Постанова

від 26.06.2012 по справі 5006/14/65пд/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

26.06.2012 р. справа №5006/14/65пд/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Азарової З.П. суддівКододової О.В., Мартюхіної Н.О. При секретарі судового засідання: Куляс Т.Ю. За участю представників сторін: від позивача:ОСОБА_5 -представник з дов. від відповідача 1:не з'явився від відповідача 2:ОСОБА_6 -представник за дов. від третьої особи: ОСОБА_7 -представник за дов. Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ІЗІ лайф" м.Київ на рішення господарського суду Донецької області від 08 травня 2012р. у справі№ 5006/14/65пд/2012 (суддя Левшина Г.В.) за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ІЗІ лайф" м.Київ до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кросс Капітал" м.Макіївка до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Грант" м.Донецьк за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1: Приватного акціонерного товариства "Красноперекопський склотарний завод" м.Красноперекопськ, АРК провизнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Донецької області від 08.05.2012р. по справі № 5006/14/65пд/2012 (суддя Левшина Г.В.) відмовлено у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ІЗІ лайф" м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кросс Капітал" м.Макіївка, Товариства з обмеженою відповідальністю "Грант" м.Донецьк за участю третьої особи Приватного акціонерного товариства "Красноперекопський склотарний завод" м.Красноперекопськ, АРК про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів.

Судове рішення мотивоване тим, що позивачем не визначено та не доведено, яким саме чином безпосередньо договір купівлі-продажу цінних паперів №11/Д-992 від 15.03.2011р. впливає на його права та обов'язки або порушує їх.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ІЗІ лайф" м.Київ, не погоджуючись з вказаним рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційних вимог заявник скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а також неповне дослідження фактичних обставин справи. Він зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на доводи щодо факту порушення прав позивача на повернення грошових коштів, чим порушив право на всебічний та об'єктивний розгляд справи. Крім того, скаржник посилається на те, що в порушення ч.5 ст. 203 ЦК України спірний договір між відповідачами був укладений без наміру створення правових наслідків: відповідач-1 не мав наміру продавати векселі, а відповідач-2 не мав наміру їх придбавати. На цій підставі укладений правочин фіктивним в силу ст. 234 ЦК України, у зв'язку з чим він вважає, що договір є недійсним. До того ж, позивач зазначає, що на момент укладення правочину у відповідача-2 існувала поточна заборгованість за кредитом, процентами, пенею та інфляційним збільшенням суми заборгованості, що випливає з договору про відкриття кредитної лінії, тому при укладенні договору купівлі-продажу цінних паперів були порушені вимоги ч.1 ст.165 Господарського кодексу України.

В апеляційній скарзі заявник посилається на той факт, що господарським судом необґрунтовано відмовлено у задоволенні його клопотання про витребування додаткових доказів, оскільки документи про виконання спірного договору мають істотне значення для розгляду даної справи.

Відповідач 2 та третя особа, надали суду відзиви у яких зазначили, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим, а тому таким, що не підлягає скасуванню. Просять залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду -без змін.

Представники відповідача 1 у судове засідання Донецького апеляційного господарського суду не з'явились, причин неявки суду не повідомили. Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України сторони про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Приймаючи до уваги те, що відповідач 1 не використав наданого законом права на участь своїх представників в судовому засіданні по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про можливість розглядати справу за відсутності вказаних представників, оскільки наявних матеріалів достатньо для повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи та прийняття обґрунтованого рішення.

Зважаючи на достатність наданих сторонами доказів, та керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України -справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, доводи заявника скарги, вислухавши представників сторін, які прибули у судове засідання, перевіривши обставини справи та надану їм судом юридичну оцінку, судова колегія встановила.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Ізі лайф", м.Київ, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "КРОСС КАПІТАЛ", м.Макіївка, Товариства з обмеженою відповідальністю "Грант", м.Донецьк, про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів №11/Д-992 від 15.03.2011р., укладеного між ТОВ "Фінансова компанія "КРОСС КАПІТАЛ"та ТОВ "Грант".

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на фіктивність договору купівлі-продажу цінних паперів №11/Д-992 від 15.03.2011р., оскільки дії сторін договору не мали на меті настання правових наслідків, що обумовлюються даним договором, а також невідповідність оспорюваного правочину вимогам ч.1 ст.165 Господарського кодексу України.

Ухвалою від 16.03.2012р. суд порушив провадження за вказаною позовною заявою, а ухвалою від 03.04.2012р. суд, керуючись ст.27 Господарського процесуального кодексу України, залучив до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1: Приватне акціонерне товариство "Красноперекопський склотарний завод", Автономна Республіка Крим, м.Красноперекопськ.

При розгляді справи господарським судом було встановлено, що 15.03.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "КРОСС КАПІТАЛ" (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Грант" (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу цінних паперів №11/Д-992, згідно з умовами якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупця цінні папери, а саме: прості векселі серії АА №2300042 у кількості 1 (одна) штука номінальною вартістю 20 000 000,00 грн., курсовою вартістю 29 997 000,00 грн., серії АА №2300038 у кількості 1 (одна) штука номінальною вартістю 20 000 000,00 грн., курсовою вартістю 19 998 000,00 грн. на загальну суму 49 995 000,00 грн. (сорок дев'ять мільйонів дев'ятсот п'ять гривень 00 копійок).

Відповідно до п.2.1 вказаного договору купівлі-продажу оплата за цінні папери, вказані в п.1 цього договору, здійснюється на протязі 7 (семи) днів з моменту підписання даного договору.

Згідно до пункту 3.1. зазначеного договору покупець зобов'язаний прийняти цінні папери на протязі одного дня з моменту підписання даного договору.

Пунктом 3.4. договору передбачено, що передача цінних паперів від Продавця Покупцю здійснюється за актом приймання-передачі цінних паперів, який складається та підписується в момент передачі цінних паперів.

15.03.2011р. між сторонами укладений акт приймання передачі цінних паперів, відповідно до якого Продавцем були продані а Покупцем отримані простий вексель серії АА №2300042 у кількості 1 (одна) штука номінальною вартістю 20 000 000,00 грн., курсовою вартістю 29 997 000,00 грн., та простий вексель серії АА №2300038 у кількості 1 (одна) штука номінальною вартістю 20 000 000,00 грн., курсовою вартістю 19 998 000,00 грн. Пунктом 2 акту приймання-передачі встановлено, що всього передано два простих векселі курсовою вартістю 49 995 000,00 грн., без ПДВ.

Вказаний акт приймання передачі підписаний уповноваженими представниками сторін та завірений відповідними печатками підприємств.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). За приписами статті 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, 06.06.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "КРОСС КАПІТАЛ" (цедент, відповідач 1) та Приватним акціонерним товариством "Красноперекопський склотарний завод" (цесіонарій, третя особа) був укладений договір відступлення права вимоги (цесії), відповідно до умов якого цедент уступає цесіонарію, а цесіонарій набуває право вимоги, яке належало цеденту, та є кредитором за зобов'язаннями, які виникли з договору №11/Д-992 від 15.03.2011р. купівлі-продажу цінних паперів, укладеного між ТОВ "Фінансова компанія "КРОСС КАПІТАЛ"та ТОВ "Грант".

Згідно пункту 2 договору цесіонарій набуває права вимоги від боржника належного та реального виконання наступних зобов'язань: оплата грошових коштів в сумі 49 995 000,00 грн. (сорок дев'ять мільйонів дев'ятсот п'ять гривень 00 копійок) за набуті цінні папери.

Право вимоги, що відступається, підтверджується договором №11/Д-992 від 15.03.2011р. купівлі-продажу цінних паперів та актом прийому передачі та актом прийому-передачі цінних паперів від 15 березня 2011 року (п. 3 договору цесії).

З пункту 5 вказаного договору вбачається, що до цесіонарія переходять усі права, які забезпечують виконання зобов'язань боржника.

Позивач вважає, що спірний договір купівлі-продажу цінних паперів був укладений з метою створення разової великої заборгованості відповідача-2 перед відповідачем-1, а в подальшому перед третьою особою, для отримання більшої кількості голосів у справі про банкрутство, ніж у позивача. Вказаний факт на думку позивача підтверджується тим, що відповідач-2 не виконав свої зобов'язання в частині здійснення оплати за отримані за договором цінні папери. З огляду на це позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів. В задоволені позову відмовлено.

Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, судова колегія дійшла висновку, що позивач є заінтересованою особою у цій справі, відповідно до цивільного законодавства. Господарським судом вказаний факт не враховано, проте, це не призвело до прийняття неправильного рішення і не є підставою для його скасування.

Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є способом захисту порушених прав.

За загальним правилом частини третьої статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Цивільний кодекс України не дає визначення поняття "заінтересована особа", тобто не передбачено коло осіб, які мають право звертатися з позовом про визнання фіктивного правочину недійсним. Це можуть зробити сторона фіктивного правочину або інші заінтересовані особи. Оскільки сторони не вчиняють жодних дій для здійснення фіктивного правочину, суд тільки приймає рішення про визнання такого правочину недійсним без застосування будь-яких інших наслідків (реституції). Якщо ж на виконання правочину було передано майно або майнові права, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний. Тому коло заінтересованих осіб має з'ясовуватись в кожному конкретному випадку в залежності від обставин справи та правових норм, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) від 1 грудня 2004 року N 18-рп/2004 у справі N 1-10/2004 зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально-правовим засадам.

З матеріалів справи вбачається, що звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилався на те, що 14.03.2008р. між Закритим акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", правонаступником якого є ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та ТОВ "Грант" було укладено та підписано кредитний договір про відкриття мультивалютної кредитної лінії №15-93/16-891/08, з урахуванням договорів про внесення змін до кредитного договору від 14.03.2008р., 22.04.2008р., 28.11.2008р., 30.12.2008р., 30.01.2009р., 26.02.2009р., 27.02.2009р.

Відповідно до п.1.1 кредитного договору відповідач 2 отримав фінансовий кредит шляхом відкриття відновлюваної мультивалютної кредитної лінії з можливістю кредитування в доларах США та гривнях у сумі, яка у всіх видах валют у перерахунку в гривню, не може перевищувати 30 000 000,00 (тридцять мільйонів ) гривень (ліміт кредитної лінії), на умовах, передбачених цим договором.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що дата остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту -не пізніше 12 березня 2010 року, або протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту отримання письмової вимоги банку про повернення кредиту та сплату відсотків у випадках, вказаних в п.3.3.4 цього договору.

29.04.2010р. між Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"(первісний кредитор) та ТОВ "Компанія з управління активами "Ізі лайф" (новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги №39/17, згідно з яким первісний кредитор відступає новому кредитору, належне ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"право вимоги за наступним договором, укладеним між первісним кредитором та ТОВ "ГРА Н Т"(боржник):

1.1.1. кредитний договір про відкриття мультивалютної кредитної лінії №15-93/16-891/08 від 14.03.2008р., укладений між ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"та ТОВ "ГРА Н Т", разом із договорами про внесення змін до кредитного договору:

- договір про внесення змін №15-93/16-891/08/2 від 22.04.2008р. до кредитного договору про відкриття мультивалютної кредитної лінії №15-93/16-891/08 від 14.03.2008р.;

- договір про внесення змін №15-93/16-891/08/3 від 28.11.2008р. до кредитного договору про відкриття мультивалютної кредитної лінії №15-93/16-891/08 від 14.03.2008р.;

- договір про внесення змін №15-93/16-891/08/4 від 30.12.2008р. до кредитного договору про відкриття мультивалютної кредитної лінії №15-93/16-891/08 від 14.03.2008р.;

- договір про внесення змін №15-93/16-891/08/5 від 30.01.2009р. до кредитного договору про відкриття мультивалютної кредитної лінії №15-93/16-891/08 від 14.03.2008р.;

- договір про внесення змін №15-93/16-891/08/6 від 27.02.2009р. до кредитного договору про відкриття мультивалютної кредитної лінії №15-93/16-891/08 від 14.03.2008р.;

- договір про внесення змін №15-93/16-891/08/7 від 26.02.2009р. до кредитного договору про відкриття мультивалютної кредитної лінії №15-93/16-891/08 від 14.03.2008р.

Згідно з приписами п.1.3 договору відступлення права вимоги №39/17 від 29.04.2010р. до позивача переходить право вимагати (замість первісного кредитора) від ТОВ "Грант" належного та реального виконання наступних обов'язків:

- повернення грошових коштів в розмірі 29 913 741,00 грн. (двадцять дев'ять мільйонів дев'ятсот тринадцять тисяч сімсот сорок одна гривня 00 коп.), отриманих згідно кредитного договору;

- повернення нарахованих станом на дату укладення договору, процентів за користування кредитом згідно кредитного договору в сумі 8 052 042,82 грн.;

- сплати неустойки в формі та в розмірах, що визначена в кредитному договорі;

- інших обов'язків, встановлених кредитним договором.

Таким чином, право вимоги до ТОВ "Грант" перейшло новому кредитору, Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ІЗІ лайф" м.Київ.

Господарським судом Донецької області ухвалою від 25.10.2011р. порушена № 45/84б про банкрутство відповідача-2. Ухвалою суду від 02.02.2012 затверджений реєстр вимог кредиторів, відповідно до якого визнано кредитором третю особу (ПАТ "Красноперекопський склотарний завод") на суму основного боргу 50 293 880,00 грн., визнані вимоги позивача ТОВ "Компанія з управління активами "Ізі лайф" на загальну суму 48254511,24 грн.

Отже, судова колегія апеляційної інстанції встановила, що позивач є заінтересованою особою у розумінні ст. 215 ЦК України, оскільки визнання третьої особи кредитором відповідача-2 у справі №45/84б про банкрутство у загальній сумі 50 293 880,00 грн., які виникли на підставі договору цесії, зачіпає інтерес позивача. У випадку укладення між відповідачами фіктивного договору, останній підлягає визнанню у судовому порядку недійсним, внаслідок чого третя особа буде виключена з реєстру кредиторів у справі про банкрутство. Інтерес позивача полягає у тому, що він залишиться єдиним кредитором у справі про банкрутство, у зв'язку з чим у ліквідаційній процедурі боржника його вимоги, будуть задоволені у більшому розмірі, ніж за наявності двох кредиторів у справі.

Розглянувши посилання позивача на фіктивність договору купівлі-продажу цінних паперів колегія суду встановила, що відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Статтею 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї сторони має бути досягнута згода.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як передбачено статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписом ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також парольним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно ч.ч. 2-3 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1 статті 234 Цивільного кодексу України зазначено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, тобто, укладаючи його, знають заздалегідь, що він не буде виконаний. При фіктивному правочині внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву. Укладення фіктивного правочину завжди відбувається з певною метою і умисно. При вчиненні фіктивного правочину сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином.

З аналізу вказаної статті судова колегія робить висновок, що необхідною умовою для визнання правочину фіктивним є: вчинення правочину для виду, що здійснюється та усвідомлюється усіма без виключення сторонами правочину; внаслідок вчинення правочину не виникли правові наслідки.

Тобто, якщо одна сторона діяла лише "для вигляду", а інша намагалась досягти правового результату, то такий правочин не може бути визнаний фіктивним. Окрім того, при виконанні правочину він не може бути кваліфікований як фіктивний, адже в результаті цього створюються правові наслідки.

Як було зазначено вище, на виконання умов договору купівлі-продажу цінних паперів між сторонами підписаний акт приймання-передачі цінних паперів від 15.03.2011, що підтверджує передачу векселів від відповідача-1 відповідачу-2. Сторонами були вчинені фактичні дії з виконання зазначеного договору. Внутрішня воля сторін з передачі векселів відповідає зовнішньому її прояву у вигляді реальної передачі цінних паперів. Факт невиконання відповідачем-2 прийнятих на себе зобов'язань з оплати векселів не тягне за собою правових наслідків з визнання договору фіктивним, тобто як такого, що вчинений без мети настання реальних наслідків. Невиконання зобов'язання відповідачем-2 з оплати векселів не свідчить про те, що договір є фіктивним, а є підтвердженням порушення частини своїх зобов'язань з боку однієї з сторін.

Також не приймаються до уваги посилання скаржника на те, що спірний договір укладений всупереч положенням ст.165 Господарського кодексу України, оскільки укладення правочину відбулось при наявності у відповідача-2 заборгованості за кредитом та процентами, що випливають з договору про відкриття кредитної лінії №15-93/16-891/08 від 14.03.2008р.

Згідно з ч.1 ст.165 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання можуть придбавати акції та інші цінні папери, зазначені в цьому Кодексі, за рахунок коштів, що надходять у їх розпорядження після сплати податків та відсотків за банківський кредит, якщо інше не встановлено законом.

Отже, як слідує з даної норми, цінні папери можуть бути придбані після сплати відсотків за банківський кредит, а не заборгованості за кредитом та відсотками, як наполягає позивач.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач зазначив, що на дату укладення спірного договору купівлі-продажу цінних паперів, а саме станом на 15.03.2011р., заборгованість за процентами по кредиту склала 8 052 042, 82 грн. Однак, наявність цієї заборгованості позивач не підтвердив жодним належним та допустимим доказом. У матеріалах справи відсутні будь-які виписки з банківських рахунків, квитанції або меморіальні ордери. Сума нарахованих відсотків, яка вказана у договорі відступлення права вимоги № 39/17 не може бути належним підтвердженням існування заборгованості за відсотками, оскільки договір відступлення права вимоги укладений 29.04.2010р., тоді як договір купівлі-продажу цінних паперів №11/Д-992 укладений 15.03.2011. Таким чином, позивач не довів суду, що станом на 15.03.2011 відповідач-2 мав заборгованість за процентами по кредиту.

Окрім того, проаналізувавши ч. 1 ст. 165 ГК України, судова колегія приходить до висновку, що дана норма обмежує лише коло джерел фінансування для придбання цінних паперів, тобто порядок здійснення розрахунків суб'єктами господарювання за придбані цінні папери. Зокрема, з ч.1 ст. 165 ГК України випливає, що оплата за цінні папери допускається за відсутності заборгованості, в тому числі, за відсотками банківського кредиту. Враховуючи, що відповідач-2 взагалі так і не виконав свій обов'язок з оплати цінних паперів, неможливо вести мову про дотримання чи недотримання ним приписів ч.1 ст. 165 ГК України. Адже неможливо встановити факт наявності заборгованості за процентами по кредиту на момент оплати за цінні папери за відсутності самого факту оплати.

Щодо посилань скаржника на необґрунтовану відмову у задоволенні його клопотання про витребування у Донецького обласного управління Державної статистики копії фінансових звітів та витребування в якості доказу у ДПІ у Київському районі м.Донецька копії звітів ТОВ "Грант" по ПДВ за березень 2011 року -березень 2012 року, то судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що наявних матеріалів справи достатньо для вирішення спору по суті.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду по даній справі відповідає чинному законодавству, прийнято з дотриманням норм процесуального права, а мотиви, з яких надана апеляційна скарга не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст.ст.33,43,49,99,101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ІЗІ лайф" м.Київ, на рішення господарського суду Донецької області від 08.05.2012р. у справі № 5006/14/65пд/2012 (суддя Левшина Г.В.) - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 08.05.2012р. у справі № 5006/14/65пд/2012 (суддя Левшина Г.В.) - залишити без змін з мотивів викладених у постанові.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у встановленому законодавством порядку протягом 20 днів через Донецький апеляційний господарський суд.

Головуючий З.П.Азарова

Судді О.В.Кододова

Н.О.Мартюхіна

надр. 8 прим:

1 прим. -у справу; 1 прим. -позивачу

2 прим. -відповідачам;1 прим. -третій особі;

2 прим. -ДАГС; 1 прим. -ГСДО;