Рішення

від 15.06.2012 по справі 5008/306/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.06.2012 Справа № 5008/306/2012

за позовом Закарпатського транспортного прокурора в інтересах держави

Державного територіально-галузевого об"єднання "Львівська залізниця"

в особі: ВП "Хустська дистанція колії", м. Хуст

до відповідача : Підвиноградівської сільської ради, АДРЕСА_1

третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про: визнання недійсним акта

Суддя Г.Й.Бобрик

Представники:

від Закарпатської транспортної прокуратури - не з'явився

від позивача - не з'явився

від відповідача -не з'явився

від третьої особи -

СУТЬ СПОРУ : Закарпатський транспортний прокурор в інтересах держави - Державного територіально-галузевого об"єднання "Львівська залізниця" в особі ВП "Хустська дистанція колії", м. Хуст подав до суду позовну заяву до Підвиноградівської сільської ради с. Підвиноградів Виноградівського району, третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача - ОСОБА_1 АДРЕСА_1 про відшкодування збитків завданих злочином шляхом визнання недійсним державного акта на право користування землею площею 0, 25 га. серія І-ЗК № 004708, виданого ОСОБА_2.

Уповноважений представник позивача та помічник прокурора, присутні у попередніх судових засіданнях, просять суд визнати недійсним Державний акт серії І-ЗК № 004708? виданий ОСОБА_2 на право користування землею площею 0,25 га..

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач допустив порушення встановленого порядку вилучення земельної ділянки, всупереч нормам ст. ст. 2, 4, 7, 17, 21 Земельного кодексу України (у редакції 1990 року), шляхом прийняття рішення сьомої сесії двадцять третього скликання виконавчого комітету Підвиноградівської сільської ради від 12.11.99 "Про передачу земельних ділянок у приватну власність", яким передано в приватну власність громадянам села Підвиноградів земельні ділянки, які були в них у користуванні, в тому числі і громадянці ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0, 25 га., що знаходиться в межах смуги відведення земель залізничного транспорту на 56 км. + 361 м. перегону "Вилок-Виноградів" ВП "Хустська дистанція колії ДТГО "Львівська залізниця"", та на яку ОСОБА_2 виготовила Державний акт на право користування землею площею 0, 25 га. серії І-ЗК № 004708, що підлягає скасуванню.

Позивач та прокурор стверджує, що вказана земельна ділянка з моменту прийняття вілповідачем згаданого рішення, та на даний час, відповідно до Державного акту серії ІІ-ЗК № 701 на право постійного користування землею площею 219,84 га. від 10.06.1996 р.. перебуває у користуванні Львівської державної залізниці, яка знаходиться в структурі "Укрзалізниці" і підпорядковувалась Міністерству інфраструктури

Відповідач та третя особа у поясненнях; відзиві на позов, та усно просять суд відмовити у задоволенні позову, покликаючись на недоведеність позовних вимог та законність Державного акта на право приватної власності землею площею 0, 25 га. серії І-ЗК № 004708, виданий ОСОБА_2; вказують на те, що прокурор не довів, що оспорюваний державний акт на право власності на землю порушує права чи законні інтереси позивача; що земельна ділянка, на яку видано державний акт, належить на праві користування саме позивачеві - ВП "Хустська дистанція колії" Державного територіально-галузевого об"єднання "Львівська залізниця"; що земельна ділянка площею 0,25 га, яка згідно свідоцтва на спадщину за заповітом № 233/2000 належить ОСОБА_1 є одною і тою ж, що вказана у Державному акті на право постійного користування землею серії ІІ-ЗК № 701.

За згодою сторін, відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України, в процесі розгляду справи оголошувались перерви до 30.05.12 14: 10 год., до 13.06.12 14:10 год., до 15.06.12 09:30 год., для надання можливості сторонам подати додаткові документи, які стосуються спірних відносин.

15.06.12 після оголошення перерви, учасники судового процесу на оголошення вступної та резолютивної частини рішення в судове засідання не з'явились, про причини нез'явлення суд не повідомили.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Вивчивши та оцінивши матеріали справи в сукупності , суд

встановив :

Відповідач по справі - Підвиноградівська сільська рада Виноградівського району Закарпатської області - рішенням (а.с. 13) сьомої сесії двадцять третього скликання від 12.11.99 "Про передачу земельних ділянок у приватну власність" (п. 1 рішення) передала у приватну власність громадянам села Підвиноградів земельні ділянки, які були у них у користуванні (згідно додатку 1).

Додаток, який зазначається у п. 1 згаданого рішення, позивач до позовних матеріалів не долучив і на вимогу суду також не надав, пояснивши, що такий відсутній.

На підставі даного рішення відповідач видав Державний акт на право приватної власності на землю серії І-ЗК № 004708, ОСОБА_2, в тому що їй передається у приватну власність земельна ділянка площею 0, 25 га, що розташована на території АДРЕСА_1 для обслуговування житлового будинку та ведення підсобного господарства. Державний акт зареєстрований у книзі записів державних актів за № 108 (а.с. 12).

У зв'язку зі смертю гр. ОСОБА_2, мешканки АДРЕСА_2, земельна ділянка площею 0,25 га, згідно свідоцтва на спадщину за заповітом № 233/2000 перейшла до гр. ОСОБА_1, мешканки АДРЕСА_1, яка є третьою особою у даній справі.

Позивач та прокурор, вважають що вказаний акт на право приватної власності на землю є таким, що підлягає скасуванню з огляду на те, що земельна ділянка на яку видано державний акт перебуває у користуванні Львівської державної залізниці, що підтверджує Державний акт серії ІІ-ЗК № 701 на право постійного користування землею площею 219,84 га . (а.с. 8-9). Отже, відповідач приймаючи рішення сьомої сесії двадцять третього скликання виконавчого комітету Підвиноградівської сільської ради від 12.11.99 "Про передачу земельних ділянок у приватну власність" відповідач допустив порушення встановленого порядку вилучення та зміни цільового призначення спірної земельної ділянки.

Стаття 1 ГПК України передбачає право на звернення до господарського суду підприємств, установ, організацій, інші юридичних осіб (у тому числі іноземних), громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації) згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Господарський суд також порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Згідно ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) кожна особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Встановлений Господарським кодексом спосіб захисту прав та законних інтересів може бути застосований з огляду на норми ч. 2 ст. 16 ЦК України.

За статтею 152 Земельного кодексу України, який є спеціальним законом у сфері земельних відносин, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту права власності на землю. При цьому порушені права власника земельної ділянки або землекористувача підлягають захисту способами передбаченими частиною 3 цієї статті.

Відповідно до вказаної норми, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється зокрема шляхом визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, а також застосування інших передбачених законом способів, у тому числі, поновлення прав юридичних і фізичних осіб, порушених внаслідок прийняття неправомірних рішень.

Згідно ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником документу, що посвідчує це право, та його державної реєстрації. Таким документом на підставі ч. 1 ст. 126 ЗК України є державний акт на право власності на земельну ділянку, який лише посвідчує відповідне право і в зв"язку з виникненням обставин щодо нечинності, визнання недійсним (незаконним) правового акта, який саме породжував права і обов"язки посвідчені таким державним актом, цей державний акт втрачає свою дію.

Тобто Державний акт на право власності на землю є лише документом, що підтверджує певні встановлені факти, події (набуття права власності за рішенням повноважної особи) і залежний від правомірних або неправомірних дій цієї особи, які можуть бути припинені в передбаченому законом порядку. Позовна вимога про визнання недійсним Державного акта на право приватної власності на землю, як правило, заявляється як другорядна (в комплексі з іншими вимогами), а тому вирішення даного питання є похідним від встановлення факту права власності на спірну земельну ділянку. Отже, при встановленні останнього оспорюваний акт є нікчемним, і визнання його незаконним не вимагається.

Нормами ст. 378 Цивільного Кодексу України встановлено, що право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Оспорюваний державний акт, прийнятий на підставі рішення сьомої сесії двадцять третього скликання Виконавчого комітету Підвиноградівської сільської ради від 12.11.99 "Про передачу земельних ділянок у приватну власність", яке є чинним, не оскаржувалось та не скасоване на день розгляду справи.

Враховуючи те, що рішення сьомої сесії двадцять третього скликання Виконавчого комітету Підвиноградівської сільської ради від 12.11.99 "Про передачу земельних ділянок у приватну власність" є чинним, у встановленому законом порядку недійсним, чи незаконним не визнавалося, суд вважає що відсутні підстави для визнання Державного акта серії І-ЗК № 004708 виданого ОСОБА_2 на право приватної власності на землю недійсним.

Поряд з цим, позивачем не доведено ні порушення оскаржуваним актом прав чи охоронюваних законом інтересів позивача (прокурора), ні невідповідність вказаного Державного акта на землю вимогам законодавства, що існувало на час виникнення спірних відносин.

З огляду на викладене, суд відмовляє у задоволенні позову повністю.

Керуючись ст. ст. 4, 15, 16, 316, 325, 378 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 34, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили та підлягає оскарженню в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

Рішення підписано 27.06.2012 р.

Суддя Г.Й. Бобрик