Ухвала

від 11.09.2012 по справі 2а-1414/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2012 р. Справа № 126053/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Клюби В. В.

суддів: Онишкевича Т. В., Попка Я. С.

за участі секретаря Сідельник Г. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби України на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2012 року у справі №2а - 1414/12/1370 за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «МегаЄвроБуд» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

УСТАНОВИВ:

ТзОВ «МегаЄвроБуд» звернулося до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові і просило визнати протиправними та скасувати прийняті Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Львові податкові повідомлення - рішення №0000220801/0/10806 та №0000210801/10807 від 31 травня 2011 року.

В обґрунтування вимог адміністративного позову посилалося на ті обставини, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Львові проведено документальну невиїзну перевірку з питань взаєморозрахунків ТзОВ «МегаЄвроБуд» із ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» та ТзОВ « ГТ Лунапак» за період січня 2011 року, за результатами якої зроблено висновок, що позивачем занижено позитивне значення різниці між сумою податкового кредиту в сумі 557 654 гривні та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду в сумі 218 713 гривень. В зв'язку з цим 31 травня 2011 року були прийняті податкові повідомлення - рішення відповідно на суму: 535 572 гривні та 218 714 гривень. Вважаючи вказане рішення безпідставним і незаконним, позивачем було оскаржено його до Державної податкової адміністрації у Львівській області, рішенням якої від 23 серпня 2011 року скаргу залишено без задоволення, а податкове повідомлення - рішення - без змін. За результатами розгляду повторної скарги позивача рішенням від 02 листопада 2011 року також залишено без змін оскаржувані податкові повідомлення - рішення.

При цьому відповідачем взято під сумнів фактичне отримання від ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» товарів та робіт, а відповідно і дійсність податкових накладних, що в свою чергу мало наслідком заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду в сумі 535 571 гривня та завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту. Висновок відповідача є не чим іншим як припущенням, яке базується на відсутності у ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» необхідних умов для результатів відповідної господарської діяльності, а саме: відсутність технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів і транспортних засобів, що в свою чергу свідчить про неможливість самостійного здійснення господарської діяльності.

В даному випадку відповідач вийшов за межі своєї компетенції, визначивши укладені між позивачем та ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» угоди, як нікчемні правочини. Таке твердження відповідача не відповідає та суперечить приписам ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, ст. 218 Господарського кодексу України та ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб - підприємців». Крім цього позивачем на підставі податкової накладної до податкового кредиту включені суми податків, сплачених платником податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів, яке підтверджено наданими документами і які в даний час використовуються у виробничій діяльності.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2012 року адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано прийняті Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби України повідомлення рішення №0000220801/0/10807 та №0000210801/10807 від 31 травня 2011 року.

Свої висновки, викладені у зазначеній постанові, суд мотивував тим, що між позивачем та ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» 03 січня 2011 року укладено договір купівлі - продажу комплектуючих, а згідно укладеного 04 січня 2011 року між вказаними сторонами договору з виконання робіт, ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» взяло на себе зобов'язання по виконанню монтажних, демонтажних та пуско - налагоджувальних робіт комплектуючих тютюнового цеху на об'єкті позивача, як замовника. На підтвердження виконання вказаних договорів, позивачем представлено видаткову накладну №РН - 366 від 04 січня 2011 року, акт приймання - передачі від 04 січня 2011 року, податкові накладні №366 від 04 січня 2011 року та №365 від 31 січня 2011 року, акт здачі - прийому робіт за №ОУ - 365, прості векселі та акт прийому - передачі векселів від 02 та 18 лютого 2011 року. Використання позивачем отриманих від контрагента комплектуючих та послуг підтверджено наданим актом введення в експлуатацію основних засобів. Тобто суду представлено всі відповідні первинні документи, які вказують на товарність господарської операції контрагентів. При цьому сам факт несплати податку продавцем в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем на суму бюджетного відшкодування податкового кредиту. Суд вважав, що на час укладення правочинів позивач мав офіційно оприлюднену інформацію щодо реєстрації свого контрагента з метою зменшення ризиків негативних наслідків вчинення господарських операцій.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідачем - Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби України, як правонаступником Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові, подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій відповідач просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову про відмову в задоволенні позову.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права. Так, згідно «Системи автоматизованого співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України», ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» підпадає під критерії відбору суб'єктів господарювання, що мають ризик здійснення нереальних (удаваних) операцій з надання послуг та безпідставного формування податкового кредиту третіми особами. Вказаним контрагентом позивача у 2010 році не подано декларацій на прибуток підприємства, у підприємства відсутні основні фонди, товарні запаси, матеріальні та нематеріальні активи, необхідні для проведення необхідної господарської операції. Дані обліку про кількість працюючих (три особи) свідчить про відсутність технічного персоналу для проведення фінансово - господарської діяльності. Тобто позивачем в порушення вимог ст. ст. 198, 200 Податкового кодексу України завищено податковий кредит на суму 776 367 гривень і правочини, на які посилається позивач, порушують публічний порядок, суперечать інтересам суспільства та в силу ст. 228 Цивільного кодексу України і ст. 207 Господарського кодексу України є нікчемними.

В свою чергу ТзОВ «МегаЄвроБуд» подало до суду відзив на апеляційну скаргу з посиланням на те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні з'ясовуватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. ТзОВ «Лугпромстройтехмонтаж» внесено до Єдиного державного реєстру, взято на податковий облік і йому видано свідоцтво платника податку на додану вартість. Основними видами діяльності його є будівництво магістральних трубопроводів, ліній зв'язку та енергопостачання, розбирання та знесення будівель, будівництво будівель, монтаж та встановлення збірних конструкцій. Тому виконання робіт за договорами пов'язане з господарською діяльністю ТзОВ «Лугпромстройтехмонтаж». Документи, представлені позивачем, обґрунтовують фактичне здійснення господарських операцій, оскільки містять усі необхідні реквізити, визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» і відповідно до ст. 9 вищевказаного Закону України є необхідними первинними документами бухгалтерського обліку. Тому доводи відповідача про те, що між позивачем та ТзОВ «Лугпромстройтехмонтаж» не відбувалися господарські операції ґрунтуються на припущеннях.

В судовому засідання представник апелянта підтримав доводи, викладені на обґрунтування апеляційної скарги, вважає правомірними оспорюванні податкові повідомлення - рішення.

Представник позивача не визнав доводів особи, яка подала апеляційну скаргу і вважає, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, а тому підстави для його скасування відсутні.

Заслухавши суддю - доповідача, представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі акта перевірки від 11 травня 2011 року за №10/08 - 01/32484094, складеного за результатами невиїзної документальної перевірки з питань взаєморозрахунків позивача з ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» та ТзОВ «ТГ Лунапак» за період січня 2011 року зроблено висновок, що позивачем занижено позитивне значення різниці між сумою податкового кредиту в сумі 557 654 гривні та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду в сумі 218 713 гривень, 31 травня 2011 року були прийняті податкові повідомлення - рішення, якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 535 571 гривні та про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 218 713 гривень.

Підставою для визначення позивачеві податкового зобов'язання слугував висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п. п. 14.1.18, 14.1.181 пункту 14.1 ст.14, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Податковий орган виходив з того, що господарські операції між ТзОВ «МегаЄвроБуд» та ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» щодо придбання комплектуючих для тютюнового цеху на основі договору від 03 січня 2011 року та виконання демонтажних, монтажних та пуско - налагоджувальних робіт комплектуючих тютюнового цеху на основі договору від 04 січня 2011 року фактично не здійснювались, а лише проводилось їх документальне оформлення, в результаті чого позивачем завищено податковий кредит на суму 776 367 гривень.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що реальність господарських операцій між ТзОВ «МегаЄвроБуд» та ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», а також правомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість щодо цих операцій доводиться первинними документами: додатками до договорів, видатковою накладною за №РН - 366 від 04 січня 2011 року, актом приймання - передачі комплектуючих від 04 січня 2011 року, податковою накладною за №366 від 04 січня 2011 року та за №365 від 31 січня 2011 року, актами прийому - передачі векселя від 02 та 18 лютого 2011 року, простими векселями, актом здачі - прийняття робіт за №ОУ - 365, які відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України. Також, на підтвердження використання отриманих комплектуючих та послуг у своїй господарській діяльності позивач надав акт введення в експлуатацію основних засобів від 31 січня 2011 року.

Апеляційним судом встановлено, що за результатами невиїзної документальної перевірки результатами невиїзної документальної перевірки з питань взаєморозрахунків позивача з ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» та ТзОВ «ТГ Лунапак» 31 травня 2011 року були прийняті податкові повідомлення - рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 535 571 гривню та зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 218 713 гривень.

Підставою для визначення позивачеві податкових зобов'язань слугував висновок податкового органу про порушення позивачем вимог пп. 14.1.181 ст. 14, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

Податковий орган виходив з того, що ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» підпадає під критерії відбору суб'єктів господарювання, що мають ризик здійснення нереальних (удаваних) операцій, у товариства відсутні основні фонди, товарні запаси, нематеріальні та матеріальні активи. Також до перевірки не представлено документи на фактичне здійснення господарських операцій позивачем з ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», а саме: сертифікати відповідності, товарно - транспортні накладні на перевезення товарів, рахунки, платіжні доручення, прибуткові касові ордери.

В свою чергу, позивачем були надані первинні бухгалтерські документи, що підтверджують реальність господарських операцій. На момент здійснення спірних господарських операцій ТзОВ «МегаЄвроБуд» та ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» були зареєстровані у встановленому законом порядку та внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, їм видано свідоцтво платника податку на додану вартість.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Зміст наведених правових норм свідчить про те, що право на віднесення певних сум до податкового кредиту надається лише особам, які зареєстровані як платники податку та за умови реальності господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) і наявності у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту.

В матеріалах справи наявні укладені позивачем та ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», договори і додатки до них, видаткові та податкові накладні акти прийому - передачі комплектуючих, які містять усі реквізити і підтверджують факт поставки обладнання. Також в матеріалах справи наявні копії векселів та актів прийому передачі векселів в рахунок оплати згідно Договору купівлі - продажу комплектуючих.

Аналізуючи зазначені правові норми та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку, що господарські операції щодо придбання товарів і послуг (комплектуючих), їх монтаж у тютюновому цеху, реально проведені, а відповідно вказані у виписаних ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» податкових накладних відомості відповідають дійсності.

Натомість, відповідач як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в підтвердження правомірності прийнятого ним рішення. Висновки відповідача, викладені в акті перевірки від 11 травня 2011 року № 10/08-01/32484094 не є достатньо обґрунтованими та не підтверджуються зібраними належними та допустимими доказами.

Крім цього, невиконання контрагентом позивача своїх зобов'язань щодо подачі декларацій та сплати податків до бюджету тягне за собою негативні наслідки лише для цього контрагента та не може бути підставою для збільшення податкових зобов'язань позивача.

Викладене свідчить про правомірність формування позивачем податкового кредиту з врахуванням сум податку на додану вартість, що зазначено у податкових накладних.

Даючи оцінку доводам податкового органу щодо нікчемності укладених позивачем з контрагентом правочинів, колегія суддів вважає за необхідне наголосити на наступному. Відповідно до частини 1 статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Вказана стаття встановлює презумпцію правомірності правочину.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені Параграфом 2 Глави 16 цього Кодексу.

Відповідно до приписів статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Вказана стаття поділяє недійсні правочини на нікчемні - недійсність яких встановлена законом (визнання такого правочину судом недійсним не вимагається) та оспорювані - недійсність яких прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (такий правочин може бути визнаний судом недійсним).

Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Податковим органом не надано суду доказів наявності жодного судового рішення, яке набрало законної сили, про визнання недійсними вчинених правочинів щодо купівлі-продажу товарів, робіт (послуг).

Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування і відповідно - до задоволення апеляційної скарги апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби України залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2012 року у справі №2а - 1414/12/1370 за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «МегаЄвроБуд» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а у випадку складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення ухвали в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Клюба В. В.

Судді: Онишкевич Т. В.

Попко Я. С.