Постанова

від 16.09.2008 по справі 4/55-08

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10002, м.Житомир, майдан Путятинський,

3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "16" вересня 2008 р.                                                          

Справа № 4/55-08

Житомирський

апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  Зарудяної Л.О.

суддів:                                                                       

Вечірка І.О

Черпака Ю.К.

при

секретарі                                                            Кулик О.А. ,

за

участю представників сторін:

від

позивача : Кондратюка М.Н. - представника за довіреністю №10 від 18.03.2008р.,

від

відповідача :  підприємця ОСОБА_1,

розглянувши

апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи

ОСОБА_1,

м. Козятин Вінницької області

на

рішення господарського суду Вінницької області

від

"03" червня 2008 р. у справі № 4/55-08 (суддя В. Білоус)

за

позовом Колективного підприємства "Козятинська друкарня", м. Козятин

Вінницької

області

до

Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м. Козятин

Вінницької області

про

внесення змін в умови договору оренди нежитлового приміщення, 

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 03.06.2008 р.

у справі №4/55-08 в позові Колективного підприємства "Козятинська

друкарня" ( м. Козятин Вінницької області ) до Суб'єкта підприємницької

діяльності -  фізичної особи ОСОБА_1 ( м.

Козятин Вінницької області ) про внесення змін в умови договору оренди

нежитлового приміщення відмовлено.

Судові витрати на державне мито та інформаційно-технічне

забезпечення судового процесу в загальній сумі 220 грн. покладено на позивача.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням,

відповідач у справі подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржене рішення

змінити з підстав, наведених у скарзі, та доповнити його пунктами слідуючого

змісту: "Судові витрати, понесені відповідачем по справі в сумі 5 000

грн., покласти на позивача" та "Стягнути з КП "Козятинська

друкарня" на користь СПД ОСОБА_1 судові витрати в сумі               5 000 грн."

Апеляційну скаргу мотивовано, зокрема тим, що :

- відповідачем було подано до матеріалів справи докази витрат,

понесених ним у зв"язку з судовим розглядом справи, а саме договір

№20/04-05 від 20.04.2008 р. з Вінницькою філією ТОВ "Правозахисна

консалтингова група" про надання юридичних послуг та корінець прибуткового

касового ордера на суму 5000 грн.;

- помилковим є твердження суду першої інстанції про те, що понесені

відповідачем витрати не є судовими витратами в розумінні ст.ст. 48,49 ГПК

України;

- стаття 48 ГПК України визначає розмір сум, що підлягають сплаті

за проведення судової експертизи та послуги перекладача; дана стаття не містить

вичерпного переліку витрат, які можуть бути понесені стороною по справі в

зв"язку з її розглядом;

- стаття 49 ГПК України передбачає можливість понесення сторонами

інших витрат, ніж перелік, передбачений ст.48 ГПК України, та порядок їх

розподілу;

- факт понесення відповідачем у справі витрат у сумі 5000 грн. був

судом визнаний, але в покладенні цих витрат на позивача всупереч ст.49 ГПК

України було відмовлено;

- не можна погодитись з твердженням місцевого суду про те, що

всупереч вимогам ст.33 ГПК України відповідачем 

не було доведено понесення витрат та того, що вони знаходяться в

необхідному причинному зв"язку з протиправними діями               ( бездіяльністю ) позивача;

стаття 44  ГПК України не передбачає

необхідності перебування судових витрат у зв"язку  з протиправними діями  ( бездіяльністю ) сторін;

- судом безпідставно не було покладено на позивача судові витрати,

понесені відповідачем в зв"язку з розглядом справи.

У судовому засіданні відповідач апеляційну скаргу підтримав,

просив її задовольнити; представник позивача проти доводів й вимог скарги

заперечив, вважаючи оскаржене рішення законним і обґрунтованим, просив залишити

його без змін, а скаргу - без задоволення ( більш детально позицію позивача

викладено в письмовому відзиві б/н на скаргу - а.спр134 ).

Заслухавши пояснення відповідача та представника позивача,

дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування місцевим

господарським судом норм  матеріального й

процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що

відсутні підстави для її задоволення з огляду на таке.

Матеріали справи свідчать, що в квітні 2008 р. КП

"Козятинська друкарня" звернулось до господарського суду Вінницької

області з позовом до СПД - ФО ОСОБА_1 про внесення змін в умови договору

нежитлового приміщення, укладеного 10.02.2006 р. між КП "Козятинська

друкарня" .

Позов мотивовано тим, що умовами договору було передбачено

перегляд розміру орендної плати як за погодженням сторін, так і на вимогу

однієї із сторін у разі зміни цін і тарифів та в інших випадках, передбачених

законодавчими актами України.

Фактично сторонами не досягнута згода на внесення змін до

договору; надісланий відповідачу рекомендований лист з пропозицією внести зміни

та доповнення до договору залишено без реагування ( а.спр.3 ).

Ухвалою від 04.04.2008 р. господарський суд Вінницької

області  порушив провадження у справі

№4/55-08 і прийняв позовну заяву до розгляду ( а. спр.1 ).

Розглянувши позовні вимоги по суті, місцевий господарський суд

своїм рішенням від 03.06.2008 р. ( як вже було зазначено вище ) у позові

відмовив, посилаючись на те, що, оскільки сторони не дотримали вимоги закону

про нотаріальне посвідчення договору оренди нежитлового приміщення від

10.02.2006р., не здійснили його державну реєстрацію, то цей договір  є нікчемним, а зміни вносити можна лише в

такий договір, який укладений у відповідності з вимогами закону. Тому відсутні

правові підстави для задоволення позову.

Суд першої інстанції зазначив також і те, що клопотання

відповідача про відшкодування за рахунок позивача 5 000 грн. витрат на юридичні

послуги Вінницької філії ТОВ "Правозахисна консалтингова група" не

підлягає задоволенню, оскільки ці витрати не є судовими витратами  в розумінні ст.ст. 48, 49 ГПК України. Окрім

того, відповідач всупереч вимогами ст. 33 ГПК України не довів понесення цих

витрат, те що вони знаходяться в необхідному причинному зв'язку із

протиправними діями (бездіяльністю) позивача 

(а.спр.115,116).

Апеляційний суд погоджується з відмовою у позові ( згідно з ч.2

ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв"язаний доводами

апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого

господарського суду у повному обсязі) та з відмовою в задоволенні клопотання

відповідача про відшкодування за рахунок позивача 5 000 грн. витрат на юридичні

послуги Вінницької філії ТОВ "Правозахисна консалтингова група" з

огляду на таке.

10.02.2006р. між позивачем (за договором - Орендодавець) та

відповідачем (за договором - Орендар) було укладено договір оренди нежитлового

приміщення. Згідно з  договором позивач

передає, а відповідач приймає у строкове платне користування приміщення згідно

інвентарної справи літера "А" оціночного акту № 1, розташоване в м.

Козятин, вул. Червоноармійська, 92, загальною площею 190 кв.м.

В п. 2.5., 2.6. договору оренди сторони  передбачили, що передача-приймання в оренду

приміщення здійснюється на підставі акту приймання-передачі. Приміщення

передається в оренду на строк 10 років з моменту прийняття його за актом здачі-приймання,

який є невід"ємною частиною цього договору.

В п. 3.1., 3.5., 3.6. договору 

сторони передбачили, що за користування орендованим майном Орендар

сплачує щомісячно Орендодавцеві фіксовану орендну плату у розмірі 8 грн. за 1

м. кв., що дорівнює 1520 грн. Розмір орендної плати буде  переглянуто за погодженням сторін цього

договору з 10.12.2007 р. Розмір орендної плати може бути змінено на вимогу

однієї із сторін у разі зміни цін і тарифів та в інших випадках, передбачених

законодавчими актами України ( а.спр. 6-9 ).

Згідно з пропозицією позивача ( зміни і доповнення від10.12.2007р.

до договору оренди ), зокрема розмір оренди (розділ №1 п.1.1.) складає 202 кв.м

замість 190 кв.м ; орендна плата (розділ №3 п.3.1 ) за 1 кв.м складає 35 грн.,

що дорівнює 7000 грн. щомісячно (а.спр.10).

Відповідно до ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту

одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про

прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення

договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є

укладеним з моменту передання відповідного майна, або вчинення певної дії.

Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній

реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державній

реєстрації, а в  разі необхідності і

нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної

реєстрації.

Відповідно до ч. 2 ст. 793, 794 (зі змінами), ч.1 ст. 795 ЦК  України договір найму будівлі або іншої  капітальної споруди (їх окремої частини)

строком на три роки і більше, підлягає нотаріальному посвідченню і державній

реєстрації. Передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди ( їх

окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується

сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору

найму, якщо інше не встановлено договором.

Всупереч вказаним вимогам 

закону, умовам договору оренди сторони не склали акт приймання-передачі

приміщення в оренду, а також не посвідчили нотаріально договір оренди,

укладений терміном на 10 років, та не провели державну  реєстрацію цього договору.

Згідно з ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами

вимог закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що, оскільки

сторони не дотримали вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору оренди

нежитлового приміщення від 10.02.2006р., не здійснили його державну реєстрацію,

то цей договір  є нікчемним, а зміни

вносити  можна лише в такий договір, який

укладений у відповідності з вимогами закону. Тому відсутні правові підстави для

задоволення позову.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його

недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання

такого правочину недійсним судом не вимагається .

Місцевий суд також правильно зазначив, що в зв'язку із відмовою в

позові судові витрати на державне мито та інформаційно-технічне забезпечення

судового процесу в загальній сумі 220 грн. на підставі ч. 1, 5 ст. 49 ГПК

України підлягають віднесенню на позивача.

Щодо клопотання відповідача про відшкодування за рахунок

позивача                5 000 грн. витрат

на юридичні послуги Вінницької філії ТОВ "Правозахисна консалтингова

група" судова колегія вважає за необхідне вказати таке.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України

передбачено, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що

підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським

судом, витрат, пов"язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у

місці їх знаходження, оплати послуг перекладача адвоката, витрат на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат,

пов"язаних з розглядом справи.

У своїй скарзі відповідач зазначив, що стаття 48 ГПК України

визначає розмір сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи та

послуги перекладача; дана стаття не містить вичерпного переліку витрат, які

можуть бути понесені стороною по справі в зв"язку з її розглядом;

СПД-ФО ОСОБА_1 вказав, що стаття 49 ГПК України передбачає

можливість понесення сторонами інших витрат, ніж перелік, передбачений ст.48

ГПК України, та порядок їх розподілу.

В контексті норми ст.44 ГПК України судові витрати за участь

адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони

сплачені адвокату  стороною, котрій такі

послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими

документами.

Скаржник наголошує, що йому згідно з договором №20/04-05 від

20.04.2008 р.      ( його копія міститься

на а.спр.126-129; оригінал оглянуто в засіданні апеляційного суду 16.09.2008 р.

) фахівцями Вінницької філії ТОВ "Правозахисна консалтингова група"

було надано ряд консультацій щодо правомірності вимог позивача, збору доказової

бази, підготовлено відзив на позовну заяву та прийнято участь в судових

засіданнях.

Із матеріалів справи вбачається, що в засіданні господарського

суду Вінницької області 08.05.2008 р. представником відповідача був ОСОБА_2 за

довіреністю від 17.04.2008 р. (а.спр.77, 80-82).

Відповідно до ч.5 статті 28 Господарського процесуального кодексу

України громадяни можуть вести свої справи в господарському суді особисто або

через представників, повноваження яких підтверджуються нотаріально посвідченою

довіреністю. Тобто, вказана норма не обмежує, зокрема громадян у виборі осіб,

котрі будуть здійснювати їх представництво в господарському суді, що знайшло

своє підтвердження в рішенні Конституційного Суду України від 16 листопада 2000

року за номером 13-рп/2000.

Однак стороні відшкодовуються витрати, пов"язані з оплатою

юридичних послуг лише при певних умовах.

Так, відповідно до частини 3 статті 48 Господарського

процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги

адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про

адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є

адвокатами.

Поняття особи, котра є адвокатом наводиться в статті 2 Закону

України "Про адвокатуру", яка зазначає, що адвокатом може бути

громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю

юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити,

одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв

Присягу адвоката України.

Таким чином, стаття 44 Господарського процесуального кодексу

України передбачає відшкодування сум в якості судових витрат, які були сплачені

стороною за отримання послуг,  лише

адвокатам, а не будь-яким представникам (аналогічною є позиція Верховного Суду

України в постанові від 01.10.2002 р. №30/63 ).

В матеріалах справи відсутні докази того, що представник

відповідача          ОСОБА_2 є адвокатом

в розумінні положень ст.2 Закону України "Про адвокатуру".

Крім того, відсутні докази того, що вказана особа є фахівцем

Вінницької філії ТОВ "Правозахисна консалтингова група", з якою

20.04.2008 р. відповідачем укладено договір про надання юридичних послуг, і що

саме ця особа (або інша конкретна особа з відповідним статусом - фахівець саме

вказаної юридичної фірми) надавала ряд консультацій щодо правомірності вимог

позивача, збору доказової бази, підготовила 

відзив на позовну заяву.

Слід зазначити, що вищевказаний договір не є договором про надання

адвокатських послуг ( аналогічною є правова позиція Вищого господарського суду

України в його постанові від 27.07.2004 р. №27/37 ).

Таким чином, відсутні підстави вважати, що суд першої інстанції

неправомірно відмовив  відповідачу в

задоволенні його клопотання про відшкодування за рахунок позивача  5 000 грн. витрат на юридичні послуги.

Доводи апеляційної скарги не є переконливими, спростовуються

матеріалами справи.

Підстави для зміни рішення відсутні, а тому його слід залишити без

змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 

101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський

апеляційний господарський суд                                              

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Вінницької області від 03.06.2008р.

усправі №4/55-08 залишити без змін, а апеляційну скаргу  Суб'єкта підприємницької діяльності -  фізичної особи ОСОБА_1 (м. Козятин Вінницької

області) - без задоволення.

2. Справу №4/55-08 повернути до 

господарського суду Вінницької області.

Головуючий

суддя                                                                

Зарудяна Л.О.

судді:

Вечірко І.О 

Черпак Ю.К. 

Віддрук.

4 прим.:

-----------------------

1

- до справи

2,3

- сторонам

4

- в наряд