Постанова

від 31.05.2012 по справі 5011-20/1387-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.05.2012 № 5011-20/1387-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Гаврилюка О.М.

Майданевича А.Г.

при секретарі судового засідання: Камінській Т.О.,

розглядаючи апеляційну скаргу колективного підприємства „Міжрегіональна компанія „Спеценерго"

на рішення господарського суду міста Києва

від 13.03.2012 року (повний текст підписано 14.03.2012 року)

у справі № 5011-20/1387-2012 (головуючий суддя - Палій В.В.)

за позовом товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Райп», м. Київ

до колективного підприємства «Міжрегіональна компанія «Спеценерго», м. Київ

про визнання інформації такою, що не відповідає дійсності, порочить ділову репутацію, завдає шкоди інтересам юридичної особи,-

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 - представник (дов. №70 від 07.02.2012 р.);

від відповідача: ОСОБА_3 - представник (дов. б/н від 14.02.2012р.);

ВСТАНОВИВ:

Товариство з додатковою відповідальністю „Страхова компанія „Райп" (надалі - ТДВ „СК „Райп") звернулось з позовом до колективного підприємства „Міжрегіональна компанія „Спеценерго" (надалі - КП „МК „Спеценерго") про визнання поширеної інформації такою, що не відповідає дійсності, порочить ділову репутацію, завдає шкоди інтересам юридичної особи; зобов'язання відповідача не пізніше одного місяця спростувати відомості, що не відповідають дійсності, порочать ділову репутацію, завдають шкоди інтересам юридичної особи позивача та направлення відповідачем відповідного листа до МТСБУ та позивачу; зобов'язання керівника КП „МК „Спеценерго" Островського А.О., не пізніше одного місяця з дня набрання рішенням законної сили вибачитися перед керівником ТДВ „СК „Райп" Ященко М.І., письмово.

21.02.2012 року позивач уточнив позовні вимоги та просив визнати поширену відповідачем інформацію про позивача такою, що не відповідає дійсності, порочить ділову репутацію, завдає шкоди інтересам юридичної особи. Позивач також просив зобов'язати відповідача відкликати листи-повідомлення №61 від 14.09.2011р., №62 від 14.09.2011р. та надати позивачу письмові докази їх відкликання (а.с.118).

05.03.2012 року позивач повторно уточнив позовні вимоги та просив визнати поширену відповідачем інформацію про товариство з додатковою відповідальністю «СК «Плюс» (правонаступником якого є ТДВ «СК «Райп») такою, що не відповідає дійсності, порочить ділову репутацію, завдає шкоди інтересам юридичної особи та зобов'язати відповідача відкликати лист-повідомлення №62 від 14.09.2011 року.

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.03.2012 року у справі №5011-20/1387-2012 позов задоволено повністю. Визнано поширену інформацію про товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Плюс» (правонаступником якого є ТДВ «СК «Райп») з боку КП «МК «Спеценерго» у листі-повідомленні (вих. №62 від 14.09.2011 року) такою, що не відповідає дійсності, порочить ділову репутацію, завдає шкоди інтересам ТДВ «СК «Райп». Зобов'язано відповідача відкликати лист-повідомлення (вих. №62 від 14.09.2011 року), що був направлений до Моторного (транспортного) страхового бюро України (а.с.148-154).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду міста Києва від 13.03.2012 року та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Обґрунтовуючи підстави звернення з апеляційною скаргою, скаржник посилається на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, а також неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2012 року апеляційну скаргу прийнято до апеляційного провадження, розгляд справи призначено на 14.05.2012 року.

В судовому засіданні 14.05.2012 р. у відповідності до ст.77 ГПК України відкладено розгляд справи до 31.05.2012р.

Позивач скористався своїм правом, наданим статтею 96 Господарського процесуального кодексу України, надав відзив на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні 31.05.2012 р. представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, а рішення суду скасувати та прийняте нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечив повністю, вважає, що підстави для його скасування відсутні, рішення суду находить законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду залишити без змін.

31.05.2012 року в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі матеріали, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду має бути залишеним без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 20.09.2011року до Моторного (транспортного) страхового бюро України (надалі - МТСБУ) надійшов лист-повідомлення від КП "МК "Спеценерго" №62 від 14.09.2011р. (а.с.18), яким відповідач повідомив інформацію про те, що до червня 2011 року у нежитлових приміщеннях КП „МК „Спеценерго", розташованих за адресою: м. Київ, вул. Анрі Барбюса, 13-б, які перебували в оренді товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Плюс» (надалі -ТДВ «СК «Плюс»), були виявлені коробки, в яких знаходилися не заповнені (чисті) бланки полісів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та заповнені поліси ТДВ «СК "Плюс" (правонаступником якого є позивач), а також виявлено оригінали квитанцій страхувальників про сплату страхових премій.

В листі також зазначається, що КП „МК „Спеценерго" неодноразово звертався до позивача з вимогою забрати виявлені документи.

Оскільки позивач ігнорував наведені звернення, відповідач змушений був звернутись із заявою до органів Міністерства внутрішніх справ України. Співробітниками міліції було складено протокол виявлення та огляду документів та повідомлено Генерального директора позивача про виявлені документи і про необхідність терміново їх забрати з приміщення КП „МК „Спеценерго".

Позивач вимоги відповідача не виконав та з приміщень, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Анрі Барбюса, 13-б, документи не забрав.

КП «МК «Спеценерго» також в листі зазначає, що за адресою: м. Київ, вул. Анрі Барбюса, 13-б, постійно звертаються фізичні особи - страхувальники та особи, які постраждали внаслідок ДТП та розшукують страховика з метою отримання виплат за страховими полісами.

Одночасно цим листом відповідач просив МТСБУ вжити заходів до ТДВ „СК „Райп", зобов'язавши останнього забрати документи із раніше орендованих приміщень.

В листі відповідач наголошує, що ставлення керівника ТДВ «СК «Плюс» до збереження використання документів, у т.ч. бланків страхових полісів та взагалі організації страхової діяльності страхової компанії на ринку страхових послуг є неприйнятним, оскільки є несумлінним як по відношенню до клієнтів даної страхового компанії , так і створює перешкоди в користуванні відповідачем приміщень за адресою: м. Київ, вул. Анрі Барбюса, 13-б.

В свою чергу, МТСБУ зазначений лист №62 від 14.09.2011р. направило на адресу позивача.

ТДВ „СК „Райп" із зазначеною в листі №62 від 14.09.2011р. інформацією не погоджується, вважає відомості такими, що не відповідають дійсності або викладені неправдиво, порочать ділову репутацію, завдають шкоди інтересам позивача.

Відповідно до частини 1 статті 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати людині.

Право на недоторканість своєї ділової репутації відноситься до особистих немайнових прав юридичної особи.

Відповідно до ст. 94 ЦК України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті права, які можуть їй належати, і це право підлягає захисту в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до змісту статті 277 ЦК України право на спростування недостовірної інформації належить не лише фізичним, але й юридичним особам, оскільки це право може бути використано господарюючим суб'єктом (підприємцем) як спосіб судового захисту про поширення інформації, що шкодить його діловій репутації.

Частина 4 статті 277 ЦК України передбачає, що спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

Згідно ст. 1 Закону України "Про інформацію" інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Відповідно до пунктів 5, 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2007 року № 01-8/184 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про інформацію" ділову репутацію юридичної особи становить престиж її фірмового (комерційного) найменування, та інших належних їй нематеріальних активів серед кола споживачів її товарів та послуг. Приниженням ділової репутації суб'єкта господарювання (підприємця) є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати його господарської (підприємницької) діяльності у зв'язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів.

Згідно ч.2 ст. 34 ГК України дискредитацією суб'єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов'язаних із особою чи діяльністю суб'єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб'єкта господарювання.

Під недостовірною розуміється інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто, містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені); під негативною розуміється інформація, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті, тощо), і, яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Згідно з ч.3 ст. 277 ЦК України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.

У пункті 8 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2007 року № 01-8/184 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про інформацію" зазначено, що у вирішенні відповідних спорів господарським судам необхідно виходити з того, що недостовірність негативної інформації є правовою презумпцією.

Відповідно до п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 року "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" при розгляд справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Відповідно до ч. 2 ст. 302 Цивільного кодексу України фізична особа, яка поширює інформацію, зобов'язана переконатися в її достовірності.

З огляду на зміст листа №62 від 14.09.2011р., колегія суддів приходить до висновку, що викладена у ньому інформація про позивача є негативною, а з урахуванням положень статті 277 ЦК України не може вважатися оціночним судженням.

Відповідно до Статуту Моторного (транспортного) страхового бюро України бюро є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у Бюро є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Як вірно встановлено місцевим судом, до компетенції Бюро не входить розгляд претензій на дії або бездіяльність страховиків - членів, які не стосуються відшкодування шкоди, що заподіяна внаслідок ДТП.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням зазначеного, тягар доказування достовірності негативної інформації про позивача покладається на відповідача, а на позивача покладено лише обов'язок доказування факту поширення такої інформації відповідачем. Цей висновок узгоджується з приписом ч.2 ст.302 ЦК України.

В обґрунтування своїх вимог та заперечень скаржником надано лише письмові пояснення ОСОБА_6 від 17.02.2012р. та лист Печерського районного управління ГУМВС України в м.Києві №2438 від 15.02.2012р. (а.с.129-130).

Колегія суддів погоджується із висновком місцевого суду про те, що зазначені докази не є належними в розумінні статей 33, 34 ГПК України.

Пояснення ОСОБА_6 подані лише в копії та не засвідчені жодним чином.

Лист Печерського районного управління ГУМВС України в м.Києві №2438 від 15.02.2012р. хоча і містить інформацію про виявлені в нежитлових приміщеннях КП „МК „Спеценерго" документи страхових полісів ТДВ «СК «Плюс», але не може слугувати доказом неприйнятного ставлення керівника ТДВ «СК «Плюс» до збереження і використання бланків страхових полісів та неналежної організації страхової діяльності, а також створення перешкод в користуванні відповідачем приміщень.

Даний лист також містить інформацію, що виявлені документи ТДВ «СК «Плюс» співробітниками органів внутрішніх справ не вилучалися з приміщень відповідача.

Ані в суді першої інстанції, ані під час апеляційного провадження зазначені документи ТДВ «СК «Плюс» відповідачем суду не надавалися, а отже викладені в листі №62 від 14.09.2011р. факти належними і достатніми доказами не підтверджені. Відповідачем також не надано доказів повідомлення позивача про можливість отримання виявлених документів ТДВ «СК «Плюс», про що міститься інформація в листі №62 від 14.09.2011 року.

З огляду на викладене, колегія суддів відхиляє посилання скаржника на те, що інформація, викладена в листі-повідомленні №62 від 14.09.2011 року, є дійсною, а отже не порочить ділову репутацію та не завдає шкоди інтересам ТДВ «СК «Райп» як правонаступника ТДВ «СК «Плюс».

Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення господарського суду міста Києва від 13.03.2012 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу колективного підприємства „Міжрегіональна компанія „Спеценерго" без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 4-3, 32, 33, 43, 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу колективного підприємства „Міжрегіональна компанія „Спеценерго" на рішення господарського суду міста Києва від 13.03.2012 року у справі №5011-20/1387-2012 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 13.03.2012 року у справі №5011-20/1387-2012 залишити без змін.

3. Матеріали справи №5011-20/1387-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Мальченко А.О.

Судді Гаврилюк О.М.

Майданевич А.Г.