Постанова

від 03.07.2012 по справі 5011-69/2672-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.07.2012 № 5011-69/2672-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Сотнікова С.В.

Дзюбка П.О.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: ОСОБА_2 - представник за дорученням № 70 від 07.02.2012 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Райп» на рішення господарського суду міста Києва від 20.04.2012 р. у справі № 5011-69/2672-2012 (суддя Стасюк С.В.)

за позовом публічного акціонерного товариства «Енергетик», м. Українка Обухівського району Київської області

до товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Райп», м. Київ

про стягнення 14993,14 грн.

В С Т А Н О В И В:

В лютому 2012 року публічне акціонерне товариство «Енергетик» (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовною заявою до товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Райп» (далі по тексту - відповідач) про стягнення 14 993,14 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неправомірністю відмови відповідача у виплаті страхового відшкодування, а також невизнанням події, яка відбулась 11.05.2011 із застрахованим транспортним засобом - автомобіль марки «Mітсубісі-Ланцер», державний номер НОМЕР_1, що належить позивачу, - страховим випадком. У зв'язку з цим позивач вважає наявними підстави для стягнення в судовому порядку належного йому страхового відшкодування із нарахуванням штрафних санкцій.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.04.2012 у справі № 5011-69/2672-2012 (суддя Стасюк С.В.) позов публічного акціонерного товариства «Енергетик» до товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Райп» про стягнення 14993,14 грн. задоволено частково.

Стягнуто з товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Райп» на користь публічного акціонерного товариства «Енергетик» страхове відшкодування в сумі 10443,22 грн., 20,89 грн. інфляційних витрат, 141,91 грн. пені, 1499,55 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення обґрунтовано тим, що ДТП було спричинено транспортним засобом «ДЕУ», яким керував ОСОБА_3, в свою чергу відповідачем було видано ОСОБА_3 поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/3064196 від 11.03.2011 року, тому відповідач прийняв на себе обов'язок відшкодовувати завдану ОСОБА_3 шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу «ДЕУ», державний номер НОМЕР_2. В той же час, судом частково задоволено позовні вимоги, оскільки позивачем сума страхового відшкодування не була зменшена на суму франшизи.

В частині задоволенні вимог щодо стягнення пені та інфляційних витрат суд мотивує своє рішення тим, що сума основного боргу зменшена судом на суму франшизи, а також судом взято період нарахування пені з моменту фактичного прострочення відповідачем виплати страхового відшкодування на користь позивача, тому в результаті розрахунку суду стягненню підлягає пеня в розмірі 141,91 грн. та інфляційні витрати в розмірі 20,89 грн.

Також, судом відмовлено позивачу в задоволенні вимог щодо стягнення з відповідача суми витрат на послуги адвоката, оскільки, дані вимоги не підтвердженні належними та допустимими доказами, а саме доказами оплати таких послуг.

При цьому, суд керувався п. 10 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» (в редакції роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 31.05.2002 року № 04-5/609), ст.ст. 204, 530, 549, 625, 1187, 1188 Цивільного кодексу України, ст. 1 Закону України «Про страхування», ст.ст. 5, 12, 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», п.п. 36.1, 36.2, 37.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників неземних транспортних засобів» (в редакції чинній на момент скоєння ДТП), ст.ст. 4, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Райп» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 20.04.2012 у справі № 5011-69/2672-2012 скасувати повністю та припинити провадження у справі, судові витрати покласти на позивача.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм процесуального та матеріального права, а саме ст.ст. 981, 983 ЦК України, ст.ст. 16, 18 Закону України «Про страхування», п. 8 Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 № 9. Судом не взято до уваги, що поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/3064195 не відповідає вимогам чинного законодавства, а саме в ньому не зазначено наступні відомості - номер і вид платіжного документу по сплаті страхового платежу (квитанція, прибутковий ордер, тощо) та не зазначено місце видачі полісу. Крім того, відповідно до копію аудиторського звіту по цілеспрямованій перевірці використання бланків полісів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності автовласників, отриманих від МТСБУ ТДВ «СК «Райп», за полісом №АА/3064195, оплата страхової премії не надходила на жоден з відкритих розрахункових рахунків товариства в фінансових установах. Відповідно до довідки з Центральної бази даних Моторно транспортного бюро України вищезазначений поліс втрачено.

03.07.2012 року представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, з підстав зазначених в ній.

Позивач в судове засідання апеляційної інстанції представника не направив, про причини неприбуття суд не повідомив. Враховуючи те, що учасники провадження у справі про дату, час та місце слухання справи повідомлялися належним чином, колегія суддів вважає можливим здійснити перегляд рішення місцевого господарського суду в даній справі за наявними матеріалами справи та без участі представника позивача.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, 11 травня 2011 року о 13 год. 10 хв. у м. Українка по проспекту Дніпровський 10, сталась ДТП за участю автомобіля марки «Mітсубісі-Ланцер», державний номер НОМЕР_1 та «ДЕУ», державний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_3.

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_3 п.п. 2.3, 10.9 Правил дорожнього руху України, останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення згідно з постановою Обухівського районного суду Київської області від 24.05.2011 року.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 за шкоду завдану майну третіх осіб під час ДТП за участю автомобіля марки «ДЕУ», державний номер НОМЕР_2 за шкоду завдану майну третіх осіб під час ДТП, була застрахована товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Плюс», правонаступником прав та обов'язків якого є товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Райп» згідно з рішенням загальних зборів товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Плюс», що оформлене протоколом № 8 від 12.09.2011 року.

Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль марки «Mітсубісі-Ланцер», державний номер НОМЕР_1, який належить позивачу на праві власності, отримав механічні пошкодження.

Відповідно до висновку № 1527 від 07.06.2011 року, складеного фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4, вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Mітсубісі-Ланцер», державний номер НОМЕР_1 , в результаті його пошкодження при ДТП складає 10 943,22 грн.

Як зазначає позивач 31.10.2011 року останній звернувся до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування та надав усі необхідні для виплати документи.

У відповідь на вищезазначену вимогу відповідач, листом № 628 від 28.11.2011 року повідомив позивача про те, що у пункті 9 полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/3064195 від 11.03.2011 року зазначається підпис невстановленої особи, яка не має повноважень наданих їй керівником товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Райп», у зв'язку з чим, Печерським РУ ГУ МВС України було порушено кримінальну справу № 06-14180 за статтею «Шахрайство», а отже, у відповідача відсутні підстави для виплати публічному акціонерному товариству «Енергетик» суми страхового відшкодування.

Не погоджуючись з доводами відповідача, наведеними вищезазначеному листі, позивач просив місцевий господарський суд стягнути з відповідача 10 943,22 грн. страхового відшкодування, 109, 43 грн. інфляційних втрат, 330,99 грн. пені, а також 2 000, 00 грн. витрат на правову допомогу та 1 609 грн. судового збору.

Матеріалами справи підтверджується, що транспортним засобом «ДЕУ», державний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_3, спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю марки «Mітсубісі-Ланцер», державний номер НОМЕР_1, що належить позивачу на праві власності.

Частиною 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Вина водія який керував автомобілем «ДЕУ», державний номер НОМЕР_2, встановлена у судовому порядку, останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення згідно з постановою Обухівського районного суду Київської області від 24.05.2011 року.

Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «ДЕУ», державний номер НОМЕР_2 була застрахована у відповідача на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/3064196 від 11.03.2011 року (тип договору - 3). Вказаним полісом передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 50 000 грн., франшиза -500 грн., строк дії полісу з 11.03.2011 року до 10.03.2012 року (оригінал міститься в матеріалах справи т. 2 а.с. 21).

Статтею 1 Закону України «Про страхування» встановлено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

У відповідності до ст. 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно з ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.

Таким чином, на підставі зазначених вище норм та у зв'язку з видачею відповідачем ОСОБА_3 полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/3064196 від 11.03.2011 року, відповідач прийняв на себе обов'язок відшкодовувати завдану ОСОБА_3 шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу «ДЕУ», державний номер НОМЕР_2.

З матеріалів справи вбачається, що в порядку досудового врегулювання спору позивач направив на адресу відповідача заяву про виплату страхового відшкодування та надав усі необхідні для виплати документи.

Згідно з п. 36.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції чинній на момент скоєння ДТП) після розгляду страховиком наданих йому визначених у статті 35 цього Закону документів про дорожньо-транспортну пригоду страховик приймає рішення про виплату страхового відшкодування або відмову у виплаті страхового відшкодування.

Пунктом 36.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції чинній на момент скоєння ДТП) протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик зобов'язаний направити заявнику письмове повідомлення щодо прийнятого рішення.

Відповідно до п. 37.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції чинній на момент скоєння ДТП) виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, відповідно до матеріалів справи відповідач в порушення вищенаведених приписів чинного законодавства України, не виплатив публічному акціонерному товариству «Енергетик» страхове відшкодування у розмірі 10 943,22 грн.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Зважаючи на вищезазначене, апеляційний суд вважає правомірним висновок місцевого господарського суду про те, що вимога позивача підлягає частковому задоволенню, в зв'язку з тим що позивач не зменшив страхове відшкодування за шкоду, заподіяну майну потерпілого на суму франшизи, яка встановлена полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/3064195 від 11.03.2011 року.

Отже, за таких обставин судом першої інстанції вірно встановлено, що, сума страхового відшкодування становитиме: 10 943,22 грн. (загальний розмір матеріальної шкоди) -500,00 грн. (сума франшизи) = 10 443,22 грн., а тому позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Енергетик» в частині основного боргу підлягають частковому задоволенню у розмірі 10 443,22 грн.

Також, позивачем в позові заявлено вимогу про стягнення з відповідача 109, 43 грн. інфляційних втрат та 330,99 грн. пені.

Пунктом 37.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції чинній на момент скоєння ДТП) передбачено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Також, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що за таких обставин, враховуючи те, що заява про виплату страхового відшкодування була отримана відповідачем лише 31.10.2011 року, та приймаючи до уваги зменшення розміру страхового відшкодування на суму франшизи, сума пені та інфляційних витрат, має бути перерахована щодо заборгованості у розмірі 10 443,22 грн. за період, починаючи з 01.12.2011 року, тобто з моменту фактичного прострочення відповідачем виплати страхового відшкодування на користь позивача.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, перевіривши розрахунок місцевого господарського суду, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені в розмірі 141,91 грн. та інфляційних втрат в сумі 20,89 грн.

Також, апеляційний суд вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції стосовно відмови позивачу в задоволенні вимог про стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката у розмірі 2000,00 грн., враховуючи наступне.

Відповідно до пункту 10 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» (в редакції роз'яснення президії Вищого господарського суду України» від 31.05.2002 року № 04-5/609) витрати позивачів та відповідачів. пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів , адвокатських бюро. колегій. фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це в рішенні. ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-то: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді/та або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження оплати останнім послуг адвоката у сумі 2 000,00 грн.

Таким чином, на підставі вищевикладеного апеляційний суд не приймає до уваги твердження скаржника, що зазначені в апеляційній скарзі стосовно того, що поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/3064195 від 11.03.2011 року було укладено з порушенням норм чинного законодавства України, а тому, у відповідача відсутні підстави для виплати публічному акціонерному товариству «Енергетик» суми страхового відшкодування з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, зазначеною нормою проголошується презумпція правомірності правочину. Усі інші треті особи, у тому числі державні органи, не можуть нехтувати правами і обов'язками, що виникли в учасників такого правочину, а відтак не повинні порушувати ці права та не перешкоджати здійсненню їх обов'язків.

В матеріалах справи наявний оригінал полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/3064195 від 11.03.2011 року підписаний сторонами з зазначенням сплати страхової премії в сумі 180,00 грн. 11.03.2011 року.

Крім того, суд приймає до уваги також той факт, що на оспорюваному полісі міститься оригінальна печатка відповідача у справі, тобто оригінальна печатка юридичної особи від імені якої вчинено правочин.

Відповідно до пункту 3.4.1. Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів - відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств. За таких обставин, саме керівник позивача повинен був контролювати використання печатки відповідача саме уповноваженими на це особами -особами, що мають право підпису без довіреності від імені юридичної особи.

Отже, суд оцінює факт проставляння оригінальної печатки юридичної особи на оспорюваному договорі, як додатковий доказ того, що уповноважені особи відповідача знали про укладення оспорюваного договору, та в подальшому вчинили дії щодо його схвалення.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апелянтом не доведено наданими до матеріалів справи доказами, відсутність заборгованості відповідачем перед позивача, а також не доведено, що строк виконання такого зобов'язання відповідачем перед позивача не настав, а отже суд погоджується з позицією позивача у справі та суду першої інстанції, що на момент винесення оскаржуваного рішення існувала заборгованість відповідача перед позивачем.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно дійшов до висновку, що вимоги позивача відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи, тому підлягають задоволенню в частині стягнення 10 443,22 грн. основного боргу, 141,91 грн. - пені та 20,89 грн. - інфляційних втрат.

Враховуючи викладене, колегія суддів на підставі наявних в справі матеріалів дійшла до висновку, що відповідно до ст.ст. 43, 104 ГПК України підстав для скасування чи зміни рішення місцевого господарського суду не вбачає, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судові витрати, відповідно до положень статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 85, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Залишити господарського суду міста Києва від 20.04.2012 р. у справі № 5011-69/2672-2012 без змін, апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Райп» без задоволення.

Головуючий суддя Разіна Т.І.

Судді Сотніков С.В.

Дзюбко П.О.