Постанова

від 20.06.2012 по справі 48/410

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.2012 № 48/410

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Федорчука Р.В.

суддів: Лобаня О.І.

Ткаченка Б.О.

секретар судового засідання Криворотько В.В.,

за участю представників сторін, відповідно до протоколу судового засідання від 20.06.2012 року,

розглянувши апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства «Птахофабрика «Київська» на рішення господарського суду міста Києва від 16.01.2012 року,

у справі № 48/410 (головуючий суддя - Бойко Р.В., судді -Шаптала Є.Ю., Івченко А.М.,)

за позовом закритого акціонерного товариства «Птахофабрика «Київська»,

до 1. Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація),

2. Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів 1. Фонду державного майна України,

2. Управління культури і туризму Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації,

за участю прокуратури Деснянського району міста Києва,

про визнання права власності на будівлю,

в с т а н о в и в:

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.01.2012 року по справі № 48/410 за позовом ЗАТ «Птахофабрика «Київська» до Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву про визнання права власності на будівлю - в задоволені позовних вимог відмовлено повністю.

Господарський суд міста Києва при винесені оскаржуваного рішення дійшов висновку про відсутність підстав для захисту порушених прав позивача шляхом визнання права власності на спірний гуртожиток.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду від 16.01.2012 року позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 16.01.2012 року у справі № 48/410 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апелянт посилається на те що, рішення місцевого господарського суду прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права, що є підставою для його скасування.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.04.2012 року, згідно ст. 98 ГПК України, апеляційна скарга була прийнята до апеляційного провадження та призначена до розгляду в судовому засіданні за участю уповноважених представників сторін.

Представник позивача у судовому засіданні 20.06.2012 року надав усні пояснення суду та підтримав доводи апеляційної скарги. У цьому ж судовому засіданні представники відповідача-2, третіх осіб 1,2 та прокуратури також надали усні пояснення суду та заперечили проти доводів апеляційної скарги.

Представник відповідача-1 в судове засідання 20.06.2012 року не з'явися, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до п 3.6. роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 року № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З врахуванням викладеного, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача-1.

В судовому засіданні 20.06.2012 року колегією суддів Київського апеляційного господарського суду було оголошено вступну та резолютивну частини Постанови.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, дослідивши наявні у справі матеріали, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права, при винесені оскаржуваного судового рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції від 16.01.2012 року таким, що підлягає скасуванню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 104 ГПК України підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, неповне з'ясування і недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду обставинам справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 104 ГПК України, порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо суд прийняв рішення про права і обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі.

Дослідивши наявні у справі матеріали, розглянувши доводи апеляційної скарги, колегією суддів Київського апеляційного господарського суду, встановлено наступне.

21.07.1993 року між Фондом державного майна України, Організацією орендарів орендного підприємства «Птахофабрика «Київська» та Акціонерним товариством «Птахофабрика «Київська» (після зміни організаційно-правової форми - Закрите акціонерне товариство «Птахофабрика «Київська») було укладено договір викупу державного майна і передачі його акціонерному товариству (надалі - «Договір викупу»), відповідно до умов якого Фонд зобов'язався передати, Організація орендарів орендного підприємства «Птахофабрика «Київська» купити, а Товариство прийняти у власність частку цілісного майнового комплексу Орендного підприємства «Птахофабрика «Київська» вартістю 829 853 000,00 крб. (а.с. 36-48).

На виконання умов Договору викупу 31.12.1993 року Фонд передав, а Товариство прийняло державну частку цілісного майнового комплексу Орендного підприємства «Птахофабрика «Київська» вартістю 829 853 000,00 крб., а саме: основні засоби по залишковій вартості вартістю 268 788 тис. крб., незавершене будівництво -27 018 тис. крб., запаси та витрати - 144 508 тис. крб., грошові кошти, розрахунки та інші активи - 458 953 тис. крб., кредиторська заборгованість - 49 227 тис. крб., основні засоби невиробничого призначення, до яких згідно оцінці вартості об'єктів соціально-культурного призначення станом на 01.11.1993 року орендного підприємства «Птахофабрика «Київська» в т.ч. віднесено будівлю загальною площею 1 732,5 кв.м., що розташована за адресою: м. Київ, просп. Броварський, 89 а, вартістю 20 187 тис. крб., що підтверджується актом прийому-передачі державної частки цілісного майнового комплексу орендного підприємства «Птахофабрика «Київська» від 31.12.1993 року (а.с.59-60).

31.12.1993 року Фондом на підставі Договору викупу та вказаного акту було видано Товариству свідоцтво про власність, реєстраційний №П-145, на державну частку цілісного майнового комплексу Орендного підприємства «Птахофабрика «Київська» вартістю 829 853 000,00 крб.

Отже, як вбачається із наведених доказів позивач володіє спірним гуртожитком на правах власника, право власності відповідача на спірне приміщення також було встановлено місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваного рішення.

Проте місцевий господарський суд фактично визнаючи право власності за позивачем на спірне приміщення дійшов висновку, що спір про право в даному випадку відсутній та права власника не порушуються, що в свою чергу свідчить про невідповідність висновків викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

Висновок місцевого господарського суду, про відсутність спору про право власності на будівлі зазначеного гуртожитку, а відповідно і відсутність підстав для захисту таких прав позивача в порядку передбаченому ст. 392 ЦК України, спростовується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема :

- договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 496 від 18.09.2003 року (а.с. 71) з умов якого вбачається, що відповідач 2 розпоряджався спірною будівлею як державним майном, а не власністю позивача про що свідчить редакція п. 2.2 вказаного договору а саме «Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди».

- актом інвентаризації від 13.01.2006 року за підписом відповідача 2, з якого вбачається, що спірна будівля знаходиться у власності держави, а не у власності позивача (а.с. 144-151).

- листом Деснянської РДА м. Києва від 16.06.2011 року з якого вбачається що відповідач 2 намагався розпорядитися спірною будівлею шляхом передачі її в оренду третій особі 2 (а.с.61), що також підтверджується запереченням відповідача 2 (а.с.70).

- листом Фонду державного майна України від 27.05.2003 року № 10-21-624, де зазначено, що спірний гуртожиток належить до державної власності (а.с. 174).

- вимогою КМДА № 002-1692 від 25.06.2011 року про передачу спірної будівлі до комунальної власності (а.с. 62).

Вище наведені докази безсумнівно свідчать про наявність спору про право володіння спірним гуртожитком, проте переліченим доказам не була надана вірна правова оцінка судом першої інстанції.

Також місцевий господарський суд у своєму рішенні дійшов висновку, що відмова Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» в реєстрації права власності за позивачем на спірне приміщення не є порушенням його прав. З таким висновком колегія суддів не може погодитись оскільки реєстрація права власності і є одним із шляхів (механізмів) реалізації такого права.

Крім того місцевий господарський суд роблячи висновок про неможливість застосування ст. 392 ЦК України, посилався на відсутність доказів втрати правовстановлюючих документів позивачем (свідоцтва про власність, видане Фондом 31.12.1993 року та зареєстроване за №П-145, договору викупу державного майна і передачі його акціонерному товариству від 21.07.1993 року та акту прийому-передачі державної частки цілісного майнового комплексу Орендного підприємства «Птахофабрика «Київська» від 31.12.1993 року), проте не зазначивши які саме докази повинні були б бути подані позивачем на підтвердження втрати перелічених документів.

В матеріалах справи, відсутні докази того, що гуртожиток відносився до об'єктів державного житлового фонду, який підлягав приватизації громадянами України, чи підлягав передачі у комунальну власність.

Колегія суддів також враховує «Аналіз постанов Верховного суду України, прийнятих за результатами перегляду судових рішень господарських судів у порядку, передбаченому розділом ХІІ-2 ГПК України» підготовлений ВГСУ, який містить правові позиції в т.ч. щодо спорів пов'язаних з відносинами приватизації та оренди державного і комунального майна (розділ 7), відповідно до яких :

- скасовуючи постанови ВГСУ від 17.09.2010 № 8/25д/09, від 22.11.2010 № 4/46-40/32, від 22.03.2011 № 8/233-09, Верховний суд дійшов висновку, що на момент проведення приватизації орендного підприємства гуртожитки не відносилися до об'єктів державного житлового фонду, який підлягав приватизації громадянами України чи підлягав передачі у комунальну власність відповідних рад і могли бути включені до вартості майна підприємств, які підлягали приватизації, оскільки законодавчої заборони не існувало, з врахуванням чого висновок ВГСУ про те, що гуртожитки є об'єктами державного житлового фонду які не підлягають приватизації та передаються у комунальну власність, не ґрунтується на вимогах законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин (постанови ВС України від 23.05.2011 № 8/25д/09, від 28.02.2011 № 4/46-40/32 та від 03.10.2011 № 8/233-09).

Аналогічна правова позиція також викладена у постановах ВГСУ від 23.12.2010 № 13/139/10, від 13.01.2011 № 22/143/09-8/137/10, від 06.04.2010 року 3 09-03-05/2867, від 20.01.2010 № 3/372-30/328, від 19.11.2008 року № 2-29/5095-2006 , від 10.06.2008 року № 2-1/17489-2007.

З врахуванням зазначеного, вимог ч.3 ст.82 ГПК України висновки Верховного Суду України є обов'язковими при вирішені справи № 48/410.

Скаржником в розумінні ст. 33 ГПК України належним чином доведені обставини якими він обґрунтовує апеляційну скаргу, а відповідачем не спростовано та не доведено протилежне.

На підставі викладеного, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 16.01.2012 року прийняте за неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, за недоведеністю обставин, які місцевий господарський суд визнав встановленими та невідповідністю висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

З врахуванням викладеного, положень ст. 104 ГПК України, зазначене рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 43, 99, 101 - 105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства «Птахофабрика «Київська» на рішення господарського суду міста Києва від 16.01.2012 року у справі № 48/410 задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 16.01.2012 року по справі № 48/410 скасувати.

3. Прийняти нове рішення яким позов задовольнити повністю, визнати право власності на будівлю «А» загальною площею 1 732,5 кв. м., що розташована за адресою м. Київ, проспект Броварський, № 89а за закритим акціонерним товариством «Птахофабрика «Київська» (07413, Київська область, Броварський район, с. Пухівка, вул. Радгоспна, ЄДРПОУ 05513187).

4. Стягнути з Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36 ЄДРПОУ 00022527) на користь закритого акціонерного товариства «Птахофабрика «Київська» (07413, Київська область, Броварський район, с. Пухівка, вул. Радгоспна, ЄДРПОУ 05513187) 3 375, 10 грн. судового збору за подання позову.

5. Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 50 «г» ЄДРПОУ 19030825) на користь закритого акціонерного товариства «Птахофабрика «Київська» (07413, Київська область, Броварський район, с. Пухівка, вул. Радгоспна, ЄДРПОУ 05513187) 3 375, 10 грн. судового збору за подання позову.

6. Доручити господарському суду міста Києва видати відповідні накази.

7. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України відповідно до ст. 105 ГПК України.

8. Матеріали справи № 48/410 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Федорчук Р.В.

Судді Лобань О.І.

Ткаченко Б.О.