Постанова

від 07.06.2006 по справі 11/446

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

11/446

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

07.06.2006р.м.Київ№ 11/446

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Хевес"

до  Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

провизнання недійсним повідомлення-рішення.

Суддя Євсіков О.О.

Секретар судових засідань Зайченко А.С.

Представники:

від позивачаСєдов І.В. - предст. (довір. в справі);

від відповідачаПасєчко З.В. –зав. сектор. (довір. в справі);Риженко О.П. –держ. под. інсп. (довір. в справі).

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 07.06.2006 о 14 год. 49 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 13.06.2006, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні 07.06.2006 з урахуванням вимог ч. 4 ст.  167 КАС України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000222305/2 від 03.08.2005 та №0000222305/2 від 03.08.2005.

Позивач заявою від 15.02.2006 уточнив позовні вимоги та просить визнати нечинними податкові повідомлення-рішення №0000222305/2 від 03.08.2005 та №0000222305/2 від 03.08.2005.

Ухвалою від 17.02.2006 провадження у справі №11/446 було зупинене, в зв'язку з призначенням по справі судово-бухгалтерської експертизи.

Ухвалою від 11.05.2006 провадження у справі було поновлено.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач не порушував п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №283/97-ВР від 22.05.1997, оскільки витрати позивача підтверджено первинним документами, у т.ч. угодою сторін про зміну суми комісійної винагороди, податковими накладними, звітами комісіонерів. Також позивач зазначає, що в зв'язку з вищевикладеним донарахування позивачу податку на додану вартість також є неправомірним.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що підприємством в порушення пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №283/97-ВР від 22.05.1997 віднесено до складу валових витрат суми витрат на придбання товарів (робіт, послуг) в сумі 245132,00 грн. по операції з СГД Шарова С.І. та суму витрат в розмірі 551113,00 грн., як суму нараховану за актами виконаних робіт щодо надання послуг з маркування, перепакування, перевірки якості та послуг маркетингу, які надані СПД Титова І.Є. (спрощена система оподаткування, не платник ПДВ) як непідтверджену відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами податкового обліку. Відповідно, в порушення пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" підприємством до складу податкового кредиту віднесено суму ПДВ у вересні 2003 по витратах, які виключені зі складу валових.

Розглянувши подані суду документи і матеріали, заслухавши пояснення  представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем - Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва були прийняті податкові повідомлення-рішення від 03.08.2005:

№0000222305/2, відповідно до якого позивачу –ТОВ "Хевес" згідно з п. “б” пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами”, п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №283/97-ВР від 22.05.1997 та відповідно до ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” від 21.12.2000 № 2181-ІІІ визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 471000,00 грн., з яких 235500,00 грн. –основний платіж та 235500,00 грн. –штрафні санкції.

№0000232305/2, відповідно до якого позивачу –ТОВ "Хевес" згідно з п. “б” пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами”, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 № 168/97-ВР на підставі акта документальної перевірки №73/23-15/32664532 від 23.08.2005 та відповідно до ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” від 21.12.2000 № 2181-ІІІ визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 73539,00 грн., з яких 43026,00 грн. – основний платіж та 24513,00 грн. –штрафні санкції.

Спірні повідомлення-рішення прийняті на підставі Акту перевірки від 15.03.2005 №13/23-05-7-31239597, яким встановлено наступне:

в перевіреному періоді ТОВ "Хевес" віднесено до складу валових витрат суму в розмірі 277083,00 грн. крім того ПДВ –55416,67 грн. в 3 кв. 2003 як комісійна винагорода СПД Шарова С.І. за проданий товар на підставі договору комісії №06/03 від 27.06.2003. Підприємству ТОВ "Хевес" було надано СГД Шарова С.І. акт виконаних робіт від 30.09.2003 на виконане доручення та нарахована комісійна винагорода, виписано податкову накладну №22 від 30.09.2003 на суму 277083,00 грн. Станом на 01.01.204 ТОВ "Хевес" не проводило розрахунків по оплаті комісійної винагороди перед СПД Шарова С.І. Відповідно до п. 4.2 договору Комісії розмір комісійної винагороди становить 3% від суми реалізованого товару. Комісійна винагорода складає з реалізованого товару СПД Шарова С.І. складає 31951 грн. (крім того ПДВ –6390 грн.), що  не суперечить вимогам п. 4.2 договору. Різниця між нарахованою сумою комісійної винагороди відповідно до акту виконаних робіт (277083 грн.) та сумою розрахованою від суми реалізованого товару відповідно до договору комісії (31951,00 грн.) складає 245132,00 грн., крім того ПДВ –49026,00 грн., чим порушено пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Вказане порушення потягло за собою порушення пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168-ВР від 03.04.1997, а саме завищення податкового кредиту у вересні 2003 на суму 49026,00 грн.;

підприємство ТОВ "Хевес" до складу валових витрат включено суму 551113,00 грн., у т.ч. 3 кв. 2003 –311112,00 грн., 4 кв. 2003 –128020,00 грн., 1 кв. 2004 –89614,00 грн., 2 кв. 2004 –22368,00 грн. як суми нараховані за актами виконаних робіт щодо надання послуг з маркування, перепакування, перевірки якості та послуг маркетингу, які надані СПД Титова І.Є. (спрощена система оподаткування, не платник ПДВ). Проплату за виконані послуги ТОВ "Хевес" не проводило. До перевірки надано договір комісії №1/03 від 01.01.2003, згідно якого комісіонер СПД Титова І.Є. зобов'язана знайти постачальника по виконанню послуг згідно  специфікації. В актах виконаних робіт комісіонером, наданих ТОВ "Хевес" зазначено, що виконавцем вказаних послуг є СПД Титова І.Є. Тобто СПД Титова І.Є. власно проводила вищезазначені послуги. Звітів щодо виконання іншими постачальниками даних робіт до перевірки не надано, проведених розрахунків ТОВ "Хевес" з виконавцем вищезазначених послуг перевіркою не встановлено. Таким чином, позивач порушив пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств";

підприємством ТОВ "Хевес" не відображено суму зі знаком "мінус" у рядку 04,2 (К1) у розмірі 8800,00 грн., як товари використані на власні потреби, які в свою чергу повинні виключатися зі складу валових витрат пов'язаних з придбанням товарів, як такі що не використовувались в господарській діяльності, чим порушено п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

З висновками, викладеними в акті перевірки, суд не погоджується з наступних підстав.

Порядок визначення валових доходів і валових витрат по договору комісії регулюється п. 1.13 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", за яким не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари.

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

До матеріалів справи надано договір комісії №06/03 від 27.06.2003, укладений між ТОВ „Хевес", надалі Комітент, та СПД Шарова С.І., надалі Комісіонер. Згідно умов даного договору комісіонер зобов'язується по дорученню комітента здійснювати в інтересах останнього від свого імені продаж товарів, найменування та ціна яких, а також інші умови та вказівки комітента визначені додатком (специфікацією), яка є невід'ємною частиною даного договору, в кількості, яка відповідає накладній на відвантаження товару. Комісіонер діє від свого імені, самостійно укладає договори купівлі-продажу з третіми особами (покупцями). Згідно п. 4.2 договору комісійна винагорода визначається у розмірі 3% від суми реалізованого товару. Згідно з п. 5.1 Договору винагорода комісіонера перераховується шляхом виплати належних йому сум після підписання акту виконаних робіт.

Згідно наданих до матеріалів справи документів Комісіонер реалізовував продукцію Підприємства по договору комісії в повному обсязі, за що Комісіонеру нараховувалась комісійна винагорода, що не заперечується в самому акті перевірки.

До вказаного договору комісії між сторонами укладались додатки, в яких зазначається порядок визначення комісійної винагороди шляхом внесення змін до п. 4.2 Договору комісії №06/03 від 27.06.03. При дослідженні додатків судом встановлено, що в додатках до договору зазначається розмір комісійної винагороди, а саме: липень 2003 –3%, серпень 2003 –3%, вересень 2003 –6,30%, жовтень 2003 –2,60%, листопад 2003 –5,30%, грудень 2003 –4,90%. При цьому суд враховує, що в грудні 2003 року при визначенні комісійної винагороди Підприємством було допущено арифметичні помилки, що призвело до заниження відсотку винагороди і заниження валових витрат за IV квартал (грудень) 2003 року - на 592,53 грн. (49 379,49 - 48 786,96).

Як свідчать первинні документи, надані до матеріалів справи, комісіонеру була нарахована комісійна винагорода на загальну суму 117656,80грн., в т.ч. ПДВ, а саме: 3 кв. 2003 - 68 869,84 грн., 4 кв. 2003 - 48 786,96 грн. з врахуванням змін до договору комісії щодо розміру комісійної винагороди. Таким чином, ТОВ "Хевес" вірно відобразило господарську операцію з нарахування комісійної винагороди по договору комісії №06/03 від 27.06.2003 з СПД "Шарова С.І."

Крім того, ТОВ "Хевес" уклало договір №1/07 від 27.06 2003 з СПД „Шарова СІ." про надання інформаційно-консультаційних послуг.

Згідно з ст.1 договору Підприємство отримує, а СПД Шарова СІ. приймає на себе виконання інформаційного, консультаційно-довідкового абонентного обслуговування і дослідження ринку продовольчих товарів як в Україні, та також на території близького та дальнього зарубіжжя.

Відповідно до картки-рахунку по СПД "Шарова С.І." за період з 01.07.2003 по 31.12.2003 ТОВ "Хевес" обліковує на рахунку 631 „Розрахунки з постачальниками та підрядниками" згідно з актом виконаних робіт від 30.09.2003 року по даному договору за інформаційно-довідкове обслуговування послуг на загальну суму 267.250,00 грн. в т.ч. ПДВ 44.541,67 грн. З матеріалів справи вбачається, що в 3 кварталі 2003 року ТОВ „Хевес" віднесено до складу валових витрат суму у розмірі 222.708,33 грн.

При цьому суд зауважує, що вказаний договір взагалі не був врахований при проведенні перевірки.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №283/97-ВР від 22.05.1997 валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (пп. 5.2.1).

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 даного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.99 „Підставою   для   бухгалтерського   обліку   господарських операцій  є  первинні  документи,  які  фіксують  факти здійснення господарських операцій.  Первинні документи повинні бути  складені під  час здійснення господарської операції,  а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.  Для контролю та  впорядкування оброблення   даних   на   підставі   первинних  документів  можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні  та  зведені  облікові  документи   можуть   бути складені  на  паперових  або  машинних  носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:  назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та  обсяг  господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб,   відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Враховуючи той факт, що до матеріалів справи додані всі первинні документи, які відповідають вимогам чинного законодавства та свідчать про факт здійснення господарських операцій за вищевказаними договорами, суд вважає, що позивач не порушував вимоги пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №283/97-ВР.

Крім того між ТОВ "Хевес" та СПД "Тітова І.Е." укладено договір комісії № 1/03 від 01.01.2003 з додатками на виконання послуг відповідно до Специфікації. Згідно з п. 1.1 даного договору СПД Тітова (надалі Комісіонер) зобов'язується за дорученням Підприємства (надалі Комітента) в інтересах останнього від свого імені найти постачальника по наданню послуг, зазначених в специфікації, яка є невід'ємною частиною даного договору. Згідно з п. 1.2 Комісіонер виступає від свого імені, самостійно укладає договір з третіми особами. Згідно п.3.1 договору свої зобов'язання Комісіонер (СПД „Тітова І.Е.") виконала, про що свідчать надані на дослідження звіти Комісіонера та акти виконаних робіт, а саме: акт виконаних робіт від 01.04.2003, акт виконаних робіт №2 від 30.06.2003 (2 квартал 2003), акт виконаних робіт №3 від 31.12.2003, акт виконаних робіт №4 від 31.03.2004 (4 кв. 2003), акт виконаних робіт №5 від 30.06.2004 (2 кв. 2004).   

Таким чином,  з матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Хевес" в 3 кварталі 2003 р. не працювало з СПД Тітова І.Е. та не включало суму 311.112,00 грн. до валових витрат.

За таких обставин суд вважає, що у позивача були в наявності всі первинні документи, передбачені чинним законодавством та на підставі яких він формував валові витрати у відповідних періодах, а саме: 2 та 4 кв. 2003 року, 2 кв. 2004. При цьому в 3 кв. 2003 у позивача дійсно не могло бути підтверджуючих господарську операції первинних документів, оскільки в 3 кв. 2003 у позивача були відсутні такі господарські операції з СПД Титова І.Е.

Щодо не проведення коригування позивачем валових витрат на суму 8800,00 грн. суд відзначає наступне.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.  

Як пояснив в судовому засіданні позивач, у бухгалтерському обліку позивача дійсно було помилково зазначено, що товари на суму 8800,00 грн. використано на власні потреби. Однак вказана помилка не впливає на результати податкового обліку, оскільки товар, який обліковувався у позивача на суму 8800,00 грн., був реалізований у першому півріччі 2004 року контрагентам позивача, актів на списання такого товару позивачем також не складалось.

За таких обставин, позивачем не включалася сума в розмірі 8800,00 грн. в декларацію про прибуток як вартість товарів, що використані на власні потреби, оскільки таке включення не може бути підтверджено відповідними первинними документами, як це передбачено вимогами чинного законодавства. Тобто у позивача взагалі були відсутні підстави для проведення коригування суми в розмірі 8800,00 грн. в частині зменшення валових витрат.

Крім того, з самого акту перевірки, а саме п. 2.2.4 (таблиця на стор. 13 Акту) не вбачається відхилень між даними підприємства та даними відповідача.     

Отже, висновок податкової служби про недотримання ТОВ "Хевес" вимог  пп. 5.1, пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997р. №283/97-ВР та заниження податку на прибуток в 3 кварталі 2003  р. на суму 241253,00 грн. є безпідставними.

Щодо донарахування позивачу податку на додану вартість в зв'язку з порушенням ним пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про податок на додану вартість" суд зазначає наступне.

Відповідно пп. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно пп. 7.4.4 у разі коли платник придбає товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, податки, що сплачені у зв'язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються.

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг (пп. 7.4.5).

Факт отримання позивачем від СПД Шарова С.І. податкової накладної №22 від 30.09.2003 на загальну суму 277 083,33 грн., крім того ПДВ 55 416,67 грн. (комісійна винагорода у розмірі 54 375,00 грн. - акт по договору комісії за вересень, інформаційно-консультаційні послуги на суму 222 708,33 грн. - акт виконаних робіт від 30.09.2003 року) відповідачем не заперечується.

Суд також зауважує, що сума податкового зобов'язання по податку на додану вартість була нарахована позивачу у зв'язку з виключенням суми витрат по договору з СПД Шарова С.І. зі складу валових. Оскільки суд дійшов висновку про безпідставність такого виключення, нарахування податку на додану вартість за цим епізодом є неправомірним.

Крім того, ухвалою господарського суду міста Києва від 17.02.2006 у справі №11/446 призначена судово-бухгалтерська експертиза, на вирішення експертів-бухгалтерів поставлені питання у т.ч.:

Чи підтверджуються документально висновки акта ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 15.03.2005 № 13/23-05-7-31239597 „Про результати комплексної документальної перевірки щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) ТОВ "Хевес" код 31239597 за період з 01.07.2001 р. по 01.07.2004 р.” про порушення позивачем:

- п.  5.1,  пп.  5.3.9  п.  5.3  ст.  5,  пп. 11.3.1  п. 11.3  ст. 11 Закону України  "Про оподаткування   прибутку   підприємств"   від   22.05.1997 № 283/97-ВР   (із   змінами    та доповненнями) та, відповідно, заниження податку на прибуток:

3 квартали 2003 року –на суму 241.253,00 грн.;

2003 рік –на суму 279.659,00 грн.;

1 квартал 2004 року – на суму 22.429,00 грн.;

1 півріччя 2004 року –30.221,00 грн.

- пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) та, відповідно, заниження чистої суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість за вересень 2003 року на суму 56.041,00 грн.; та завищення від'ємного значення з податку на додану вартість, заявленого до відшкодування за вересень 2003 року, на суму 42.572,00 грн.

Якщо підтверджуються, то в яких сумах (за якими звітними податковими періодами і в розрізі конкретних господарських операцій позивача та нарахованих йому податкових зобов'язань) та з урахуванням заявлених позивачем позовних вимог (в частині предмету оскарження) ?

В результаті дослідження наданих документів складений висновок судово-бухгалтерської експертизи №3659/3660 від 10.05.2006 у справі №11/446.  Висновки Акта перевірки спростовуються поданими суду доказами, та висновком експертів-бухгалтерів. Експерт попереджений про кримінальну відповідальність відповідно до ст. 384 КК України  

Дослідження представлених документів проведено методами документальної перевірки і зіставлення. Перевірялась правильність виконаних підрахунків, повнота заповнення первинних і зведених документів бухгалтерського та податкового обліку, їх взаємозв'язок та відповідність операцій по відображенню фінансово-господарської діяльності підприємства вимогам чинного законодавства України. Зіставлялися дані первинних документів із даними  облікових регістрів бухгалтерського і податкового обліку, а також фінансової та податкової звітності підприємства за відповідні звітні періоди.

Згідно з висновками судово-бухгалтерської експертизи:

висновки акту №13/23-05-7-31239597 від 15.03.2005р. „Про результати комплексної документальної перевірки щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів ТОВ „Хевес" за період з 01.07.2001р. по 01.07.2004р" про недотримання ТОВ „Хевес" п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997р. №283 та, заниження податку на прибуток за 3 квартал 2003р. на суму 241253,00грн.; 2003р.на суму 279659,00грн.; І квартал 2004р. на суму 22429,00грн.; І півріччя 2004р. на суму 30221,00грн. та пп. 7.3.1. п.7.3, пп. 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168 та заниження чистої суми податкового зобов'язань з податку на додану вартість за вересень 2003р. на суму 56041,00грн.; і завищення від'ємного значення з податку на додану вартість, заявленого до відшкодування за вересень 2003 р., на суму 42572,00грн. документально та нормативно не підтверджуються;

висновки акта №13/23-05-7-31239597 від 15.03.2005 "Про результати комплексної документальної перевірки щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів ТОВ "Хевес" за період з 01.07.2001 р. по 01.07.2004 р." документально та нормативно не підтверджуються.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, суд дійшов висновку, що спірні повідомлення-рішення №0000222305/2 від 03.08.2005 та №0000222305/2 від 03.08.2005 підлягають визнанню нечинними.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.  94 КАС України судові витрати позивача підлягають відшкодуванню йому з Державного бюджету України відповідно до розміру задоволених позовних вимог.

Отже, позивачу підлягає відшкодуванню з бюджету сума судових витрат в розмірі 2753,80 грн. (3,40 грн. –державне мито та 2750,40 грн. –витрати на проведення судово-бухгалтерської експертизи).

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 158-163 КАС України, господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва №0000222305/2 від 03.08.2005.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва №0000222305/2 від 03.08.2005.

Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хевес" судові витрати в сумі 2753,80 грн.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.  ст.  185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                                                        О.О. Євсіков

          Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –13.06.2006.