Постанова

від 16.09.2008 по справі 26/451

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД      

01025, м.Київ, пров.

Рильський, 8                                                           

т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

 16.09.2008                                                                                          

№ 26/451

 Київський апеляційний господарський суд у

складі колегії суддів:

 головуючого:          Кондес  Л.О.

 суддів:            

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача - ОСОБА_2 . - за дорученням,

 від відповідача - Кривошей О.І. - за

дорученням,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ)

"АПК ЛТД"

 на рішення Господарського суду м.Києва від

17.04.2008

 у справі № 26/451  

 за позовом                               Фізичної особи -

підприємця ОСОБА_1

 до                                                   ТОВ

"АПК ЛТД"

 про                                                 

стягнення 107 343,37 грн.

ВСТАНОВИВ:

Фізична

особа - підприємець ОСОБА_1звернувся до Господарського суду м.Києва з позовом

до ТОВ “АПК ЛТД” про стягнення штрафних санкцій та збитків у розмірі 107 343,37

грн.

Згідно

остаточних уточнень позовних вимог від 24.01.2008 позивач просить стягнути з

відповідача на користь позивача пеню в сумі 14 125,09 грн., згідно п. 7.1

договору та п.2.2.1 угоди про погашення боргу. Позивач також нарахував

відповідачу 3 % річних в розмірі 9456,36 грн. та 11763,51 грн. збитків від

інфляції. Крім того, позивач нарахував відповідачу збитки у формі додаткових

втрат та неодержаного прибутку на загальну суму 71 998,41 грн.

Рішенням

Господарського суду м.Києва від 17.04.2008 позов Фізичної особи -підприємця

ОСОБА_1до ТОВ “АПК ЛТД” про стягнення 107 343,37 грн. задоволено частково.

Присуджено

стягнути з ТОВ “АПК ЛТД” на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_135 344,96

грн. штрафних санкцій, 353,45 грн. держмита та 38,85 грн. витрат на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення

мотивовано тим, що на підставі статей 525, 526 Цивільного кодексу України,

частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, пункту 7.1 договору від

22.01.2007 та пункту 2.2.1 угоди про погашення боргу від 10.04.2007 відповідач

повинен сплатити штрафні санкції - пеню в сумі 14 125,09 грн., 3% річних в сумі

9 456,36 грн., збитки від інфляції в сумі 11 763,51 грн., всього 35 344,96 грн.

Отже, позовні вимоги позивача задоволені частково в розмірі штрафних санкцій в

сумі 35 344,96 грн., оскільки позивач не довів обґрунтованість нарахування

відповідачу збитків в сумі 71 998,41 грн.

Не

погодившись з прийнятим рішенням, ТОВ “АПК ЛТД” звернулось з апеляційною

скаргою, в якій просить прийняти нове рішення, яким скасувати рішення

господарського суду міста Києва від 17.04.2008 по справі № 26/451 в частині

стягнення з ТОВ „АПК ЛТД” на користь СПД ОСОБА_1. штрафних санкцій  за порушення умов Договору купівлі-продажу,

нарахованих за період з 10.04.2007 по дату ухвалення рішення.

Апеляційну

скаргу мотивовано тим, що оскаржуване рішення не відповідає нормам

матеріального та процесуального права. Відповідач вважає, що дія договору від

22.01.2007 купівлі-продажу зерна та всі прийняті сторонами обов'язки щодо

виконання умов цього договору припинили свою дію у зв'язку з укладенням

сторонами 10 квітня 2007 року угоди про погашення боргу, яку вважає новацією

відповідно до статті 604 Цивільного кодексу України. Крім того, апелянт

зазначив, що суд першої інстанції порушив норм процесуального права, допустивши

зміну і предмету і підстав позову.

У

відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти доводів апеляційної

скарги, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим та просить

залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши

в судовому засіданні апеляційну скаргу, відзив на неї, дослідивши матеріали

справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників сторін,

судова колегія встановила наступне.

22.01.2007

між позивачем та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу зерна.

Відповідно

до пункту 1 вказаного договору позивач зобов'язався поставити та передати у

власність відповідача зерно пшениці м'якої 3 класу врожаю 2006 року, а останній

повинен сплатити кошти вчасно та в повному обсязі.

Згідно

пункту 8.1 зазначений договір вступає в силу з моменту його підписання обома

сторонами і діє до повного виконання ними своїх зобов'язань.

На

виконання умов цього договору позивач відвантажив відповідачу на підставі

видаткових накладних №№ПП-000306, ПП-000327, ПП-000329, ПП-000333, ПП-000352,

ПП-000343, ПП-000354, ПП-000355, ПП-000387, ПП-000395, ПП-000408, ПП-000416,

ПП-000423, ПП-000301, ПП-000305, ПП-000304 зерно пшениці на загальну суму 315

211,91 грн.

Відповідач

здійснив оплату частково і станом на 28.03.2007 мав перед позивачем

заборгованість в сумі 245 011,91 грн.

10.04.2007

ФОП Куля В.А. та ТОВ “АПК ЛТД” уклали угоду про погашення боргу.

Згідно

пунктів 1.1, 1.2 зазначеної угоди боржник визнає і підтверджує свій борг в сумі

245 011,91 грн. та зобов'язується провести погашення боргу згідно графіка

погашення, а саме до 01.05.2007 р. в сумі 70 000 грн.; до 01.06.2007 р. в сумі

100 000 грн.; до 01.07.2007 р. в сумі 75 000 грн.

Разом

з тим, відповідач сплатив борг з порушенням узгодженого сторонами графіку

оплати. Як вбачається з банківських виписок, остання сума заборгованості була

проплачена 03.08.2007.

13.09.2007

сторони підписали акт звірки взаєморозрахунків, згідно якого відповідач перед

позивачем не має заборгованості по основному боргу за відвантажену продукцію.

Відповідно

до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші

учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання

належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за

відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог,

що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно

статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися

належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів

цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до

звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння

відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо

інше не встановлено договором або законом

Відповідно

до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив

виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити

суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час

прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший

розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно

до пункту 7.1. договору за порушення терміну оплати поставленого зерна покупець

сплачує на користь постачальника пеню в розмірі 0,2% від суми заборгованості за

кожен день прострочки, за умови здійснення розрахунку після фактичної поставки

зерна.

Пунктом

2.2. (п.п.2.2.1.) у разі прострочення погашення заборгованості проти строків

зазначених в п. 1.2., боржник зобов'язується сплатити Кредитору пеню у розмірі

0,5% за кожний день прострочення від непогашеної суми боргу, починаючи з слідую

чого дня затримки платежу у відповідності до графіка згідно пункту 1.2. даної

угоди.

Відповідно

до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова

сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення

боржником зобов'язання.

Відповідно

до статті 547 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного

зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. 

Відповідно

до частини 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів

сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі,

що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної

облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який

сплачується пеня.

Колегією

суддів встановлено, що розрахунок штрафних санкцій зроблений позивачем невірно.

Відповідач контррозрахунку не надав.

Відповідно

до статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України судове рішення

приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно

до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд

оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному,

повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх

сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду

заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і

обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для

господарського суду не є обов'язковим.

Статтею

99 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що в апеляційній

інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій

інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний

господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами,

наданими суду першої інстанції.

Згідно

статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний

господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і

перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у

повному обсязі.

Відповідно

до статті 55 Господарського процесуального кодексу України в ціну позову

включаються також вказані в позовній заяві суми неустойки (штрафу, пені), а

якщо вони не вказані, - суми їх, визначені суддею. Ціну позову вказує позивач.

У випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею.

З

огляду на вимоги статті 4-7 ГПК України щодо прийняття судового рішення за

результатами обговорення усіх обставин справи та статті 43 ГПК України стосовно

всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин

справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність

здійснення позивачем нарахування таких сум і в разі якщо їх обчислення

помилкове - зробити це самостійно.

Згідно

статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар

після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо

договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк

оплати товару.

Відповідно

до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк

(термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як

вбачається з розрахунку, наданого позивачем, останнім здійснено нарахування

штрафних санкцій з 13.02.2007 по 01.08.2007. Колегія суддів не погоджується з

наданим розрахунком, оскільки як вбачається з матеріалів справи, умовами

договору від 22.01.2007 не було передбачено строку виконання грошового

зобов'язання (строку оплати), а тому нарахування штрафних санкцій за

прострочення виконання грошового зобов'язання до укладення угоди про погашення

боргу, тобто до 10.04.2008, є помилковим.

Угодою

про погашення заборгованості від 10.04.2007 передбачено, що погашення боргу

здійснюється до 01.05.2007 в сумі 70 000 грн., до 01.06.2007 в сумі 100 000

грн., до 01.07.2008 в сумі 75 000 грн., отже нарахування штрафних санкцій

починається з наступного дня відповідного місяця. Як вбачається з акту звірки

взаєморозрахунків, підписаного обома сторонами та скріпленого печатками,

відповідач здійснив першу проплату 13.04.2007 в сумі 5 000 грн. Оскільки

відповідач погасив суму боргу 01.08.2007 в сумі 231 001,91 грн. та 03.08.2007 в

сумі 27 000 грн., то штрафні санкції слід нараховувати наступним чином - з

02.05.2007 по 31.07.2007 (включно) на суму боргу 65 000 грн., з 02.06.2007 по

31.07.2007 (включно) на суму боргу 100 000 грн., з 02.07.2007 по 31.07.2008

(включно) на суму боргу 75 000 грн. та з 01.08.2007 по 02.08.2007 (включно) на

суму боргу 27 000 грн.

Крім

того, колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем невірно нараховано 3%

річних відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки

3% річних розраховуються за кожен день прострочення.

Враховуючи

вищевикладене, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції

про задоволення позову в частині стягнення штрафних санкцій в сумі 35 344,96

грн. та вважає, що в цій частині рішення слід змінити та стягнути в відповідача

7 442,50 грн. - інфляційних витрат, 8 611,18 грн. - 3% річних та 6 232,99 грн.

- пені.

Відповідно

до статті 604 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється за

домовленістю сторін. Зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про

заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами

(новація).

Заперечення

апелянта стосовно того, що дія договору та усі прийняті сторонами обов'язки,

щодо виконання умов договору припинили свою дію у зв'язку з укладенням

сторонами угоди про погашення боргу колегією суддів до уваги не приймається

оскільки, як вбачається з умов договору, вказаний договір діє до повного

виконання сторонами своїх зобов'язань. Угодою про погашення боргу сторони

тільки узгодили графік погашення заборгованості, який виник на підставі

існуючого зобов'язання по оплаті товару.

Щодо

вимоги позивача стягнути з відповідача 71 998,41 грн. збитків колегія суддів

зазначає наступне.

Відповідно

до статті 623 Цивільного кодексу України боржник який порушив зобов'язання, має

відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих

порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При визначені неодержаних

доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх

одержання.

Обов'язок

відшкодувати збитки є загальною формою цивільно-правової відповідальності, яка

настає для боржника внаслідок порушення ним зобов'язань.

Відшкодування

збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених

законом умов, сукупність яких створює 

склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової

відповідальності відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України

Обов'язковими

умовами покладання відповідальності на винну сторону є наявність збитків,

протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками,

які складають об'єктивну сторону правопорушення, та її вини особи, внаслідок

дій якої спричинено збитки.

Тобто

збитки - це об'єктивне зменшення яких-небудь майнових благ сторони за

договором, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і

проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а

також не одержаних кредитором доходах, які він одержав, якби зобов'язання було

виконано боржником.

Отже,

зменшення майнових благ внаслідок невиконання зобов'язань наступає об'єктивно,

тобто незалежно від волевиявлення сторони, як наслідок невиконання зобов'язань.

Обов'язковою

умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв'язок між

неправомірними діями і збитками. Збитки є наслідком, а невиконання зобов'язань

причиною.

Відсутність

хоча б одного з елементів складу правопорушення, звільняє боржника від

відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань (виключає

його відповідальність).

В

матеріалах справи відсутні докази того, що несвоєчасне виконання відповідачем

своїх зобов'язань призвело до того, що позивачу були завдані збитки на загальну

суму 71 998,41 грн.

Колегія

суддів не приймає до уваги заперечення відповідача щодо порушення судом першої

інстанції норм статті 22 Господарського процесуального кодексу України щодо

допущення одночасно зміни і предмету і підстав позову, виходячи з наступного.

Предмет

позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет

позову кореспондує зі способами захисту права, які зазначені у статті 16

Цивільного кодексу України.

Підстава

позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.

Зміна

предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача.

Зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Позивачем

не змінювалась матеріально-правова вимога про стягнення коштів, отже позивачем

не було змінено предмету позову.

З

урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення

Господарського суду м.Києва від 17.04.2008 у справі №26/451 підлягає зміні.

Апеляційна скарга є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

Керуючись

статтями 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну

скаргу ТОВ “АПК ЛТД” залишити без задоволення.

Рішення

Господарського суду м.Києва від 17.04.2008 у справі №26/451 - змінити.

Резолютивну

частину рішення викласти в наступній редакції:

„Позов

задовольнити частково.

Стягнути

з ТОВ “АПК ЛТД” (вул. Пестеля, 15, поверх 2, м.Київ, 01135, р/р 26005200204101

в Подільській філії АКБ „Київ”, код ЄДРПОУ 32426137, МФО 320401) на користь

Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1(АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_1 в ВАТ „Державний

ощадний банк України” Драбівське відділення №3096 Черкаської обл., код ЄДРПОУ

НОМЕР_2 , МФО 3545303) 7 442,50 грн. - інфляційних витрат, 8 611,18 грн. - 3%

річних та 6 232,99 грн. - пені, 222,87 грн. державного мита та 24,50 грн.

витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В

іншій частині позову відмовити.”

Доручити

Господарському суду м.Києва видати відповідний наказ.

Матеріали

справи №26/451 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова

може бути оскаржена в місячний термін до Вищого господарського суду України.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                         

 30.09.08 (відправлено)