Рішення

від 07.11.2006 по справі 32/285

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

32/285

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

07.11.06 р.                                                                               Справа № 32/285                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді                           О.М. Сковородіної

при секретарі судового засідання: Бахмет А.В

за участю представників сторін:

від позивача: Кривунченко В.В. – довіреність від 07.10.05р.

від відповідача: не з'явився

за позовом: Закритого акціонерного товариства „Горлівськхімбуд” м. Горлівка

до  відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Облік” м. Донецьк

про стягнення попередньо сплаченої суми, індексу інфляції, пені 3% річних в розмірі 54194,16грн.

Позивач, Закрите акціонерне товариство „Горлівськхімбуд” м. Горлівка, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Облік” м. Донецьк про стягнення попередньо сплаченої суми, індексу інфляції, пені 3% річних в розмірі 54194,16грн.          

В обгрунтування  вимог позивач посилається на рахунок-фактуру № 15 від 01.09.04р., договір купівлі-продажу № 8/09 від 01.09.04р., специфікацію № 1 до договору, графік виробництва лицювальних плит за договором, платіжні доручення № 1337 від 26.09.04р., № 1387 від 03.09.04р., № 1437 від 13.09.04р., накладні, акт звірки розрахунків від 19.05.06р., лист від 03.08.06р. № 365, листи від 17.11.05р. № 24/11, № 197/014 від 25.10.05р., № 26/11 від 30.11.04р., від 29.11.04р. № 272/03.

03.10.06р. позивачем були надані уточнення позову, в яких він вказує, що передоплата перерахована платіжним дорученням № 1337 зроблена 26.08.04р. на суму 20000,00грн. ще до укладання договору, але це не дає сумніву в підставі заявленого позову, оскільки, згідно з чинним законодавством (ст. 205 ЦК України) правочин може вчинятись в усній або письмовій формі. Вважає, що договір поставки укладений з моменту досягнення угоди між сторонами (з 26.08.04р.), тобто з моменту виставленого відповідачем рахунку-фактури № 15 та сплати його позивачем платіжним дорученням № 1337 від 26.08.04р., посилаючись на приписи ст. ст. 640, 642 ЦК України.

Відповідач в судові засідання не з'явився, про час і місце слухання був належним чином повідомлений, що підтверджує штамп канцелярії суду на ухвалах, позов не оспорив, відзив на позовну заяву не надав, не пояснив причини нез'явлення та не надав витребувані судом документи, необхідні для вирішення спору. Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, неповідомлення відповідачем поважних причин нез'явлення в судові засідання, справа розглядається по наявним в ній матеріалам відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив, що між позивачем та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу № 8/09 від 01.09.04р., за яким продавець зобов'язувався поставити, а покупець прийняти та сплатити вироби з граніту, відповідно до специфікації (додаток № 1), на умовах Інкотермс-90г. (самовивіз). Загальна сума договору складає 150000,00грн. (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору оплата за поставлений товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця в наступному порядку: 60% - передоплата (сплачується на протязі 5 календарних днів з моменту укладання договору), 40% - після виконання 60% обсягу постачання.          

Позивачем були виконані зобов'язання за договором, а саме, на підставі рахунку-фактури  № 15 від 26.08.04р., відповідачу було перераховано 85000,00грн., що підтверджується платіжними № 1337 від 26.09.04р., № 1387 від 03.09.04р., № 1437 від 13.09.04р.          

Відповідно до умов договору (п. 2.1.) сторони визначили, що строк поставки товару вказується у додатку 1 до договору. Але ж, в цьому додатку строк не вказано. В подальшому, сторонами за договором був складений графік поставки товару, в якому кінцевим строком поставки визначений жовтень 2005р. тобто, момент порушення зобов'язань з боку відповідача є 01.11.2005р.

Відповідач свої зобов'язання всупереч п. 2.1 договору не виконав (строк до 01.11.05р.) і попросив відстрочку виконання зобов'язання. Станом на 01.08.06р. продавець поставив товар на суму 49408,38грн., що підтверджується матеріалами справи, зокрема, накладними. Таким чином, відповідачем передано товару позивачу на 35591,62грн. менше ніж попередньо сплачено.

Частиною 3 ст. 612 ЦК України передбачено право кредитора відмовитися від прийняття виконання зобов'язання і вимагати відшкодування збитків, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора. Згідно з ч. 2 ст. 622 ЦК України у разі відмови кредитора від прийняття виконання, яке внаслідок прострочення втратило для нього інтерес (ст. 612 ЦК України), боржник звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі.

Частиною 2 ст. 693 передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З урахуванням обставин справи та наданих  доказів, вимоги позивача в  частині стягнення попередньої  оплати є обґрунтованими та підлягають задоволенню в сумі 35591,62грн.

Відносно  позовних вимог щодо стягнення 3% річних  в сумі 2496,36грн. суд виходить з наступного. Частиною 3 ст. 693 ЦК України встановлено, що на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.  

Стаття 536 ЦК України передбачає нарахування процентів за користування чужими коштами, в розмірі встановленому законом, договором або іншим актом цивільного законодавства. Проте, договором між сторонами не встановлений розмір процентів, який підлягає нарахування в цьому випадку.

Також, не встановлений цей розмір і нормами діючого законодавства, яке підлягає застосуванню в цьому випадку. Тобто, не підлягає стягненню 2496,36грн. як плата за користування чужими коштами.

Окремо, суд зазначає, що 3% річних не були заявлені позивачем як міра відповідальності, в порядку ст. 625 ЦК України, та відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України, суд не має права виходити за межі позовних вимог без наявного клопотання заінтересованої сторони.

Відносно вимог позивача про стягнення з відповідача пені за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором, суд виходить з наступного. Пунктом 5.3 договору, передбачено, що за прострочку поставки продавець сплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми невиконаних зобов'язань за кожний день прострочення.

Так, позивач наполягає на стягненні з відповідача пені в сумі 15101,92грн. Проте, такий розмір пені визначений позивачем неправомірно, з огляду на таке.

Сумою невиконаних зобов'язань, в цьому випадку, є частина грошових коштів, сплачена позивачем відповідачу, на яку останнім не було здійснено постачання товару, та дорівнює 35591,62грн.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вказано вище, строк в який відповідач  мав виконати зобов'язання – жовтень 2005р. (до 01.11.2005р.). Тому, нарахування пені за порушення виконання зобов'язань, припиняється відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України - 01.05.06р.

Позивачем же заявлена вимога по стягненню нарахованої пені за період з 01.01.06р. по 01.08.06р. Як слід, суд вважає правомірним нарахування пені лише в сумі 3353,41грн. за період з 01.01.06р. по 01.05.06р.

Також, суд вважає, що позивачем безпідставно нарахований індекс інфляції в сумі 1921,95грн. за період з січня 2006р. по червень 2006р., з огляду на таке.

Стаття 625 ЦК України передбачає застосування такої відповідальності, як нарахування індексу інфляції за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.

Проте, обов'язок виконати грошове зобов'язання у відповідача перед позивачем виникло лише після надіслання вимоги позивача, щодо повернення на його користь частини суми попередньої оплати.

Така вимога була викладена у листі позивача № 365 від 03.08.06р. Тобто, індекс інфляції, заявлений за період з січня 2006р. по червень 2006р., в якому ще не існувало зобов'язання відповідача повернути суму попередньої оплати.

За таких обставин, вимоги щодо стягнення з відповідача нарахованого індексу інфляції в сумі 1921,95грн. не підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача в порядку, що передбачений ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі ст. ст. 622, 612, 693, 536, 625, 610, 611 ЦК України, ст. 232 ГК України, керуючись ст. ст. 22, 33, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд, -          

ВИРІШИВ:

Задовольнити  частково позовні вимоги Закритого акціонерного товариства „Горлівськхімбуд” м. Горлівка до Товариства з обмеженою відповідальністю „Облік” м. Донецьк про стягнення попередньо сплаченої суми, індексу інфляції, пені 3% річних в розмірі 54194,16грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Облік” м. Донецьк  (83015, м. Донецьк, вул. Челюскінців, 167 а, ЄДРПОУ 30287200, п/р 26008170086520 в ДОФ АКБ „Укрсоцбанк”, код банку 334011) на користь Закритого акціонерного товариства „Горлівськхімбуд” м. Горлівка (84610, Донецька область, м. Горлівка, вул. Горлівської дивізії, 103, ЄДРПОУ 24165705, п/р 2600595996808 у філії ПУМБ  м. Донецька, код банку 335537) попередню оплату в сумі 35591,62грн., пеню в сумі 3353,41грн., витрати з державного мита в сумі 389,44грн., витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 84,79грн.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Рішення набирає законної сили 21.11.2005р.

Рішення може бути оскаржено в Донецький апеляційний господарський суд  згідно розділу XII ГПК України.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                         Сковородіна О.М.