Постанова

від 26.04.2012 по справі 2а-1414/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2012 р. № 2а-1414/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

з участю секретаря судових засідань Гіщинська С.Я.

представників:

від позивача -Ломага Ю.Т., Різник О.Р.,

від відповідача -Палій М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі ТзОВ) «МегаЄвроБуд» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків (надалі СДПІ ВПП) у м.Львові про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

ТзОВ «МегаЄвробуд»звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до СДПІ ВПП у м.Львові про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31.05.2011 року за №0000220801/0/10807 та за №0000210801/0/10806.

Позивач в позовній заяві стверджує, що висновки органу державної податкової служби про нікчемність правочинів між позивачем та його контрагентом - ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»грунтуються лише на припущеннях та спростовуються первинними бухгалтерськими документами. Також, продовжує позивач, на час вчинення господарських операцій зазначений контрагент товариства знаходився в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а тому сумнівів у його добросовісності не виникало.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просять позов задовольнити.

Відповідач в запереченні на позовну заяву стверджує, що, провівши під час перевірки аналіз господарської та економічної діяльності контрагента позивача -ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», встановлено відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської та економічної діяльності, а саме: відсутність технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів і транспортних засобів, що свідчить про неможливість самостійно здійснювати фінансово-господарську діяльність.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив, просить в його задоволенні відмовити, посилаючись на те, що висновки, викладені в акті перевірки, та оспорюване податкове повідомлення-рішення є законними та обґрунтованими.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам виходив з наступного.

За результатами документальної невиїзної перевірки ТзОВ «МегаЄвроБуд»з питань взаєморозрахунків з ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»та ТзОВ «ТГ «Лунапарк»за період січень 2011 року, СДПІ ВПП у м.Львові складено акт від 11.05.2011 року за №10/08-01/32484094 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 31.05.2011 року:

- за №0000210801/0/10806, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 535572 грн. 00 коп., в тому числі, за основним платежем - 535571 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -1 грн. 00 коп.;

- за №0000220801/0/10807, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 218713 грн. 00 коп. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в розмірі 1 грн. 00 коп.

Як вбачається з висновків акта перевірки, перевіркою встановлено заниження товариством позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду в сумі 557654 грн. 00 коп. та завищення від'ємного значення різниці між сумою податового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду в сумі 218713 грн. 00 коп., чим порушено підп.14.1.18, підп.14.1.181, п.14.1 ст.14, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.200 Податкового кодексу України.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Щодо порушень оподаткування по податку з прибутку підприємств та податку на додану вартість, то суд досліджує господарські операції між позивачем та його контрагентом - ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж».

Між ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»(продавець) та ТзОВ «МегаЄвроБуд»(покупець) 03.01.2011 року укладено договір купівлі продажу-комплектуючих за №03/01-11 відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти у власність та оплатити комплектуючі для тютюнового цеху, специфіація яких наведена у Додатку №1 до даного договору, що є невід'ємною частиною даного договору і сплатити за нього грошову суму, встановлену Розділом 3 даного Договору.

Між ТзОВ «МегаЄвроБуд»(замовник) і ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»(виконавець) 04.01.2011 року укладено договір з виконання робіт за №4/01-11 згідно з умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов'язки по: виконанню демонтажних, монтажних та пуско-налагоджувальних робіт комплектуючих тютюнового цеху на об'єкті замовника; тестування та настройка комплектуючих та надання технічних консультацій стосовно покращення роботи обладнання.

В підтвердження виконання вищенаведених договорів позивачем представлено додатки до договорів, видаткова накладна за №РН-366 від 04.01.2011 року, акт приймання-передачі комплектуючих від 04.01.2011 року, податкова накладна за №366 від 04.01.2011 року за №365 від 31.01.2011 року, акт прийому-передачі векселя від 18.02.2011 року, прості векселі, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) за №ОУ-365, акт прийому-передачі векселя від 02.02.2011 року.

При цьому, на підтвердження обставин використання отриманих від ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»комплектуючих та послуг у своїй господарській діяльності позивач надав акт введення в експлуатацію основних засобів за №3 від 31.01.2011 року.

Як передбачено п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 183.3 цієї ж статті визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою

пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту, у відповідності до вимог абзац.1 п.198.6 ст.198 ПК України, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Судом встановлено, що позивачем на підтвердження обгрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевірений період були надано податкову накладну, що знаходиться в матеріалах справи, яка не мала недоліків та, порядок заповнення якої, відповідав встановленому чинним законодавством.

З метою з'ясування реальності господарських операцій, в забезпечення принципу офіційного з'ясування обставин справи, судом запропоновано надати сторонам пояснення та докази в їх підтвердження.

Відповідач в акті перевірки зазначає, що ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»підпадає під критерії відбору суб'єктів господарювання, що мають ризик здійснення нереальних (удаваних) операцій з наданням послуг із безпідставного формування податового кредиту третім особам. Зокрема, продовжується в акті перевірки, провівши під час перевірки аналіз господарської та економічної діяльності контрагента позивача -ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», встановлено відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської та економічної діяльності, а саме: відсутність технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів і транспортних засобів, що свідчить про неможливість самостійно здійснювати фінансово-господарську діяльність.

В свою чергу, позивачем було надано первинні бухгалтерські документи в підтвердження обставин реальності господарських операцій.

Такими є договори укладені між позивачем та його контрагентом, додатки до таких договорів, видаткові та податкові накладні, акти прийому-передачі комплектуючих (робіт), векселі, акти прийому-передачі векселів, акт введення в експлуатацію основних засобів, які описувались вище, представлено оборотно-сальдова відомість рахунку 631.01, картка рахунку:631.01, бухгалтерська довідка за №12/01 від 12.01.2012 року згідно з якої отримані від ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»основні засоби з січня 2011 року обліковуються на балансовому рахунку 104.01 ТзОВ «МегаЄвроБуд».

Судом встановлено, що, як вбачається з пояснень представників позивача, транспортування та виконання монтажних робіт здіснювалось ТзОВ «ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»шляхом укладення цивільно-правових угод з фізичними особами та угоди з фірмою-перевізником, а тому обов'язок зберігати товаро-супроводжуючі документи у позивача відсутній.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити про те, що законодавством не передбачено обов'язку позивача зберігати документа в підтвердження транспортування товарно-матеріальних цінностей, оскільки витрати на здійснення таких не здійснювались ТзОВ «МегаЄвроБуд».

А відтак, вищенаведені докази в своїй сукупності вказують на реальність господарських операцій.

За таких обставин, надані відповідачем непрямі докази, в підтвердження нереальності господарських операцій, судом до уваги не беруться, оскільки спростовуються вищевикладеним прямими доказами.

Судом також досліджувались обставини добросовісності позивача при вчиненні згаданих господарських операцій з ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», на що платником податків було представлено витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців згідно якого на час вчинення господарських операцій зазначений контрагент перебував у Єдиному державному реєстрі та витяг з офіційного сайту Державної податкової служби України, який містить інформацію про анулювання свідоцтва платника податку цього ж контрагента після вчинення згаданих господарських операцій -02.11.2011 року.

Таким чином, на час укладення правочинів позивач мав офіційно оприлюднену інформацію щодо свого контрагента з метою зменшення ризиків негативних наслідків вчинення господарських операцій.

За таких обставин, добросовісність та обачність позивача по згаданих господарських операціях підтверджується тим, що ним була зібрана оприлюднена інформація, яка б вказувала на недобросовісність його контрагентів.

Як передбачено п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

На викладені обставини також звертає увагу Європейський Суд з прав людини у рішенні від 22 січня 2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03).

У згаданому рішенні Європейського суду з прав людини зазначено, що враховуючи своєчасне і повне виконання покупцем своїх зобов'язань щодо подання звітності з податку на додану вартість, неможливість ним забезпечити дотримання постачальником обов'язку подавати звітність по податку на додану вартість і той факт, що жодних протиправних дій з боку контрагента про які знав чи міг знати покупець вчинено не було, суд вважає, що покупець не повинен відповідати за наслідки невиконання продавцем свої зобов'язань своєчасно подавати звітність з податку на додану вартість і в результаті чого вдруге сплачувати податок на додану вартість, а також пеню.

Не можна залишити поза увагою і той факт, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

З врахуванням того, що орган державної податкової служби при встановленні факту нікчемності правочину в акті перевірки покликався саме на ст.228 ЦК України, наведені обставини враховуються судом при прийнятті судового рішення.

З огляду на викладені обставини, суд вважає, що наявні і матеріалах справи докази повністю підтверджують обставини реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом, а тому висновки про неправомірність формування платником податків податкового кредиту за результатами таких господарських операцій є безпідставними та не обгрунтованими.

Оскільки правомірність нарахування основного платежу по згаданому податку не знайшла свого підтвердження під час розгляду справи органом державної податкової служби безпідставно застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість є підставними та обгрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати, прийняті Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Львові, податкові повідомлення-рішення від 31.05.2011 року за №0000220801/0/10807 та за №0000210801/0/10806.

3. Зобов'язати Головне управління Державного казначейства України у Львівській області стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з рахунка Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Львові на користь Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі ТзОВ) «МегаЄвроБуд»(код ЄДРПОУ 32484094), що знаходиться за адресою м.Львів, вул.Гн.Хоткевича, 18/13, 2146 грн. 00 коп. сплаченого судового збору.

4. Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

5. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 26 квітня 2012 року.

Суддя В.Я.Мартинюк