Постанова

від 18.06.2012 по справі 4/637

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.2012 № 4/637

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Майданевича А.Г.

Гаврилюка О.М.

при секретарі судового засідання: Камінській Т.О.

розглядаючи апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Будматеріали-Вторресурси"

на рішення господарського суду міста Києва

від 29.03.2012 року

у справі № 4/637 (суддя - Борисенко І.І.)

за позовом комунального підприємства „Київжитлоспецексплуатація", м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю „Будматеріали-Вторресурси", м. Київ

про розірвання договору, виселення та повернення нежилого приміщення, -

за участю представників:

від позивача: не з'явився

від відповідача: ОСОБА_2 - представник (дов. №26 від 26.04.2012 р.);

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство „Київжитлоспецексплуатація" (надалі - КП „Київжитлоспецексплуатація") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Будматеріали-Вторресурси" (надалі - ТОВ „Будматеріали-Вторресурси") про розірвання договору оренди №09/3770 від 29.04.2011 року, виселення з нежилих приміщень загальною площею 328,50 кв.м в будинку №3 на вул.Пост-Волинській та повернути вказані нежилі приміщення позивачу.

Рішенням господарського суду міста Києва від 29.03.2012 року у справі №4/637 позов задоволено повністю. Розірвано договір № 09/3770 від 29.04.2011 р. Виселено відповідача з нежилих приміщень загальною площею 328,50 кв.м., в т.ч. на 1 поверсі -256,50 кв.м., на 2 поверсі -72,00 кв.м., в будинку № 3 на вул. Пост-Волинській та повернуто вказані приміщення позивачу по акту прийому-передачі.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду міста Києва від 29.03.2012 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки місцевого господарського суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.04.2012 року апеляційну скаргу прийнято до апеляційного провадження та призначено до розгляду на 24.05.2012 року.

24.05.2012 року через неявку позивача в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи був відкладений до 18.06.2012 року.

В судовому засіданні 18.06.2012 року представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги, просив рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання не з'явився.

Вислухавши думку представника відповідача щодо можливості розгляду апеляційної скарги у відсутність представника позивача, колегія суддів, порадившись і врахувавши, що вказана особа була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги без її участі, за наявними у справі матеріалами.

18.06.2012 року в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні у справі матеріали, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення має бути залишеним без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, на підставі п. 23 Протоколу засідання міської комісії по розгляду питань щодо використання нерухомого майна (приміщень, будівель, споруд) комунальної власності територіальної громади м. Києва №5 від 09.07.2002 р., розпоряджень Київської міської державної адміністрації №1112 від 10.12.2010 р. та №715 від 12.05.2011 р., наказів КП „Київжитлоспецексплуатація" №01 від 10.01.2011 р. та №91 від 23.05.2011 р., акту приймання-передачі основних засобів форми 03-1 від 29.04.2011 р. № 4 та договору № 1019/Д від 12.03.2010 р. оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Солом'янського району міста Києва з додатками, 29.04.2011 року між комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" (в тексті договору - орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Будматеріали-Вторресурси" (в тексті договору - орендар) укладено договір № 09/3770 про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва (надалі - договір), за умовами якого орендарю було передано в оренду нерухоме майно (нежитловий будинок), за адресою: м. Київ, вул. Пост - Волинська, 3 для адміністративних потреб, пункту прийому вторинної сировини (а.с.8-15).

Згідно п.2.1 договору об'єктом оренди є нежилі приміщення загальною площею 328,50 кв.м, в т.ч. на 1 поверсі -256,50 кв.м., на 2 поверсі -72,00 кв.м. Вартість об'єкта оренди, згідно із затвердженим звітом про експертизу (незалежну) оцінку, виготовлену станом на 31.12.2009р., становить 1118465,68грн.

Згідно п.9.1 договору такий вступив в силу з моменту підписання його сторонами та діє з 29.04.2011 р. по 12.02.2013 р.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами виникли зобов'язання з договору оренди, згідно якого, в силу статті 283 Господарського кодексу України, одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Аналогічні приписи містить частина 1 статті 759 Цивільного кодексу України.

Таким чином, укладення КП „Київжитлоспецексплуатація" та ТОВ „Будматеріали-Вторресурси" договору оренди майна №09/3770 від 29.04.2011 року було спрямоване на отримання останнім права на користування майном та обов'язку здійснювати плату за користування орендованим майном.

Відповідно до частин 1, 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно статей 626, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Факт передачі відповідачеві в оренду майна підтверджується актом приймання-передачі від 29.04.2011 р. (а.с.16).

Розділ 3 договору передбачає розмір та умови оплати орендної плати та порядок розрахунків.

Відповідно до пункту 3.1 договору за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 28.09.2006р. № 34/91, акту приймання-передачі основних засобів форми 03-1 від 29.04.2011 р. № 4, п. 2.2, 3.1, 3.5 договору № 1019/Д від 12.03.2010 р., додатку №3 до договору № 1019/Д від 12.03.2010 р. та за квітень 2011р. становить 8376,59 грн. Крім орендної плати орендар компенсує орендодавцю його видатки по платі за землю в сумі 2283,00 грн. за місяць.

Згідно п. 3.2 договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць.

Пунктом 3.5 договору визначено, що орендна плата сплачується орендарем починаючи з дати підписання акту приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акту приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві.

У відповідності до п. 3.6 договору сторонами погоджено, що орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно, не пізніше 10 числа поточного місяця на рахунок орендодавця.

Згідно п. 4.2 договору, орендар взяв на себе зобов'язання вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі.

Частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначає, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 782 Цивільного кодексу України передбачає, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, відповідач допустив порушення зобов'язання по сплаті орендних платежів в сумі 37723,41грн. за період з 10.06.2011р. по 30.09.2011р., що спонукало позивача звернутися до орендаря з пропозицією №155/1/11-4411 від 18.10.2011 р. сплатити існуючу заборгованість в строк до 31.10.2011р. Належне відправлення такого листа відповідачу підтверджується копією поштової квитанції та списком згрупованих рекомендованих відправлень (а.с.17-18). Відповідач факту отримання зазначеної пропозиції не заперечує.

З огляду на встановлене, колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що на час звернення з позовом по даній справі відповідачем було неналежно виконано зобов'язання по сплаті орендної плати за період з 10.06.2011р. по 30.09.2011р. на суму 37723,41грн.

Водночас, місцевим господарським судом встановлено, що пунктами 9.5 та 9.7 договору сторони узгодили, що він припиняє свою дію у разі невиконання істотних умов договору або його порушення, а також на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник посилається на те, що заборгованість по орендній платі, яка утворилася перед позивачем, погашена ним під час розгляду справи, що підтверджується платіжними дорученнями №261 від 07.02.2012р. на суму 14000,00грн., №293 від 05.04.2012р. на суму 10000,00грн., №290 від 30.03.2012р. на суму 23000,00грн., №285 від 29.03.2012р. на суму 10000,00грн., №272 від 29.02.2012р. на суму 1900,00грн., №265 від 14.02.2012р. на суму 10500,00грн., №261 від 07.02.2012р. на суму 14000,00грн., №271 від 02.04.2012р. на суму 11000,00грн., №270 від 21.03.2012р. на суму 3000,00грн., №269 від 16.03.2012р. на суму 7000,00грн., №268 від 06.03.2012р. на суму 11000,00грн. та актом звірки розрахунків станом на 11.04.2012р., а отже, на думку відповідача, підстави для розірвання договору оренди відсутні.

Колегія суддів із зазначеним твердженням відповідача погодитися не може, оскільки на момент звернення позивача до суду з даним позовом заборгованість відповідача перед позивачем по сплаті орендної плати за період 11.07.2011 р. по 30.11.2011 р. на суму 48004,57грн. існувала.

Посилання відповідача на те, що відсутні підстави для розірвання договору, оскільки позивачем під час розгляду справи в суді першої інстанції заборгованість по орендній платі погашена, колегія суддів вважає необгрунтованими та такими, що не грунтуються на вимогах чинного законодавства.

Відповідно до ст. 653 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Згідно ч.1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Отже, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог в частині виселення з нежилих приміщень загальною площею 328,50 кв.м в будинку №3 на вул.Пост-Волинській та повернення вказаних нежилих приміщень позивачу.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

В силу частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що оскаржуване рішення прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Оскільки доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення господарського суду міста Києва від 29.03.2012 року має бути залишеним без змін, а апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю „Будматеріали-Вторресурси" - без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 4-3, 32, 33, 43, 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Будматеріали-Вторресурси" на рішення господарського суду міста Києва від 29.03.2012 року у справі №4/637 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 29.03.2012 року у справі №4/637 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 4/637 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Мальченко А.О.

Судді Майданевич А.Г.

Гаврилюк О.М.