Постанова

від 04.07.2012 по справі 9/5009/8183/11

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2012 р. Справа № 9/5009/8183/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, судді Кузьменка М.В.,

судді Васищака І.М.,

судді Палій В.М.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

"Плодоовочі"

на постанову Донецького апеляційного господарського суду

від 28.03.2012р.

у справі господарського суду Запорізької області № 9/5009/8183/11

за позовом Публічного акціонерного товариства " Комерційний банк "Приватбанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Плодоовочі"

про визнання договору припиненим, спонукання вчинити певні дії та звільнення

від сплати орендної плати,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: ОСОБА_1 -довіреність у справі,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Приватбанк" звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Плодоовочі" і просило суд визнати укладений між сторонами договір оренди від 31.10.2001р. припиненим з 09.11.2011р., звільнити позивача від сплати орендної плати за договором оренди з 10.11.2011р. та зобов'язати відповідача вчинити певні дії, а саме: прийняти за актом приймання-передачі приміщення загальною площею 119,8 кв.м., що розташоване за адресою: Запорізька область, м.Василівка, вул.40 років Перемоги, буд.2.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 23.02.2012р. (суддя Боєва О.С.) у задоволенні позову відмовлено.

Вказане рішення мотивовано тим, що обрані позивачем способи захисту прав в частині позовних вимог про визнання договору оренди припиненим та про звільнення позивача від сплати орендної плати за договором оренди не відповідають способам, встановленим чинним законодавством, вони, як наслідок, не призводять до поновлення порушеного права.

Відмова суду у задоволенні позову в частини зобов'язання відповідача прийняти за актом приймання-передачі приміщення з оренди ґрунтується на тому, що договір оренди від 31.10.2001р. не припинив свою дію, і в силу його положень, викладених у п.5.2. договору, строк його дії продовжено ще на один календарний рік. Такого висновку суд дійшов з посиланням на те, що позивачем порушено встановлений п.5.2 договору строк для звернення із заявою про припинення договору.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 28.03.2012р. (головуючий, суддя Бойко І.А., судді Зубченко І.В., Мартюхіна Н.О.) рішення суду першої інстанції скасовано в частині відмови у задоволенні позову про зобов'язання відповідача прийняти за актом приймання-передачі приміщення та ухвалено в цій частині нове рішення про задоволення. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін з мотивів, викладених у даній постанові.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд її скасувати, як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового акту, знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами двох інстанцій встановлено, що 31.10.2001р. між сторонами укладено договір оренди, за умовами якого відповідач передає, а позивач приймає у строкове платне користування 119,8 кв.м нежитлового приміщення, розташованого за адресою: Запорізька область, м.Василівка, вул.40 років Перемоги, 2, з метою розміщення територіально-відокремленого безбалансового відділення.

У пункті 1.2. договору сторони встановили строк оренди з 01.11.2001р. по 01.11.2011р. (десять років).

Відповідно до пунктів 3.6., 3.8. договору, позивач по закінченню строку дії договору зобов'язався у 10-тиденний термін передати відповідачу за актом приймання-передачі орендоване приміщення у справному стані. Орендна плата сплачується по день фактичного звільнення об'єкту оренди.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що якщо за 30 днів до закінчення строку дії договору жодна із сторін не заявить про свій намір припинити договірні відношення, дія договору вважається продовженою на кожний наступний календарний рік.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст.193 ГК України, ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України, ч.7 ст.193 ГК України). Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи , листом від 04.10.2011р. №Р10.00.10-1552 (а.с.14) позивач повідомив відповідача, що після закінчення терміну договору оренди -01.11.2011р. -не планує у подальшому використовувати приміщення. Даний лист отриманий відповідачем 04.10.2011р.

У листі від 07.10.2011р. за № 44 (а.с.19) відповідач, посилаючись на положення пункту 5.2. договору, зауважив, що дія договору не може бути припинена 01.11.2011р., оскільки позивачем порушений строк повідомлення про дострокове припинення договору, а тому договір є пролонгованим на наступний календарний рік.

Спір між сторонами у справі, що розглядається, виник з приводу вимоги позивача прийняти відповідачем майно, яке є предметом договору оренди від 31.10.2001р., шляхом підписання акта приймання-передачі.

В силу ст.ст.626, 628, 627 ЦК України, зміст правочину становить визначену на розсуд сторін правочину і погоджену ними домовленість, спрямовану на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента, визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 6 ЦК України передбачено право сторін укласти договір, який не передбачено актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право відступити в договорі від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або суті правовідносин сторін.

Сторони у договорі оренди визначили, що у разі закінчення строку на який його було укладено, договір вважатиметься припиненим і не може бути продовженим за умови заявлення однією із сторін про припинення договору оренди за 30 днів до закінчення строку його дії.

Оскільки строк договору оренди закінчується 01.11.2011р., то маючи заперечення проти його пролонгації на наступний календарний рік, як то передбачено п.5.2 договору, позивач зобов'язаний був не пізніше 30 днів до закінчення вказаного строку заявити про це відповідачу, тобто до 02.10.2011р.

З огляду на те, що позивачем пропущено встановлений п.5.2 договору строк для звернення із заявою про припинення договору, то колегія суддів погоджується з доводами касаційної скарги про те, що в силу умов укладеного між сторонами договору він не припинив свою дію і його строк продовжено на один календарний рік. Тому позивач не вправі вимагати у відповідача прийняти майно з оренди за актом приймання-передачі приміщення.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, й ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому у суду апеляційної інстанції не було правових підстав для його скасування.

За таких обставин, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, як така, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а рішення суду першої інстанції залишенню в силі.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Плодоовочі" задовольнити.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.03.2012р. у справі №9/5009/8183/11 скасувати.

3. Рішення господарського суду Запорізької області від 23.02.2012р. залишити в силі.

Головуючий, суддя Кузьменко М.В.

Суддя Васищак І.М.

Суддя Палій В.М.