Рішення

від 08.11.2006 по справі 1/277

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

1/277

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

08.11.06 р.                                                                               Справа № 1/277                               

за позовом Приватного підприємства „Фенікс” м. Добропілля Донецької області

до відповідача  Державного підприємства „Добропіллявугілля” м. Добропілля Донецької області

про стягнення   29 951  грн.  02 коп. з відновленням строку позовної давності

Суддя                                    Азарова З. П.

При секретарі судового засідання:  Розум А.С.

Представники :  

Від позивача  – Заведій А.В. - представник

Від відповідача – Іваненко Н.Л. - юрисконсульт

В засіданні брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:                                                                         В судовому засіданні 09.10.2006р.

                                                                                                            оголошена перерва за клопотанням

                                                                             сторін

         Приватне підприємство „Фенікс” м. Добропілля Донецької області звернулось з позовом до державного підприємства „Добропіллявугілля” м. Добропілля Донецької області про стягнення 29 951 грн. 02 коп. з відновленням строку позовної давності.

          В обґрунтування позову позивач посилається на акт прийому-передачі від 19.11.1999р., вексель № 663349099077722, а в обґрунтування клопотання знаходження керівника підприємства під вартою.

          Відповідач позов не визнав, посилаючись на рішення господарського суду Донецької області по справі № 1/20 від 15.03.2006р., яким відмовлено в задоволенні позову у зв'язку з закінченням строку вексельної давності.

           В судовому засіданні 09.10.2006р. сторони надали клопотання про продовження строку розгляду спору для надання додаткових доказів. Клопотання було задоволено і в судовому засіданні оголошено перерву. В наступному засіданні розгляд справи був відкладений. Позивач надав додаткові докази.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив, що актом прийому-передачі від 19.11.1999р. приватне підприємство „Фенікс” передало ДВАТ „Шахта „Білозірська” ДХК „Добропіллявугілля” вексель № 663349099077722, який емітувала шахта 06.05.1999р. на суму 50 000 грн. заводу „Буддеталь”. На підставі бланкових індосаментів позивач став законним векселедержателем.

          19.11.1999р. позивач передав вказаний вексель ДВАТ „Шахта „Білозірська” згідно акту прийому-передачі в рахунок погашення його заборгованості, тобто шахта прийняла свій вексель від позивача і зробила відмітку на ньому про його погашення. Оскільки вексель був переданий на суму, яка була більше боргу відповідача, то на різницю відповідач 31.05.2000р. за несплачені податки бюджету перерахував платіжним дорученням № 608 20 000 грн. Різниця між вартістю прийнятого векселя та погашенням боргів стала 29 955 грн. 02 коп.

          Вказана сума була визначена сторонами в акті звірки розрахунків станом на 01.11.2002р. як заборгованість.

          19.05.2003р. шахта повідомила відповідача про реорганізацію вугільної промисловості на підставі наказу Міністерства палива та енергетики України від 21.02.2003р. № 92, згідно з яким шахта увійшла до складу Державного підприємства „Добропіллявугілля”.

         11.07.2003р. позивач звернувся до відповідача з вимогами погасити визначену суму. Відповідач зобов'язався перерахувати суму заборгованості по мірі надходження коштів від реалізації вугільної продукції. Проте, сума не була перерахована і позивач вважає, що погасивши вексель на повну суму, відповідач набув майно без достатніх підстав і сума 29 951 грн. 02 коп. підлягає відшкодуванню. Шкода виникла у виді не отриманої різниці між вартістю погашеного векселя та сумою, в рахунок якої переданий вексель.

          Суд погоджується з висновком позивача, оскільки грошове зобов'язання виникло у відповідача з 15.08.2003р., тобто з моменту надіслання відповіді на претензію.

          Згідно ст. 151 Цивільного кодексу УРСР, який діяв на момент проведення розрахунків, зобов'язання виникають з договору або інших підстав, вказаних в ст. 4 кодексу. Вказана стаття передбачала, що зобов'язання виникають також із дій громадян та організацій.

          Своїми діями сторони визначили зобов'язання відповідача сплатити позовну суму 29 951 грн. 02 коп.

          В силу ст. 165 Цивільного кодексу УРСР якщо строк виконання зобов'язання не встановлений або визначений моментом вимоги, кредитор вправі вимагати виконання, а боржник вправі призвести виконання в будь-який час.

          Боржник зобов'язаний виконати таке зобов'язання у семиденний строк з дня пред'явлення вимоги кредитором, якщо зобов'язання негайного виконання виходить із закону, договору або із сутності зобов'язання. Відтак, на думку суду, відповідач визначену суму 29 951 грн. 02 коп. повинен був сплатити відповідно до вказаних вимог, тобто після 15.08.2005р. Відповідач не перерахував суму, тому позивач правомірно звернувся з позовом.

          Посилання відповідача на списану суму боргу не можуть братися до уваги, оскільки визнавши суму боргу, у відповідача були відсутні підстави для його списання.

           Не приймаються до уваги посилання відповідача на рішення по справі № 1/20, оскільки предметом спору по вказаній справі були вимоги за векселем. Позивачем невірно був визначений предмет спору і в задоволенні позову було відмовлено. Позивач в праві пред'явити позов за новим предметом, що він і зробив.

          Судом розглянуто клопотання позивача щодо поновлення строку позовної давності. Клопотання обґрунтовано доказами, які впливають на його задоволення. Але суд вважає, що з вищенаведених підстав строк позовної давності слід вважати не з моменту передачі векселя, а з моменту визначення строку виконання зобов'язання.

В силу статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона  посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Позивач довів позовні вимоги, які підлягають задоволенню.

         Керуючись ст.ст.  33, 43, 82-85  Господарського процесуального кодексу України,  суд  -

                                                           В И Р І Ш И В :

                   Позов Приватного підприємства „Фенікс” м. Добропілля Донецької області задовольнити.

                 Стягнути з державного підприємства „Добропіллявугілля” (85000, Донецька область, м. Добропілля, пр-т Шевченка, 2, рах. 26001301571068 у філії відділення Промінвестбанку м. Добропілля , МФО 334118, ЄДРПОУ 32186934) на користь Приватного підприємства „Фенікс”(85000, Донецька область,  м. Добропілля, м-н Сонячний 27/29, рах. 26003301570476 у філії відділення Промінвестбанку в м. Добропілля, МФО 334118, ЄДРПОУ 25330276) 29 951 грн. 02 коп., державне мито в сумі 299 грн. 51 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118грн.

          В  судовому  засіданні  за  згодою  сторін  оголошено  вступну та резолютивну  частину  рішення.

          Рішення  підписано  13.11.2006р. та  набуває  законної  сили  після  закінчення десятиденного  строку   з  дня  його  підписання.

Суддя                                                                         Азарова З.П.