Постанова

від 30.09.2008 по справі 14/686-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

 30 вересня 2008 р.                                                                                   

№

14/686-07 

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової

Т.Б. -головуючого Волковицької Н.О. 

Рогач Л.І.

за

участю представників сторін:

позивача

ОСОБА_1

дов.від 14.07.08 р.

відповідачів

ОСОБА_2. ОСОБА_3 дов. від 01.09.08 р.

ОСОБА_4 дов. від  28.03.08 р.

третьої

особи

не

з'явився, про час і місце слухання  справи повідомлений належним чином

розглянувши

у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Приватного

підприємця ОСОБА_2

на

постанову

від

11.04.2008 року Харківського апеляційного господарського суду

у

справі

№

14/686-07 господарського суду Сумської області 

за

позовом

Конотопської

райспоживспілки

до

Приватного

підприємця ОСОБА_2

до

Державного

територіально-галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця" в

особі Конотопської дирекції залізничних перевезень

третя

особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні

відповідача

Конотопське

міжміське бюро технічної інвентаризації

про

стягнення

20800,00 грн. та визнання незаконним володіння майном

ВСТАНОВИВ:

Конотопська

райспоживспілка звернулась до господарського суду Сумської області з позовом до

Приватного підприємця ОСОБА_2а, Державного територіально-галузевого об'єднання

"Південно-західна залізниця" в особі Конотопської дирекції

залізничних перевезень про визнання незаконним володіння Приватним

підприємцемОСОБА_2 частиною залізничної колії, яка належить Конотопській

райспоживспілці, заборонити підприємцю використовувати залізничну колію, до

заключення договору оренди та про зобов'язання підприємця виплатити позивачу

кошти у розмірі 20800,00 грн. за незаконне використання залізничної колії за

період 2005 -2007 років.

В

уточненні до позову позивач просив визнати договір, укладений між Приватним

підприємцемОСОБА_2 та Конотопською дирекцією залізничних перевезень не дійсним,

оскільки у підприємця немає належних прав на оспорюване майно для укладення

договору оренди.

Рішенням

господарського суду Сумської області від 09.02.2008 року позов задоволено

частково.

Стягнуто

з Приватного підприємця ОСОБА_2а на користь Конотопської райспоживспілки боргу

в розмірі 20800,80 грн. та відповідні судові витрати.

В

решті позову відмовлено.

За

апеляційними скаргами Конотопської райспоживспілки та Приватного підприємця

ОСОБА_2а судове рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою

Харківського апеляційного господарського суду від 11.04.2008 року скасоване з

прийняттям нового рішення, яким визнано незаконним володіння Приватним

підприємцемОСОБА_2 частиною залізничної колії довжиною 157,7 м. зі стрілкою

приєднання.

Заборонено

Приватному підприємцю ОСОБА_2 використовувати залізничну колію довжиною 157,7

м. зі стрілкою приєднання.

Визнано

недійсним договір № 1934 про подачу та забирання вагонів від 18.05.2004 року,

укладений між Державним територіально-галузевим об'єднанням

"Південно-західна залізниця" в особі Конотопської дирекції

залізничних перевезень та Приватним підприємцемОСОБА_2.

В

задоволенні позовних вимог про стягнення з Приватного підприємця ОСОБА_2а на

користь Конотопської райспоживспілки 20800,00 грн. збитків відмовлено.

Приватний

підприємець ОСОБА_2 звернувся до Вищого господарського суду України із

касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду

Сумської області від 09.01.2008 року та постанову Харківського апеляційного

господарського суду від 11.04.2008 року, справу передати на новий розгляд до

господарського суду першої інстанції.

Скаржник

вважає, що суд апеляційної інстанції, при дослідженні питання про природу

походження права власності позивача на спірне майно взяв до уваги рішення

виконкому Конотопської міської ради від 28.12.2004 року №184, на підставі якого

позивач одержав право власності на нерухоме майно "база"

поАДРЕСА_1але не врахував, що спірна залізнична колія знаходиться на ділянці,

розташованій АДРЕСА_2 що підтверджується матеріалами інвентаризаційної справи

№2975.

Крім

того, скаржник зазначає, що поза увагою суду залишилась та обставина, що

враховане судом твердження позивача про те, що він протягом багатьох років до

2004 року був власником спірної залізничної колії, оскільки надавав її в

оренду, не узгоджується із рішенням виконкому від 28.12.2004 року №184, на

підставі якого позивач одержав право власності на нерухоме майно, до складу

якого входить низка об'єктів нерухомого майна, в переліку якого безпосередньо

значиться спірна залізнична колія. Тобто в рішенні виконкому мова йде про

зовсім іншу колію, а про яку саме, суд апеляційної інстанції не з'ясував.

На

думку заявника суд помилився в ідентифікації спірної залізничної колії, а потім

зробив неправильний висновок про її належність позивачу, пославшись на витяг з

реєстру від 28.03.2005 року, технічний паспорт від 26.12.2006 року, довідку про

балансову вартість об'єктів, які знаходяться на балансі позивача.

Також,

скаржник вважає, що оскільки вказана колія знаходиться на землях територіальної

громади м. Конотоп, суд апеляційної інстанції не з'ясував можливість належності

права власності на спірну колію територіальній громаді м. Конотопа, а тому

рішення прийняті у даній справі стосуються прав та обов'язків Конотопської

міської ради, яку не було залучено до участі у справі.

Заслухавши

суддю -доповідача та присутніх у судовому засіданні представників сторін,

перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки

обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній

справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню

частково з наступних підстав.

Відповідно

до вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу

України, касаційна інстанція рішення місцевого господарського суду та постанови

апеляційного господарського суду переглядає за касаційною скаргою (поданням) та

на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом

першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як

вбачається із матеріалів справи предметом спору у даній справі є визнання

незаконним володіння Приватним підприємцемОСОБА_2 частиною залізничної колії,

яка належить позивачу, заборона підприємцю використовувати залізничну колію до

заключення договору оренди, зобов'язання підприємця виплатити позивачу кошти у

розмірі 20800,00 грн. за незаконне використання залізничної колії за період

2005 -2007 років, визнання договору, укладеного між Приватним

підприємцемОСОБА_2 та Конотопською дирекцією залізничних перевезень недійсним.

Задовольняючи

позовні вимоги частково господарський суд виходив із того, що

згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 08.04.2004

року відповідачу належить право власності на нерухоме майно, а саме: паливний

склад з відповідним нерухомим майном до складу якого також входить під'їзна

залізнична колія довжиною 157,7 м зі стрілкою приєднання. Крім того факт

знаходження у власності відповідача під'їзної колії підтверджується актом

приймання-передачі у відповідності до якого разом з нежитловими приміщеннями

відповідачу було передано залізничну колію протяжністю 157,7 м зі стрілкою

приєднання.

Щодо

вимог про стягнення з відповідача 20800,00 грн. коштів за незаконне

використання залізничної колії, господарський суд визнав їх обґрунтованими у зв'язку

з тим, що відповідачем з урахуванням статей 33, 34 Господарського

процесуального кодексу України не доведено обґрунтованих заперечень щодо

позовних вимог в цій частині.

Апеляційний

суд, скасував рішення місцевого суду, визнав незаконним володіння Приватним

підприємцем ОСОБА_2. частиною залізничної колії довжиною 157,7 м. зі стрілкою

приєднання; заборонив підприємцю використовувати залізничну колію довжиною

157,7 м. зі стрілкою приєднання; визнав недійсним договір № 1934 про подачу та

забирання вагонів від 18.05.2004 року. При цьому, апеляційний суд виходив із

того, що на підставі Рішення виконкому Конотопської міської ради № 484 від

28.12.2004 року номер 1171 позивач одержав свідоцтво на право власності на

нерухоме майно, тип об'єкта: база за адресою АДРЕСА_1(т.1 а.с.9).

З

витягу з реєстру права власності на нерухоме майно виданого Конотопським

міжміським бюро технічної інвентаризації від 28.03.2005 року вбачається, що

позивачу на праві приватної власності належить база до складу якої входить ряд

об'єктів нерухомого майна в переліку якого безпосередньо значиться спірна

залізнична колія (т.1 а.с.11).

Право

власності позивача на спірну колію підтверджується також Технічним паспортом

залізничної під'їзної колії при станції Конотоп Південно-Західної залізниці від

26.12.2006 року довжиною 493,00 м № 5 -131,80 м та № 3 - 361,20 м., завіреного

печаткою начальника ст. Конотоп (т.1 а.с.25-31).

Зазначена

колія довжиною 618 м. (у тому числі і спірна) рахується на балансі Конотопської

райспоживспілки, що підтверджується довідкою про балансову вартість об'єктів що

знаходяться на балансі Конотопської райспоживспілки та не підлягала відчуженню

(т.1, а.с.128).

Проте,

такий висновок не можна визнати обгрунтованим, оскільки його здійснено без

усебічного зясування та дослідження дійсних обставин справи в їх сукупності чим

порушено статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з

якою ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої

сили, в зв'язку з чим суди у визначеному законом порядку зобов'язані

встановлювати наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і

заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для справи.

Так,

в постанові апеляційний суд припустився розбіжностей в частині розміру

залізничної колії зазначивши, що згідно технічного паспорту залізничної

під'їзної колії (а.с.25-31, т.1 ) позивачу належить 493 м. колії, а на балансі

9а.с.128, т.1) знаходиться 618 м. зазначеної колії.

При

цьому, судом не надана оцінка витягу з реєстру права власності (а.с.11, т.1) де

відсутня довжина колії та не прийнято до уваги, що відповідно до статті 34

Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно

до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не

можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Крім

того, вирішуючи спір по суті в цій частині слід мати на увазі, що відповідно

статті 397 Цивільного кодексу України володільцем чужого майна є особа, яка

фактично тримає його у себе. Право володіння чужим майном може належати

одночасно двом або більше особам. Фактичне володіння майном вважається

правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.

Тобто,

закон встановлює презумпцію правомірності володіння і доведенню підлягають відомості

про відсутність підстав вважати володіння правомірним.

Одночасно,

відповідно статті 15 Цивільного кодексу України, статті 1 Господарського

процесуального кодексу України право на захист виникає у разі його порушення,

невизнання або оспорювання.

Позивач

своє право на звернення до суду обґрунтував порушенням саме його права

власності, в зв'язку з чим встановлення права власності позивача саме на ту

частину під'їзної колії, якою неправомірно володіє відповідач є суттєвими

обставинами справи.

Ці

обставини є суттєвими для вирішення спору в частині визнання договору №1934 від

18.05.2004 року недійсним, оскільки апеляційний суд виходив із того, що

відповідно до пункту 2.8 Правил обслуговування залізничних під'їзних колій

затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 року

у разі обслуговування під'їзної колії основного власника локомотивом залізниці

подача вагонів контрагентам, які мають свої власні або орендовані склади з

окремими вантажними фронтами на під'їзній колії основного власника,

здійснюється за договором про подачу та забирання вагонів, який укладається

залізницею з кожним таким контрагентом за погодженням з власником під'їзної

колії. З договору № 1934 вбачається, що Державне територіально-галузеве

об'єднання "Південно-західна залізниця" в особі Конотопської дирекції

залізничних перевезень та ПП ОСОБА_2не погоджували його з власником під'їзної

колії, яким є Конотопська райспоживспілка.

Розглядаючи

спір в цій частині апеляційний суд також не звернув увагу на те, що договір №1934

укладено 18.05.2004 року, а свідоцтво на право власності, яким позивач

обґрунтував позовні вимоги зареєстроване 17.014.2005 року.

Зазначені

обставини судом першої інстанції взагалі не досліджувались.

Відмовляючи

у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 20800,00 грн.

апеляційний суд виходив із недоведеності позивачем, як це передбачено статтею

22 Цивільного кодексу України, понесення збитків.

Рішення

в цій частині є обґрунтованим та не оспорюється сторонами.

Таким

чином, з матеріалів справи вбачається, що судами першої та апеляційної

інстанцій при розгляді справи та прийнятті судових рішень не взято до уваги та

не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що,

враховуючи суть спору, свідчить про не з'ясування судами всіх обставин, які

мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1

Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення", рішення є законним

тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно

перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами

матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Неповне

з'ясування всіх обставин справи, які 

мають значення для справи, дає підстави для скасування ухвалених у

справі судових рішень та передачі справи на новий розгляд в частині, що

стосується визнання незаконним володіння, заборони використовувати залізничну

колію та визнання договору №1934 недійсним.

Оскільки

передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній

інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що

не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати

питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над

іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та

постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до

господарського суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи

господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і

перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що  мають юридичне значення для її розгляду і

вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити

норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин,

та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись

статтями 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110,

11111, 11112 Господарського процесуального кодексу

України, Вищий господарський суд України

П

О С Т А Н О В И В :

Скасувати

рішення господарського суду Сумської області від 09.01.2008 року та постанову

Харківського апеляційного господарського суду від 11.04.2008 року у справі

№  14/686-07 господарського суду Сумської

області в частині визнання незаконним володіння, заборони користування

залізничною колією та визнання договору №1934 недійсним.

Справу

в цій частині направити на новий розгляд до господарського суду Сумської

області.

Касаційну

скаргу Приватного підприємця ОСОБА_2а задовольнити частково.

В

решті постанову залишити без змін.

Головуючий суддя                                        Т.

Дроботова

С у д д і          Н. Волковицька

Л. Рогач