Постанова

від 02.08.2012 по справі 5011-20/1387-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" серпня 2012 р. Справа № 5011-20/1387-2012

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

головуючого:Першикова Є.В., суддів:Костенко Т.Ф., Ходаківської І.П., розглянула касаційну скаргу колективного підприємства "Міжрегіональна компанія "Спеценерго" (далі -Підприємство) на постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.05.12 у справі№ 5011-20/1387-2012 господарського судуміста Києва за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "Райп" (далі - Товариство) доПідприємства провизнання інформації такою, що не відповідає дійсності, порочить ділову репутацію, завдає шкоди інтересам юридичної особи.

В засіданнях взяли участь представники :

- позивача:Бондаренко Р.В. (за дов. № 70 від 07.02.12) - у судовому засіданні 26.07.12, 02.08.12; - відповідача:Балтян С.С. (за дов. б/н від 16.07.12) - у судовому засіданні 26.07.12, 02.08.12.

Ухвалою від 12.07.12 колегії суддів у складі головуючого -

Першикова Є.В., суддів -Данилової Т.Б., Ходаківської І.П. касаційну скаргу Підприємства прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 26.07.12.

У судовому засіданні 26.07.12 за згодою присутніх представників Товариства та Підприємства, відповідно до ч. 3 ст. 77 та ч. 1 ст. 111 5 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 02.08.11 для виготовлення та оголошення вступної та резолютивної частин постанови Вищого господарського суду України, про що учасникам судового процесу було направлено відповідну ухвалу суду.

У зв'язку з перебуванням судді Данилової Т.Б. у відпустці, розпорядженням від 31.07.12 секретаря другої судової палати для розгляду даної справи створено колегію суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючий -Першиков Є.В., судді -Костенко Т.Ф., Ходаківська І.П.

Про вказані обставини представників сторін повідомлено на початку судового засідання 02.08.12. Відводів складу колегії суддів Вищого господарського суду України, яка переглядає справу по суті, не заявлено.

З метою дотримання принципів безперервного судового процесу та незмінності складу суду у судовому засіданні 02.08.12 перегляд справи було розпочато заново із заслуховуванням пояснень представників сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111 5 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 02.08.12 було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.

Рішенням від 13.03.12 господарського суду міста Києва (суддя Палій В.В.) позовні вимоги задоволено повністю.

Визнано поширену інформацію про товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Плюс" (правонаступником якого є Товариство) з боку Підприємства у листі-повідомленні (вих. № 62 від 14.09.11) такою, що не відповідає дійсності, порочить ділову репутацію, завдає шкоди інтересам Товариству.

Зобов'язано Підприємство відкликати лист-повідомлення (вих. № 62 від 14.09.11), що був направлений до Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі -Бюро).

Постановою від 31.05.12 Київського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого -Мальченко А.О., суддів -

Гаврилюка О.М., Майданевича А.Г.) апеляційну скаргу Підприємства залишено без задоволення, а рішення від 13.03.12 господарського суду міста Києва -без змін.

Вказані судові рішення мотивовані тим, що до одного з основних завдань Бюро віднесено розгляд претензій третіх осіб стосовно відшкодування шкоди, спричиненої власником транспортного засобу, що мав відповідний договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладений у державах з уповноваженими організаціями з страхування цивільно-правової відповідальності, з якими Бюро уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування, та/або відповідно до інших укладених Бюро угод. Суди зазначили, що до компетенції Бюро не відносить розгляд претензій на дії або бездіяльність страховиків - членів, які не стосуються відшкодування шкоди, що заподіяна внаслідок ДТП, а тому звернення Підприємства з листом до Бюро не пов'язано з реалізація конституційного права, передбаченого ст. 40 Конституції України.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх інстанцій, Підприємство звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить рішення від 13.03.12 господарського суду міста Києва та постанову від 31.05.12 Київського апеляційного господарського суду скасувати, та прийняти у справі нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариству відмовити.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що при винесенні оскаржених судових рішень було порушено норми матеріального та процесуального права.

Присутній у судовому засіданні представник Товариства щодо доводів та вимог скаржника заперечував, вважаючи їх безпідставними, у зв'язку з чим просив касаційну скаргу Підприємства залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення -без змін.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи, 20.09.11 до Моторного (транспортного) страхового бюро України (надалі -Бюро) надійшов лист-повідомлення від Підприємства КП № 62 від 14.09.11 в якому повідомлялось про те, що до червня 2011 року у нежитлових приміщеннях Підприємства, розташованих за адресою: м.Київ, вул.Анрі Барбюса, 13-б, які раніше перебували в оренді товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Плюс" (далі -ТДВ "СК "Плюс"), були виявлені коробки, в яких знаходилися не заповнені (чисті) бланки полісів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та заповнені поліси ТДВ "СК "Плюс" (правонаступником якого є Товариство), а також виявлено оригінали квитанцій страхувальників про сплату страхових премій. В листі також зазначалося, що Підприємство неодноразово зверталося до Товариство з вимогою забрати виявлені документи. Оскільки Товариство ігнорувало наведені звернення, Підприємство змушено було звернутись із заявою до органів Міністерства внутрішніх справ України. Співробітниками міліції було складено протокол виявлення та огляду документів та повідомлено генерального директора Товариства про виявлені документи і про необхідність терміново їх забрати з приміщення Підприємства. Однак, Товариство такі вимоги не виконало, та з приміщень, розташованих за адресою: м.Київ, вул.Анрі Барбюса, 13-б, зазначені документи не забрало. Окрім того, Підприємство в листі зазначило, що за адресою: м.Київ, вул.Анрі Барбюса, 13-б, постійно звертаються фізичні особи -страхувальники та особи, які постраждали внаслідок ДТП та розшукують страховика з метою отримання виплат за страховими полісами. У такому листі Підприємство просило Бюро вжити заходів до Товариства, зобов'язавши останнього забрати документи із раніше орендованих ним приміщень. Разом з тим, в листі Підприємства зазначалось, що ставлення керівника ТДВ "СК "Плюс" до збереження використання документів, у т.ч. бланків страхових полісів та взагалі організації страхової діяльності страхової компанії на ринку страхових послуг є неприйнятним, оскільки є несумлінним як по відношенню до клієнтів даної страхового компанії, так і створює перешкоди в користуванні Підприємством приміщень за адресою: м.Київ, вул.Анрі Барбюса, 13-б.

Разом з тим, судами встановлено, що Бюро зазначений лист № 62 від 14.09.11 направило на адресу Товариства.

Товариство із зазначеною в листі № 62 від 14.09.11 інформацією не погоджується, вважає відомості такими, що не відповідають дійсності або викладені неправдиво, порочать ділову репутацію та завдають шкоди інтересам Товариства, у зв'язку з чим звернулось з позовом у даній справі.

Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що згідно з ч. 5 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно положень, викладених у Рішення Конституційного Суду України від 10.04.03 № 8-рп/2003 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_8 про офіційне тлумачення положення частини першої статті 7 Цивільного кодексу Української РСР (справа про поширення відомостей), звернення громадян до правоохоронного органу, що містять певні відомості про недодержання законів посадовими або службовими особами, передаються чи повідомляються не з метою доведення таких відомостей до громадськості чи окремих громадян, а з метою їх перевірки уповноваженими на це законом іншими посадовими особами. Тому такі звернення не можуть вважатися поширенням відомостей, які порочать честь, гідність чи ділову репутацію або завдають шкоди інтересам посадової чи службової особи.

Наявність у зверненнях до правоохоронного органу завідомо неправдивих відомостей тягне за собою дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України.

Зокрема, ст.ст. 173 1 , 212 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачають адміністративну відповідальність за поширювання неправдивих чуток, що можуть викликати паніку серед населення або порушення громадського порядку, та за повідомлення завідомо неправдивих відомостей органам реєстрації актів громадянського стану.

Кримінальний кодекс України встановлює кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про підготовку вибуху, підпалу або інших дій, які загрожують загибеллю людей чи іншими тяжкими наслідками (ст. 259), завідомо неправдиве повідомлення суду, прокурору, слідчому або органу дізнання про вчинення злочину (ст. 383) тощо.

До того ж ст. 27 Закону України "Про звернення громадян" передбачає відшкодування особою за рішенням суду витрат у зв'язку з перевіркою звернень, які містять завідомо неправдиві відомості.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 Цивільного кодексу України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати людині.

Право на недоторканість своєї ділової репутації відноситься до особистих немайнових прав юридичної особи.

Згідно приписів ст. 94 Цивільного кодексу України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті права, які можуть їй належати, і це право підлягає захисту в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до змісту ст. 277 Цивільного кодексу України право на спростування недостовірної інформації належить не лише фізичним, але й юридичним особам, оскільки це право може бути використано господарюючим суб'єктом (підприємцем) як спосіб судового захисту про поширення інформації, що шкодить його діловій репутації.

Частина 4 статті 277 Цивільного кодексу України передбачає, що спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на правову позицію, викладену в рішенні Європейського Суду з прав людини від 31.03.11 у справі "Сірик проти України", яким було визнано порушення ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) у зв'язку з тим, що, по-перше, висновки національного суду суперечили рішенню Конституційного Суду від 10.04.03, яким визнано, що викладення відомостей у скаргах до відповідних органів щодо порушення особою прав скаржника не може вважатися поширенням відомостей, які порочать честь, гідність та ділову репутацію. По-друге, Європейський суд, вказав на те, що заявник не вживав в листі ненормативну лексику, що зміст листа не став відомим громадськості, зокрема, через залучення засобів масової інформації, що лист містив оціночні судження, за недоведеність яких всупереч Закону України "Про інформацію" заявника, навіть не вдаючись до оцінки, чи можуть такі судження вважатись оціночним, було притягнуто до відповідальності. Європейський суд дійшов висновку, що притягнення заявника до відповідальності за скаргу до державного органу на порушення, вчинені службовцем, було непропорційним меті захисту репутації та прав службовця.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що як встановлено попередніми судовими інстанціями, лист-повідомлення від Підприємства КП № 62 від 14.09.11 містив оціночні судження, та такий лист не став відомим громадськості, зокрема, через залучення засобів масової інформації, а тому позовні вимоги Товариства є непропорційними меті захисту ділової репутації та прав.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин справи колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені Підприємством в касаційній скарзі, є обґрунтованими, оскільки вони підтверджуються зібраними по справі доказами і відповідають вимогам закону.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що спір було розглянуто попередніми судовими інстанціями з повним дослідженням обставин справи, однак помилковим застосуванням норм чинного законодавства, у зв'язку з чим оскаржені судові рішення підлягають скасуванню, з прийняттям у справі нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог з викладених підстав.

Враховуючи наведене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за можливе в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу колективного підприємства "Міжрегіональна компанія "Спеценерго" задовольнити.

Рішення від 13.03.12 господарського суду міста Києва та постанову від 31.05.12 Київського апеляційного господарського суду у справі № 5011-20/1387-2012 господарського суду міста Києва скасувати.

Прийняти у справі нове рішення.

У задоволенні позовних вимог товариству з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "Райп" відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "Райп" на користь колективного підприємства "Міжрегіональна компанія "Спеценерго" судові витрати щодо оплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 536,50 грн. (п'ятсот тридцять шість гривень п'ятдесят копійок) та судового збору у сумі 751,10 грн. (сімсот п'ятдесят одна гривня десять копійок).

Зобов'язати господарський суд міста Києва видати наказ.

Головуючий Є.Першиков судді:Т.Костенко І.Ходаківська