Вирок

від 02.07.2012 по справі 1-3/11

ДЕМИДІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1-3/11

номер провадження 1/1704/3/12

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2012 року смт Демидівка

Демидівський районний суд Рівненської області

у складі :

одноособово суддя -Лободзінський А.С.

при секретарі Ковальській Л.С.,

з участю прокурора Махацького Ю.М.

захисника підсудного -адвоката ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з вищою освітою, працюючого електромеханіком IV розряду по ремонту і технічному обслуговуванню реєстраторів розрахункових операцій ТзОВ " Холодтехсервіс", одруженого, на утриманні має двоє неповнолітніх дітей, військовозобов'язаного, не судимого, вільно володіючого українською мовою, у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 201, ч.2 ст.209, ч.3 ст.212, ч.2 ст.364, ч.2 ст.366 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Протягом 2000 - 2002 років ОСОБА_2 перебуваючи на посаді директора ДП Лама -Ф та ДП "Інформ" Спільного українсько-польського підприємства "АБ Імекс"ЛТД, юридична адреса - Волинська область, смт. Любешів, вул.. 8-го Березня,1, будучи службовою особою цих підприємств, умисно ухилився від сплати податків, що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах. Крім цього, у вказаний період часу, з метою ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах, ОСОБА_2 зловживав своїм службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам, а також вчинив службове підроблення..

Вказані злочини ОСОБА_2 вчинив за наступних обставин.

У вересні 2002 року перебуваючи на посаді директора ДП "Інформ" спільного українсько-польського підприємства "АБ Імекс"ЛТД, достовірно знаючи вимоги Закону України "Про податок на додану вартість"від 03.04.1997 року, Закону України "Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах" від 01 серпня 2002 року, Інструкції про порядок обчислення і сплати податку на додану вартість та акцизного збору за товари ввезені із-за меж митних кордонів України, і товари, що експортуються за межі митних кордонів України, затвердженої наказом ДПА України № 44 від 31.05.1994 року та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України за № 140/349 від 29.06.1994 року, при ввезенні на митну територію України з республіки Молдова цукру-піску у кількості 5 241 тони вартістю 12 421 170 гривень, з метою ухилення від сплати податку на додану вартість та мита, при ввезенні ( імпорті) товарів, ОСОБА_2, як директор ДП "Інформ", використовуючи своє службове становище, надав митним органам та органам Державної податкової адміністрації (далі-ДПА) завідомо недостовірні документи про ввезення зазначеного майна на умовах давальницької сировини, умисно, не сплативши, таким чином, до бюджету 2 811 757 гривень 05 копійок податку на додану вартість та 8 285 498 гривень 88 копійок державного мита.

Зокрема, з метою приховування фактичного призначення цукру, який повинен був надійти на адресу ДП "Інформ" та ухилення від сплати податків, шляхом незаконного використання положень Закону України № 327/95-ВР від 15.09.1995 року "Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах", ОСОБА_2, подав через АТЗТ "Глорія- Імпекс" до митного поста Луцьк завідомо-підроблений контракт № 00503/4 від 1 серпня 2002 року між ДП "Інформ" і компанією "CODAPUN " Молдова про отримання цукру-піску на давальницьких умовах для переробки та виготовлення цукерок карамель "Дюшес"; договір №1 від 01.08.2002 року та додатки до нього № 1,2 від 01.08.2002 року; договір оренди б/н від 07.08.2002 року між ДП "Інформ" та ВАТ ВТКФ "Ласощі", а також завірені ним копії вказаних контракту і договорів, достовірно знаючи, що цукор перероблятись не буде, а буде реалізований на території України.

Після цього, при надходженні кожної партії імпортованого цукру на територію України, з метою ухилення від сплати податків, використовуючи своє службове становище, випустив в обіг від ДП «Інформ»прості податкові векселі під зобов"язання вивезти з митної території України виготовлену з давальницької сировини продукцію, а ввезений цукор, всупереч такому зобов"язанню, реалізував на території України. Зокрема ОСОБА_2 всупереч п.12 розділу 3 "Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при ввозі ( пересилці) товарів на митну територію України", затвердженого ПКМУ від 01.10.1997 року № 1104, випустив не забезпечені комерційними банками, шляхом аваля векселі:

- 02.09.2002року №6330356954415 на суму 390 396, 0689 доларів США, де ПДВ складає 98 964,8115 доларів США, а мито складає 291 431,2574 долари США, що згідно офіційного курсу долара США по відношенню до української гривні, встановленого Національним Банком України станом на 02.09.2002 року, становить 2 080 537,77 грн., де ПДВ- 527 413,17 грн., а мито -1 553 124,60 грн;

- 05.09.2002 року № 6330356954416 на суму 479 433,8079 доларів США, де ПДВ складає 121 107,8340 доларів США , а мито складає 358 325, 9734 доларів США, що згідно офіційного курсу долара США по відношенню до української гривні, встановленого Національним Банком України станом на 05.09. 2002 року, становить 2 555 046,59 грн., де ПДВ- 645 419,98 грн., а мито -1 909 626,61 грн;

- 05.09.2002 року № 6330356954417 на суму 349 539,4217доларів США, де ПДВ складає 88 296,9696 доларів США , а мито складає 261 242,4521 доларів США, що згідно офіційного курсу долара США по відношенню до української гривні, встановленого Національним Банком України станом на 05.09. 2002 року, становить 1 862 800,44 грн., де ПДВ- 470 561,04грн., а мито -1 392 239,40грн;

- 10.09.2002 року № 6330356954419 на суму 113 856,2957 доларів США, де ПДВ складає 28 897,6487 доларів США , а мито складає 84 958,6470 доларів США, що згідно офіційного курсу долара США по відношенню до української гривні, встановленого Національним Банком України станом на 10.09. 2002 року, становить 606 740,20 грн., де ПДВ- 153 995,57 грн., а мито -452 744,63 грн;

- 10.09.2002 року № 6330356954420 на суму 229 293, 9293 доларів США, де ПДВ складає 58 196, 6541 доларів США , а мито складає 171 097,2752 доларів США, що згідно офіційного курсу долара США по відношенню до української гривні, встановленого Національним Банком України станом на 10.09. 2002 року, становить 221 907,35 грн., де ПДВ- 310 129,97 грн., а мито -911 777,39 грн;

- 10.09.2002 року № 6330356954421 на суму 26 092, 0378 доларів США, де ПДВ складає 6 622,3775 доларів США , а мито складає 19 469,6903 доларів США, що згідно офіційного курсу долара США по відношенню до української гривні, встановленого Національним Банком України станом на 10.09. 2002 року, становить 139 044,63 грн., де ПДВ- 35 290,65 грн., а мито -103 753,98 грн;

- 11.09.2002 року № 6330356954422 на суму 314 890,2239 доларів США, де ПДВ складає 80 007,2540 доларів США , а мито складає 234 882,9699 доларів США, що згідно офіційного курсу долара США по відношенню до української гривні, встановленого Національним Банком України станом на 11.09. 2002 року, становить 1 678 175,96 грн., де ПДВ- 426 390,66 грн., а мито -1 251 785,30 грн;

- 18.09.2002 року № 6330356954423 на суму 45 250,8434 доларів США, де ПДВ складає 11 538,0073 доларів США , а мито складає 33 712,8361 доларів США, що згідно офіційного курсу долара США по відношенню до української гривні, встановленого Національним Банком України станом на 18.09. 2002 року, становить 241 164,37 грн., де ПДВ- 61 491,81 грн., а мито -179 672,56 грн;

- 19.09.2002 року № 6330356954424 на суму 133 565,7415 доларів США, де ПДВ складає 33 973,9562 доларів США , а мито складає 99 591,7853 доларів США, що згідно офіційного курсу долара США по відношенню до української гривні, встановленого Національним Банком України станом на 19.09. 2002 року, становить 711 838,62 грн., де ПДВ- 181 064,20 грн., а мито -530 774,42 грн;

а всього на загальну суму 2 млн. 82 тис. 318 доларів США, де мито складає 1 млн.554 тис.713 доларів США, що по відношенню до української гривні, встановленого Національним Банком України становить 11 097 255,93 грн., де ПДВ -2 811 757,05 грн., а мито -8 285 498,88 грн.

Одержавши, таким чином, розмитнення ввезеного цукру, ОСОБА_2, використовуючи своє службове становище, уклав від імені ДП "Інформ" угоди купівлі-продажу з імпортованою сировиною, а саме з цукром піском в кількості 5 241 тони на загальну суму 12 млн. 340 тис. 170 гривень.

Так, 16 вересня 2002 року ОСОБА_2 уклав договір купівлі-продажу №16/09 з товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім ЛАЗ-Центр" на реалізацію 4941 тони цукру вартістю 11 710 170 гривень, 25 вересня 2002 року договір купівлі-продажу №12/7 з виробничою кондитерською фірмою "Луцьккондитер" ЛТД на реалізацію 16 тон цукру вартістю 33600 гривень та цього ж дня - договір купівлі-продажу №3455 з виробничо-комерційною фірмою (далі-ВКФ) "Контініум-Льон-Контракт" на реалізацію цукру у кількості 254 тони вартістю 533 400 гривень.

Після цього, отримані від реалізації цукру кошти в сумі 12 млн. 340 тис. 170 грн., перерахував на рахунки різних суб"єктів господарювання.

Зокрема: на рахунок футбольного клубу „Ковель-Волинь-2" відповідно до підписаних ним платіжних доручень: №26/09 від 26 вересня 2002 року - 14 000 гривень; -№1/10 від 1 жовтня 2002 року - 30 000 гривень; -№11/09-2 від 11 вересня 2002 року -30 000 гривень; -№16/09-2 від 16 вересня 2002 року -30 000 гривень;

- на рахунок ТОВ „Феміда-Інтер" відповідно до підписаних ним платіжних доручень: №26/09 від 26 вересня 2002 року - 130 000 гривень; №26/09 від 26.09.2002 року - 5 000 гривень; №27/09 від 27 вересня 2002 року - 9 500 гривень; №1/10 від 1 жовтня 2002 року - 130 000 гривень; №11/09 від 11 вересня 2002 року - 30 000 гривень; №12/09 від 12 вересня 2002 року - 105 000 гривень; №16/09 від 16 вересня 2002 року - 215 000 гривень; №17/09 від 17 вересня 2002 року - 18 000 гривень;

- на рахунок футбольного клубу „Волинь-1" - відповідно до підписаних ним платіжних доручень: №26/09 від 26 вересня 2002 року - 100 000 гривень; №01/10 від 1 жовтня 2002 року - 30 000 гривень; №11/09-1 від 11 вересня 2002 року - 50 000 гривень; №11/09-3 від 11 вересня 2002 року - 35 500 гривень; №16/09 від 16 вересня 2002 року - 80 000 гривень; №17/09-1 від 17 вересня 2002 року - 30 000 гривень;

- на рахунок футбольного клубу „Волинь" відповідно до підписаного ним платіжного доручення №26/09 від 26 вересня 2002 року - 50 000 гривень;

- на рахунок ТОВ „Волиньтранснафтопродукт" відповідно до підписаного ним платіжного доручення №26/09 від 26 вересня 2002 року - 8 510 гривень;

- на рахунок АТЗТ „Глорія -Імпекс" відповідно до підписаного ним платіжного доручення №27/09 від 27 вересня 2002 року - 22 000 гривень;

- на рахунок підприємця ОСОБА_4 відповідно до підписаного ним платіжного доручення №27/09 від 27 вересня 2002 року - 271 гривню;

- на рахунок ДП „Лама-Ф" відповідно до підписаних ним платіжних доручень №1/10 від 1 жовтня 2002 року - 10 гривень; №31/10 від 31 жовтня 2002 року -238 гривень 97 копійок;

- на рахунок приватного підприємства (далі-ПП) „Армада" відповідно до підписаних ним платіжних доручень: №31/10 від 31 жовтня 2002 року - 40 гривень 03 копійки; №20/09 від 20 вересня 2002 року - 445 гривень;

- на рахунок закритого акціонерного товариства (далі-ЗАТ) „Скіф" відповідно до підписаного ним платіжного доручення №16/09-1 від 16 вересня 2002 року - 5000 гривень;

- на рахунок підприємця ОСОБА_5 відповідно до підписаного ним платіжного доручення №13/09-1 від 13 вересня 2002 року - 454 гривень;

- на рахунок обласного професійного комітету УМВС України у Волинській області відповідно до підписаного ним платіжного доручення №13/09 від 13 вересня 2002 року - 200 гривень;

- на рахунок ПП „Актив плюс" відповідно до підписаного ним платіжного доручення №17/09-2 від 17 вересня 2002 року - 366 гривень;

- на рахунок ТОВ „Денді Львів" відповідно до підписаного ним платіжного доручення №17-09-01 від 17 вересня 2002 року - 36 гривень;

- на рахунок ТОВ „Кондитерська фірма „Ласощі" відповідно до підписаного ним платіжного доручення №1/09 від 25 вересня 2002 року - 11 180 170 гривень

- на рахунок акціонерного комерційного банку (далі-АКБ) „Форум" - відповідно до підписаних ним платіжних доручень від 25 вересня 2002 року №2/09 - 400 гривень і №3/09 - 30 гривень.

Після реалізації протягом вересня 2002 року 5 241 тони цукру-піску та використанням отриманих від реалізації коштів, ОСОБА_2, склав декларацію з податку на додану вартість ДП "Інформ" від 24 жовтня 2002 року, за вересень 2002 року, в двадцятому рядку третього розділу якої умисно не відобразив податкове зобов'язання ДП "Інформ" з податку на додану вартість (далі-ПДВ), яке виникло внаслідок продажу цукру, тобто вніс до декларації завідомо недостовірні відомості. Після цього ОСОБА_2 подав вказану декларацію до Любешівського відділення Маневицької міжрайонної Державної податкової інспекції Волинської області та не сплатив вказаного податку, умисно ухилившись, таким чином, від сплати до бюджету податку на додану вартість на суму 2 056 695 гривень.

Крім цього, ОСОБА_2, працюючи відповідно до наказу №1 від 8 вересня 2000 року на посаді директора дочірнього підприємства "Лама-Ф" спільного українсько-польського підприємства "АБ Імекс"ЛТД, вносив до офіційних документів завідомо недостовірні відомості і, будучи службовою особою, відповідальною за сплату податків, зборів, інших обов'язкових платежів, що входять в систему оподаткування, умисно ухилився від сплати податків, введених у встановленому законом порядку для ДП "Лама-Ф".

Зокрема, з вересня 2000 року по березень 2001 року та з травня 2001 року по вересень 2002 року за результатами господарської діяльності ДП "Лама-Ф" у податкових деклараціях даного підприємства, які він особисто складав та надав до податкових органів, умисно не відображав податкові зобов'язання, які виникали за результатами фінансово-господаської діяльності керованого ним підприємства. Так, при реалізації підприємством власних товарів, виписував покупцям податкові накладні в яких окремим рядком виділяв суму податку на додану вартість за ставкою 20%, що давало їм змогу відносити ці суми до податкового кредиту. Складаючи податкові декларації ДП "Лама-Ф" ОСОБА_2, безпідставно посилаючись у графі 18 даних декларацій на наявність у підприємства пільг в оподаткуванні, умисно не відображав у графі 20 зазначених декларацій податкові зобов'язання та не перераховував отримані, таким чином, кошти до бюджету, в результаті чого умисно не сплатив до бюджету протягом 2000 -2002 років 196 109 448,00 гривень податку на додану вартість. З цих же підстав, ОСОБА_2 протягом 2000 -2002 років умисно не сплатив до бюджету держави податок на прибуток, отриманий підприємством протягом зазначеного періоду, у сумі 200 470 580,00 гривень.

Всього протягом 2000 -2002 років, умисно ухиляючись від сплати податків, зборів, інших платежів, що входять у систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, ОСОБА_2, як службова особа ДП "Інформ"та ДП "Лама-Ф" не сплатив до бюджету 409 733 978 гривень 93 копійки, що більше ніж у п'ять тисяч разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян і є особливо великим розміром.

Свою вину у пред'явленому звинуваченні ОСОБА_2 не визнав. Суду показав, що працюючи директором ДП "Інформ "СУПП "АБ Імекс ЛТД" в серпні 2002 року, уклав з ТОВ "Кодапун" Республіки Молдова договір на постачання цукру-піску на умовах давальницької сировини для виготовлення карамелі "Дюшес" на кондитерській фірмі «Ласощі». Завезений на митну територію України цукор було розмитнено як давальницьку сировину, шляхом видачі простих векселів, які він подав до Маневицької МДПІ, а в подальшому на митний пост м. Луцьк. Через зміну кон"юктури ринку замовник ТОВ "Кодапун" відмовилось від карамелі, у зв"язку з чим, ввезений на митну територію України цукор він змушений був реалізувати. Кошти від реалізації цукру скерував на благодійні внески та господарські потреби свого підприємства. Митних платежів, податків і зборів від таких господарських операцій ДП "Інформ" не сплатило, так-як впродовж дії випущених векселів його було звільнено з посади директора. З яких причин митні платежі та податки не були сплачені його наступником, йому не відомо. Крім цього, ДП "Інформ", як підприємство з іноземними інвестиціями мало пільги в оподаткуванні. Вважає, що його дії на посаді директора ДП "Інформ" щодо вказаних господарських операцій, а також на посаді директора ДП "Лама-Ф"СУПП "АБ Імекс ЛТД" по сплаті податків під час здійснення останнім господарської діяльності, законними, оскільки вказані підприємства мали пільги в оподаткуванні, що було підтверджено відповідними судовими рішеннями.

Незважаючи на те, що підсудний винним себе у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.212, ч.2 ст.364, ч.2 ст.366 КК України не визнав, його вина у вчиненому повністю підтверджується зібраними у справі і перевіреними в ході судового слідства доказами.

Зокрема, судом встановлено, що на митну територію України з Республіки Молдова в адресу ВАТ" Горохівський цукровий завод" для ДП "Інформ" в період з 2 по 26 вересня 2002 року залізничним транспортом було ввезено цукор-пісок в кількості 5 241 тони , що підтверджується документами, вилученими у ВАТ „Горохівський цукровий завод", з яким у ДП "Інформ" був укладений договір зберігання №77 від 1 серпня 2002 року. Зазначений цукор надходив від ТОВ „Кодапун" (Республіка Молдова). (т. 1 а.с. 237-273).

Судом також встановлено, що 23 травня 2002 року ТОВ "Кодапун" (Молдова) у місті Бухаресті (Румунія) уклало з компанією "GRIDEX TRADING INC", розташованої на острові Мен, контракт №00503 на переробку цукру-сирцю з цукрової тростини на цукровий сироп, а пізніше, відповідно до додаткових умов контракту - на цукор-пісок. Відповідно до п.1 ст.3 даного контракту власником сирцю і результатів переробки являлась компанія " GRIDEX TRADING INC". Контракт від імені ТОВ "Кодапун" підписав заступник генерального менеджера ОСОБА_6 (т.5 а.с.19-27). Про це свідчать вилучені 11 червня 2003 року в ході проведення виїмки у ТОВ "Кодапун"документи.( т.5 а.с.19-27)

Крім цього, 27 травня 2002 року ТОВ "Кодапун" уклало з компанією " GRIDEX TRADING INC" договір комісії №195, відповідно до п.1.3 якого, "виступаючи від свого імені, Комісіонер (а саме ТОВ "Кодапун") самостійно укладає угоди купівлі-продажу в інтересах "Комітента" з третіми особами, що надалі називаються "Покупці"". Цей документ підписав генеральний директор ОСОБА_6 (т.6 а.с.22-24).

Вказане підтверджується також показаннями допитаного в ході досудового слідства свідка ОСОБА_6.

З показань даного свідка також видно, що він працював на посаді генерального директора ТОВ "Кодапун" з серпня 2002 року і йому , як директору, на той час нічого не було відомо про укладений 1 серпня 2002 року на українській мові договір між ДП "Інформ" та ТОВ "Кодапун" про постачання цукру на умовах давальницької сировини. Підпис на даному контракті № 00503/4 поставлений від імені представника ТОВ "Кодапун" йому не відомий.

Аналогічні відомості слідують з показань на досудовому слідстві свідка ОСОБА_3, яка працювала головним бухгалтером ТОВ "Кодапун" з 16 січня 2002 року, які в сукупності з показаннями свідка ОСОБА_6 та вилученими у ТОВ "Кодапун" документами свідчать про те, що постачання цукру на територію України в адресу ДП "Інформ" здійснювалось на підставі контракту між ТОВ "Кодапун" і компанією "GRIDEX TRADING INC"№00503 про переробку цукру -сирцю, та розпорядження "GRIDEX TRADING INC", за № 4. І хоча в Товаристві "Кодапун" пізніше і виявили контракт на англійській та російських мовах між ДП "Інформ"та ТОВ "Кодапун", однак походження цього контракту керівництву ТОВ "Кодапун" невідоме. Відвантаження цукру в Україну для ДП "Інформ" здійснювалось не у відповідності з контрактом між ДП «Інформ»і ТОВ "Кодапун" , а за розпорядженням "GRIDEX TRADING INC" № 4. Зокрема, у всіх товаросупровідних документах підставою постачання цукру зазначався котракт з компанією "GRIDEX TRADING INC" № 00503 та її ж розпорядження № 4.(т.5 а.с.15-16, т.6 а.с.13-18) .

Факт транспортування цукру на підставі контракту та розпорядження компанії "GRIDEX TRADING INC" підтверджується вилученими 11 червня 2003 року у ТОВ "Кодапун" документами , серед яких дійсно міститься розпорядження №4 від 1 серпня 2002 року компанії "GRIDEX TRADING INC", про відвантаження 7 500 тон цукру-піску в адресу Горохівського цукрового заводу для ДП "Інформ"(т.5 а.с.28), що у свою чергу підтверджує наведені вище показання свідків.

З показань свідка ОСОБА_3 такж видно, що на Договірі з ДП "Інформ" від 1 серпня 2002 року стоїть печатка ТОВ "Кодапун" під №4, яка товариству не належить і їх товариство такої печатки ніколи не мало. Ніяких фінансових операцій між ТОВ "Кодапун" та ДП "Інформ" за весь період її роботи не було. Не було і будь-яких претензій до ТОВ "Кодапун" про оплату поставленого цукру-сирцю з боку компанії "GRIDEX TRADING INC". У свою чергу ТОВ "Кодапун" не вимагало оплати поставленого цукру від ДП "Інформ". За період травень -жовтень 2002 року ТОВ "Кодапун" договори на поставку карамелі "Дюшес" ні з ким не укладало (т.5 а.с.15-16, т6 а.с.13-14).

З вилучених на митному посту „Луцьк" документів слідує, що цукор-пісок ввозився на територію України протягом 29 серпня -19 вересня 2002 року. На митний пост у м. Луцьк було надано завірену ДП "Інформ" фотокопію на українській мові контракту №00503/4 від 1 вересня 2002 року, укладеного між ДП "Інформ" та ТОВ "Кодапун" підписаного особисто ОСОБА_2 та ОСОБА_8.

Разом з тим, на всіх комерційних інвойсах ТОВ "Кодапун", які супроводжували відвантажений в адресу ДП "Інформ" цукор, в якості підстави для відвантаження цукру значиться контракт №00503 від 23 травня 2002 року і ніде немає вказівок на контракт №00503/4 від 1 серпня 2002 року (т.6 а.с.61-242, т.7 а.с.56-60, 71-72, 96-110, 123, 135-140, 172-192, т.15 а.с.151-177 ). У вилучених з митного поста Луцьк документах контракту № 00503 на англійській та російських мовах, не виявлено.

Крім цього, допитаний в якості свідка на досудовому слідстві ОСОБА_8 показав, що підпис на контракті №00503/4 йому не належить та будь-яких посадових осіб ДП "Інформ" він не знає (т.6 а.с.244).

З показань на досудовому слідстві свідка ОСОБА_9, вбачається, що ОСОБА_2 безпосередньо розмитненням цукру не займався, а подавав всі необхідні документи через підприємство "Глорія-Імпекс", яке надавало послуги по розмитненню для ДП "Інформ". З показань даного свідка видно, що оригінали всіх документів, необхідних для митного оформлення, надавались особисто ОСОБА_2 до ТОВ "Глорія -Імпекс", яке в подальшому при надходженні кожної наступної партії товару, надавало їх до митного поста м. Луцьк. При цьому, обов"язку на перевірку достовірності наданих документів "Глорія-Імпекс" не несла, а те, що представлений ОСОБА_2 контракт 00503/4 і додатки до нього є підробленими, ніхто з працівників даного підприємства не знав. Про такий порядок митного оформлення вантажів, зазначив також допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10.

Отже, здійснюючи розмитнення цукру-піску, ОСОБА_2 користувався послугами даного підприємства, через яке й надав митним органам контракт та інші документи, які, як видно, насправді не укладались.

Крім того , в матеріалах справи є пояснення ОСОБА_2, в яких він вказував на те, що в серпні 2002 року особисто їздив у Молдову, де й заключив з представником "ТОВ "Кодапун" контракт на постачання цукру для ДП "Інформ " на умовах давальницької сировини для переробки на карамель "Дюшес". ( т.2 а.с. 148) Проте, такі його пояснення суперечать його ж показанням в суді, в яких він стверджує, що контракт був заключений з представником ТОВ "Кодапун" у м. Луцьк.

З досліджених в судовому засіданні висновків судової почеркознавчої експертизи № 4173, слідує, що підписи від імені ОСОБА_8 електрографічне зображення яких міститься в графі "Замовник" в електрофотокопії контракту № 00503/4 між компанією "Кодапун" та ДП "Інформ" СУПП "АБ Імекс" ЛТД від 01.08.202 року та в електрофотокопії технологічної схеми виготовлення карамелі /Додаток 1 до контракту/ виконані не ОСОБА_11 ( т.8 а.с.192-193)

З наведеного суд прийшов до висновку, що правовою підставою для імпорту на митну територію України цукру піску в кількості 5 241 тони в адресу ДП "Інформ" послужило розпорядження компанії TRADING INC" за № 4 для відправника ТОВ "Кодапун". Контракт на переробку цукру-піску між ТОВ "Кодапун" та ДП "Інформ" насправді не укладався, так-як ні ОСОБА_8, ні ОСОБА_6. не підписувався. А отже, документи, які ОСОБА_2, використовуючи своє службовє становище, надавав митним органам при розмитненні цукру, були завідомо недостовірними і надані ним з метою приховати дійсний імпорт та призначення цукру і ухилитися від сплати митних зборів та податків, які справляються при ввезенні товарів на Україну.

Показання ж підсудного, що стосуються імпорту та митного оформлення цукру піску, як давальницької сировини, суд оцінює критично, оскільки, як вказано вище вони є суперечливими, а крім цього повністю спростовуються наведеними вище доказами у справі.

Не знайшли свого підтвердження, а навпаки повністю спростовані також показання підсдуного щодо намірів ДП "Інформ" переробити ввезений цукор для ТОВ "Кодапун" на Кондитерській Фабриці "Ласощі".

Так, з показаннь свідка ОСОБА_12 - директора ВАТ ВКФ "Ласощі" вбачається, що 01.08.2002 року до неї особисто звернувся ОСОБА_2 з пропозицією укласти договір на переробку цукру-піску на карамель "Дюшес". Тоді ж такий договорі був підписаний, однак, для виробництва зазначеної в договорі кількості продукції необхідні були додаткові потужності, у зв"язку з чим ОСОБА_13 мав перерахувати від ДП "Інформ" грошові кошти в якості попередньої оплати для придбання додактової лінії. Проте, після вказаного візиту вона ОСОБА_2 більше не бачила і будь-які намагання з її сторони зв"язатися з ним виявились безрезультатними. Тому, в адресу ДП "Інформ " було направлено повідомлення про неможливість виконання товаристовм зобов"язань по договору переробки. ОСОБА_12 також підтвердила, що договору оренди карамельного цеху та додаток №1 до нього Товариство з ДП "Інформ" не укладало, а підписи в договрах їй не належать. ( т.15 а.с.365 )

Та обставина, що договір оренди крамельного цеху між ДП " Інформ" і ВАТ ВКФ "Ласощі" для переробки давальницької сировини на карамель "Дюшес" не укладався, а перелік зазначеного в ньому обладнання не відповідає тому, яке було в наявності у ВАТ ВКФ "Ласощі" підтверджується показаннми свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15 ( т.15 а.с.363-364;368) та висновками проведеної у справі судово-почеркознавчої експертизи, згідно яких підписи від імені ОСОБА_12, в електрофотокопії договору оренди між ВАТ ВТКФ "Ласощі" та ДП "Інформ" СУПП "АБ Імпекс ЛТД" від 07.08.2002 року та в додатку №1 до договору оренди виконані не нею, а іншою особою .( т.8 а.с.182)

В той же час дії ОСОБА_2, як директора ДП "Інформ" свідчать про наявність у нього намірів на досягнення іншої мети, а ніж переробка цукру на карамель "Дюшес".

Зокрема, його посилання про придбання додаткового обладнання для виробництва карамелі, документального підтвердження, як в ході досудового, так і в ході судового слідства, не знайшли. Будь-яких дій спрямованих на це ОСОБА_2 не вчинив. В той же час, отримуючи кожну наступну партію цукру-піску ОСОБА_2, як директор ДП "Інформ", надав митним органам випущені ним податкові векселі та згадані вище копії контракту і договорів, що в кінцевому результаті послужило підставою для розмитнення цукру (т.7 а.с.1-200; т.8 а.с.77-78). Після цього, починаючи з 16 та 25 вересня 2002 року, уклав угоди на реалізацію всієї партії цукру на території України. Про це свідчать показання свідків ОСОБА_16, ОСОБА_17 (т.36 а.с.222,223,327). Це слідує і з документів на відвантаження цукру зі складу Горохівського цукрового заводу, яке здійснювалось залізничним транспортом за письмовою вказівкою ДП "Інформ", підписаною особисто ОСОБА_2 (т.11 а.с.36), Відвантаження цукру покупцям розпочалось практично відразу ж після його надходження на склад Горохівського цукрового заводу, починаючи з 6 вересня 2002 року. На момент перевірки складських приміщень ВАТ "Горохівський цукровий завод" 4 жовтня 2002 року залишок не відвантаженого цукру складав 31 850 кілограмів. (т.1 а.с.257-273, т.15 а.с.197-250).

З вилучених на Горохівському цукровому заводі документів також видно, що про надходження та відправку цукру зі складів ВАТ "Горохівський цукровий завод", складались реєстри вагонів. Згідно зазначених реєстрів цукор, який надходив на адресу ДП „Інформ", через декілька днів після надходження відвантажувався на адресу третіх осіб (т. 1 а.с. 237-273).

Факт реалізації цукру стверджується також документами про надходження коштів за реалізований цукор на рахунок ДП "Інформ" (т.9 а.с.149-150). Зокрема, виробнича кондитерська фірма "Контініум-Льон-Контракт" по платіжних дорученнях №7869 від 11 вересня 2002 року та №7993 від 13 вересня 2002 року перерахувала на рахунок ДП "Інформ" відповідно 300 000 та 330 000 гривень (т.9 а.с.104-119).

З показань допитаних в суді свідків ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_4, а також показань на досудовому слідстві свідків ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_5, ОСОБА_23, та ОСОБА_24 вбачається, що одержані від реалізації цукру -піску кошти ОСОБА_2 , як директор ДП "Інформ", перерахував в якості безпроцентної фінансової допомоги та благодійних внесків різним підприємствам та організаціям на території Волинської області (т.13 а.с. 27-65; т.9 а.с.151-154, 164-165, 176-179, 188-191, 245-249, 260-264, 293, 306).

Як стверджує в своїх показаннях ОСОБА_2, реалізація ввезеного цукру здійснювалась на підставі повідомлення ТОВ "Кодапун" про зміну кон"юктури ринку на карамель та проханням продати цукор.

Такі твердження підсдуного не заслуговують на увагу, оскільки, як встановлено судом, ТОВ «Кодапун»не було власником цукру. Контракт на переробку цукру ДП "Інформ" з ТОВ "Кодапун" не укладався, а отже, і питання про зміну умов такого контракту та про реалізацію цукру розглядатись не могло.

Крім цього, з наявних у справі листів ТОВ "Кодапун" видно, що вони підписані генеральним менеджером. Напроти цього напису зазначено прізвище - ОСОБА_8 та підпис. Однак, як встановлено судом, ОСОБА_8 під час його допиту, свідчень про направлення таких повідомлень в адресу ДП "Інформ" не давав. Листи не зареєстровані по вхідній кореспонденції ДП "Інформ", у зв"язку з чим, походження цих листів є сумнівним, а тому вони не можуть бути достовірними та допустимими доказами у справі..

Отже, дії ОСОБА_2 з випуску векселів і реалізації цукру суперечать Закону України №327/95-ВР від 15 вересня 1995 року „Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах", у відповідності з яким, при ввезенні на митну територію України давальницької сировини, вона обкладається ввізним митом, податками та зборами Сплата ввізного мита, податків та зборів провадиться українським виконавцем шляхом видачі органу державної податкової служби за місцезнаходженням виконавця: простого авальованого векселя із строком платежу, що дорівнює строку здійснення операції з давальницькою сировиною, але не більш як 90 календарних днів з моменту оформлення вантажної митної декларації. У разі вивезення продукції у повному обсязі, вексель погашається і ввізне мито податки та збори не справляються. Підставою для погашення векселя є подання українським виконавцем органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням копії ввізної митної декларації з відміткою митниці, яка здійснила митне оформлення готової продукції, про фактичне перетинання готовою продукцією митного кордону України. Право власності на давальницьку сировину належить виключно нерезиденту, який здійснює поставку сировини на давальницьких умовах.

Проте, як видно з матеріалів справи випущені ОСОБА_2 векселі не були авальовані /підтверджені/ банком, а отже, не були забезпечені гарантіями їх оплати в разі опротестування і при цьому були взяті на податковий облік з загальною сумою мита та податку на додану вартість більше 11 мільйонів гривень. На це вказують показання свідка ОСОБА_25 ( т.9 а.с.138) та допитаної в суді свідка ОСОБА_26 . З показань цих свідків також видно, що відповідальність за авалювання векселів несе особа, яка їх випустила.

Це у свою чергу свідчить про те, що випускаючи такі векселі, ОСОБА_2 знав, що в подальшому вони оплачені не будуть. Твердження ж підсудного про те, що він мав намір сплатити ввізне мито та податки і збори, однак не зміг цього зробити, так-як з листопада 2002 року був звільнений з посади, не заслуговують на увагу, оскільки, як встановлено судом, одержані від реалізації цукру кошти ОСОБА_2 перерахував з рахунків ДП "Інформ" на рахунки інших підприємств в повному обсязі ще до моменту подання податкової звітності за вересень 2002 року. А його дії по випуску неавальованих векселів, за відсутності інших коштів, вказують на відсутність намірів їх оплати.

Крім того, враховуючи, що контракт на переробку цукру між ТОВ Кодапун»і ДП «Інформ»насправді не укладався, дійсне призначення імпорту цукру було приховане, то випускаючи прості податкові векселі на давальницьку сировину, ОСОБА_2 діяв неправомірно, так-як ввізне мито та податки мали бути сплачені безпосередньо в момент розмитнення цукру.

Таким чином, аналіз досліджених доказів вказує на те, що діяльність ОСОБА_2 на посаді директора ДП "Інформ", пов"язана з розмитненням цукру-піску, його реалізацією на території України та перерахуванням одержаних коштів на рахунки різних юридичних осіб, супроводжувалась зловживанням службовим становищем, і була спрямована на ухилення від сплати податків, зборів та інших обов"язкових платежів, встановлених для ДП «Інформ», що входять в систему оподаткування.. Це у свою чергу повністю підтверджує пред"явлене йому в цій частині обвинувачення. При цьому аналізуючи докази по справі , в тому числі показання свідків, які досліджені в порядку ст. 306 КПК України, суд враховує, що всі наведені вище докази узгоджуються між собою, а в своїй сукупності спростовують показання підсудного.

Такі його дії спричинили тяжкі наслідки охоронюваним державним інтересам, а також призвели до ненадходження в бюджет коштів в особливо великих розмірах, суми яких підтверджуються актами перевірок ДП «Інформ»( т.1 а.с.107-111; т.9 а.с.82-85).

Крім цього, щодо діяльності ОСОБА_2 на посадах директора ДП "Інформ" та ДП "Лама-Ф" Спільного українсько-польського підприємства "АБ Імекс"ЛТД суд відмічає наступне.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Система оподаткування, податки і збори встановлюються виключно законами України, як зазначено у статті 92 Конституції України.

Згідно з ст.25 Закону України "Про іноземні інвестиції" №2198-ХІІ від 13 березня 1992, (із змінами та доповненнями), - "пільги та гарантії, встановлені цим Законом для підприємств з іноземними інвестиціями, поширюються на створювані ними дочірні підприємства за умови, що не менше 51 відсотка статутного фонду останніх належить підприємству з іноземними інвестиціями, яке виступило засновником цього дочірнього підприємств".

ДП "Лама-Ф"взяте на податковий облік у Любешівському відділенні Маневицької МДПІ Волинської області за ідентифікаційним кодом 20132258 і як платнику податку на додану вартість присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ -201322503092.

Згідно з протоколом позачергових зборів учасників СУПП "АБ Імекс"ЛТД від 20 липня 2000 року та наказу №1 від 1 серпня 2000 року директором ДП "Лама-Ф" був призначений ОСОБА_2.

ДП "Інформ"також зареєстровано, як платник податків та платник податку на додану вартість, про що видано свідоцтво №02477610НВ885771. Згідно з реєстраційними документами директором ДП "Інформ" до середини листопада 2002 року також був ОСОБА_2.

З установчих документів даних підприємств вбачається, що вони діяли, як підприємства з іноземними інвестиціями ( т.1 а.с.171-182; т.20 а.с.260-298).

Здійснюючи фінансово-господарську діяльність, ОСОБА_2 видавав податкові накладні та складав фінансову та податкову звітність, за результатами, якої відображаючи у звітності фінансові зобов"язання підприємств зі сплати податкових платежів, нарахованих податків не сплачував.( т.20 а.с.301-310 )

В своїх показаннях підсудний стверджує, що ДП "Інформ" та "Лама-Ф" користувалися пільгами в оподаткуванні , як підприємства з іноземними інвестиціями, так-як підставою для цього були відповідні судові рішення, що набрали законної сили і тому нарахованих за період 2000-2002 років податків, не сплачував.

Дійсно в матеріалах справи наявні копії судових рішень, за якими пільги в оподаткування для ДП "Інформ" та ДП "Лама-Ф" зберігалися і після 25 лютого 2000 року, тобто після набрання чинності Законом України "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження". ( т. 3 а.с.165-194)

Крім цього, з досліджених в суді податкових декларацій за період 2000--2002 років, видно, що звітуючись в оргнани ДПІ, ОСОБА_2 кожного разу до декларацій подавав письмові пояснення щодо наявності у підприємства пільг з копіями судових рішень, які їх передбачали.

Разом з тим, з податкових накладних та податкових декларацій видно, що ОСОБА_2 при здійсненні підприємством кожної господарської операції з купівлі-продажу виписував податкові накладні, в яких у ціні товарів, послуг зазначав також суми ПДВ. У деклараціях за кожен звітний період він відображав у рядку 18 суми, які визначались як фінансові зобов"язання.( т.33 а.с.3-182 ) Таким чином, внесення особисто ОСОБА_2 у документи податкової звітності інформації по ПДВ, надало можливість суб'єктам господарської діяльності, з якими очолювані підсудним підприємства мали фінансово-господарські стосунки, відносити суми податку, зазначені у виписаних від імені ДП "Лама-Ф" та "Інформ" податкових накладних, до податкового кредиту та виставляти їх до відшкодування державою. Про це свідчать наявні у справі податкові накладні:

№1 від 30 серпня 2000 року на суму ПДВ 2 950 000 гривень;

№19 від 30 вересня 2000 року на суму ПДВ 9 964 795 гривень 20 коп.;

№20 від 30 вересня 2000 року на суму ПДВ 8 951 233 гривень 73 коп;

№13 від 25 вересня 2000 року на суму ПДВ 200 000 гривень;

№14 від 27 вересня 2000 року на суму ПДВ 250 000 гривень;

№16 від 28 вересня 2000 року на суму ПДВ 200 000 гривень;

№17 від 28 вересня 2000 року на суму ПДВ 300 000 гривень;

№1 від 28 серпня 2000 року на суму ПДВ 18 168 500 гривень;

№15 від 27 вересня 2000 року на суму ПДВ 22 450 000 гривень;

№3 від 1 вересня 2000 року на суму ПДВ 5 786 708 гривень 54 коп.;

№4 від 1 вересня 2000 року на суму ПДВ 9 180 256 гривень 39 коп.;

№5 від 1 вересня 2000 року на суму ПДВ 55 439 136 гривень 45 коп.;

№2 від 1 вересня 2000 року на суму ПДВ 17 806 947 гривень 20 коп.;

№22 від 1 вересня 2000 року на суму ПДВ 21 156 749 гривень 80 коп.;

№10 від 15 вересня 2000 року на суму ПДВ 283 967 гривень 12 коп. ;

№6 від 6 вересня 2000 року на суму ПДВ 338 463 гривень 51 коп.;

№7 від 7 вересня 2000 року на суму ПДВ 321 185 гривень 72 коп.;

№8 від 6 вересня 2000 року на суму ПДВ 14 554 гривень 16 коп.;

№3 від 11 вересня 2000 року на суму ПДВ 365 62 гривень 40 коп.;

№11 від 19 вересня 2000 року на суму ПДВ 14 531 гривень 30 коп. (т.20 а.с.2-245) та документи податкової звітності ДП „Лама-Ф", вилучені у приміщенні Любешівського відділення Маневицької МДПІ Волинської області і досліджені в судовому засіданні. Серед них декларації з податку на додану вартість ДП "Лама-Ф" за вересень-листопад 2000 року. В зазначених деклараціях ОСОБА_2 послався на пільги в оподаткуванні та не відобразив зобов'язання підприємства з податку на додану вартість (т. 20 а.с. 301-310).

Такі ж докази містяться і в документах, вилучених у приміщенні ВАТ „Волиньгаз" , що свідчать про фінансово-господарську діяльність ДП „Лама-Ф". Серед вилучених документів виявлено виписані ДП „Лама-Ф" на користь покупців товарів (робіт, послуг) податкові накладні, в яких окремим рядком зазначена сума податку на додану вартість, зокрема по господарських розрахунках з ВАТ "Волиньгаз):

№ 13 від 25 вересня 2000 року на суму 1 200 000 гривень;

№ 14 від 27 вересня 2000 року на суму 1 500 000 гривень;

№ 16 від 28 вересня 2000 року на суму 1 200 000 гривень;

№ 17 від 28 вересня 2000 року на суму 1 800 000 гривень (т.21 а.с.7-38);

з ТОВ "Оріон-Експорт" (т.21 а.с. 99-100), ДП "Торг Імекс", СТ "Добробут сервіс", ТОВ "Промес К"(т.25 а.с.235-245), СП "Стек"(т.21 а.с.199-257, т.22 а.с.26-317, т.24 а.с.34-325); з ТОВ "Волинь нафтопродукт"(т.25 а.с.34-325), з ТОВ "Тандем-Нафта"(т.25 а.с.251-252), з ПП. "Армада"(т.29 а.с.1-13, 364-408, т.30 а.с.1-344).

Викладені факти підтверджуються показаннями на досудовому слідстві свідків ОСОБА_27 та ОСОБА_28, які показали, що у серпні 2000 року ВАТ "Волиньгаз" на підставі договору придбало у ДП "Лама-Ф"комерційну інформацію. Від ДП "Лама-Ф" надійшли податкові накладні на суму 650 000 гривень, які ВАТ "Волиньгаз" за вересень 2000 року були віднесені до податкового кредиту.

Показаннями на досудовому слідстві свідка ОСОБА_29, яка працювала з 2000 року по сумісництву комерційним директором ДП "Лама-Ф", підтверджується та обставина, що всю податкову звітність по підприємству складав і підписував особисто ОСОБА_2

Крім показань свідків, та податкової звітності, факти видачі податкових накладних та складання без відображення податкових зобов»язань податкових декларацій, з покликанням на наявність податкових пільг ОСОБА_2, як директором ДП "Інформ" та ДП "Лама-Ф" , підтверджується актами про результати позапланової документальної перевірки ( т.1 а.с.100-104; 110-114), згідно яких загальна сума не сплачених податків становить 7 952 667,14 грн. - ПДВ; 10007,28 тис. грн.. - податку на прибуток; і 8288676,92 грн.- мита.

Оцінюючи такі дії підсудного, суд виходить з наступного.

Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_2 стверджуючи про наявність пільг в очолюваних ним підприємств, посилається на рішення Луцького міського суду від 18.01.1999 року та прийняті після цього ухвали про роз»яснення цього рішення. Згідно рішення суду та ухвал про його роз»яснення за дочірніми підприємствами Спільного українсько-польського підприємства АБ «Імекс»зберігаються гарантії від змін законодавства в тому числі щодо пільг в оподаткуванні, починаючи з 17 вересня 1992 року на протязі 10 років. Тобто, за рішенням суду зі слів ОСОБА_2 право на пільги в оподаткуванні для ДП «Інформ»та «Лама-ф»припиняються по завершенні даного строку, зокрема з 17 вересня 2002 року.

Разом з тим, 25 лютого 2000 року набрав чинності Закон України "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження" №1457-ІІІ.

Статтею 4 Закону передбачено, що цим Законом скасовується дія Закону України "Про іноземні інвестиції".

Правилом статі 5 цього ж Закону передбачено, що "...цей Закон поширюється на підприємства з іноземними інвестиціями, незалежно від часу внесення іноземних інвестицій, їх реєстрації, у тому числі до введення в дію та протягом дії Закону України від 13 березня 1992 року "Про іноземні інвестиції", Декрету Кабінету Міністрів України від 20 травня 1993 року № 55-93 "Про режим іноземного інвестування" та Закону України від 19 березня 1996 року "Про режим іноземного інвестування".

Статтею 1 Закону передбачено, що - "на території України до суб'єктів підприємницької діяльності або інших юридичних осіб, їх філій, відділень, відокремлених підрозділів, включаючи постійні представництва нерезидентів (далі - підприємства), створених за участю іноземних інвестицій, незалежно від форм та часу їх внесення, застосовується національний режим валютного регулювання та справляння податків, зборів (обов'язкових платежів), встановлений законами України для підприємств, створених без участі іноземних інвестицій".

Згідно із статею 7 в редакції Закону №2899-III від 20 грудня 2001 року: "Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування, крім статей 1-4 та абзацу першого статті 5, які набирають чинності з дня введення в дію Закону України "Про режим іноземного інвестування". Судові рішення про застосування до підприємств з іноземними інвестиціями, їхніх дочірніх підприємств, а також філій, відділень та інших відокремлених підрозділів, державних гарантій захисту інвестицій, винесені на підставі законодавчих актів, зазначених у статті 4 цього Закону, підлягають виконанню виключно в частині, що не суперечить цьому Закону".

Крім цього, Конституційний Суд України в своєму Рішенні у справі №1-17/2002 від 29 січня 2002 року про оподаткування підприємств з іноземними інвестиціями (зі змінами, внесеними Ухвалою Конституційного Суду України від 14 березня 2002 № 3-уп/2002 ) щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 5 Закону України "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження" та частини першої статті 19 Закону України "Про інвестиційну діяльність" зазначив, що на момент скасування Законом України "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження" ( 1457-14 ) Закону України "Про іноземні інвестиції" ( 2198-12 ) та Декрету Кабінету Міністрів України "Про режим іноземного інвестування" ( 55-93 ) ці нормативно-правові акти вже втратили чинність відповідно до положень статті 27 Закону України "Про режим іноземного інвестування" ( 93/96-ВР ).

Підпунктом 1.2. пункту 1 резолютивної частини рішення Конституційного суду України визначено, що "положення частини першої статті 5 Закону України "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження" у взаємозв'язку з іншими положеннями цього Закону є підставою, як для відмови у наданні, так і для припинення раніше наданих пільг у сфері валютного і митного регулювання та справляння податків, зборів (обов'язкових платежів) підприємствам з іноземними інвестиціями, їх дочірнім підприємствам, а також філіям, відділенням, іншим відокремленим підрозділам, включаючи постійні представництва нерезидентів, незалежно від часу внесення іноземних.

Отже, нормативно-правові акти, що регулюють відносини у сфері оподаткування підприємств з іноземними інвестиціями, передбачають, що починаючи з 25 лютого 2000 року на ці підприємства поширюється національний режим оподаткування, визначений Законами України, а існуючі раніше пільги припиняються. При цьому, судові рішення про застосування до підприємств з іноземними інвестиціями, їхніх дочірніх підприємств, а також філій, відділень та інших відокремлених підрозділів, державних гарантій захисту інвестицій, винесені на підставі законодавчих актів, зазначених у статті 4 Закону України «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження" цього Закону, підлягають виконанню виключно в частині, що не суперечить цьому Закону".

Таким чином, покликання ОСОБА_2 на наявність пільг в оподаткуванні, визначених судовими рішеннями, з введенням в дію Закону України «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження" не ґрунтуються на нормах діючого на той час законодавства, оскільки такі судові рішення підлягали виконанню лише в частині, що не суперечили цьому Закону. У зв»язку з цим, на ДП «Інформ»та ДП «Лама-Ф»в період з лютого 2000 по 2002 роки поширювався національний режим оподаткування.

Додатковим доказом неправомірності застосування ДП "Лама-Ф" пільг в оподаткуванні є рішення від 31 жовтня 2002 року господарського суду Волинської області, який визнав правомірними донарахування зроблені Маневицькою МДПІ по податку на додану вартість на суму 48 578 517 гривень та по податку на прибуток на суму 93 311 580 гривень (т. 26 а.с. 41-42). Вирішуючи питання про наявність чи відсутність умислу в ОСОБА_2 на ухилення від сплати податків, суд оцінює його об»єктивні дії, як керівника ДП «Інформ»та ДП»Лама-Ф». Зокрема, дії ОСОБА_2 на посаді ДП «Інформ», в тому числі і після 17 вересня 2002 року, тобто коли за його ж твердженням відповідно до рішеннями Луцького міського суду припинились пільги в оподаткуванні, по закінченні визначених у ньому строків, свідчать про те, що він і надалі випускав векселі, а також складав податкову звітність і подавав до Державної податкової інспекції, не зазначаючи в деклараціях сум ПДВ та податку на прибуток, які підлягали сплаті у бюджет. ( т.1 а.с. 130-137; 183-185) Такі його дії були аналогічними його ж діям на посаді директора ДП «Лама-Ф»за весь період 2000-2002 років після припинення пільг для підприємств з іноземними інвестиціями через зміни у законодавстві . Таким чином, у своїй сукупності такі дії ОСОБА_2 з посиланням на рішення Луцького міського суду, вказують на наявність у нього однієї мети, а саме, не сплачувати передбачені законодавством податки і збори. І хоча судові рішення, що стосувались ДП «Лама -Ф «та ДП «Інформ»мали б виконуватись лише у частині, що не суперечить Закону України «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження", та обставина, що ОСОБА_2 продовжував складати недостовірну податкову звітність, маскуючи її під судові рішення та подавати до органів ДПІ впродовж 2000-2002 років, а також і після 17 вересня 2002 року, свідчить про його бажання діяти саме таким чином та надалі ухилятись від сплати податків.

В результаті таких дій ОСОБА_2 протягом 2000-2002 років ДП „Лама-Ф" не сплатило до бюджету податку на додану вартість на сумі 196 109 448 гривень та податку на прибуток у сумі 200 470 580 гривень (т.33 а.с.3-182, т.34 а.с.156-166), а ДП "Інформ" не було сплачено до бюджету ПДВ на загальну суму 2 811 757 гривень 5 коп., та 8 285 498 гривень 94 коп. мита (т. 8 а.с. 139-142).

Оцінюючи зібрані у справі та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що органами досудового слідства дії ОСОБА_2 за ч.3 ст. 212 КК України, як умисне ухилення від сплати податків, що входять у систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене службовою особою підприємства, незалежно від форми власності, яке призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах; за ч.2 ст.364 КК України, як умисне використання службовою особою свого службового становища в інших особистих інтересах всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам, знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду.

В той же час органами досудового слідства дії ОСОБА_2 за ч.2 ст.364 КК України, а саме зловживання службовим становищем, кваліфіковано також за такою кваліфікуючою ознакою, як вчинене з корисливих мотивів.

Як видно з матеріалів справи ОСОБА_2 був призначений директором ДП «Інформ»та ДП «Лама-Ф»СУПП АБ «Імекс ЛТД». засновником та власником чи співвласником, яких не був . Згідно установчих документів вказаних підприємств вищим органом управління підприємства є збори учасників підприємства СП «АБ Імекс»ЛТД, в яких беруть участь учасники або їх представники, до виключної компетенції яких належить вирішення питання про розподіл прибутку та визначення порядку покриття збитків. До повноважень директора відносяться управління поточною діяльністю підприємства, за винятком виключної компетенції . Директор підзвітний зборам учасників, несе перед ними відповідальність за виконання їх рішень. ( т.3 а.с.58-89 ; т.20 а.с. 266-285; т.33 а.с. 183-256)

Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_2, як директор цих підприємств, здійснював лише управління їх поточною діяльністю, одержаними в результаті господарської діяльності підприємств прибутками не розпоряджався і коштів від такої діяльності у власність не одержував, то матеріальних благ не набув. У зв»язку з цим, в його діях корисливий мотив відсутній, а наявний лише особистий інтерес, як особи підзвітної зборам учасників. Тому, суд даючи юридичну оцінку діям ОСОБА_2, прийшов до висновку про необхідність виключення з формулювання пред»явленого йому за ч.2 ст.364 КК України обвинувачення вказівку про вчинення даного злочину з корисливих мотивів, залишивши таку кваліфікуючу ознаку зловживання, як вчинене з інших особистих інтересів.

Крім цього, органами досудового слідства дії ОСОБА_2 щодо службового підроблення кваліфіковано за ч.2 ст.366 КК України, як умисне внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, що спричинило тяжкі наслідки.

Суд вважає, що така кваліфікація його дій органами досудового слідства є помилковою, оскільки у причинному зв»язку з настанням тяжких наслідків безпосередньо вчиненне ним службове підроблення не перебуває. Наслідком настання тяжких наслідків є ненадходження коштів у відповідних розмірах до бюджету у зв»язку з несплатою ОСОБА_2 відповідних податків і зборів, що охоплюється диспозицією ч. 3 ст.212 КК України.

За таких обставин, суд вважає необхідним перекваліфікувати такі дії ОСОБА_2 з ч.2 ст.366 КК України на ч.1 ст.366 КК України, як умисне внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей.

Кваліфікуючи таким чином дії підсудного, суд враховує правові позиції Верховного Суду України викладені у постановах від 4 квітня 2011 року у справі № 1к-11; від 12 вересня 2011 р. у справі № 5-15 кс11; від 28 листопада 2001 р. у справі №5-19кс11; від 21 листопада 2011 р. у справі №5-25кс11 , прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.400-12 КПК України, які є обов»язковими для всіх судів України згідно ст.400-25 КПК України. Зокрема, згідно висновків Верховного Суду України, якщо особа з метою ухилення від сплати податків, зборів ( обов»язкових платежів) вчиняє службове підроблення, яке є одним із способів такого ухилення, то наслідки, що призвели до фактичного ненадходження до бюджету чи державних цільових фондів коштів у відповідних розмірах, охоплюються диспозицією конкретної частини ст.212 КК України і не можуть одночасно (подвійно) розцінюватись, як тяжкі наслідки в розумінні ч.2 ст.366 КК України.

Крім цього, органами досудового слідства ОСОБА_2 обвинувачується в умисному переміщенні товарів, а саме цукру-піску в кількості 5 241 тони через митний кордон України з приховуванням від митного контролю у великих розмірах, шляхом надання до митних органів недостовірної інформації про призначення цукру, як давальницької сировини за ч.1 ст.201 КК України / контрабанда/; а також за ч.2 ст.209 КК України, тобто в умисному вчиненні фінансових операцій з грошовими коштами та іншим майном, здобутих завідомо злочинним шляхом, використанням зазначених коштів та іншого майна для здійснення господарської діяльності, вчинені повторно, зокрема, із цукром-піском в кількості 5241 тони і одержаними від його реалізації коштами в сумі 12 340 170 гривень. / легалізація/.

17 січня 2012 року вступили в силу норми Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо гуманізації відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності», яким серед іншого, декриміналізується контрабанда товарів.

Кримінально караними діяннями, згідно ст. 201 КК України, після 17.01.2012 рахується тільки переміщення через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю культурних цінностей, отруйних, сильнодіючих, вибухових речовин, радіоактивних матеріалів, зброї та боєприпасів ( крім гладко ствольної мисливської зброї та бойових припасів до неї), а також спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації.

Відповідно до ст. 5 ч.1 КК України Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, має зворотну дію в часі.

Таким чином, контрабанда товарів з 17.01.2012 виключена з диспозиції статті Кримінального кодексу і більше не являється злочином. Отже, діяння, які пред»явлені за вказаною статтею в обвинувачення ОСОБА_2 не утворюють складу злочину /контрабанда/.

Крім цього, кваліфікація дій ОСОБА_2 за ч.2 ст.209 КК України вимагає наявність предикатного злочину, яким згідно пред»явленого обвинувачення був злочин, передбачений ч.1 ст.201 КК України ( контрабанда ) в редакції Закону від 5 квітня 2001 року.

Враховуючи, що в діях ОСОБА_2 відсутній предикатний злочин, який би передував легалізації, то його дії по вчиненні фінансових операцій з цукром-піском в кількості 5241 тони і одержаними від його реалізації коштами в сумі 12 241 170 гривень за ознакою повторності, не будуть утворювати складу злочину, передбаченого ч.2 ст.209 КК України.

В ході судового слідства державний обвинувач в цій частині від пред»явленого ОСОБА_2 обвинувачення не відмовився і вказане обвинувачення не змінив.

Закриття справи відносно ОСОБА_2 за ч.1 ст.201 та ч.2 ст.209 КК України з цих підстав відповідно до ст. 282 КПК України в ході судового розгляду не передбачено.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку, що пред»явлене ОСОБА_2 за ч.1 ст.201 та ч.2 ст.209 КК України обвинувачення необхідно виключити.

Обираючи підсудному покарання відповідно до положень Загальної частини Кримінального Кодексу України, суд враховує ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, а також правову позицію Верховного Суду України ( постанова Верховного суду від 4 квітня 2011 року у справі № 1к-11; від 12 вересня 2011 р. у справі № 5-15 кс11).

Суд відповідно до ст.399 КПК України також враховує вказівки суду касаційної інстанції по даній справі ( т.37 а.с.290-292), а також положення ст.5 КК України щодо дії кримінального закону в часі, виходячи з того, що встановлені у санкціях ч.3 ст.212,ч.2 ст.364, ч.1 ст.366 КК України нові види, строки та розміри покараннь, які посилюють кримінальну відповідальність, або іншим чином погіршують становище ОСОБА_2, ніж ті що були чинними на час скоєння злочинів, зворотної дії в часі не мають.

Відповідно до ст..12 КК України злочини вчинені підсудним відносяться до злочинів невеликої тяжкості та тяжких.

ОСОБА_2 злочини вчинив вперше, раніше не судимий (т.35 а.с.123-124). Згідно з довідкою лікаря, підсудний на обліку у психіатра та у наркологічному кабінеті не перебуває (т. 35 а.с.102,103,109),

Згідно з висновком стаціонарної судово-психіатричної експертизи №187 від 25.06.2003 року ОСОБА_2 в період часу, до якого відносяться діяння, які йому інкримінуються, будь-яким психічним захворюванням не страждав та не виявляв ознак тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності; по своєму психічному стану в той період міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. Заяви ОСОБА_2 про наявність у нього „голосів, відчуття переслідування", необхідно розцінювати, як симулятивні. (т. 35 а.с. 87-93).

По місцю проживання характеризується позитивно ( т.37 а.с. 205-215)

До обставин, що пом»якшують покарання підсудного, суд відносить наявність у нього на утриманні двох неповнолітніх дітей, а також те, що він є потерпілим третьої категорії від аварії на Чорнобильській атомній електростанці та проживає з батьками похилого віку (т.35 а.с. 96,108, 115,118; т.37 а.с. 209-211).

Обставин, які б обтяжували покарання ОСОБА_2 судом не встановлено.

Враховуючи зазначені обставини в їх сукупності суд вважає необхідним призначити ОСОБА_2 покарання на рівні мінімальної межі, передбаченої санкціями ч.3 ст.212, ч.2 ст.364, ч.1 ст.366 КК України.

Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_2 такого додаткового покарання, як конфіскація майна, передбаченого санкцією ч.3 ст.212 КК України, суд відповідно до ч.2 ст. 59 КК України та правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 4 квітня 2011 року у справі № 1к-11; від 12 вересня 2011 р. у справі № 5-15 кс11, враховує, що конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини .

Як встановлено судом, в діях ОСОБА_2 корисливий мотив відсутній. Тому вчинені ним злочини не є корисливими, у зв»язку з чим додаткове покарання у виді конфіскації майна, яке передбачене санкціями ч.3 ст.212 КК України, не може бути йому призначене.

По справі органами досудового слідства заявлено судові витрати в сумі 993,92 грн за проведені експертизи ( т.8 а.с. 181-193;)

Відповідно до п.3 ч.1 ст.91 КПК України, судові витрати складаються з витрат, що їх зробили органи дізнання, досудового слідства і суд при провадженні у справі. З матеріалів справи вбачається, що органами досудового слідства витрати на проведення експертизи не понесені, у зв'язку з чим відшкодуванню в судовому порядку не підлягають.

Підстави для зміни запобіжного заходу ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили відсутні.

На підставі наведеного, керуючись статтями 321- 324 КПК України, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.212, ч.2 ст.364, ч.1 ст.366 КК України і призначити йому покарання:

- за ч.3 ст.212 КК України -штраф у розмірі 15 / п»ятнадцяти тисяч/ неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати посади, пов»язані з виконанням адміністративно- господарських та організаційно-розпорядчих функцій строком на 2 / два/ роки без конфіскації майна;

- за ч.2 ст.364 КК України -3 / три / роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов»язані з виконанням адміністративно- господарських та організаційно-розпорядчий функцій строком на 1/ один/ рік 6 / шість/ місяців;

- за ч.1 ст.366 КК України -штраф у розмірі 50 / п»ятдесят / неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. На підставі ч.1 ст.49, ч.5 ст.74 КК України звільнити ОСОБА_2 від призначеного йому за ч.1 ст.366 КК України покарання у зв»язку із закінченням строків давності.

На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення основного і додаткового менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_2 покарання за сукупністю злочинів, передбачених ч.3 ст.212, ч.2 ст.364 КК України, - 3 / три/ роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов»язані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій строком на 2/ два/ роки без конфіскації майна.

Зарахувати ОСОБА_2 у строк відбуття покарання у виді позбавлення волі строк тримання його під вартою з 7 травня 2003 року по 16 травня 2003 року, а також строк тримання його в центрі судово-психіатричних експертиз з 26 травня 2003 року по 27 червня 2003 року.

Пред»явлене ОСОБА_2 за ч.1 ст.201, ч.2 ст.209 КК України обвинувачення виключити.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишити попередній -підписку про невиїзд.

Речові докази залишити при справі.

Вирок може бути оскаржений до судової палати з розгляду кримінальних справ, а також справ про адміністративні правопорушення апеляційного суду Рівненської області через Демидівський районний суд протягом п'ятнадцяти діб з моменту проголошення.

Суддя: