Рішення

від 19.06.2012 по справі 5019/717/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" червня 2012 р. Справа № 5019/717/12

Суддя Горплюк А.М . розглянувши матеріали справи

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до відповідача Приватного комерційно-виробничого підприємства "Надія"

про розірвання договору та стягнення 20 759 грн. 17 коп..

В засіданні приймали участь:

Від позивача: ОСОБА_3 (договір б/н від 24.02.2012р.).

Від відповідача: ОСОБА_4 (довіреність б/н від 29.05.2012р.).

Суть спору: позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася в господарський суд з позовом до відповідача - Приватного комерційно-виробничого підприємства "Надія", в якому просить розірвати договір купівлі-продажу, укладений 30.03.2010р. між Приватним комерційно-виробничим підприємством "Надія" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1; стягнути з відповідача на свою користь 20 000 грн. 00 коп. заборгованості, 539 грн. 17 коп. 3% річних, 220 грн. 00 коп. інфляційних та судові витрати, в тому числі 2 000 грн. 00 коп. витрат на правовому допомогу.

19.05.2012р. відповідач подав відзив на позов, в якому визнає позовні вимоги частково в сумі 3 861 грн. 00 коп. основного боргу, в задоволенні решти позовних вимог просить відмовити.

В судовому засіданні 19.06.2012р. представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, а представник відповідача визнав позовні вимоги частково.

Суд вбачає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду позовної заяви.

В результаті розгляду матеріалів справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

30.03.2010р. між Приватним комерційно-виробничим підприємством "Надія" (продавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу (надалі - Договір; а.с. 12).

Відповідно до пункту 1.1. Договору предмет договору є купівля-продаж заготовки єль (ялини).

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що ціна 1 м 3 за заготовки єль (ялини) обр 40 мЗ х 1 000 грн. 00 коп. з ПДВ = 40 000 грн. 00 коп..

У відповідності до пункту 4.1. Договору розрахунок проводиться шляхом банківського перерахунку або готівкою.

На виконання умов Договору позивач перерахував на рахунок відповідача грошові кошти в сумі 20 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжними дорученнями: № 210 від 06.04.2010р. на суму 5000 грн. 00 коп.; № 211 від 07.04.2010р. на суму 5000 грн. 00 коп.; № 213 від 14.04.2010р. на суму 5000 грн. 00 коп.; № 217 від 23.04.2010р. на суму 5000 грн. 00 коп. (а.с. 13-16).

Пунктами 3.1. та 3.2. Договору визначено, що термін поставки по домовленості сторін. Умови поставки EXW заводу покупця. Прийомка товару по якості та кількості проводиться на складі продавця (пункт 5.1. Договору).

Однак, в порушення взятих на себе за Договором зобов'язань відповідач не здійснив поставку товару.

15.05.2011р. позивачем на адресу відповідача була направлена претензія № 5 від 18.05.2011р. (а.с. 19; доказ отримання відповідачем а.с. 17) з вимогою повернути сплачені кошти в сумі 20 000 грн. 00 коп. та сплатити штрафні санкції в сумі 4 520 грн. 00 коп.. Претензія отримана Відповідачем 24 травня 2011 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення кореспонденції адресату.

20.07.2011р. та 07.02.2012р. позивачем на адресу відповідача надсилалися претензії від 19.07.2011р. та 06.02.2012р. (а.с. 22, 25; докази отримання відповідачем а.с. 20, 23) про розірвання договору купівлі-продажу від 30.03.2010р..

Однак, вищевказані претензії залишені відповідачем без задоволення та відповіді.

Таким чином, у відповідача перед позивачем рахується заборгованість в сумі 20 000 грн. 00 коп..

Крім того, на підставі частини 2 статті 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу за період 01.09.2011р. по 31.03.2012р. інфляційні в розмірі 220 грн. 00 коп. та 3% річних в розмірі 539 грн. 17 коп. (розрахунок а.с. 4).

Не погоджуючись з позовними вимогами відповідач подав відзив на позов, в якому визнає позовні вимоги частково в сумі 3 861 грн. 00 коп. основного боргу, в задоволенні решти позовних вимог просить відмовити

У відзиві відповідач вказує, що відповідно до накладної № 19 від 29.06.2010р. (а.с. 47) на виконання Договору відповідачем було відвантажено позивачу 16,14 м 3 пиломатеріалів (дошка обрізна, ялина) на суму 16 139 грн. 00 коп., про що було зроблено запис у складській книзі ПКВП "Надія" від 29.06.2010р. (а.с. 48-49).

Дані пиломатеріали, як вказує відповідач, були відвантажені попутним транспортом, разом із супроводжуючими документами. В телефонному режимі позивач підтвердила про отримання даної продукції. Таким чином, відповідач підтверджує заборгованість перед позивачем в розмірі 3 861 грн. 00 коп..

Стосовного даних тверджень відповідача суд зазначає, що з накладної № 19 від 29.06.2010р. не вбачається, що саме позивач чи уповноважена ним особа отримала 16,14 м 3 пиломатеріали (дошка обрізна, ялина) на суму 16 139 грн. 00 коп..

Суд наголошує на тому, що представник відповідача в судовому засідання на запитання суду вказав, що в нього відсутні докази отримання вказаних пиломатеріалів саме позивачем або уповноваженою позивачем особою.

Стосовно адвокатських послуг, які позивач просить стягнути з відповідача, відповідач вважає, що розмір в 2 000 грн. 00 коп. є значно завищений, крім того, суду не було надано розрахунок утворення даної суми.

Судом небу руться дані твердження до уваги як безпідставні та необґрунтовані.

Відповідно до статтей 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, встановивши обставини справи і давши їм оцінку, господарський суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. За умовами частини 1 статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). При цьому у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 625 ЦК України боржник не звільняється за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 651 ЦК України визначено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Доказів сплати боргу відповідач суду не подав.

З огляду на вищевикладене в сукупності вбачається, що вимоги позивача про розірвання договору купівлі-продажу, укладеного 30.03.2010р. між Приватним комерційно-виробничим підприємством "Надія" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1; про стягнення з відповідача 20 000 грн. 00 коп. заборгованості, 539 грн. 17 коп. 3% річних та 220 грн. 00 коп. інфляційних стверджуються Договором та іншими матеріалами справи і підлягають задоволенню на підставі ст.ст. 11, 509, 526, 530, 625, 612, 629, 651, 655, 662 Цивільного кодексу України та ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь судові витрати, в тому числі 2 000 грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката.

У відповідності до статті 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Позивачем, на підтвердження надання адвокатських послуг та їх відповідної оплати, додано до позовної заяви договір про надання правової допомоги від 24.02.2012р. (а.с. 34-36) укладений між позивачем та адвокатом ОСОБА_3 (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю НОМЕР_2 від 11.07.2008р.), та платіжне доручення № 5 від 20.04.2012р. (а.с. 37) на суму 2 000 грн. 00 коп., в якому визначено призначення платежу: "для ОСОБА_3 за надання правової допомоги згідно договору".

Пунктом 10 роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/78 від 04.03.1998р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Враховуючи усе вищевказане, судові витрати (в тому числі 2 000 грн. 00 коп. послуг адвоката) відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Розірвати договір купівлі-продажу, укладений 30.03.2010р. між Приватним комерційно-виробничим підприємством "Надія" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.

3. Стягнути з Приватного комерційно-виробничого підприємства "Надія" (34550, Рівненська область, Сарненський район, смт. Клесів, вул. Дзержинського, буд. 12, код ЄДРПОУ 13991558) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (73000, АДРЕСА_1 ідент. код НОМЕР_1) - 20 000 грн. 00 коп. заборгованості, 539 грн. 17 коп. 3% річних, 220 грн. 00 коп. інфляційних, 2 682 грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору та 2 000 грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

%

Суддя Горплюк А.М.

Рішення підписане суддею "21" червня 2012р..