Постанова

від 26.06.2012 по справі 5006/14/44/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

26.06.2012 р. справа №5006/14/44/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Діброви Г.І. суддівБойченка К.І., Чернота Л.Ф. при секретарі Гриньовій О.В. від позивача:ОСОБА_4 -за дов. № 1/9 від 28.02.12 р. від відповідача:Татаренко О.В. - директор Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Промбудремонт", м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 27.03.2012 року у справі№ 5006/14/44/2012 (суддя Левшина Г.В.) за позовомКостянтинівського державного хімічного заводу, м. Костянтинівка до відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю "Промбудремонт", м. Донецьк простягнення 63832 грн. 90 коп. ВСТАНОВИВ:

У 2012 році Костянтинівський державний хімічний завод, м. Костянтинівка звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промбудремонт", м. Донецьк про стягнення 63832 грн. 90 коп.

Рішенням господарського суду Донецької області від 27.03.12 р. позовні вимоги Костянтинівського державного хімічного заводу, м. Костянтинівка до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промбудремонт", м. Донецьк було задоволено частково в сумі 45530 грн. 05 коп., у тому числі основний борг в сумі 45484 грн. 56 коп. та інфляційні в сумі 45 грн. 49 коп. У задоволенні решти позовних вимог Костянтинівського державного хімічного заводу, м. Костянтинівка до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промбудремонт", м. Донецьк було відмовлено.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Промбудремонт", м. Донецьк, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, якою просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 27.03.12 р. скасувати та залишити позов без розгляду повністю.

Позивач надав усні заперечення на апеляційну скаргу, якими просив суд апеляційної інстанції рішення господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

В судовому засіданні представники сторін підтримали свої вимоги та заперечення щодо апеляційної скарги.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 5006/14/44/2012 та наданих представниками сторін пояснень.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства України, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач листом від 27.09.10 р. № 522 звернувся до позивача з клопотанням про відвантаження однієї цистерни сірчаної кислоти технічної у кількості 60,0 тон за наступними реквізитами:

-Ст. Сула

-Південна залізниця

-код станції 426704

-вантажоотримувач -ПАТ "Райз-Максимко"

-код отримувача:6255

-поштова адреса: 37240, Полтавська область, Лохвицький район, м. Червонозаводське, вул. Матросова, 10

-графік поставки -до 30.09.2010 р.

Згідно видаткової накладної № 1555 від 03.10.10р., квитанції про приймання вантажу № 52750213 від 03.10.10 р. позивач відвантажив товар: сірчана кислота (технічна, 1-й гатунок -93,40%) в кількості 62,204 тони на загальну суму у розмірі 45484 грн. 56 коп., яка була отримана відповідачем, про що зазначає і сам відповідач у своїх запереченнях на позовну заяву, втім відповідач отриманий товар не оплатив.

Позивач 25.10.11 року направив на адресу відповідача претензію № 1/6 від 25.10.11 р., однак останній залишив її без відповіді та виконання.

Враховуючи наведене, позивач звернувся із позовом до господарського суду Донецької області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промбудремонт", м. Донецьк 45484 грн. 56 коп. за поставлену продукцію, 3169 грн. 08 коп. поточної заборгованості, 2870 грн. 56 коп. інфляційних, 3405 грн. 75 коп. штрафу у розмірі 7% від вартості за прострочку сплати більше 30 днів та 8902 грн. 95 коп. гривень пені.

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:

Згідно приписів ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України, зобов'язання виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку

Згідно норм ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається, в матеріалах справи є наявними видаткова накладна № 1555 від 03.10.10р. та квитанція про приймання вантажу № 52750213 від 03.10.10 р., які свідчать про виконання позивачем замовлення відповідача в частині відвантаження йому товару: сірчана кислота (технічна, 1-й гатунок -93,40%) в кількості 62,204 тони на загальну суму у розмірі 45484 грн. 56 коп. Факт прийняття спірного товару підтверджено самим відповідачем в своїх запереченнях на позовну заяву (арк.спр. 35) та не спростовано належними засобами доказування.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Оскільки сторони не узгодили певного строку оплати відповідачем вартості отриманої від позивача сірчаної кислоти, то судом першої інстанції правомірно застосовано приписи ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, згідно якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В матеріалах справи є наявною вимога, а саме претензія №1/6 від 25.10.11 р., що була направлена на адресу відповідача 25.10.11 року, що останнім не спростовано.

Враховуючи вищевикладене та те, що на момент прийняття судом першої інстанції рішення по справі, відповідач, відповідно до вимог статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, не надав ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції письмових належних та допустимих доказів оплати позивачу боргу за отриманий товар, Донецький апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції правомірно зроблений висновок про неналежне виконання відповідачем його договірних зобов'язань всупереч вимогам статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України та задоволення позовних вимог в цій частині.

Таким чином, судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 45484 грн. 56 коп.

Позивач, звертаючись до суду, просив стягнути з відповідача на його користь поточну заборгованість у розмірі 3169 грн. 08 коп. з посиланням на видаткову накладну № КХ-22005 від 31.01.08 р.

Судова колегія вважає, що господарський суд правомірно відмовив позивачу у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача поточної заборгованості у розмірі 3169 грн. 08 коп., оскільки наявні у накладній підписи не підтверджують приналежність їх саме представникам підприємств сторін через відсутність відомостей щодо осіб, які їх здійснили та відсутність печаток підприємств сторін. Крім того, підставою для постачання товару за вказаною накладною визначено - договір від 03.12.07р. №08-02, тоді як позивач у своєму позові не визначив в якості підстави такий договір. Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правомірно відмовив в цій частині позовних вимг в зв»язку з недоведеністю.

При зверненні до суду позивач також просив стягнути з відповідача на його користь пеню за період з 04.10.10 р. по 04.04.11 р. у розмірі 8902 грн. 95 коп. та штраф у розмірі 3405 грн. 75 коп., посилаючись на норми ст. 231, 232 Господарського кодексу України.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно відмовлено позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 8902 грн. 95 коп. та штрафу у розмірі 3405 грн. 75 коп., оскільки застосування до боржника, який порушив господарське зобов»язання, штрафних санкцій у вигляді пені, штрафу, передбачених абзацем 3 частини 2 статті 231 Господарського кодексу України можливо тільки при сукупності відповідних умов, а саме: якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо допущено прострочення виконання саме негрошового зобов»язання, пов»язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношення розмір штрафу.

Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача боргу в грошовому вигляді, у відповідача перед позивачем існує саме грошове зобов»язання, яке не виконано в строк за нормами ст. 530 Цивільного кодексу України після направлення відповідачу претензії, тому у позивача відсутні підстави для застосування до відповідача штрафних санкцій, передбачених ч.2 ст.231 Господарського кодексу України в зв»язку з відсутністю сукупності умов, передбачених чинним законодавством України. До того ж відсутні підстави застосовувати до відповідача і штрафну відповідальність у вигляді пені, обов»язковою умовою чого є письмова форма домовленості сторін в частині її застосування як способу забезпечення умов договору та міри відповідальності за прострочку виконання договірного зобов»язання. Оскільки в даному випадку між сторонами склалися не договірні, а фактичні взаємовідносини з відвантаження товару на замовлення покупця, то і неправомірно позивачем нарахована пеня.

Також позивач, звертаючись до суду із позовом, просив стягнути з відповідача на користь позивача інфляційні за період з жовтня 2010 року по листопад 2011 року у розмірі 2870 грн. 56 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, господарський суд правомірно частково стягнув з відповідача на користь позивача інфляційні лише у розмірі 45 грн. 49 коп., як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов»язання з причини девальвації грошової одиниці України за листопад 2011 року, оскільки порушення відповідачем свого зобов»язання з оплати позивачу вартості поставленого товару на суму 45484 грн. 56 коп. розпочалося з 06.11.11 р.

Таким чином, судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги позивача лише частково та правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг в сумі 45484 грн. 56 коп. та інфляційні в сумі 45 грн. 49 коп.

Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.

Отже, відповідно до статті 4 7 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 27.03.2012 р. у справі № 5006/14/44/2012 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промбудремонт", м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 27.03.2012 р. у справі № 5006/14/44/2012 залишити без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 27.03.2012 р. у справі № 5006/14/44/2012 -без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий Г.І. Діброва

Судді К.І. Бойченко

Л.Ф. Чернота

Надр. 5 прим:

1 -у справу;

2 -позивачу;

3 -відповідачу;

4 -ДАГС;

5-ГС Дон. обл.

ОСОБА_7