Рішення

від 19.06.2012 по справі 5011-4/4311-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-4/4311-2012 19.06.12

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Сальвадор» До Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Третя особаДержавна казначейська служба України Простягнення 238 879,76 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача Войлов В.В.

Від відповідача Горбач Я.В.

Від третьої особи не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача -Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи 198 810 грн. основного боргу, 27 634,59 грн. інфляційних збитків, 12 435,17 грн. 3% річних, а всього 238 879,76 грн. заборгованості за договором від 15.12.2009 № 21-5/46.

Відповідач позовні вимоги не визнає, надав письмові заперечення від 26.04.2012р. та доповнення до заперечень на позовну заяву від 24.05.2012р.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.12.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сальвадор" та Міністерством України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту заселення від наслідків Чорнобильської катастрофи був укладений договір №21-5/46 на поставку продукції спеціального призначення акумуляторних батарей еквівалент Прибой -2С , відповідно до якого постачальник був зобов'язаний поставити у власність Замовнику продукцію спеціального призначення акумуляторні батареї еквівалент Прибой-2С, в кількості згідно специфікації, а Замовник зобов'язаний прийняти та оплатити продукцію спеціального призначення на умовах цього договору.

Ціна договору відповідно до п.2.1. становила 198 810,00 грн. за цінами відповідно до специфікації з врахуванням транспортних витрат.

Згідно п. 3.3. договору продукція спеціального призначення в повному обсязі повинна була бути поставлена Замовнику в термін не пізніше 25 грудня 2009 року.

Позивачем була здійснена поставка, продукції 21 грудня 2009 року у повному обсязі, що підтверджується актом приймання-передачі від 21.12.09. №1540/162-П, видатковою накладною від 21.12.09. №РН-0000005 та довіреністю від 21.12.09. серії НБЙ №027129 на отримання матеріальних цінностей. Продукція була прийнята у повному обсязі та без зауважень.

Таким чином, зобов'язання щодо поставки продукції за вищевказаним договором Позивачем було виконано належним чином та у повному обсязі (акумуляторні батареї еквівалент Прибой-2С в кількості 47 шт. на суму 198810,00 грн.).

Відповідно до п.2.2. вищезазначеного договору розрахунок за продукцію спеціального призначення здійснюється протягом 10-ти банківських днів з моменту поставки частини продукції спеціального призначення за поставлену частину або з моменту поставки продукції спеціального призначення у повному обсязі на підставі акту прийому-передачі, у даному випадку оплата Продукції повинна була здійснитися до 12 січня 2010 року включно.

Однак, в порушення вищевказаних умов договору Відповідач оплату поставленої Продукції не здійснив.

Суду доведено, що у зв 'язку з цим Позивач неодноразово листами від 11.05.10. б/н, від 01.06.10. б/н від 20.09.10. б/н, від 17.11.10. б/н, від 13.12.10. б/н, від 19.08.11. б/н, від 06.10.11. б /н, від 16.01.12 б/н та претензією від 02.02.11. №19/114, вимагав її оплати, однак сума боргу так і не була погашена.

До того ж, між сторонами був підписаний акт звірки від 20.01.10., який підтверджує суму боргу за поставлену Продукцію у розмірі 198810, 00 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір №21-5/46 є договором поставки.

Згідно зі ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Стаття 655 ЦК України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За видатковою накладною від 21.12.09. №РН-0000005 позивач поставив відповідачу товар, визначений договором, на загальну суму 198 810,00 грн.

Відповідно до п. 2. Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16 травня 1996 р., сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі -цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Товар за вказаною накладною було отримано у повному обсязі уповноваженою особою відповідача за довіреністю серії НБИ № 027129 від 21.12.2009 р., належним чином засвідчена копія якої міститься у матеріалах справи.

Таким чином, факт передачі товару позивачем та його прийняття відповідачем вважається судом доведеним.

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 2.2 Договору розрахунок за продукцію спеціального призначення здійснюється при наявності коштів на реєстраційному рахунку Замовника (Відповідача у справі) протягом 10 банківських днів з моменту поставки частини продукції спеціального призначення за поставлену частину або з моменту поставки продукції спеціального призначення за поставлену у повному обсязі на підставі акту приймання-передачі, накладної та рахунку-фактури Постачальника.

Разом з тим, пунктом п. 2.5 договору № 21-5/46 від 15.12.2009р., укладеного між сторонами, передбачено, що у разі зменшення бюджетних призначень під час уточнення показників Державного бюджету України та у разі ненадходження бюджетних коштів на реєстраційний рахунок Замовника (відповідача), сторони повинні здійснити коригування обсягів та загальної вартості продукції в сторони зменшення, що оформлюється додатковою угодою про внесення змін до цього договору, за підписами сторін. Продукція поставлена до вказаних обставин повинна бути оплачена у повному обсязі.

Таким чином, посилання Відповідача на відсутність бюджетного фінансування, а також на недофінансування капітальних видатків не звільняє його від виконання зобов'язань щодо оплати поставленого та прийнятого Товару, який був поставлений у грудні 2009 року, тобто до настання вказаних обставин (які стали відомі відповідачеві у січні 2010 року, тобто після повної поставки та прийняття продукції).

Пункт 2.5 договору, також зобов'язує сторін у разі настання таких обставин як зменшення бюджетних призначень та ненадходження бюджетних коштів, оформити додаткову угоду щодо зменшення обсягів та загальної вартості продукції (при цьому такий обов'язок покладено на обидві сторони договору), чого сторонами зроблено не було.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися - належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для неналежного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач є таким, що не виконав свої грошові зобов'язання щодо оплати за поставлений товар, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача основної суми боргу підлягають задоволенню.

З огляду на наявність прострочення грошового зобов'язання, позивач також нарахував відповідачу суму боргу з урахуванням 3% річних від простроченої суми та боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Згідно здійсненого позивачем розрахунку з відповідача підлягає стягненню 3% річних в сумі 12 435,17 грн. та 27 634,59 грн. інфляційної складової боргу, відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України та п. 3 статті 83 чинного Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, що приймає рішення, має право у певних випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання; це ж питання врегульовано і в роз'ясненні Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 № 02-5/293 "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань".

Судом при вирішенні питання про стягнення з Відповідача 3% річних та індексу інфляції прийнято до уваги, що кредиторська заборгованість утворилась у зв'язку з недофінансуванням МНС України з державного бюджету у 2009р.

В матеріалах справи містяться докази того, що Відповідач неодноразово ініціював перед Кабінетом Міністрів України та Міністерством фінансів України розгляд питання щодо внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2010рік»та Закону України «Про Державний бюджет України на 2011рік»щодо збільшення видатків для МНС на погашення кредиторської заборгованості минулих періодів.

У Законі України «Про Державний бюджет України на 2012рік»кошти передбачені за бюджетною програмою КПКВ 3201540 відсутні.

Враховуючи причини неналежного виконання зобов'язання, намагання добровільного усунення відповідачем порушення та його наслідків, враховуючи що кошти (індекс інфляції та 3% річних) які заявлені Позивачем повинні будуть стягнуті з Відповідача, який фінансується з Державного бюджету, об'єктивно оцінив всі надані сторонами докази неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань, господарський суд вважає за можливе зменшити розмір індексу інфляції та 3% річних, які підлягають стягненню з відповідача, який порушив зобов'язання за договором, до 1000, 00грн. - 3% річних та до 2000,00грн. - індексу інфляції.

Тому вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних та індексу інфляції підлягає задоволенню частково, у сумі 1000,00грн. -3% річних та 2 000,00 грн. індексу інфляції.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи позивач довів, що його вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково в сумі 198 810 грн. основного боргу, 1000,00грн.-3% річних та 2000,00грн. індексу інфляції. В решті частині стягнення 3% річних та індексу інфляції суд відмовляє, з підстав вищезазначенихю.

Твердження Відповідача, що позивачем надано не належні докази в підтвердження заборгованості за договором, спростовуються матеріалами справи та судом не приймаються.

Витрати по оплаті судового збору, відповідно ст. 49 ГПК України покладаються на Відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Міністерства України з питань надзвичайних ситуації та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (01030, м. Київ, вул. О. Гончара 55а; код ЄДРПОУ 00013528) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сальвадор»(02094, м. Київ, вул. Алма-Атинська, 14-а, код ЄДРПОУ 32489967) 198 810 (сто дев'яносто вісім тисяч вісімсот десять) грн. основного боргу за поставлений товар, 1 000 (одну тисячу) 00грн. -3% річних, 2 000( дві тисячі) 00грн. - індексу інфляції, 4 777 (чотири тисячі сімсот сімдесят сім) грн. 60 коп. судового збору.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

В решті частині стягнення 3% річних та індексу інфляції відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.І.Борисенко

Повне рішення складено: 02.07.2012р.