий рахунок виконавця. Замовник здійснює оплату по даному контракту шляхом перерахування 100% (ста відсотків) передоплати від суми контракту на протязі двадцяти календарних днів з моменту підписання сторонами даного контракту на розрахунковий рахунок виконавця згідно виставленого рахунку-фактури.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що на виконання умов укладеного між сторонами контракту, позивачем було перераховано відповідачу попередню оплату в сумі 5050000,00грн. Проте, відповідач взяті на себе зобов'язання за контрактом щодо виконання визначених у специфікації № 1 до контракту зобов'язань, в обумовлені строки не виконав. Посилаючись на невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за контрактом, позивач просить стягнути на свою користь з відповідача 505000,00грн. штрафу та 924150,00грн. пені.

Оцінивши в сукупності наявні в матеріалах справи документи господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційне підприємство" підлягають задоволенню враховуючи наступне.

Так, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Приписами частини 1, 2 статті 67 Господарського кодексу України встановлено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Відповідно до приписів статей 173, 174 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до приписів статей 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Вказана норма кореспондується зі статтею 193 Господарського кодексу України.

Водночас, положення ч. 1 ст. 174 ГК України, а також п. 3 ч.1 ст.3 ЦК України, якою закріплений принцип свободи договору, передбачають можливість існування змішаного типу договору, тобто такого договору, який опосередковує різнорідні відносини та поєднує умови, які є необхідними для формування певного виду зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до статті 629 цього кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами, а тому суттєвим для вирішення спору, який випливає з договору є встановлення обставин виконання сторонами тих умов договору, які є спірними та з якими закон пов'язує настання певних правових наслідків.

В даному випадку, укладений сторонами договір за своєю правовою природою є змішаним та містить ознаки договорів поставки та підряду.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона - підрядник зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони - замовника, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно приписів статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

З матеріалів справи вбачається, що 14.10.2010р. Відкритим акціонерним товариством "Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод" було виставлено позивачу рахунок №206 від 14.10.2010р. на суму 5050000,00грн. для проведення оплати за контрактом № 102/03 від 01.10.2010р. (а.с. 45).

В свою чергу, на виконання умов контракту №102/03 від 01.10.2010р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційне підприємство" було перераховано на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти в сумі 5050000,00грн., що підтверджується банківськими виписками:

- від 14.10.2010р. за № 351 на суму 1050000,00грн. (а.с. 46),

- від 18.10.2010р. за № 360 на суму 1050000,00грн. (а.с. 47),

- від 22.10.2010р. за № 393 на суму 1000000,00грн. (а.с. 48),

- від 25.10.2010р. за № 394 на суму 1000000,00грн. (а.с. 49),

- від 07.12.2010р. за № 566 на суму 250000,00грн. (а.с. 50),

- від 29.12.2010р. за № 635 на суму 700000,00грн. (а.с. 51-52).

Як зазначалося вище, згідно п. 2.2 контракту сторони погодили, що строк виготовлення обладнання визначений Специфікацією (додатком № 1), що є невід'ємною частиною даного контракту.

У відповідності до наявного в матеріалах справи додатку №1 до контракту №102/03 від 01.10.2010р. (Специфікація № 1) вбачається, що сторони погодили наступні етапи виконання контракту:

1. Розробка та погодження із замовником технологічного планування дільниці ВПФ. Розрахунок необхідних потужностей. Розрахунок використання витратних матеріалів. Строк виконання робіт - 30 днів з моменту передоплати.

2. Розробка та виготовлення обладнання модельно-опочного оснащення, у тому числі нестандартизованого обладнання: установка формувальна; установка транспортно-заливочна (карусель - 2шт); установка нагріву та облицювання плівкою; установка вибивки; охолоджувач піску; установка транспортування та регенерації піску; бункер-накопичувач; установка переміщення форм; система вакуумного забезпечення (вакуумна станція); ресивер; бак-відстійник, металоконструкції, траверси, затискачі для опок, вакуумні затвори, зворотні клапани та інше; комплект вакуумних опок (верх/низ); комплект подмодельних плит (верх/низ); монорельс від печі до місця заливки форм. Строк виконання робіт - 153 дні з моменту попередньої оплати.

3. Розробка робочого проекту дільниці ВПФ (обладнання) з інструкцією по використанню. Строк виконання робіт - 153 дні з моменту попередньої оплати.

4. Розробка технічних завдань на спеціальні частини проекту (електропостачання, водопостачання і каналізація, стиснуте повітря, вентиляція, будівельна частина). Строк виконання робіт - 30 днів з моменту попередньої оплати.

5. Шеф-монтаж обладнання, пуско-налагоджувальні роботи, запуск обладнання у експлуатацію, навчання обслуговуючого персоналу. Строк виконання робіт - 30 днів з моменту відвантаження обладнання.

6. Відпрацювання технології виробництва 3-х деталей-представників на дільниці ВПФ з виготовленням моделей і стержневих ящиків: "Башмак неповоротный" 100.40.016-2, "Распорка триангеля" 100.40.025-0. Строк виконання робіт - 30 днів з моменту попередньої оплати.

У відповідності до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, у відповідності до Специфікації № 1, враховуючи те, що 100% попередню оплату позивачем було проведено у повному обсязі 29.12.2010р., відповідач зобов'язаний був виконати умови контракту у наступні строки:

- по етапам №№ 1,4 та 6 у строк до 29.01.2011р.;

- по етапам №№ 2, 3 у строк - до 31.05.2011р.

Проте, відповідач взяті на себе зобов'язання щодо своєчасного виконання обумовлених контрактом робіт, належним чином та у повному обсязі не виконав. Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що Відкритим акціонерним товариством "Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод" на виконання контракту №102/03 від 01.10.2010р., були виконані із простроченням строків наступні роботи:

- по етапу № 1 - 01.06.2011р., що підтверджується підписаним між сторонами актом здачі-приймання виконаних робіт від 01.06.2011р. (а.с. 42);

- по етапу № 3 - 07.06.2011р., що підтверджується підписаним між сторонами актом здачі-приймання виконаних робіт від 07.06.2011р. (а.с. 41).

- по етапу № 4 - 01.06.2011р., що підтверджується підписаним між сторонами актом здачі-приймання виконаних робіт від 01.06.2011р. (а.с. 44);

- по етапу № 6 - 04.05.2011р., що підтверджується підписаним між сторонами актом здачі-приймання виконаних робіт від 04.05.2011р. (а.с. 43).

Роботи по етапах № 2 та № 5 Відкритим акціонерним товариством "Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод" виконано не було. В матерілах справи відсутні докази, які підтверджують протилежне.

16.03.2012р. позивачем на адресу відповідача було надіслано вимогу (а.с. 59-61), відповідно до якої, посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань за контрактом №102-03 від 01.10.2010р., позивач просив сплатити відповідача пеню в сумі 924150,00грн. та штраф в сумі 505000,00грн., нараховані у відповідності до п. 5.4 контракту.

Зазначену вимогу відповідачем було отримано 20.03.2012р., що підтверджується поштовим повідомленням №9320002796454 (а.с. 63), проте залишено без відповіді та задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п.5.4 контракту №102/03 від 01.10.2010р. сторони погодили, що за порушення строків виготовлення та/або відвантаження та/або монтажу, пуско-налагоджувальних робіт, запуску обладнання в експлуатацію виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% суми даного контракту за кожен день прострочення, а за прострочення понад 15 (п'ятнадцять) календарних днів, додатково сплачує штраф у розмірі 15% суми контракту за кожен випадок порушення.

Оскільки фактичні обставини справи свідчать про порушення відповідачем умов контракту, зокрема щодо строків виготовлення обладнання (2 етап згідно із специфікацією), що також не заперечувалось представником відповідача в судовому засіданні 22.06.2012р., господарський суд приходить до висновку про наявність правових підстав для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої п. 5.4 контракту №102/03 від 01.10.2010р.

Як вбачається з позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 924150,00грн. Пеня нарахована позивачем за період з 05.06.2011р. (01.01.2011р. + 153 дні для належного виконання згідно умов контракту) по 05.12.2011р. на суму вартості контракту 5050000,00грн. з урахуванням вимог ст. 232 ГК України.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок пені, господарський суд вважає його обґрунтованим, а вимоги позивача про стягнення з відповідача 924150,00грн. пені правомірними.

Крім того, за несвоєчасне виконання зобов'язань по контракту №102/03 від 01.10.2010р., у відповідності до п. 5.4 контракту, позивачем нараховано відповідачу штраф в сумі 505000,00грн., що становить 10% від вартості контракту. Оскільки відповідачем допущено прострочення виконання зобов'язань за контрактом (2 етапу робіт) на більш ніж на 15 днів, вимоги позивача про стягнення на свою користь з відповідача 50500,00грн. штрафу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При цьому, не є обґрунтованими посилання представника відповідача, що наводились у спростування прострочення відповідачем виконання зобов'язань за контрактом, на те, що позивач в порушення п.3.4 контракту несвоєчасно провів оплату, оскільки згідно умов договору виконання робіт було пов'язано саме з фактом отримання передоплати (протягом 153 днів з моменту отримання передоплати), а не з конкретною датою її здійснення. Крім того, відповідачем жодним чином не доведено та не обгрунтовано суду, що саме порушення строків здійснення позивачем передоплати призвело до невиконання відповідачем своїх зобов'язань за контрактом в частині 2 етапу за специфікацією більше ніж на рік.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ст.34 вищевказаного Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, позов обґрунтований, підтверджений належними доказами, що містяться в матеріалах справи та підлягає задоволенню. З відповідача підлягає стягненню на користь позивача 924150,00грн. пені та 505000,00грн. штрафу.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності із ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

На підставі ст.ст. 6, 11, 525, 526, 712, 837 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193, ч. 1 ст. 216, ч. 1 ст. 230, ч. 4 ст. 231, ч. 6 ст. 232 ГК України та керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод" (11601, Житомирська область, м. Малин, вул. Огієнка, буд. 55, ідентифікаційний код 30793296)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційне підприємство" ( 93300, Луганська область, м. Попасна, вул. 60 років утворення СРСР, 2б, ідентифікаційний код 32023338)

- 505000,00грн. штрафу,

- 924150,00грн. пені,

- 28583,00грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 27.06.12

Суддя Кравець С.Г.

Віддрукувати:

1 - до справи,

2,3 - сторонам (рек.зпов.)