Постанова

від 21.05.2012 по справі 2а-15115/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 травня 2012 року 16:35 № 2а-15115/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., при секретарі судового засідання Безсчасній Я.С., за участю представників позивача -ОСОБА_1 (довіреність від 05.12.2011р. б/н), Плішка Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Моноліт» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 25 травня 2011 року № 0001882311/0, - В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Моноліт»(далі - ТОВ «ВКФ «Моноліт», позивач) з позовом до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва (далі -ДПІ у Солом'янському р-ні м. Києва, відповідач) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 25 травня 2011 року № 0001882311/0.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що усі первинні документи складені за результатами фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Компанія «САВДО»на загальну суму 2 690 232, 00 грн. (в т.ч. податок на додану вартість -448 372, 00 грн.), а також податкові накладні, оформлені належним чином і свідчать про реальність здійснення цих господарських операцій. Чинність реєстрації ТОВ «Компанія «САВДО»як юридичної особи та платника податку на додану вартість на момент складання податкових накладних підтверджується самим відповідачем. Крім того, в Акті документальної позапланової виїзної перевірки позивача відсутні будь-які обґрунтовані посилання на нікчемність правочинів укладених між ТОВ «ВКФ «Моноліт»та його контрагентом -ТОВ «Компанія «Савдо». Таким чином, на думку позивача, ним були виконані усі законодавчі умови для формування суми податкового кредиту за результатами укладення та виконання правочинів з ТОВ «Компанія «Савдо»протягом січня 2011 року, а тому спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідач проти позову заперечував. В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що в ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ВКФ «Моноліт»встановлено, що позивачем в порушення пп.7.2.3, 7.2.6 п.7.2, пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (що відповідає п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.4, 201.6, 201.7, 201.8 і п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України), п. 4 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. № 165 (що відповідає п. 4 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010р. № 969), включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість, нараховану на вартість товарів, робіт і послуг, отриманих від ТОВ «Компанія «САВДО», в розмірі 448 372, 00 грн., що призвело до заниження позивачем суми податку на додану вартість за січень 2011 року на цю суму.

В судових засіданнях представники позивача підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.

Представники відповідача в судових засіданнях заперечували проти задоволення позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

ТОВ «ВКФ «Моноліт»(ідентифікаційний код 25284783) було зареєстровано як юридичну особу 18 листопада 1997 року Жовтневою районною державною адміністрацією м. Києва (номер запису в ЄДР про видачу свідоцтва про державну реєстрацію 1 073 105 0003 011997). Згодом, 08 квітня 2011 року у зв'язку зі зміною місцезнаходження Товариство було перереєстроване та отримало нове Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 378548 (номер запису в ЄДР про заміну свідоцтва про державну реєстрацію 1 073 107 0003 002002).

ТОВ «ВКФ «Моноліт»було взято на податковий облік в органах державної податкової служби з 25 листопада 1997 року за № 916, станом на момент складення Акта перевірки від 12.05.2011р. № 4713/23-11/25284783 перебувало на обліку в ДПІ у Солом'янському районі м. Києва згідно Довідки від 12.04.2011р. № 916/29-004 про взяття на облік платника податків за формою № 4-ОПП.

Згідно Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 12 березня 2003 року № 36074145 (форма № 2-Р) (серія НБ № 243752) ТОВ «ВКФ «Моноліт»являється платником податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 252847826580).

Відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АБ № 335434 від 13.01.2011р. до видів діяльності позивача за КВЕД відноситься: 51.84.0 Оптова торгівля комп'ютерами, периферійними пристроями та програмним забезпеченням, 51.43.2 Оптова торгівля радіотелевізійною апаратурою та засобами звуко- та відеозапису, 51.47.9 Оптова торгівля іншими непродовольчими товарами споживчого призначення, не віднесеними до інших групувань, 74.87.0 Надання інших комерційних послуг, 52.11.0 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту.

Місцезнаходження ТОВ «ВКФ «Моноліт»на момент проведення документальної перевірки та на момент розгляду даної справи судом: 03037, м. Київ, вул. Освіти, буд. 18. Зокрема, у відповідності до договорів від 28.12.2009р. № 251 та від 30.12.2010р. № 143, укладених позивачем з ДП «ЕКОС»АТ ХК «Київміськбуд», протягом періоду з 01.01.2010р. по 01.02.2011р. ТОВ «ВКФ «Моноліт»орендувало нежитлові приміщення загальною площею 132,0 м2, за вказаною адресою, для використання їх в якості продовольчого магазину (підтверджується наявними в матеріалах справи копіями вказаних договорів, платіжних доручень про сплату орендної плати, акта від 10.01.2011р. про надання-використання послуг по оренді приміщення, плану евакуації магазину).

ДПІ у Солом'янському районі м. Києва провела документальну позапланову виїзну перевірку з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість ТОВ «ВКФ «Моноліт» при взаємовідносинах з ТОВ «Компанією «Савдо»(код 36239481) за період з 01.01.11р. по 31.01.11р., за результатами якої було складено Акт від 12.05.2011р. № 4713/23-11/25284783.

В ході проведення вказаної документальної перевірки позивача, а саме: в ході проведення аналізу податкової звітності підприємства з податку на додану вартість за січень 2011 року встановлено, що ТОВ «ВКФ «Моноліт»включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість (далі -ПДВ), нараховані на вартість товарів, отриманих від ТОВ «Компанія «САВДО», на загальну суму 448 372, 00 грн.

Дані суми ПДВ ТОВ «ВКФ «Моноліт»відобразило в Додатку 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»до Податкової декларації з ПДВ за січень 2011 року.

Згідно бази даних «Автоматизованого співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту у розрізі контрагентів»за січень 2011 року було виявлено, що розбіжність між податковим кредитом ТОВ «ВКФ «Моноліт»та податковими зобов'язаннями ТОВ «Компанія «САВДО»з ПДВ складає 448 372, 00 грн.

Крім того, відповідно до відомостей з бази даних «Автоматизованого співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту у розрізі контрагентів», податкову декларацію з ПДВ ТОВ «Компанія «САВДО»за січень 2011 року визнано «недійсною». Відповідно до реєстраційних даних ТОВ «Компанія «САВДО»має стан «до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей», місцезнаходження підприємства не встановлено.

Згідно даних ДПІ у Дніпровському районі м. Києва останній звіт з податку на прибуток ТОВ «Компанія «САВДО»було надано до податкового органу за 2010 рік, зазначену податкову декларацію та податкові декларації з ПДВ за вересень 2010 року - січень 2011 року не визнані як податкова звітність.

Свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Компанія ДО»було анульовано 01 лютого 2011 року.

Господарським судом м. Києва порушено провадження у справі про визнання недійсним державної реєстрації та установчих документів ТОВ «Компанія «САВДО».

На підставі вищевикладеного перевіряючий прийшов до висновків:

- про відсутність у ТОВ «ВКФ «Моноліт»права на податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «Компанія «САВДО»з причин неможливості підтвердження віднесення останнім до податкових зобов'язань сум ПДВ, включених ТОВ «ВКФ «Моноліт»до податкового кредиту за січень 2011 року, у зв'язку з визнанням податкових декларацій ТОВ «Компанія «САВДО»за відповідний період «недійсними»;

- порушення ТОВ «ВКФ «Моноліт»норм пп. 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (що відповідає п. 198.3, 198.6 ст.198, п. 201.4, 201.6, 201.7, 201.8 і п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України), п. 4 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. № 165 (що відповідає п. 4 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010р. № 969), у зв'язку з включенням до складу податкового кредиту сум ПДВ, нарахованих на вартість товарів, отриманих від ТОВ «Компанія «САВДО»в розмірі 448 372, 00 грн., що призвело до заниження ним суми ПДВ за січень 2011 року на суму 448 372, 00 грн.

25 травня 2012 року ДПІ у Солом'янському районі м. Києва на підставі Акта від 12.05.2011р. № 4713/23-11/25284783 прийняла спірне податкове повідомлення-рішення № 0001182311/0, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України за порушення вимог п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.6, 201.7, 201.8 і 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України збільшила ТОВ «ВКФ «Моноліт»суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 560 465, 00 грн., в тому числі 448 372, 00 грн. -основний платіж, 112 093, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Згідно рішень ДПА у м. Києві від 04.08.2011 року № 7978/10/25-114 та ДПА України від 10.10.2011 року за № 3408/6/10-2115 за результатами розгляду скарг ТОВ «ВКФ «Моноліт», спірне податкове повідомлення-рішення було залишено без змін, а скарги підприємства -без задоволення.

При вирішення даного спору суд виходив з наступного.

Податковим кредитом в розумінні підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, який набрав чинності 01 січня 2011 року, визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а»п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 Податкового кодексу України).

В силу п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України 21 грудня 2010 року № 969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696, (який діяв на момент виписки податкових накладних за період з 10.01.2011р. контрагентом позивача)(далі -Порядок) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 4 Порядку встановлено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

В силу п. 5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку.

Податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п. 6.2 Порядку).

Аналогічні положення містились і в Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037 (який діяв на момент виписки податкових накладних за період з 01.01.2011р. по 10.01.2011р. контрагентом позивача).

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, Податковим кодексом України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником ПДВ. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі -Закон № 996 -ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996 -ХІV).

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі -Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. (п. 2.2 Положення).

В силу п. 2.4 Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про мови в Україні»(п. 1.3 Положення).

Аналіз викладених норм свідчить про те, що податковий кредиту формується за наслідками реальної господарської операції, що підтверджується належними первинними документами, в рамках господарської діяльності платника податків.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в Листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11.

В ході судового розгляду також було встановлено, що між ТОВ «ВКФ «Моноліт»(Покупець, Замовник, Підрядник) та ТОВ «Компанія «САВДО»(Продавець, Постачальник, Субпідрядник) було укладено ряд договорів щодо поставки товарів та виконання (надання) будівельних (ремонтних), монтажних, клінінгових робіт (послуг), а саме:

- договір постачання продукції від 03.08.2010р. № 03/08/10, згідно якого Постачальник зобов'язується здійснити поставку товарів найменування, кількість та асортимент яких вказується в рахунках-фактурах та видаткових накладних на кожну партію таких товарів, а Покупець зобов'язується прийняти ці товари та оплатити їх вартість на умовах, що встановлені цим Договором.

Поставки партій товарів на загальну суму 2 169 886, 24 грн. (в т.ч. ПДВ -361 647, 76 грн.) за даним Договором, здійснювались протягом січня 2011 року, що підтверджується належним чином складеними за цей період первинними документами, а саме: рахунками-фактурами, видатковими та податковими накладними.

За результатами поставок товарів ТОВ «Компанія «САВДО»були виписані наступні податкові накладні на загальну суму 2 169 886, 24 грн. (в т.ч. ПДВ -361 647, 76 грн.), а саме: № 10405 від 04.01.2011р., № 010406 від 04.01.2011р., № 010502 від 05.01.2011р., № 011001 від 10.01.2011р., № 011204 від 12.01.2011р., № 011303 від 13.01.2011р., № 011703 від 17.01.2011р., № 012002 від 20.01.2011р., № 012404 від 24.01.2011р., № 010505 від 05.01.2011р., № 011003 від 10.01.2011р., № 011301 від 13.01.2011р., № 012006 від 20.01.2011р., № 012202 від 22.01.2011р., № 012506 від 25.01.2011р., № 012505 від 25.01.2011р., № 010504 від 05.01.2011р., № 010801 від 08.01.2011р., № 011306 від 13.01.2011р., № 011502 від 15.01.2011р. № 012005 від

20.01.2011р., № 012201 від 22.01.2011р., № 012504 від 25.01.2011р., № 011203 від 12.01.2011р., № 012105 від 21.01.2011р., № 012602 від 26.01.2011р., № 012808 від 28.01.2011р., № 010407 від 04.01.2011р., № 011304 від 13.01.2011р., № 011305 від 13.01.2011р., № 011904 від 19.01.2011р., № 013114 від 31.01.2011р., № 013115 від 31.01.2011р., № 010408 від 04.01.2011р., № 012106 від 21.01.2011р., № 011205 від 12.01.2011р., № 012502 від 25.01.2011р., № 010101 від 01.01.2011р., № 010411 від 04.01.2011р., № 010409 від 04.01.2011р., № 010503 від 05.01.2011р., № 011002 від 10.01.2011р., № 011404 від 14.01.2011р., № 011905 від 19.01.2011р., № 011702 від 17.01.2012р., № 011907 від 19.01.2011р., № 11906 від 19.01.2011р., № 012003 від 20.01.2011р., № 012004 від 20.01.2011р., № 012406 від 24.01.2011р., № 012503 від 25.01.2011р., № 012807 від 28.01.2011р., № 013113 від 31.01.2011р.;

- договір від 10.01.2011р. за № 10/01/11-11, предметом якого є виконання робіт з монтажу структурованої кабельної системи локальної обчислювальної мережі в приміщеннях управління ЗАТ «Нікопольський завод технологічного оснащення»за адресою: м. Нікополь, пр. Трубників, 56, на загальну суму 30 315, 66 грн. (в т.ч. ПДВ - 5 052, 61 грн.), що передбачено додатком даного Договору -Протоколом узгодження вартості робіт за договором № 10/01/11-1 від 10.01.2011р. Факт виконання Сторонами (Замовник -ТОВ «ВКФ «Моноліт», Виконавець -ТОВ «Компанія «САВДО») договірних зобов'язань за вказаним Договором підтверджується актом № 1 виконання робіт по монтажу кабельної системи локальної обчислювальної мережі відповідно до договору № 10/01/11-11 від 10.01.2011р. За результатами виконаних робіт ТОВ «Компанія «Савдо»виписало на адресу позивача податкову накладну від 11.01.2011р. № 011103 на загальну суму 30 315, 66 грн. (в т.ч. ПДВ -5 052, 61 грн.);

- договір на субпідрядні роботи з монтажних робіт № 10/01/11 від 10.01.2011р., предметом якого є виконання додаткових робіт з адаптування системи централізованого пожежного спостереження до GPRS радіо канальних об'єктових приладів на загальну суму 39 800, 00 грн. (в т.ч. ПДВ -6 633, 33 грн.). Факт виконання ТОВ «Компанія «Савдо»робіт за даним договором підтверджується актом про виконання робіт від 31.01.2011р. № 31/2 на суму 39 800, 00 грн. За вказаним договором ТОВ «Компанія «Савдо»виписало на адресу позивача податкову накладну від 24.01.2011р. № 012405 на суму 39 800, 00 грн. (в т.ч. ПДВ -6 633, 33 грн.);

- договір обслуговування № 10/01/11-4 від 10.01.2011р., предметом якого є надання послуг по зварюванню та токарній обробці металу із матеріалів Замовника (позивача). Факт виконання зазначеного Договору підтверджується підписаним Сторонами актом № 4 виконання робіт від 31.01.2011р., відповідно до якого ТОВ «Компанія «Савдо»(Постачальник) було виконано роботи по зварюванню та токарній обробці на загальну суму 3 057, 60 грн. (в т.ч. ПДВ -509, 60 грн.). За зазначеним договором ТОВ «Компанія «Савдо»на адресу позивача було виписано податкову накладну від 31.01.2011р. № 013111 на загальну суму 3 057, 60 грн. (в т.ч. ПДВ -509, 60 грн.);

- договір від 15.07.2010р. № 15/07/10, відповідно до якого ТОВ «Компанія «Савдо»(Виконавець) виконує роботи та надає послуги (переважно по прибиранню приміщень) на користь ТОВ «ВКФ «Моноліт»(Замовника) на загальну суму 418 899, 84 грн. (в т.ч. ПДВ -69 816, 64 грн.), перелік яких зазначений Додатках до Договору -Специфікаціях № 1 - № 4, Факт виконання робіт та надання послуг підтверджується актами виконаних робіт до договору субпідряду на виконання окремих видів та комплексних робіт від 15.01.2011р. та від 31.01.2011р. На підставі вказаних актів ТОВ «Компанія «Савдо»були виписані на адресу позивача наступні податкові накладні: від 12.01.2011р. № 011501 на суму 175 120, 00 грн. (в т.ч. ПДВ -29 186,67 грн.), від 31.01.2011р. № 013116 на суму 87 560, 00 грн. (в т.ч. ПДВ -14 593, 33 грн.) та від 31.01.2011р. № 013117 на суму 156 219, 84 грн. (в т.ч. ПДВ - 26 036,64 грн.);

- договір субпідряду на виконання окремих видів і комплексних робіт № 15/07/11-5 від 15.07.2010р., предметом якого є щомісячне виконання ТОВ «Компанія «Савдо»(Субпідрядник) комплексних (ремонтних, будівельних, клінінгових) робіт на користь ТОВ «ВКФ «Моноліт»(Підрядник) відповідно до Специфікацій. Факт виконання зазначеного Договору підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт (форми КБ-2В) № 31/12 за січень 2011 року на суму 13 753, 32 грн., (в т.ч. ПДВ -2 292, 22 грн.), № 31/15 за січень 2011 року на суму 12 570, 26 грн. (в т.ч. ПДВ -2 095, 04 грн.). За цим Договором ТОВ «Компанія «Савдо»виписало на адресу позивача податкові накладні від 31.01.2011р. № 013112 на суму 12 570, 26 грн. (в т.ч. ПДВ -2 095, 04 грн.) і від 31.01.2011р. № 013122 на суму 13 753, 32 грн., (в т.ч. ПДВ -2 292, 22 грн.).

Оплата за придбані товари, виконані роботи та надані послуги здійснювалась ТОВ «ВКФ «Моноліт»відповідно до виставлених контрагентом рахунків-фактур за січень 2011 року, шляхом перерахування безготівкових коштів на загальну суму 2 690 232, 00 грн. на рахунок ТОВ «Компанія «Савдо»№ 260070044228001 в Київській філії ВАТ «Південкомбанк» (МФО 320876), що не заперечується Відповідачем.

За результатами дослідження вище перелічених первинних документів суд дійшов висновку, що вони оформленні у відповідності до вимог Закону № 996-ХІV та Положення.

Відповідно до пояснень позивача придбані у ТОВ «Компанія «Савдо»товари в подальшому була реалізовані іншим суб'єктам господарської діяльності на підставі усних та письмових угод (зокрема, ТОВ «Сітес», ТОВ «Архонт», ТОВ «Ролла Електронік», ТОВ «Любков», ТОВ «Технопід-шипник», ТОВ «Київпрофметал», УР ЗАТ «Фазотрон-Україна», ТОВ «Технотрейд», ТОВ «СВ-ПРИНТ», ТОВ «Валес», ТОВ «Термотехнік», ТОВ «МСС», ПП «АМІРА-КАНЦ», ПП «Конструктив-стройснеб», СП ТОВ «Інфоком», ТОВ «Всесвітні Гідравлічні Системи», ТОВ «УОТ-ТРЕЙД», ТОВ «НІКОЛЬ», ТОВ «Метал Україна», ТОВ «Аквілон Лаб», ФОП ОСОБА_5, ПП «Нова Аркада»), а замовлені у зазначеного контрагента послуги та роботи були використані ТОВ «ВКФ «Моноліт»в ході виконання своїх договірних зобов'язань за договорами, укладеними з ТОВ «ЛВС-Сервіс», ЗАТ Центр сервісного обслуговування «Реланж», ТОВ «Всесвітні Гідравлічні Системи», ТОВ «А.В. и К», ТОВ «П.Е.Т.»і ТОВ «Архонт».

На підтвердження своїх пояснень позивачем до суду були надані копії договорів поставки товарів від 01.09.2011р. № 35 та від 14.10.2010р. № 20, договору від 10.01.2011р. № 1001 щодо виконання монтажних робіт структурованої кабельної системи локальної обчислювальної мережі, договору на субпідрядні роботи з монтажних робіт від 10.01.2011р. № 754, договору на обслуговування від 10.01.2011р. № 1, договору субпідряду на виконання окремих видів та комплексних робіт від 15.07.2010р. № МО15-07/10, та специфікацій до них; копії видаткових накладних, складених за результатами передачі товарів переліченим вище контрагентам (Покупцям), актів виконаних робіт (приймання виконаних підрядних робіт), рахунків-фактур, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, документації щодо технічних умов устаткування та з питань експлуатації програмного забезпечення).

Відповідачем не надано доказів відсутності у ТОВ «Компанія «Савдо»спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання вищевказаних правочинів, зокрема того, що ТОВ «Компанія «Савдо»не було зареєстровано в якості платника податку на додану вартість або того, що його реєстрація платником податку на додану вартість була анульована в січні 2011 році. Відтак, наявні в матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за січень 2011 року відповідають вимогам, встановленим ст. 201 Податкового кодексу України.

Також відповідачем не було надано до суду доказів, які б свідчили про відсутності у ТОВ «Компанія «Савдо» умов для здійснення господарської операції (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, трудових ресурсів, тощо), в т. ч. із залученням третіх осіб.

Крім того, в силу п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Частиною другою ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Так, безпосередньо в Акті перевірки від 12.05.2011р. № 4713/23-11/25284783 не наведено правову норму, в силу якої на платника податку (покупця) покладена відповідальність за недекларування та несплату податкових зобов'язань платником податку-контрагентом (продавцем), шляхом позбавлення його права на податковий кредит. При цьому посилання відповідача на недекларування ТОВ «Компанія «Савдо»відповідних сум податкових зобов'язань за січень 2011 року ґрунтується лише на факті невизнання ДПІ у Дніпровському р-ні м. Києва декларації з податку на прибуток підприємства за 2010 рік та податкових декларацій з ПДВ за січень-вересень 2011 року цього підприємства як податкової звітності.

В ході розгляду даної справи відповідачем не надано суду будь-які належні докази нікчемності правочинів, укладених між позивачем і ТОВ «Компанія «Савдо».

Згідно листа ГВПМ ДПІ у Дніпровському р-ні м. Києва від 30.01.2012р. 3 420/9/264/50, наданого у відповідь на судовий запит від 18.01.2012р. № 2а-15115/11/2670, протягом 2010 -2012 років кримінальні справи відносно посадових осіб ТОВ «Компанія «Савдо»(ідентифікаційний код 36239481) не порушувались.

В Акті перевірки від 12.05.2011р. № 4713/23-11/25284783 також відсутні посилання на ухиляння контрагентом позивача від сплати податків та зборів, визначення йому податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам підприємства за фактом ухиляння від сплати податків, порушенням кримінальних справ за фактом ухиляння від сплати податків та зборів, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Відповідно до ч. 1 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Аналогічну норму містить ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України.

Частинами 2, 3 ст. 323 цього Кодексу передбачено, що суд може обґрунтовувати свій вирок лише тими доказами, які були розглянуті ним у судовому засіданні. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

У відповідності до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Крім цього питання щодо оцінювання доказів, зокрема показань свідків, було висвітлено у п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.12.1985р. № 11 «Про додержання судами України процесуального законодавства, яке регламентує судовий розгляд кримінальних справ», де зазначено, що оголошення показань свідка, який до суду не викликався, є недопустимим. Суд не вправі у вироку посилатись на ці показання як на доказ у справі, оскільки вони не досліджувались у судовому засіданні.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч. 1, 4 ст. 70 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

З огляду на вищевикладене судом не приймається до уваги посилання відповідача на пояснення ОСОБА_6 від 02.08.2010р., висновок почеркознавчого дослідження від 02.02.2012р. № 42, складеного спеціалістом Науково-дослідного експертно-криміналістичного центра при УМВС України на Південно-західній залізниці Лебідь С.О., які було складено під час провадження досудового слідства, як на належні докази фіктивності операцій позивача з його контрагентом протягом січня 2011 року.

Враховуючи те, що по справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданих зареєстрованим платником податку на додану вартість, суд дійшов висновку про протиправність донарахування позивачу сум податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, а тому суд вважає за необхідне на підставі ч. 2 ст. 11, п. 1 ч. 1 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України визнати протиправними та скасувати спірне по справі податкове повідомлення -рішення.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Моноліт»задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва від 25 травня 2011 року № 0001882311/0.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя О.В. Дегтярьова