Рішення

від 13.10.2008 по справі 5/1136-нм

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський

суд

Житомирської

області

10002, м. Житомир, майдан

Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "13" жовтня 2008 р.                                                   

 Справа № 5/1136-НМ

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді 

судді Брагіної Я.В.

судді 

за участю представників сторін

від позивача Боклан О.В. - дов. від 03.10.06р.;

Синюк Н.О. - голова правління, протокол №2 від 05.09.06р.

від відповідача ОСОБА_1 - приватний підприємець;    ОСОБА_2 - дов. №240 від 31.01.08р.

Розглянув справу за позовом Колективного виробничо-торгівельного

підприємства фабрика "Трикотажниця" (м.Житомир) 

до Приватного підприємця ОСОБА_1 (м. Житомир)

про звільнення незаконно зайнятого приміщення та стягнення 38639,35

грн.

У відповідності до ч.4 ст.69 ГПК України, справа розглядається у

більш тривалий строк, ніж передбачено ч.1 цієї статті.

Згідно ст. 79 ГПК України, з 13.02.08р. по 23.06.08р. провадження

у справі було зупинено.

В судовому засіданні від 09.10.08р., у відповідності до ст.77 ГПК

України, оголошувалась перерва до 12:00 год. 13.10.08р.

Запис розгляду справи здійснюється за допомогою технічних засобів,

а саме: програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".

Позивач звернувся до господарського суду з позовом, згідно якого

просить стягнути з відповідача 35579,35 грн. (15779,35 грн. - заборгованість по

орендній платі, 19800,00 грн. - неустойка у розмірі подвійної орендної плати)

та зобов'язати відповідача звільнити і передати позивачу незаконно зайняте

приміщення загальною площею 36кв.м, яке знаходиться за адресою: м. Житомир вул.

Житній ринок, 8.

30.10.07р. позивач надав уточнення позовних вимог, згідно яких

просить суд стягнути з відповідача на свою користь 38639,35 грн. (з яких

18839,35 грн. - заборгованість по орендній платі, 19800,00 грн. - неустойка у

розмірі подвійної орендної плати) та зобов'язати відповідача звільнити і

передати позивачеві  спірне

приміщення.  (а.с.99, т.1).

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги  підтримали в уточненому обсязі з підстав,

викладених у позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог

(а.с.2-5,99-100, т.1). Пояснили, що між сторонами був укладений  договір оренди приміщення, яке знаходиться за

адресою: м. Житомир, вул.  Житній

ринок,8, загальною площею  36 кв.м. від

31.12.2002. (а.с.8-12,т.1). Враховуючи, що ні одна із сторін не заперечувала

проти продовження  дії зазначеного

договору, підтвердженням чого є  лист від

04.01.05р. (а.с. 14, т.1) за №466/101, строк 

його дії було продовжено на невизначений строк. Відповідач не сплачував

орендну плату більше як три місяці, тому позивач  із 01.01.06р. відмовився від договору,  про що свідчить лист позивача за №453/267

від  02.12.05р. (а.с.17,т.1). Оскільки

відповідач не вніс орендну плату, не звільнив орендоване приміщення та не

повернув його позивачеві, вказане стало підставою для звернення з позовом до

суду. Представники позивача зазначили, що заборгованість відповідача по

орендній платі складає 18839,35 грн., в тому числі борг за період з 01.08.04р.

по 01.01.06р. - 18360,00 грн. (з яких 3060,00 грн. - ПДВ за 17 місяців) та

заборгованість станом на 01.08.04р. в сумі 479,35 грн.; неустойка у розмірі

подвійної орендної плати з 01.01.06р. по 01.12.06р. - 19800,00 грн. (за 11

місяців). Позивач пояснив, що збільшив позовні вимоги на суму 20% податку на

додану вартість на заборгованість відповідача по орендній платі за 17 місяців

на загальну суму 15300,00 грн., що становить 3060,00 грн. Надано реєстраційне

посвідчення Житомирського обласного державного комунального підприємства по

технічній інвентаризації, згідно якого вищезазначене спірне приміщення

зареєстроване за Колективним 

виробничо-торгівельним підприємством фабрика "Трикотажниця".

Відповідач та його представник проти позову заперечують, з

викладених у письмовому відзиві на позовну заяву мотивів (а.с.126-127, т.1).

Вважають, що Договір від 31.12.02р. у грудні 2004 року втратив чинність у

зв'язку з укладенням між сторонами нового договору оренди від 13.12.04р.

(надалі Договір -2 (а.с.128-131, т.1)). Оскільки на час розгляду справи жодна

із сторін не заявляла про розірвання Договору -2, відповідач вважає його чинним

та укладеним на невизначений строк. Вказали, що згідно Договору-2 термін оренди

складає 11 місяців 29 днів та автоматично продовжується на той же строк, якщо

жодна із сторін в термін 15 днів до закінчення договору не заявить про намір

його розірвати (п.4.1, 4.2 Договору - 2). Стверджують, що відповідач сплачував

за оренду вищевказаного приміщення і після 01.08.04р. Надали документи, які, на

думку відповідача, підтверджують перерахування ним плати за оренду (а.с. 102,

132-144, т.1, а.с.59-72, т.2) та пояснив, що частину орендних платежів

сплачував згідно листів, які надходили від директора КВТПФ

"Трикотажниця", на вказані останнім рахунки. 

Крім того, відповідач заперечує факт проставлення ним підпису на

листі від 02.12.05р., який надано позивачем в підтвердження відмови від

Договору -1. У зв'язку з зазначеним, відповідно до ст. 41ГПК України, судом

призначалася почеркознавча експертиза, проведення якої суд доручив Київському

науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

Позивач стверджує, що Договір-2 підписано неуповноваженою особою

та скріплено викраденою у  позивача

печаткою.

Враховуючи, що чинним законодавством, зокрема положеннями

Цивільного кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію

юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15.05.03р. не передбачено

такий суб'єкт підприємницької діяльності, як приватний підприємець, натомість

вказаними нормативними актами регулюється діяльність фізичної особи-підприємця,

відповідачем по справі слід вважати фізичну особу-підприємця ОСОБА_1, що

кореспондується з зазначеними у його свідоцтві про державну реєстрацію даними

(а.с.24, т.1).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників

сторін господарський суд

ВСТАНОВИВ:

31.12.02р. між Колективним виробничо-торгівельним підприємством

фабрика "Трикотажниця" (позивачем) та Фізичною особою - підприємцем

ОСОБА_1 (відповідачем) було укладено договір оренди приміщення павільйону

(надалі-Договір-1), що знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. Житній ринок,

8, загальною площею 36 метрів квадратних строком до 31.12.03р. (п.1.3

Договору-1).

Додатком від 16.12.03р. строк його дії продовжено до 31.12.04р.

(а.с.13, т.1).

Відповідно до п. 5.1 та 5.2 пункту 5 вищевказаного Договору-1,

відповідач зобов'язався сплачувати орендну плату у розмірі 25,00 грн. за 1кв.м

щомісячно не пізніше 25 числа місяця, що наступає за звітним, в касу

підприємства.

Сума орендної плати за 1 місяць складає 900,00 грн. (36 кв.м х

25,00 грн.).

Згідно п.п. 7.1, 7.2 Договору-1, орендар, який належним чином

виконує обов'язки по даному договору, має право на продовження договору.

"Орендодавець" та "Орендар" дають письмову згоду, яка

додається до даного договору; в разі згоди встановлюються нові терміни початку

та закінчення дії договору, розміри та терміни платежів, встановлених

договором.

Однак відповідач, в порушення умов Договору-1, своєчасно та в

повному обсязі орендну плату не вносив, та, за даними позивача, з 01.08.04р.

взагалі припинив її сплачувати.  

У зв'язку з зазначеним, позивач неодноразово повідомляв

відповідача про необхідність погашення заборгованості, що підтвержено листом

від 25.10.04р. №356/23, та телеграмою від 10.11.04р., копії яких надано до

матеріалів справи (а.с. 15-16, т.1).

З вказаними листами відповідача було ознайомлено особисто під

розпис.

Строк дії Договору-1, який закінчився 31.12.04р. було продовжено

за взаємною згодою сторін листом від 04.01.05р. № 466/101 до вирішення в

судовому порядку конфліктної ситуації, яка склалася у позивача, тобто на невизначений

строк (а.с.14, т.1).

Листом №453/267 від 02.12.05р. позивач повідомив відповідача, що у

випадку несплати боргу 05.12.05р., з 01.01.06р. припиняє з ним будь-які орендні

відносини (а.с. 17, т.1).

Оцінивши в сукупності матеріали справи та пояснення представників

сторін,  господарський суд дійшов

висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають частковому

задоволенню.

У відповідності до ст.11 ЦК України підставами виникнення

цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Як вбачається з наданих документів, між сторонами виник спір у

зв'язку з виконанням ними орендних зобов'язань.

Згідно зі ст.759 ЦК України (ст. 256 ЦК УРСР) за договором найму

наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування

за плату на певний строк.

Згідно матеріалів справи, що не заперечується сторонами, останніми

дійсно було укладено Договір від 31.12.02р. термін дії якого визначено

31.12.03р. та продовжено до 31.12.04р.

При цьому позивач вважає вказаний Договір-1 продовженим на

невизначений строк листом від 04.01.05р., а відповідач - таким, що припинив

свою дію у зв'язку з укладенням 13.12.04р. Договору - 2, на підтвердження чого

кожна сторона надала відповідні докази.

Згідно ч.1 ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які

фактичні дані, на підставі  яких

господарський   суд   у 

визначеному  законом  порядку 

встановлює наявність  чи  відсутність 

обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші

обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський   суд 

приймає  тільки  ті 

докази,  які  мають значення для справи. Обставини справи,

які відповідно до законодавства  повинні

бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись

іншими засобами доказування.

Аналізуючи надані сторонами документи, суд дійшов висновку, що

об'єктивність тверджень позивача відносно продовження дії Договору-1 дійсно

підтверджується належним доказом, яким являється, підписаний сторонами, лист

№466/101 від 04.01.05р. (а.с. 14, т.-1), зміст якого відповідає п.п. 7.1,7.2

Договору-1. Також матеріали справи не містять заяв жодної із сторін про

припинення умов вказаного Договору протягом одного місяця, після закінчення

строку його дії, як це предбачено положеннями ч.4 ст. 284 ГК України та ст. 764

ЦК України.

Тобто Договір -1 дійсно вперше було продовжено на підставі Додатку

№1 від  16.12.03р., підписаного

повноважним на той час головою правління Якубович В.Р., та вдруге - листом від

04.01.05р. про продовження дії Договору -1 (а.с.14,т.-1), підписаним

повноважним на той час головою правління Левунець А.В.

Слід зазначити, що з головою правління Якубович В.Р. на підставі

рішення правління Колективного виробничо-торгівельного підприємства фабрика

"Трикотажниця" від 03.06.04р. (протокол №38) за наказом №15-К від

09.07.04р., копії яких долучено до матеріалів справи (а.с.26-32, т.-2),

трудовий договір було розірвано.

Згідно наказу №70 від 15.06.04р., виданого на підставі  рішень правління Колективного

виробничо-торгівельного підприємства 

"Трикотажниця" від 03.06.04р. та від 15.06.04р. (протокол

№38,40), копії яких є в матеріалах справи (а.с.6-10, 24, 26-30, т.-2), до

виконання обов'язків голови правління позивача з 15.06.04р. приступила Левунець

А.В.

Станом на 06.09.06р. головою правління була призначена Синюк Н.О.,

що підтверджено наказом №75К від 06.09.06р., виданим згідно рішення правління

позивача  від 05.09.06р. (протокол №2) та

контрактом, копії яких долучено до матеріалів справи (а.с. 35-40, 45-47, 53,

т.-1).

Сторонами не надано доказів визнання вищезазначених рішень

недійсними.

Що стосується укладення Договору від 13.12.04р. (Договору-2), то

суд критично відноситься до вказаного доказу, оскільки від імені позивача, його

підписано головою правління Якубович В.Р. (а.с.128-131, т.-1), в той час, як на

вказану дату трудовий договір з зазначеною особою було розірвано, про що суд

зазначав вище.

Факт звільнення Якубович В.Р. з посади голови правління фабрики за

наказом №15-К від 09.07.04р. прослідковується також в рішенні по цивільній

справі №2-146/05 від 25.11.05р. за її позовом 

до Колективного виробничо-торгівельного підприємства фабрика

"Трикотажниця" (а.с.115, т.1). Зокрема, в описовій частині вказаного

рішення зазначено, що 19.07.04р. позивач звернулася до суду з позовною заявою,

в якій зазначила, що з 26.09.02р. вона працювала головою правління  Колективного виробничо-торгівельного

підприємства фабрика "Трикотажниця". Наказом №15-К від 09.07.04р.,

виданого на її погляд, незаконно обраною головою правління фабрики, її було

звільнено з роботи. Просила визнати наказ про звільнення  незаконним, поновити її на роботі. В

послідуючому Якубович змінювала свої позовні вимоги та відмовилася від позову в

частині визнання наказу №15-К від 09.07.04р. незаконним.

Крім того, згідно матеріалів справи, на дату укладення Договору -2

у підприємства-позивача було викрадено печатку та кутовий штамп. Вказаний факт

зафіксовано в міліції та подано оголошення в засобах масової інформації

(а.с.151, т.1, а.с.13-14, 19-22, 44-47, т.2). Зокрема, згідно оголошень

позивача, з 16.09.04р. втрачені печатка, ідент. код 03061025, та штамп

Колективного виробничо-торгівельного підприємсва  фабрика "Трикотажниця" вважаються

недісними. Так, при зверненні до суду, позивач користується дублікатом

вказаної  печатки (а.с.5, т.1), оскільки

як пояснили в засіданні суду представники позивача  Якубович не повернула печатку підприємства і

по цьому факту порушено кримінальну справу.

З огляду на викладене,  суд

не розцінює Договір-2 як належний доказ по справі.

Що стосується заборгованості по орендній платі, то,

проаналізувавши надані сторонами документи, суд встановив, що її суму в розмірі

18839,35 грн. (479,35 грн. +15300,00 грн. + 3060,00 грн.) визначено невірно.

По-перше, включену до вказаної суми заборгованість станом на

01.08.04р. в розмірі 479,35 грн. не підтверджено відповідними доказами.

Представники позивача у засіданні суду пояснили, що зазначена заборгованість по

сплаті використаної електроенергії  відповідачем,

а не борг по орендній платі, але належних доказів, що підтверджували би

наявність боргу по використаній електроенергії теж не надали. Тому, суд

приходить до висновку про  відмову  в позові в цій частині.

По-друге, позивач безпідставно включив до заявленої ним до

стягнення суми орендної плати ПДВ в розмірі 3060,00 грн., оскільки згідно п.5.1

поданої разом з позовною заявою копії Договору -1 орендну плату встановлено в

розмірі 25,00 грн. за 1кв.м з врахуванням ПДВ. За вказаних обставин суд дійшов

висновку, що вимога про стягнення 3060,00 грн. ПДВ задоволенню не підлягає.

По-третє, при обрахуванні суми основного боргу позивачем не було

враховано всі здійснені відповідачем проплати. Зокрема, перевіривши надані

відповідачем платіжні документи, суд встановив, що в період з 01.08.04р. по дату

звернення позивача до суду, від Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 на

розрахунковий рахунок Колективного виробничо-торгівельного підприємства фабрики

"Трикотажниця" надійшло 8914,00 грн. Достовірність зазначеного

підтверджується квитанціями, копії яких є в матеріалах справи (а.с.

102,132,143,144, т.1) та довідкою, наданою АКБ "Національний кредит"

від 09.11.07р. (а.с.123, т.1), а також не заперечується представниками позивача

в засіданні суду. Оскільки розрахунки в сумі 8914,00 грн. було проведено до звернення

з позовом до суду, позовні вимоги в цій частині заявлені безпідставно, тому в

їх задоволенні суд відмовляє.

Таким чином, правомірно заявлено до стягнення з відповідача

заборгованість по орендній платі в розмірі 6386,00 грн.

Слід також зазначити, що, керуючись ст. 43 ГПК України, суд не

розцінює, як належні докази внесення орендної плати, надані відповідачем

квитанції, платежі по яких вносилися на зазначені в листах Якубович В.Р.

рахунки, оскільки з них вбачається, що частина коштів по них було сплачено як

внески до "Лікарняної каси" (133-141, т.1, а.с.59-61, т.2), а іншу

частину, отримувачем яких зазначено ОСОБА_3, - як оплату юридичних послуг

(а.с.142, т.1, а.с. 62-72, т.2). При цьому за вказаними квитанціями платником є

ОСОБА_1, а не фізична особа - підприємець ОСОБА_1 Крім того, суд звертає увагу,

що листи Якубович В.Р., згідно яких проводилися відповідачем зазначені платежі,

скріплені печаткою позивача, яка, як уже зазначалося вище, з 16.09.04р. є

недійсною.

Згідно довідки "Райффайзен банк Аваль" від 27.02.08р.

(а.с.87, т.2), через який здійснювалося перерахування платежів в

"Лікарняну касу", кошти, сплачені ОСОБА_1, як благодійні внески, було

зараховано саме на розрахунковий рахунок "Лікарняної каси". Оскільки

з листа від 04.01.05р. (а.с.14, т.1) вбачається, що ОСОБА_1 був членом

правління, він дійсно мав підстави сплачувати кошти до "Лікарняної

каси".

Згідно довідки Державного ощадного банку України від 25.02.08р.

(а.с.85, т.2), кошти фізичної особи ОСОБА_1 від імені платника -Колективного

виробничо-торгівельного підприємства фабрика "Трикотажниця" за

вищевказаними квитанціями по балансу СПЕРВ філії Житомирського обласного

управління ВАТ "Ощадбанк" не проходили та не були зараховані на

рахунок Лікарняної каси Житомирської області та за надані юридичні послуги.

Водночас судом встановлено, що згідно матеріалів справи, в період

з 24.12.04р. по 05.07.06р. орендна плата відповідачем взагалі не вносилася та

існувала заборгованість за попередній період, тому позивач листом від

02.12.05р. (а.с.17,т.1) правомірно відмовився від Договору-1, зазначивши, що в

разі несплати боргу по орендній платі (згідно вищевказаного - за 11

місяців)  05.12.05р., з 01.01.06р.

припиняє з відповідачем будь-які орендні відносини.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що Договір-1 дійсно

слід вважати припиненим з 01.01.06р. у зв'язку з відмовою позивача від

договору, що відповідає положенням ст. 782 ЦК України.

За ст. 782 ЦК України, наймодавець має право відмовитися від

договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за

користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від

договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення

наймодавця про відмову від договору.

Що стосується заперечень відповідача стосовно його підпису на

вказаному листі, вони спростовуються висновком №1932 судово-почеркознавчої

експертизи, який долучено до матеріалів справи (а.с. 91-92, т.2). Згідно

вказаного висновку підпис від імені ОСОБА_1 та рукописний запис "ОСОБА_1"

в листі вих. №453/267 від 02.12.05р. виконані самим ОСОБА_1

Враховуючи викладене, позивач правомірно ставить вимогу про

звільнення та передачу об'єкту оренди орендодавцю, а також про стягнення з

відповідача заборгованості по орендній платі та неустойки в розмірі подвійної

плати за користування річчю за час прострочення.

Вказані вимоги грунтуються, зокрема, на ст. 785 ЦК України, згідно

положень якої, у разі припинення договору найму, наймач зобов'язаний негайно

повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням

нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не

виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від

наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час

прострочення.

Розрахунок неустойки за період з 01.01.06р. по 01.12.06р.

позивачем здійснено вірно, у відповідності до вимог чинного законодавства та

положень Договору-1.

Згідно зі ст.33 ГПК України сторони повинні довести ті обставини,

на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позов обгрунтований підтверджується належними доказами, які є в

матеріалах справи та підлягає задоволенню - по майновій вимозі  в 

частині стягнення з відповідача 6386,00 грн. заборгованості по орендній

платі та 19800,00 грн. неустойки; по вимозі немайнового характеру підлягає

задоволенню в повному обсязі.

В решті позовних вимог суд відмовляє.

Витрати, пов'язані зі сплатою державного мита,

інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та проведення експертизи

покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні спору, господарський суд встановив, що позивач

звертаючись до суду з позовом з вимоги майнового характеру помилково сплатив

400,00 грн. державного мита, замість  386,39

грн., оскільки згідно п.а ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про

державне мито" від 21.01.1993р. ставки державного мита  із заяв майнового характеру, що подаються до

господарських судів встановлюються в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не  менше 6 неоподатковуваних мінімумів  доходів  

громадян   і не  більше 1500 неоподатковуваних мінімумів

доходів громадян.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України від

21.01.1993р. сплачене державне мито підлягає поверненню частково у випадках

внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

З врахуванням викладеного, позивачу слід повернути з Державного

бюджету   13,61 грн. надміру сплаченого

державного мита.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.22,32,33,34,44,49,82-85ГПК

України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1.Позов

задовольнити частково.

2.Стягнути

з фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, 1АДРЕСА_1, ідентифікаційний НОМЕР_1,

-

на користь Колективного виробничо-торгівельного підприємства фабрика

"Трикотажниця", 10008, м. Житомир, вул. Житній ринок, 8, код

03061025,

-

6386,00грн.  - боргу по орендній платі,

-

19800,00грн. - неустойки за користування 

орендованим майном,

-  346,86грн.  

- витрат, пов'язаних із сплатою державного мита,

-  86,83грн. - витрат, пов'язаних із сплатою за

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу,

-

на користь  Київського науково-дослідного

інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, 01025, Київ -25, вул.

В. Житомирська,19, рах. №35223003002467 в УДК у м. Києві, МФО 820019, код

02883096,

-  1079,05 грн. за проведення  експертизи.

3.

Стягнути з Колективного виробничо-торгівельного підприємства фабрика

"Трикотажниця", 10008, м. Житомир, вул. Житній ринок, 8, код

03061025,

-

на користь  Київського науково-дослідного

інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, 01025, Київ -25, вул.

В. Житомирська,19, рах. №35223003002467 в УДК у м. Києві, МФО 820019, код

02883096,

-  387,35грн. за проведення експертизи.

4.

Фізичній особі -підприємцю ОСОБА_1, 1АДРЕСА_1, ідентифікаційний НОМЕР_1,

звільнити  приміщення загальною площею 36

квадратних метрів, яке знаходиться за адесою: м. Житомир, вул. Житній ринок,8

та передати його  Колективному виробничо-торгівельному

підприємству фабрика "Трикотажниця", 10008, м. Житомир, вул. Житній

ринок, 8, код 03061025.

5.

Відмовити в позові в частині стягнення боргу по орендній платі  в сумі 

12453,35грн. 

6.

Повернути  із державного бюджету зайво

сплачене державне мито в сумі 13,61грн., сплачене квитанцією №294 від 16.11.06.

Колективному виробничо-торгівельному підприємству фабрика

"Трикотажниця", 10008, м. Житомир, вул. Житній ринок, 8, код

03061025.

Рішення

господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку

з дня підписання мотивованого рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК

України.

Суддя                                                                      

Брагіна Я.В. 

Дата підписання рішення: 

17.10.08.

Віддрукувати:

1 - в справу

2,3 -сторонам