Постанова

від 23.09.2008 по справі 24/652-48/358

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

 23 вересня 2008 р.                                                                                   

№

24/652-48/358 

Вищий 

господарський суд  України у

складі колегії  суддів:

Муравйов

О. В. -головуючий Полянський А. Г. Фролова Г. М.

 розглянувши у відкритому судовому

засіданні касаційну скаргу

 Одеської обласної організації "Одеський

обласний підрозділ "Отаман Сірко "Українського козацтва"

на

постанову

Київського

апеляційного господарського суду від 13.05.2008 року

у

справі

№

24/652-48/358 Господарського суду міста Києва

за

позовом

Одеської

обласної організації "Одеський обласний підрозділ "Отаман

Сірко" Українського козацтва"

до   третя особа

Міжнародної

громадської організації "Українське козацтво" Міністерство юстиції

України

про

визнання

рішення недійсним

За

участю представників сторін:

від позивача: від відповідача: 

від третьої особи:

 Михайлов А. К. -дов. від 22.09.08р.

Санжаревський В. Ф. - дов. від 03.09.08р. Михайлов В. М. -дов. від 09.09.08р.

Головатенко О. М. -дов. від 27.12.07р.

В С Т А Н О В И В:

Одеська

обласна організація "Одеський обласний підрозділ "Отаман

Сірко"Українського козацтва" звернулось до Господарського суду міста

Києва з позовом до Міжнародної громадської організації Українського козацтва

про визнання рішення недійсним.

Рішенням

Господарського міста Києва від 29.01.2008 року по справі №  24/652-48/358 (головуючий суддя Сулім В. В.,

судді Станік С. Р., Пінчук В. І.), залишеним без змін постановою Київського

апеляційного господарського суду від 13.05.2008 року по справі №  24/652-48/358 (головуючий суддя Кондес Л. О.,

судді Куровський С. В., Михальська Ю. Б.), у задоволенні позовних вимог

відмовлено.

Не

погоджуючись з вказаним рішеннями, Одеська обласна організація "Одеський

обласний підрозділ "Отаман Сірко"Українського козацтва"

звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на

постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2008 року по

справі №  24/652-48/358, в якій стверджує

про порушення апеляційним судом норм матеріального права, у зв'язку з чим

просить скасувати оскаржену постанову, ухвалити нове рішення, яким задовольнити

позов повністю.

Відзив

на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

За

згодою присутніх в судовому засіданні учасників процесу 23.09.2008року

оголошена вступна та резолютивна частини постанови Вищого господарського суду

України.

Заслухавши

суддю-доповідача, пояснення представників сторін та третьої особи, перевіривши

наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин

справи та повноти їх встановлення в рішенні у даній справі, колегія суддів

вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно

до вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу

України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою

(поданням) рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних

господарських судів та на підставі встановлених фактичних обставин справи

перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального

і процесуального права.

Підставою

для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду

або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне

застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судами

встановлено, що згідно протоколу № 19 від 06.08.2005 року Великою Радою

Українського козацтва прийнято рішення, яким серед іншого затверджено Статут

Українського козацтва в новій редакції; обрано Верховним Отаманом Українського

козацтва ОСОБА_1.

13.12.2005

року Міністерство юстиції України зареєструвало нову редакцію статуту

Міжнародної громадської організації "Українське козацтво".

23.12.2006

року Радою Генеральної старшини Міжнародної громадської організації

"Українське козацтво" було прийняте рішення про ліквідацію Одеського

обласного особливого підрозділу "Отаман Сірко" Українського

козацтва" з тих підстав, що підпис Генерального писаря УК на

листі-зверненні підроблений; до листа не було додано довіреності, а також

рішення керівного органу УК про створення названого "Особливого

підрозділу".

Наказом

Гетьмана Українського козацтва від 28.10.2006 року № 126 затверджено

повноваження обраних отаманів крайових (обласних) козацьких товариств з

врученням універсалів, зокрема, повноваження генерал-осавула ОСОБА_2. - Одеське

крайове товариство. Наказ, як Гетьманом Українського козацтва, підписано

ОСОБА_3. Однак, суду не було надано доказів обрання на цю посаду ОСОБА_3.

27.12.2006

року позивач в підтвердження легальності своєї діяльності направив Одеському

обласному управлінню юстиції копію вищевказаного наказу.

Відповідач

неодноразово звертався до Одеського обласного управління юстиції та повідомляв

про прийняте рішення щодо ліквідації позивача та просив зняти з реєстрації

позивача.

19.02.2007

року Одеське обласне управління направило позивачу лист № 06-1269, яким

рекомендовано вчинити необхідні дії щодо ліквідації Одеського обласного

Особливого підрозділу "Отаман Сірко"Українського козацтва". Того

ж дня відповідача було повідомлено про надіслання позивачу рекомендації щодо

проведення ліквідації.

30.03.2007

року позивачу був направлений лист Одеським обласним управлінням юстиції №

06-518, яким було відкликано листа № 06-1269 від 19.02.2007 року про

рекомендації вчинити дії щодо ліквідації підрозділу. Лист відкликано у зв'язку

із отриманням копії рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2007

року.

Статтею

6 Закону України "Про об'єднання громадян" встановлено, що об'єднання

громадян створюються і діють на основі добровільності, рівноправності їх членів

(учасників), самоврядування, законності та гласності. Вони вільні у виборі

напрямів своєї діяльності. Обмеження діяльності об'єднань громадян може встановлюватись

тільки Конституцією та законами України. Всі основні питання діяльності

об'єднань громадян повинні вирішуватись на зборах всіх членів або представників

членів об'єднання.

На

спірній Великій Раді були присутні представники членів об'єднання - делегати

Козацьких товариства. При цьому на Великій Раді - були присутні 246 делегатів

із обраних 284 делегатів, з яких 244 делегати мали право вирішального голосу, а

2 - дорадчого голосу, а отже Велика Ради Українського козацтва 06.08.2005 року

була повноважна приймати рішення.

Твердження

позивача про те, що Статутом відповідача не передбачено посади виконуючого

обов'язки Гетьмана України та про необхідність підтвердження повноважень

делегатів на засіданні Великої Ради мандатною комісією судами першої та апеляційної

інстанції відхилено, оскільки на основі аналізу положень Статуту відповідача

судами встановлено, що відсутні докази, які доводять порушення Великою Радою,

виконуючим обов'язків Гетьмана України та Радою Генеральної Старшини

Міжнародної громадського організації "Українське козацтво" чинного

законодавства або компетенції вищезазначених органів під час прийняття рішення

про проведення Великої Ради Українського козацтва 06.08.2005 року, а також під

час безпосередньо проведення та прийняття рішень Великою Радою Українського

козацтва 06.08.2005 року.

Судами

також встановлено, що позивачем всупереч вимог ст. 33 ГПК України не доведено

факту невідповідності чинному законодавству України рішень, прийнятих Великою

Радою Українського козацтва від 06.08.2005 року.

Колегія

суддів вважає недоведеним та безпідставним твердження позивача про те, що його

права були порушені внаслідок прийняття рішення Великою Радою Українського

козацтва від 06.08.2005р. про внесення змін до Статуту Відповідача, яким

позивач керується у своїй діяльності, з огляду на наступне.

На

підставі наявних у справі доказів судами встановлено, що засновниками позивача

17.03.2004 року не приймалося рішення про створення місцевого осередку

Міжнародної громадської організації "Українське козацтво", а було

прийнято рішення про створення самостійної громадської організації. Крім того,

судами встановлено, що засновники позивача не зверталися до Управління юстиції

в Одеській області із проханням зареєструвати місцевий осередок Міжнародної

громадської організації "Українське козацтво".

Відповідно

до ст. 14 Закону України "Про об'єднання громадян" у разі реєстрації

об'єднання громадян набуває статус юридичної особи. Як свідчать наявні в

матеріалах справи докази, з моменту державної реєстрації позивач набув статус

юридичної особи.

Статтею

13 Закону встановлено, що об'єднання громадян діє на основі статуту або

положення (далі - статутний документ). Статутний документ має містити серед

інших обов'язкових відомостей також відомості про статус об'єднання громадян.

Статтею 87 ЦК України встановлено, що для створення юридичної особи її учасники

(засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і

підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлений

інший порядок їх затвердження. Виходячи з наведеного, юридична особа не може

діяти на підставі статуту іншої юридичної особи.

Отже,

позивач повинен мати статутний документ як юридична особа, а згідно із ст. 15

Закону та п. 3 Положення про порядок легалізації об'єднань громадян, затвердженого

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1993 року № 140, позивач

зобов'язаний був надати статутні документи для проведення державної реєстрації

Управлінню юстиції в Одеській області.

Приписами

ст. 12 Закону України "Про об'єднання громадян" встановлено, що

членами громадських організацій, крім молодіжних та дитячих, можуть бути особи,

які досягли 14 років. Громадські організації можуть не мати фіксованого

індивідуального членства. У діяльності громадських організацій у випадках, передбачених

їх статутами, можуть брати участь колективні члени. Відповідно до п. 1.7 та 3.7

Статуту відповідача встановлено, що осередки створюються громадянами та

реєструються шляхом легалізації, які визнають Статут відповідача та мають

положення.

Колегія

суддів погоджується з висновком судів про те, що посилання позивача на

положення п. 1.7 про те, що для набуття статусу юридичної особи осередки

реєструють у встановленому чинним законодавством порядку, в обґрунтування

твердження, що юридичні особи можуть бути осередком відповідача, відхиляються,

оскільки це положення регулює порядок набуття статусу юридичної особи існуючим

осередком.

Разом

з тим, Статутом відповідача передбачена можливість колективного членства. Так,

п. 3.8 Статуту встановлено, що колективними (асоційованими) членами

Українського козацтва можуть бути в тому числі й громадські об'єднання. Позивач

не надав суду доказів того, що ним було укладено угоду, на якій відповідно до

Статуту Відповідача здійснюються взаємовідносини із колективними (асоційованими)

членами.  Відсутність таких відносин

підтверджується й самим Позивачем, який не вважає себе ані колективним, ані

асоційованим членом Відповідача.

Місцевим

судом було встановлено, що позивач не є місцевим осередком Міжнародної

громадської організації "Українське козацтво", а також не є

колективним (асоційованим) членом відповідача, тобто відсутній правовий зв'язок

між позивачем та відповідачем. За таких обставин, будь-яке рішення Великої Ради

Українського козацтва як органу управління відповідача не може вплинути та не

вплинуло на права та охоронювані законом інтереси позивача, в тому числі й

рішення, прийняті Великою Радою Українського козацтва 06.08.2005 року не могли

порушити та не порушили прав "Одеського обласного Особливого підрозділу

"Отаман Сірко"Українського козацтва".

За

таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову

позивачу в позові, а суд апеляційної інстанції залишив законне та обгрунтоване

рішення без змін.

Доводи

заявника, викладені в касаційній скарзі, зводяться до переоцінки доказів, що не

входить до компетенції суду касаційної інстанції в силу приписів ст. 1117

ГПК України. Заявником не наведено посилань на жодну норму матеріального права,

яка б на його думку була порушена судами першої або апеляційної інстанції при

прийнятті оскаржених судових рішень. Твердження про порушення судом апеляційної

інстанції ст. 104 ГПК України є необгрунтованим та безпідставним, а тому

касаційною інстанцією відхиляється.

Колегія

суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки суду першої та

апеляційної інстанції відповідають встановленим обставинам справи, доводи

касаційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для зміни чи скасування

постанови суду апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись

ст. 1115, 1117, 1119, 11111

Господарського процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну

скаргу Одеської обласної організації "Одеський обласний підрозділ

"Отаман Сірко" Українського козацтва" залишити без задоволення.

Постанову

Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2008 року по справі

№  24/652-48/358 залишити без змін.

Головуючий   суддя                                                            

О. В. Муравйов 

Судді                                                              

                      А. Г.

Полянський 

Г. М. Фролова