Постанова

від 26.06.2012 по справі 5015/3840/11

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

26.06.12 Справа № 5015/3840/11

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого - судді Кордюк Г.Т.

суддів: Гриців В.М.

Краєвська М.В.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Н.П.Б.»від 21.05.2012 року

на ухвалу Господарського суду Львівської області від 24.04.2012 року

у справі № 5015/3840/11

за позовом: ТзОВ «Н.П.Б.», м. Пустомити Львівської області

до відповідача: Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2, м. Львів

про стягнення 102 999,48 грн.

за участю представників:

від позивача : Ільків О.В. - представник

від відповідача: не з'явився

Права та обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід суддів не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходило, тому протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст.81-1 ГПК України без забезпечення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 25.06.2012 року змінено склад колегії, замість судді Мурської Х.В., в склад колегії введено суддю Краєвську М.В..

Ухвалою господарського суду Львівської області від 24.04.2012 року у справі № 5015/3840/11 (суддя Довга О.І.) задоволено заяву Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 та розстрочено виконання рішення господарського суду Львівської області від 20.09.2011 року на тридцять шість місяців із сплатою боргу щомісячно рівними частинами по 2113,33 грн.

При винесенні ухвали, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що станом на момент розгляду заяви та прийняття ухвали, відділом державної виконавчої служби накладено арешт на майно та рахунки підприємця, що повністю обмежило ФОП ОСОБА_2 у користуванні та розпорядженні власним майном та відповідно, позбавило можливості провадити підприємницьку діяльність, в тому числі і розраховуватись із кредиторами, а тому з огляду на існуючі реальні обставини, які ускладнюють виконання рішення у справі, розстрочка виконання рішення сприятиме як можливості продовження господарської діяльності ФОП ОСОБА_2, так і зробить реальною можливість отримання боргу ТзОВ «Н.П.Б.».

Не погодившись з висновком, викладеним в ухвалі місцевого господарського суду, ТзОВ «Н.П.Б.»подано апеляційну скаргу від 21.05.2012 року , в якій просить ухвалу суду скасувати та в задоволенні заяви відмовити, оскільки вважає, що місцевий господарський суд приймаючи оскаржувану ухвалу не прийняв до уваги матеріальні інтереси сторін, фінансовий стан позивача, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інших обставин справи.

Крім цього, апелянт вважає безпідставним та необґрунтованим розстрочення виконання рішення господарського суду на 36 місяців, оскільки звертаючись ФОП ОСОБА_2 29.02.2012 року із заявою про розстрочку виконання рішення суду на 18 місяців та подаючи при цьому аналогічні докази, місцевий господарський суд ухвалою від 20.03.2012 року залишив заяву відповідача без розгляду.

У поданих 26.06.2012 року поясненнях, апелянт зазначає, що на момент подання апеляційної скарги, ФОП ОСОБА_2 не вчинено жодної дії щодо погашення існуючої заборгованості перед ТзОВ «Н.П.Б.», що свідчить про ухиляння відповідача від виконання своїх зобов'язань перед ТзОВ «Н.П.Б.».

Відповідач у справі вимог ухвали суду не виконав, відзив на апеляційну скаргу не подав, в судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, подав клопотання від 25.06.2012 року (вх.. № 4069 від 25.06.2012р.) про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечення явки уповноваженого представника в судове засідання.

Судова колегія розглянувши дане клопотання, вважає, що у його задоволенні слід відмовити, оскільки ухвалою суду від 13.06.2012 року розгляд справи за клопотанням відповідача було відкладено, повторне подане відповідачем клопотання свідчить про зловживання стороною своїми процесуальними правами та затягуванням розгляду справи. Крім цього, учасник судового процесу не позбавлений права і можливості за необхідності забезпечити участь у судовому засіданні іншого представника згідно з ч. 1-4 ст. 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і з числа осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Явка сторін судом обов'язковою не визнавалась, додаткові докази від сторін не витребовувались, а відзив на апеляційну скаргу відповідач міг направити на адресу суду поштовим відправленням. Відповідно до ст. 102 ГПК України, апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, заслухавши доводи та заперечення представника позивача, колегія суддів вважає, що ухвалу місцевого господарського суду слід скасувати, виходячи з наступного:

Рішенням господарського суду Львівської області від 20.09.2011 року (том І, а.с. 49) у справі № 5015/3840/11, частково скасованим постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27.12.2011 року (том І, а.с. 88) в частині стягнення штрафних санкцій в сумі 24 879,72 грн., стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ТзОВ «Н.П.Б.»71 267,83 грн. боргу, 2 480,62 грн. пені, 480,11 грн. 3% річних, 891,21 грн. інфляційних втрат, 781,19 грн. державного мита, 179 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

29.02.2012 року відповідач -ФОП ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Львівської області із заявою про розстрочку виконання рішення господарського суду Львівської області від 20.09.2011 у даній справі на вісімнадцять місяців (том ІІ, а.с. 3). Однак, ухвалою господарського суду Львівської області від 20.03.2012 року (том ІІ, а.с. 49), заяву відповідача залишено без розгляду.

04.04.2012 року відповідач повторно звернувся до господарського суду Львівської області із заявою про розстрочку виконання рішення господарського суду Львівської області від 20.09.2011 у даній справі на тридцять шість місяців із можливістю сплати боргу щомісячно рівними частинами по 2 113,33 грн., мотивуючи тим, що погасити добровільно суму боргу не було можливості, так як підрозділом примусового виконання рішень ВДВС Головного управління юстиції у Львівській області винесено постанови про відкриття виконавчого провадження із примусового виконання виконавчих написів №2690, №2684. №2688, №2686, № 2682, вчинених 18.11.2011 року приватним нотаріусом ЛМНО ОСОБА_4 про звернення стягнення на майно для задоволення вимог ПАТ «Фольксбанк»у розмірі 3 035 452,95 грн., а також постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. За таких обставин, боржник -ФОП ОСОБА_2 обмежений у користуванні та розпорядженні власним майном та відповідно позбавлений можливості провадити підприємницьку діяльність, в тому числі і розраховуватися із кредиторами.

Місцевий господарський суд приймаючи оскаржувану ухвалу, погодившись з доводами відповідача, прийшов до висновку, що вищенаведені обставини ускладнюють виконання рішення суду, а розстрочка виконання рішення сприятиме як можливості продовження господарської діяльності фізичної особи -підприємця ОСОБА_2, так і зробить реальною можливість отримання боргу ТзОВ «Н.П.Б.».

Однак, судова колегія з даним висновком місцевого господарського суду погодитись не може, виходячи з наступного:

Згідно зі ст.121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Згідно з п. 1.2 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України»від 12.09.1996 р. № 02-5/333 (зі змінами та доповненнями) , розстрочка -це виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи (п. 2 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України»від 12.09.1996 р. № 02-5/333 (зі змінами та доповненнями)) .

В п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження»від 26.12.2003 року № 14, зазначено, що при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 351 ЦПК України і ст. 121 ГПК України, їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Беручи до уваги як доказ неможливості виконання рішення суду, постанови державновного виконавця про накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження, місцевий господарський суд, не звернув увагу, що за рішенням суду від 20.09.2011 року, з боржника ФОП ОСОБА_2 стягнуто кошти, а постановами державного виконавця накладено арешт на рухоме майно, яке перебувало в заставі і правового зв'язку з неможливістю виконання рішення суду з даними обставинами немає.

Крім того, місцевий господарський суд помилково прийшов до висновку, що станом на день розгляду заяви, чинні постанови відділу державної виконавчої служби від 28.11.2011 року про накладення арешту на рахунки ФОП ОСОБА_2, оскільки вказаними постановами, арешт накладався на рухоме майно, а не на рахунки боржника .

Немає правового зв'язку з викладеним у заяві обставинами і постанови державного виконавця від 28.11.2011 року про накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1, оскільки остання належить на праві власності, як встановлено державним виконавцем, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності та зареєстровано в КП «БТІ та ЕО».

В порушення зазначених правових принципів, відповідачем не надано доказів, які свідчать про реальний фінансовий стан, так і про реальні заходи, які протягом певного часу дозволять виконувати погашення заборгованості протягом 36 місяців.

Враховуючи вищенаведене, апеляційна інстанція вважає, що боржником не доведено в порядку ст.ст. 33, 34 ГПК України, тих виняткових обставин, які б свідчили про неможливість виконання рішення суду способом та у строки встановлені судом, та не надано доказів про реальний фінансовий стан, так і реальні заходи, які ним здійснювались для виконання рішення суду.

Натомість, невиконання рішення суду протягом тривалого часу, свідчить про порушення матеріальних інтересів позивача, які полягають у неодержані тих матеріальних благ (коштів), які він повинен отримати на підставі рішення суду.

Податкова декларація платника єдиного податку фізичної особи за І квартал 2012 року, яка визначає показники господарської діяльності та податкових зобов'язань, не може слугувати єдиною підставою для надання розстрочки, оскільки встановлюючи винятковість обставин, які дають підстави для розстрочки, суд повинен враховувати фінансовий стан обох сторін, та їх матеріальні інтереси, а не лише однієї, ступінь виконання зобов'язання боржником, інфляційні процеси в економіці та інші обставини справи.

Враховуючи, що боржником не доведено винятковість обставин, які можуть слугувати для надання розстрочки, підстави для задоволення заяви відсутні.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ТзОВ «Н.П.Б.»підлягає задоволенню, ухвала господарського суду Львівської області від 24.04.2012 року у даній справі -скасуванню.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105, 106 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу ТзОВ «Н.П.Б.» задоволити.

2. Ухвалу господарського суду Львівської області від 24.04.2012 року -скасувати. В задоволені заяви ФОП ОСОБА_2 про розстрочку виконання рішення господарського суду Львівської області від 20.09.2011 у даній справі на тридцять шість місяців -відмовити.

3. Стягнути з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 (79007, АДРЕСА_1, ІН НОМЕР_1) на користь ТзОВ «Н.П.Б.» (81100, Львівська область, м. Пустомити, вул.. Глинські, 38, код ЄДРПОУ 19170165) - 536,50 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

4. Доручити місцевому господарському суду видати відповідний наказ.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку та строки, встановлені ст.ст. 109, 110 ГПК України.

Головуючий - суддя Кордюк Г.Т..

суддя Гриців В.М.

суддя Краєвська Х.В.