Ухвала

від 18.09.2013 по справі 2а-1414/12/1370

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" вересня 2013 р. м. Київ К/9991/64664/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Моторного О.А., Приходько І.В. розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великим и платниками податків у м. Львові Державної податкової служби

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.04.2012 р.

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2012 р.

у справі № 2а-1414/12/1370 (№ 126053/12/9104)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МегаЄвроБуд» (далі - позивач, ТОВ «МегаЄвроБуд»)

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великим и платниками податків у м. Львові Державної податкової служби (далі - відповідач, СДПІ по роботі з ВПП у м. Львові)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «МегаЄвроБуд» звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до СДПІ по роботі з ВПП у м. Львові про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31.05.2011 р. №0000220801/0/10807 та №0000210801/0/10806

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26.04.2012 р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2012 р., адміністративний позов задоволено повністю: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Львові від 31.05.2011р. №0000220801/0/10807 та №0000210801/0/10806.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.04.2012 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2012 р. і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Посилається на порушення судами норм матеріального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 08.04.2011 р. по 29.04.2011 р. СДПІ по роботі з ВПП у м. Львові на підставі ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України та відповідно до наказу від 08.04.2011 р. № 127 була проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ «МегаЄвроБуд» з питань взаєморозрахунків із ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» та ТОВ «ТГ «Лунапак» за січень 2011 року, за результатами якої складено акт від 11.05.2011 р. № 10/08-01/32484094 та встановлено порушення позивачем п.п.14.1.18, п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «МегаЄвроБуд» занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду в сумі 557 654,00 грн.; завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду в сумі 218 713,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 31.05.2011 р. №0000210801/0/10806, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 535 572,00 грн., в тому числі, за основним платежем - 535 571,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -1,00 грн. та №0000220801/0/10807, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 218 713,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в розмірі 1,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження позивачем спірних податкових повідомлень-рішень від 31.05.2011 р. №0000220801/0/10807 та №0000210801/0/10806 рішеннями податкових органів зазначені податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарги ТОВ «МегаЄвроБуд» залишена без задоволення.

Як вбачається з акту перевірки від 11.05.2011 р. № 10/08-01/32484094, висновки податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства ґрунтуються на тому, що правочини укладені між ТОВ «МегаЄвроБуд» та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» є нікчемними і такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами. Відповідачем взято під сумнів фактичне отримання позивачем від контрагента товарів та робіт, а відповідно і дійсність податкових накладних.

Таким чином, перевіряючі дійшли висновку, що позивачем за січень 2011 року завищено розмір податкового кредиту у сумі 776 367,00 грн. податку на додану вартість.

Заперечуючи такі висновки податкового органу, суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.8 ст.201 Податкового кодексу України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, право на віднесення певних сум до податкового кредиту надається лише особам, які зареєстровані як платники податку та за умови реальності господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) і наявності у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, між ТОВ «МегаЄвроБуд» (покупець) та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» (продавець) укладено договір купівлі-продажу комплектуючих № 03/01-11 від 03.01.2011 р., відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти у власність та оплатити комплектуючі для тютюнового цеху, специфікація яких наведена у Додатку № 1 до даного договору, що є невід'ємною частиною даного договору і сплатити за нього грошову суму, встановлену Розділом 3 даного Договору.

04.01.2011 р. між позивачем (замовник) та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» (виконавець) укладено договір з виконання робіт № 4/01-11 згідно з яким замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов'язки по: виконанню демонтажних, монтажних та пусконалагоджувальних робіт комплектуючих тютюнового цеху на об'єкті замовника; тестування та настройка комплектуючих та надання технічних консультацій стосовно покращення роботи обладнання.

Реальність виконання вищевказаних договорів підтверджується наявними в матеріалах справи додатками до договорів, видатковою накладною № РН-366 від 04.01.2011р., актом приймання-передачі комплектуючих від 04.01.2011 р., податковими накладними № 366 від 04.01.2011 р. та № 365 від 31.01.2011 року, актом прийому-передачі векселя від 18.02.2011 р., простими векселями, актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-365, актом прийому-передачі векселя від 02.02.2011 р., актом введення в експлуатацію основних засобів за № 3 від 31.01.2011 р., бухгалтерською довідкою № 12/01 від 12.01.2012р., згідно з якої отримані від ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» основні засоби з січня 2011 року обліковуються на балансовому рахунку 104.01 ТОВ «МегаЄвроБуд».

Враховуючи вищевикладене, позивачем отримано від контрагента податкові накладні, які саме і є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та відповідно, зазначені накладні оформлені у повній відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України, що не заперечується податковим органом.

Крім того, законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Також, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанцій, щодо заперечення проти твердження відповідача, що укладені між позивачем та постачальником правочини є недійсними (нікчемними) відповідно до приписів ст. 228 Цивільного кодексу України, як такі, що порушують публічний порядок, виходячи з наступного.

Відповідно до абз.1 ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В процесі розгляду даної справи, зазначені факти судами встановлено не було та відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених ч.ч.1-3, ч. 5, ч. 6 ст. 203 Цивільного кодексу України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Правовідносини між позивачем та контрагентом не були безтоварними, а укладались з метою реального настання позитивних наслідків для обох сторін, за ними реально було отримано матеріальні цінності та перераховано грошові кошти.

Реальність проведених господарських операцій підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, договорами та податковими накладними.

Висновки СДПІ по роботі з ВПП у м. Львові про порушення ТОВ «МегаЄвроБуд» вимог Податкового кодексу України ґрунтуються виключно на судженні про неможливість контрагента позивача здійснювати господарську діяльність у спірних правочинах, а обґрунтованість та правомірність згаданого судження не знайшла свого підтвердження при розгляді даної справи судами попередніх інстанцій, таким чином висновки податкового органу про вчинення платником податків порушень закону мають характер припущень, а відтак, не можуть бути покладені в основу податкових повідомлень-рішень, що оскаржуються.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які правомірно визначили необґрунтованість висновків відповідача, викладені в акті перевірки від 11.05.2011 р. № 10/08-01/32484094 про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України та скасували податкові повідомлення-рішення від 31.05.2011 р. №0000220801/0/10807 та №0000210801/0/10806.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які б могли б призвести до скасування оскаржуваних рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великим и платниками податків у м. Львові Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.04.2012 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2012 р. у справі № 2а-1414/12/1370 (№ 126053/12/9104) - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підпис (підпис) І. О. Бухтіярова Судді: підпис (підпис) О.А. Моторний Помічник судді підпис (підпис) І. В. Приходько З оригіналом згідно З оригіналом згідно