Постанова

від 05.09.2012 по справі 5011-4/4311-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.09.2012 № 5011-4/4311-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Смірнової Л.Г.

суддів: Чорної Л.В.

Тищенко О.В.

при секретарі: Гордовій Г.Л.

За участю представників:

від позивача - Войлов В.В., довіреність б/н від 13.02.2012;

від відповідача - Горбач Я.В., довіреність №01-7/08 від 03.01.2012;

від третьої особи - не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи

на рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2012

у справі № 5011-4/4311-2012 (суддя - Борисенко І.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сальвадор"

до Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи

третя особа: Державна казначейська служба України

про стягнення 238879,76 грн.

Суть спору та апеляційної скарги:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сальвадор" (далі - позивач) до Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 198810,00 грн. основного боргу, 27634,59 грн. інфляційних збитків, 12435,17 грн. 3% річних, а всього 238879,76 грн. заборгованості за договором від 15.12.2009 № 21-5/46.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.06.2012 у справі №5011-4/4311-2012 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сальвадор" задоволено частково. Стягнуто з Міністерства України з питань надзвичайних ситуації та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сальвадор» 198810,00 грн. основного боргу за поставлений товар, 1000,00грн. - 3% річних, 2 000,00грн. - індексу інфляції, 4777 ,60 грн. судового збору. В іншій частині стягнення 3% річних та індексу інфляції відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2012 у справі № 5011-4/4311-2012 скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.07.2012 апеляційну скаргу Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 08.08.2012.

Від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.08.2012 розгляд апеляційної скарги відкладено на 05.09.2012 у зв'язку з неявкою представників сторін та третьої особи.

В судове засідання з'явились представники сторін.

Представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати.

Представник позивача, заперечив проти вимог апеляційної скарги, надав відзив на апеляційну скаргу, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

15.12.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сальвадор" та Міністерством України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту заселення від наслідків Чорнобильської катастрофи був укладений договір №21-5/46 на поставку продукції спеціального призначення акумуляторних батарей еквівалент Прибой -2С , відповідно до якого постачальник був зобов'язаний поставити у власність Замовнику продукцію спеціального призначення акумуляторні батареї еквівалент Прибой-2С, в кількості згідно специфікації, а Замовник зобов'язаний прийняти та оплатити продукцію спеціального призначення на умовах цього договору.

Ціна договору відповідно до пункту 2.1. становила 198810,00 грн. за цінами відповідно до специфікації з врахуванням транспортних витрат.

Згідно з пунктом 3.3. договору продукція спеціального призначення в повному обсязі повинна була бути поставлена Замовнику в термін не пізніше 25 грудня 2009 року.

Позивачем була здійснена поставка, продукції 21 грудня 2009 року у повному обсязі, що підтверджується актом приймання-передачі від 21.12.2009 №1540/162-П, видатковою накладною від 21.12.2009 №РН-0000005 та довіреністю від 21.12.2009 серії НБЙ №027129 на отримання матеріальних цінностей. Продукція була прийнята у повному обсязі та без зауважень.

Таким чином, зобов'язання щодо поставки продукції за вищевказаним договором Позивачем було виконано належним чином та у повному обсязі (акумуляторні батареї еквівалент Прибой-2С в кількості 47 шт. на суму 198810,00 грн.).

Відповідно до пункту 2.2. вищезазначеного договору розрахунок за продукцію спеціального призначення здійснюється протягом 10-ти банківських днів з моменту поставки частини продукції спеціального призначення за поставлену частину або з моменту поставки продукції спеціального призначення у повному обсязі на підставі акту прийому-передачі, у даному випадку оплата Продукції повинна була здійснитися до 12 січня 2010 року включно.

Проте, в порушення вищевказаних умов договору Відповідач оплату поставленої Продукції не здійснив.

З матеріалів справи вбачається, що у зв'язку з цим Позивач неодноразово листами від 11.05.2010 б/н, від 01.06.2010 б/н від 20.09.2010 б/н, від 17.11.2010 б/н, від 13.12.2010 б/н, від 19.08.2011 б/н, від 06.10.2011 б/н, від 16.01.2012 б/н та претензією від 02.02.2011 №19/114, вимагав її оплати, однак сума боргу так і не була погашена.

До того ж, між сторонами був підписаний акт звірки від 20.01.2010, який підтверджує суму боргу за поставлену Продукцію у розмірі 198810,00 грн.

Отже, за своєю правовою природою укладений між сторонами договір №21-5/46 є договором поставки.

Згідно зі статтею 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Стаття 655 ЦК України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За видатковою накладною від 21.12.2009 №РН-0000005 позивач поставив відповідачу товар, визначений договором, на загальну суму 198810,00 грн.

Товар за вказаною накладною було отримано у повному обсязі уповноваженою особою відповідача за довіреністю серії НБИ № 027129 від 21.12.2009, належним чином засвідчена копія якої міститься у матеріалах справи.

Таким чином, факт передачі товару позивачем та його прийняття відповідачем вважається судовою колегією доведеним.

Згідно зі статтею 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до пункту 2.2 Договору розрахунок за продукцію спеціального призначення здійснюється при наявності коштів на реєстраційному рахунку Замовника (Відповідача у справі) протягом 10 банківських днів з моменту поставки частини продукції спеціального призначення за поставлену частину або з моменту поставки продукції спеціального призначення за поставлену у повному обсязі на підставі акту приймання-передачі, накладної та рахунку-фактури Постачальника.

Разом з тим, пунктом 2.5 договору № 21-5/46 від 15.12.2009, укладеного між сторонами, передбачено, що у разі зменшення бюджетних призначень під час уточнення показників Державного бюджету України та у разі ненадходження бюджетних коштів на реєстраційний рахунок Замовника (відповідача), сторони повинні здійснити коригування обсягів та загальної вартості продукції в сторони зменшення, що оформлюється додатковою угодою про внесення змін до цього договору, за підписами сторін. Продукція поставлена до вказаних обставин повинна бути оплачена у повному обсязі.

Таким чином, посилання Відповідача в апеляційній скарзі на відсутність бюджетного фінансування, а також на недофінансування капітальних видатків не звільняє його від виконання зобов'язань щодо оплати поставленого та прийнятого Товару, який був поставлений у грудні 2009 року, тобто до настання вказаних обставин (які стали відомі відповідачеві у січні 2010 року, тобто після повної поставки та прийняття продукції).

Пункт 2.5 договору, також зобов'язує сторін у разі настання таких обставин як зменшення бюджетних призначень та ненадходження бюджетних коштів, оформити додаткову угоду щодо зменшення обсягів та загальної вартості продукції (при цьому такий обов'язок покладено на обидві сторони договору), чого сторонами зроблено не було.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися - належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору. Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для неналежного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що відповідач є таким, що не виконав свої грошові зобов'язання щодо оплати за поставлений товар, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача основної суми боргу підлягають задоволенню.

З огляду на наявність прострочення грошового зобов'язання, позивач також нарахував відповідачу суму боргу з урахуванням 3% річних від простроченої суми та боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, відповідно до статті 625 ЦК України.

Згідно здійсненого позивачем розрахунку, який був перевірений судовою колегією, з відповідача підлягає стягненню 3% річних в сумі 12435,17 грн. та 27634,59 грн. інфляційної складової боргу, відповідно до статті 625 ЦК України.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України та пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, що приймає рішення, має право у певних випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Суд першої інстанції при вирішенні питання про стягнення з Відповідача 3% річних та індексу інфляції дійшов помилкового висновку про можливість застосування вищезазначених норм та без належних повноважень зменшив розмір індексу інфляції та 3% річних, які підлягають стягненню з відповідача.

В силу приписів статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Правова природа неустойки, відсотків річних та інфляції є різною, оскільки останні не є штрафними санкціями.

Господарський суд чинним законодавством не наділений правом зменшувати за власною ініціативою розмір відсотків річних та інфляційних витрат, які підлягають стягненню відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.

На підставі наведеного, судова колегія приходить до висновку, що з відповідача підлягають стягненню 3% річних в сумі 12435,17 грн. та 27634,59 грн. інфляційної складової боргу, відповідно до розрахунку позивача, який перевірений судовою колегією.

З огляду на встановлене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Враховуючи вищезазначене, Київський апеляційний господарський суд прийшов до висновку про зміну рішення Господарського суду міста Києва у даній справі в частині відмови в стягненні 3% річних та інфляційних витрат.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи на рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2012 у справі №5011-4/4311-2012 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2012 у справі №5011-4/4311-2012 змінити.

3. Резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2012 у справі №5011-4/4311-2012 викласти в наступній редакції:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сальвадор" задовольнити повністю.

Стягнути з Міністерства України з питань надзвичайних ситуації та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (01030, м. Київ, вул. О. Гончара 55а, код ЄДРПОУ 00013528) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сальвадор» (02094, м. Київ, вул. Алма-Атинська, 14-а, код ЄДРПОУ 32489967) 198810 (сто дев'яносто вісім тисяч вісімсот десять) грн. основного боргу за поставлений товар, 12435 (дванадцять тисяч чотириста тридцять п'ять) 17 грн. - 3% річних, 27634 (двадцять сім тисяч шістсот тридцять чотири) 59 грн. - індексу інфляції, 4777 (чотири тисячі сімсот сімдесят сім) грн. 60 коп. судового збору.

4. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

5. Матеріали справи № 5011-4/4311-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя Смірнова Л.Г.

Судді Чорна Л.В.

Тищенко О.В.