Рішення

від 25.06.2012 по справі 5010/420/2012-17/39

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2012 р. Справа № 5010/420/2012-17/39

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовська Л. М. , при секретарі судового засідання Хімчак Ю.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Західноукраїнська Бізнес-Ліга",

пр. Соборності 30, м. Луцьк, 43024,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Інтернафта", вул. Рильського 26, смт. Рожнятів, Рожнятівський район, Івано-Франківська область, 77600,

про стягнення 51809 грн. 50 коп., в т.ч. 34450 грн. основний борг, 13780 грн. штраф, 2530 грн. 90 коп. пені, 275 грн. 60 коп. інфляційних втрат, 773 грн. 3 % річних.

за участю представників сторін:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: ОСОБА_1,( довіреність №б/н від 07.06.12)

ВСТАНОВИВ: Товариством з обмеженою відповідальністю "Західноукраїнська Бізнес-Ліга" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Інтернафта" про стягнення 51809 грн. 50 коп., в т.ч. 34450 грн. основний борг, 13780 грн. штраф, 2530 грн. 90 коп. пені, 275 грн. 60 коп. інфляційних втрат, 773 грн. 3 % річних.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № КП-18/05/11 від 18.05.11 в частині оплати відповідачем вартості отриманого товару в розмірі 34450 грн. За порушення строку здійснення оплати відповідачу нараховано штраф у розмірі 40 % від вартості неоплаченого товару в сумі 13780 грн., 2530 грн. 90 коп. пені, 275 грн. 60 коп. інфляційних втрат, 773 грн. 3 % річних.

Представник відповідача заперечує проти позову з підстав, викладених у відзиві на позов (вх.№3435/2012- свх від 22.05.12) (а.с.35-37), зокрема вважає, що договір поставки № КП-18/05/11 від 18.05.11 був укладений колишнім директором Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Інтернафта" ОСОБА_2 та позивачем по справі з метою незаконного заволодіння майном, а тому вказаний договір є нікчемним відповідно до ст.ст. 215, 228, 236 ЦК України. Всі документи, якими підтверджуються позовні вимоги підписані колишнім директором Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Інтернафта". В додаткових поясненнях (вх. № 4281/2012-свх від 25.06.12) зазначає, що жодних товарно-матеріальних цінностей за договором поставки № КП-18/05/11 від 18.05.11 відповідачем не отримано.

В процесі розгляду справи представником відповідача було подано клопотання про призначення судової експертизи щодо вирішення питання визначення часу виготовлення договору поставки № КП-18/05/11 від 18.05.11, видаткової накладної № ПН-0000046 від 18.05.11, акту звірки взаємних розрахунків від 19.05.12. Судом відмовлено у задоволенні вказаного клопотання, оскільки правомірність (дійсність) договору відповідачем не оскаржувалась в судовому порядку, а презумпція правомірності встановлена ст. 204 ЦК України.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника відповідача, дослідивши та оцінивши зібрані докази відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.

18.05.11 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Західноукраїнська Бізнес-Ліга" та Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Інтернафта" укладено договір №КП-18/05/11 від 18.05.11, згідно умов якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача товарно-матеріальні цінності (товар) у строк до 20.05.11, а відповідач зобов'язався прийняти товар від позивача та оплатити його загальну вартість на умовах договору.

Товар вважається доставленим позивачем з моменту передачі товару відповідачу. Товар вивозиться відповідачем на умовах самовивозу. Вивіз товару може здійснюватись партіями. Приймання-передача товару по кількості та якості здійснюється представниками обох сторін на терміналах позивача із складанням видаткових документів (п.п. 3.1, 3.2 договору).

Відповідно до п. 4.1. договору, загальна вартість договору складає 34450 грн., в тому числі ПДВ - 20 %.

Згідно п. 5.2. договору, розрахунки за товар здійснюються шляхом здійснення оплати на протязі 35 календарних днів з моменту укладення договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем передано у власність відповідача товарно-матеріальних цінності (товар), що підтверджується видатковою накладною № ПН-0000046 від 18.05.11 (а. с. 7) на суму 34450 грн., підписаною представниками (директорами) сторін.

В порушення договірних зобов'язань, відповідач за отриманий товар не розрахувався, внаслідок чого утворився борг, що становить (станом на 25.06.12) 34450 грн.

19.05.11 між сторонами підписано акт звірки взаєморозрахунків, згідно якого борг становить 34450 грн.

Згідно ст. 11 Цивільного Кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема із правочинів.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

На підставі положень Цивільного Кодексу України суд робить висновок про те, що між сторонами виникло цивільно-правове зобов'язання.

Відповідно до ст. 509 Цивільного Кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Також, згідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Укладений між сторонами договір поставки №КП-18/05/11 від 18.05.11 скріплений підписами уповноважених на це осіб (директорами) та затверджений печатками підприємств, сторонами погоджено всі умови договору та досягнуто згоди щодо виконання умов останнього, тому дотримання положень такого договору є обов'язковими як для позивача, так і для відповідача.

Отже, вказаний договір, укладений між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірними, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України), що спростовує заперечення відповідача.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться в ст.ст. 179, 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно пункту 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Предметом позову у даній справі є позовні вимоги позивача про стягнення боргу, що утворився внаслідок неналежного виконання відповідачем договору № КП-18/05/11 від 18.05.11, а також штрафу, пені, інфляційних втрат, 3 % річних нарахованих за прострочення виконання відповідачем обов'язку по оплаті за отриманий товар. З огляду на предмет розгляду у даній справі, доводи відповідача щодо нікчемності договору, викладені в запереченнях, не приймаються судом до уваги.

Вимоги, що пред'являються до доказів визначені статтею 34 Господарського процесуального кодексу України. Згідно вказаної норми, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається матеріалів справи, а саме з Наказу № 15, ОСОБА_2 - директора Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Інтернафта" звільнено із займаної посади директора товариства з 04.09.11. Отже, договір № КП-18/05/11 укладений 18.05.11, видаткова накладна № ПН-0000046 від 18.05.11 є такими, що підписані уповноваженою особою відповідача.

Згідно статті 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні облікові документи повинні мати назву документа, дату і місце його складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст, обсяг та одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції; особистий підпис та інші данні, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В розумінні вказаного Закону видаткова накладна, підписана уповноваженими сторонами, є первинними документом, що підтверджує факт здійснення господарської операції.

Таким чином, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів в підтвердження факту невиконання позивачем обов'язку за договором № КП-18/05/11 від 18.05.11 щодо передачі у його власність товарів, обумовлених домовленістю сторін.

Дослідивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що матеріалами справи підтверджується факт поставки товару згідно договору № КП-18/05/11, видаткової накладної № ПН-0000046 від 18.05.11, отже позивачем обґрунтовано заявлено позовну вимогу про стягнення 34450 грн. основного боргу.

З огляду на викладене, а також на те, що відповідачем не надано належних доказів щодо невиконання зобов'язань позивачем, не наведено належних спростувань доводів позивача, суд вважає позовну вимогу про стягнення 34450 грн. основного боргу за договором №КП-18/05/11 від 18.05.11 обґрунтованою і такою, що підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарським судом встановлено факт прострочення грошового зобов'язання відповідачем, здійснено перевірку поданого позивачем розрахунку інфляційних втрат (за період з вересня 2011 р. по лютий 2012 р.) та 3 % річних (за період з 22.06.11 по 20.03.12).

З огляду на обґрунтованість позовних вимог в цій частині та правильність поданого розрахунку, позовні вимоги про стягнення 275 грн. 60 коп. інфляційних втрат, 773 грн. 3 % річних підлягають задоволенню.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 Цивільного Кодексу України).

Ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 6.3. договору сторони передбачили, що відповідач за порушення строку здійснення оплати, що передбачений п. 5.2. договору протягом 10 календарних днів, зобов'язаний сплатити позивачу штраф у розмірі 40 % від вартості неоплаченого товару. У випадку порушення строку здійснення оплати товару, що передбачений п. 5.2. договору більше 10 календарних днів, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

На підставі вказаного пункту договору за порушення строку здійснення оплати позивач просить стягнути з відповідача 13780 грн. штрафу, 2530 грн. 90 коп. пені.

Господарським судом здійснено перевірку поданого позивачем розрахунку штрафу та пені. З огляду на обґрунтованість поданого розрахунку, позовні вимоги про стягнення 13780 грн. штрафу, 2530 грн. 90 коп. пені підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідачем не подано належних документальних доказів, які б спростовували доводи позивача щодо неналежного виконання зобов'язань по оплаті за отриманий товар згідно договору № КП-18/05/11 від 18.05.11.

З огляду на викладене, позов слід задовольнити, стягнути з відповідача 34450 грн. основного боргу, 13780 грн. штрафу 2530 грн. 90 коп. пені, 275 грн. 60 коп. інфляційних втрат, 773 грн. 3 % річних.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 11, 202, 204, 509, 526, 610, 611, 612, 625, 629, 712 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 218, 230 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Західноукраїнська Бізнес-Ліга" до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Інтернафта" про стягнення 51809 грн. 50 коп. задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Інтернафта", вул. Рильського 26, смт. Рожнятів, Рожнятівський район, Івано-Франківська область, 77600 (ідентифікаційний код 31364536) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Західноукраїнська Бізнес-Ліга", пр. Соборності 30, м. Луцьк, 43024 (ідентифікаційний код 36699181) 34450 грн. (тридцять чотири тисячі чотириста п'ятдесят гривень) - основного боргу, 275 грн. 60 коп. (двісті сімдесят п'ять гривень, шістдесят копійок) - інфляційних втрат, 773 грн. (сімсот сімдесят три гривні) - 3 % річних, 13780 грн. (тринадцять тисяч сімсот вісімдесят гривень) - штрафу, 2530 грн. 90 коп. (дві тисячі п'ятсот тридцять гривень, дев'яносто копійок) - пені, 1609 грн. 50 коп. (одну тисячу шістсот дев'ять гривень, п'ятдесят копійок) - судового збору, про що видати наказ після набирання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 02.07.12

Суддя Неверовська Л. М.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"