Постанова

від 19.06.2006 по справі 11/207-а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

11/207-А

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

19.06.2006р.м.Київ№ 11/207-А

За позовомДержавної податкової адміністрації у м. Києві

до1. Приватного підприємства «Тандем-2003»,2. Відкритого акціонерного товариства „Енергетичне та нафтове обладнання”

провизнання договору недійсним.

Суддя Євсіков О.О.

Секретар судового засідання Зайченко А.С.

Представники

від позивача       - Омельченко П.І. (дов. від 05.10.2005);

від відповідача-1від відповідача-2  - не з'явилися;- Яблонський Б.Р. (дов. від 02.06.2006);

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 19.06.2006 о 15 год. 10 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 23.06.2006 на 16 год. 00 хв., про що повідомлено позивачу та відповідачу-2 після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні  з урахуванням вимог ч. 4 ст.  167 КАС України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державна податкова адміністрація у м. Києві звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсним з підстав, передбачених ст. 207 ГК України, укладеного між Приватним підприємством «Тандем-2003»та Відкритим акціонерним товариством «Енергетичне та нафтове обладнання»договору № 112 від 16.12.2003. Позивач також просить зобов'язати ПП «Тандем-2003»повернути ВАТ «Енергетичне та нафтове обладнання»отримані за спірним договором грошові кошти у сумі 234.600,00 грн. та стягнути з ВАТ «Енергетичне та нафтове обладнання»в доход держави 234.600,00 грн.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори  за  зверненням  суб'єкта  владних   повноважень   у випадках, встановлених законом.

Пунктом 11 частини 1 статті 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” встановлено, що державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об`єднані державні податкові інспекції виконують такі функції, зокрема подають   до  судів  позови  до  підприємств,  установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступні обставини.

Відповідно до ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

На думку позивача, умисел відповідача-1 на укладання угоди, з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, підтверджується наступними доказами: рішенням Солом'янського районного суду від 20.09.2004 у справі № 2-2916/2004 рік, яким визнано недійсними статут та первинні бухгалтерські документи з реквізитами ПП «Тандем-2003»з моменту їх складання, свідоцтво платника податку на додану вартість № 36087452, видане ПП «Тандем-2003»20.11.2003, від дати внесення до Реєстру платників податку на додану вартість. Крім того позивач стверджує, що за результатами укладення та виконання спірного договору ПП «Тандем-2003»подавало податкову звітність з нульовими показниками, податки до сплати не нараховувало.

Відповідач-2 у відзиві на позовну заяву та його представник в судовому засіданні позовних вимог не визнали, мотивуючи свої заперечення тим, що позивачем документально не доведено наявності у діях ПП «Тандем-2003» умислу щодо настання наслідків, завідомо суперечних інтересам держави, при укладенні та виконанні спірного договору. Також відповідач-2 зазначає, що відповідачі своєчасно і в повному обсязі виконали умови спірного договору; на момент укладення вказаного договору відповідач-1 був зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, а також як платник податку на прибуток і як платник податку на додану вартість.

Відповідач-1 відзиву на позов не надав, явку своїх представників в судове засідання не забезпечив. У зв'язку з нез'явленням представників відповідача-1 та ненаданням витребуваних доказів розгляд справи неодноразово відкладався, ухвали про призначення розгляду справи та про її відкладення а також повістки-виклики  направлялися відповідачу-1 за всіма наявними у матеріалах справи адресами, в т.ч. зазначеними в його установчих та реєстраційних документах.

Відповідно до ст. 128 КАС України справа вирішується на підставі наявних і ній доказів.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем-2 документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, між відповідачем-1 - Приватним підприємством «Тандем-2003»(продавець) та відповідачем-2 - Відкритим акціонерним товариством «Енергетичне та нафтове обладнання»(покупець) було укладено договорів № 112 від 16.12.2003, відповідно до якого продавець зобов'язався поставити, а покупець –прийняти та оплатити в повному обсязі продукцію (котел КСВ-2,0 „ВК-21”-М2 з горілкою ГГС-БН-2,2 в кількості –3 шт.).

На виконання умов спірного договору ПП „Тандем-2003” виписало на адресу ВАТ „Енергетичне та нафтове обладнання” податкову накладну від 06.01.2004 № 12 на загальну суму 234.600,00 грн., в т.ч. ПДВ - 39.100,00 грн.

Відповідно до видаткової накладної від 04.10.2004 № 19/03 ВАТ „Енергетичне та нафтове обладнання” отримало від ПП „Тандем-2003” продукцію (котел КСВ-2,0 „ВК-21”-М2 з горілкою ГГС-БН-2,2 в кількості –3 шт.) загальною вартістю 234.600,00 грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 39.100,00 грн.

Оплату отриманої продукції ВАТ „Енергетичне та нафтове обладнання” здійснило у повному обсязі на суму 234.600,00 грн., що підтверджується долученою до матеріалів справи випискою з банківського рахунку від 06.01.2004, а також копіями платіжних доручень відповідача-2 на вказану суму.

Всі вищевказані первинні  документом ПП „Тандем-2003” підписано гр. Дорошенком Андрієм Володимировичем як директором цього підприємства.

За змістом ст. 207 ГК України недійсною є угода, яка укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, або укладена учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності). Правові наслідки такої угоди залежать від наявності умислу - у обох сторін чи однієї, від виконання угоди обома сторонами чи однією.

При цьому суд відзначає, що сторонами не заперечуються той факт, що спірна угода укладена в межах господарської компетенції відповідачів.

Відповідно до ч. 3 ст. 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть   не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і  в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Позивач, стверджуючи про наявність в діях відповідача-1 умислу, спрямованого на досягнення мети суперечної інтересам держави, вважає, що підставою для висновку щодо спрямованості діяльності відповідача-2 є рішення Солом'янського районного суду від 20.09.2004 у справі № 2-2916/2004, яким визнано недійсними статут та первинні бухгалтерські документи з реквізитами ПП «Тандем-2003»з моменту їх складання, свідоцтво платника податку на додану вартість № 36087452, видане ПП „Тандем-2003” 20.11.2003, від дати внесення до Реєстру платників податку на додану вартість.

Крім того позивач зазначає, що актом Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва від 29.11.2004 № 996 анульовано свідоцтво про реєстрацію Приватного підприємства „Тандем-2003” платником податку на додану вартість № 36087452 від 20.11.2003 з моменту внесення в реєстр платників ПДВ, а саме з 20.11.2003.

Згідно з відомостями ДПІ у Солом'янському районі м. Києва (органу, в якому ПП „Тандем-2003” перебувало на податковому обліку), керівником цього підприємства обліковується Дорошенко Андрій Володимирович, за підписом якого подавалась податкова звітність

В обґрунтування позову позивачем зроблено посилання на наявність протиправного умислу лише у ПП „Тандем-2003”. Враховуючи наведене, встановлення умислу підприємства на укладення угоди з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, є предметом дослідження у цій справі. Однак наявність умислу не може бути підтверджена лише рішенням районного суду про визнання установчих документів цієї сторони договору недійсними та скасування державної реєстрації, оскільки предметом дослідження у цивільній справі була, зокрема, відповідність установчих документів вимогам чинного законодавства, а не наявність протиправного умислу при укладенні угоди, що мала місце під час підприємницької діяльності суб'єкта.

Відповідно до п. 4.7 Інструкції про порядок обліку платників податків, затвердженої наказом ДПА України № 80 від 19.02.1998, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16 березня 1998 року за № 172/2612, у редакції, чинній на момент взяття ТОВ „Компанія „Соверен Контракт” на податковий облік, для взяття на облік платники податків - юридичні особи подають в органи державної податкової служби за своїм місцезнаходженням такі документи:

заяву за формою N 1-ОПП (додаток 1);

завірені в нотаріальному порядку копії статуту (якщо це потрібно для створюваної організаційної форми підприємства), установчих договорів з відміткою органу, що здійснив державну реєстрацію;

копію положення (для бюджетних установ, благодійних організацій);

копію свідоцтва про державну реєстрацію;

копію довідки про включення до ЄДРПОУ з присвоєним їй ідентифікаційним кодом.

Пунктом 4.13 вказаної Інструкції встановлено, що усі документи, перелічені в пункті 4.7,  подає особисто власник, засновник (власники, засновники) або уповноважена ним (ними) особа (заявник), або призначений керівник, або головний бухгалтер. Документи приймаються лише за наявності паспорта особи, яка подає документи, довідок про присвоєння ідентифікаційного номера з ДРФО власників, засновників (фізичних осіб), директора та головного бухгалтера.

Заяви приймають відділи обліку та реєструють у загальному відділі (канцелярії). Приймання заяви фіксується в журналі реєстрації заяв та повідомлень про взяття на облік (перереєстрацію, реорганізацію, унесення змін) платників податків за ф. N 2-ОПП. Перевірку паспортних даних та встановлення місцезнаходження платника податків виконують підрозділи податкової міліції. Заява заповнюється друкарським способом або від руки чорнилом темного кольору друкованими літерами та підписується власником, засновником або призначеним керівником, чи головним бухгалтером підприємства.

Як вбачається з матеріалів справи, підставами для реєстрації Дорошенка А.В. у податкових органах як уповноваженого керівника (директора) ПП „Тандем-2003” стали визначені законодавством документи, на підставі яких здійснювалась відповідна реєстрації, і їх відповідність законодавству перевірялась під час реєстрації.

Суд враховує, що обставини, встановлені судовим рішенням в цивільній справі,  що набрало законної сили,  згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України не доказуються при розгляді інших  справ,  у  яких беруть  участь  ті самі особи або особа,  щодо якої встановлено ці обставини. Відповідно до ч. 1 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.  Суд не бере до розгляду докази,  які  не  стосуються предмету доказування.

Водночас суд зважає на наступне.

У рішенні Солом'янського районного суду від 20.09.2004 у справі № 2-2916/2004 встановлено, що Солом'янською РДА м. Києва 30.11.2002 було зареєстроване ПП «Тандем-2003», яке в подальшому отримало свідоцтво платника ПДВ. Згідно статуту ПП «Тандем-2003», зареєстрованого 30.10.2003, засновником підприємства є Дорошенко А.В., місцезнаходження підприємства: м. Київ, вул. Нововокзальна, 39.

Далі Солом'янський районний суд зазначає, що установчі документи ПП «Тандем-2003»є такими, що суперечать чинному законодавству, оскільки містять неправдиві відомості щодо засновників та місцезнаходження підприємства. При цьому Солом'янський районний суд посилається на те, що в своїх поясненнях при проведенні перевірки Дорошенко А.В. повідомив, що він на прохання свого знайомого за грошову винагороду в розмірі 50 у. о. зареєстрував ПП «Тандем-2003», насправді не маючи наміру займатися підприємницькою діяльністю.

Протягом діяльності вказаного підприємства Дорошенком А.В. не було підписано жодного договору, накладної, податкової накладної, акту виконаних робіт, жодної податкової декларації з реквізитами ПП «Тандем-2003», внесків в статутний фонд ПП «Тандем-2003» вони не робили, установчі документи не розробляли, свідоцтва платника ПДВ не отримували. Документи та печатка підприємства весь час перебували в іншої особи, яка приймала участь у фінансово-господарській діяльності ПП «Тандем-2003»з порушенням вимог чинного законодавства. Вищенаведене, за висновком Солом'янського районного суду, свідчить про те, що Дорошенко А.В., не маючи мети здійснення будь-якої господарської діяльності і не маючи ніякого відношення до ПП «Тандем-2003», виступав як підставна особа, від імені якої, використовуючи реквізити ПП «Тандем-2002»(назву, печатку, свідоцтво платника ПДВ), невстановлена особа здійснювала фінансово-господарські операції без відображення їх в бухгалтерському та податковому обліку з метою ухилення від сплати податків до бюджету.

Однак господарський суд відзначає, що, як зазначено в самому рішенні Солом'янського районного суду м. Києва, воно приймалося в судовому засіданні, яке відбулося за відсутності самого Дорошенка А.В., тобто без дачі ним особистих пояснень і доказів, а лише з посиланням на невизначені пояснення Дорошенка А.В., відібрані податковим органом під час невизначеної перевірки. А тому господарський суд не приймає посилань позивача на наведені вище обставини реєстрації та господарської діяльності ПП «Тандем-2003»як на такі, що достеменно встановлені рішенням суду в цивільній справі.

За таких обставин судження, висновки суду, викладені у рішенні Солом'янського районного суду від 20.09.2004 у справі № 2-2916/2004, яким були визнані недійсними установчі та первинні документи ПП „Тандем-2003” та свідоцтво про його реєстрацію платником ПДВ, починаючи з моменту реєстрації, не є обов'язковим для господарського суду.

Таким чином рішення районного суду не звільняє позивача від доведення наявності умислу ПП „Тандем-2003” на укладення угоди, що суперечить інтересам держава та суспільства.

Даючи оцінку зібраним у справі доказам, суд виходить з того, що згідно зі ст.ст. 207, 208 ГК України, якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання угоди обома  сторонами  -  в доход держави стягується все одержане ними за угодою.

Для даної норми закону характерними є такі ознаки:

а) вчинення дій об'єктивно призводить до порушення інтересів держави і суспільства в цілому, а тому в даному випадку повинно бути наявним порушення вимог саме норм законів та нормативних актів, які визначають соціально-економічні основи держави і суспільства;

б) такі угоди характеризуються суб'єктивним наміром сторін (чи однієї сторони) порушити вимоги закону, оскільки укладаються з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому для визнання недійсними цих угод необхідно встановити вину сторін (або, принаймні, однієї з них) у формі умислу при укладенні угоди;

в) факт наявності суб'єктивного чинника може мати місце з боку посадових осіб підприємства, а не з боку самої юридичної особи, а тому суб'єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом і підтверджений законодавчо визначеними засобами доказування.  

Суд вважає, що позивачем не доведено факту наявності суб'єктивного чинника правопорушення, а відповідно і умислу у відповідачів, чи одного з них, на укладення спірної угоди з метою приховування від оподаткування доходів.

Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Оскільки суб'єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом і підтверджений законодавчо визначеними засобами доказування, судом визнається, що позивачем не надано доказів, які свідчили б про порушення кримінальної справи проти посадових осіб відповідачів та доведення їх вини за фактом ухилення від сплати податків стосовно обставин, викладених у позовній заяві.

Позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами відповідача-1 як особи, щодо наявності у якої протиправного умислу стверджує позивач, встановлений обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Зокрема, при цьому суд відзначає, що не надано і доказів притягнення до кримінальної відповідальності (за ухилення від оподаткування, фіктивне підприємництво, підроблення документів тощо) осіб, які діяли від імені ПП „Тандем-2003”, в т.ч. Дорошенка А.В., за прізвищем якого підписано первинні документи ПП „Тандем-2003”.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може грунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Юридичним наслідком скасування державної реєстрації підприємства з підстав визнання його установчих документів недійсними мало бути здійснення ліквідаційної процедури, під час якої вирішуються питання про задоволення вимог кредиторів, в тому числі держави. Сам факт скасування державної реєстрації підприємства не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру.

Відповідно до ч. 2  ст. 18  Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суду не надано належні докази на підтвердження того, що укладаючи угоду, сторони діяли з метою, яка суперечила інтересам держави та суспільства.

Розглядаючи спір по суті, суд відзначає, що ПП „Тандем-2003” з моменту реєстрації та під час укладення та виконання спірної угоди подавало до контролюючого органу податкову звідність відповідно до вимог податкового законодавства.

Відповідно до Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1991 № 509-ХП зі змінами і доповненнями на державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції покладені функції здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) та забезпечення застосування та своєчасного стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства, а також стягнення адміністративних штрафів за порушення податкового законодавства, допущені посадовими особами підприємств, установ, організацій та громадянами (ч. 1, ч. 6 ст. 10).

Згідно з п. 1.12 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 №2181-111 зі змінами і доповненнями контролюючий орган - державний орган, який у межах своєї компетенції, визначеної законодавством, здійснює контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) та погашенням податкових зобов'язань чи податкового боргу. Вичерпний перелік контролюючих органів визначається статтею 2 цього Закону. Стосовно податків і зборів (обов'язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпунктах 2.1.1-2.1.3 цього пункту є органи державної податкової служби.

Підпунктом 4.2.2 п.4.2 ст. 4 зазначеного Закону встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо:

а) платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію;

б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях;

в) контролюючий   орган   внаслідок   проведення   камеральної  перевірки виявляє арифметичні   або   методологічні   помилки   у   поданій   платником   податків   податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

г)          згідно з законами з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обов'язкового платежу), є контролюючий орган.

У відповідності до пп. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

У разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги, які є письмовою вимогою податкового органу до платника податків погасити суму податкового боргу (пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6, п. 1.10 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами").

Порушення будь-якою юридичною особою податкового законодавства встановлюється посадовими особами контролюючого органу у результаті перевірки фінансово-господарської діяльності і фіксуються у акті, складеному по результатах вказаної перевірки, а також зазначається у відповідному рішенні податкової служби, яке повинно бути виконане упродовж встановленого податковим законодавством строку. Податковим законодавством не передбачені інші документи, які можуть підтверджувати наявність виявлених порушень податкового або валютного законодавства.

В матеріалах справи відсутні допустимі докази наявності у відповідача-1 податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникли внаслідок виконання спірного договору. До справи не надано рішень податкового органу про донарахування відповідачу-1 податкових зобов'язань, податкових повідомлень та вимог, які б підтвердили наявність податкового борг у відповідача-1, в т.ч. внаслідок виконання спірного договору.

За таких обставин позивачем не доведено, що за результатом виконання спірного договору у відповідача-1 наявний податковий борг, в зв'язку з чим твердження позивача про завдання державі збитків у вигляді несплачених податків є недоведеним. Суду не надано належних доказів на підтвердження того, що укладаючи угоду, сторони діяли з метою, яка суперечила інтересам держави та суспільства. Навпаки, встановлені судом факти свідчіть про те, що ВАТ „Енергетичне та нафтове обладнання” сплатило продавцю в ціні товару податок на додану вартість.

Суд також звертає увагу на те, що в пункті 1.3 оглядового листа Вищого арбітражного суду України № 01-8/481 від 20.04.2001 зазначено, що порушення  сторонами  договору законодавства про податки не є підставою для визнання його недійсним. Якщо податковим органом  не  подано  доказів  спрямованості  укладеної  угоди на вчинення порушення податкового законодавства, несплата податків (обов'язкових платежів) не є підставою  для  визнання  угоди недійсною.

Отже,  твердження позивача про суперечність спірної угоди інтересам держави та суспільства помилково ґрунтується на обставинах, які не мають правового значення для справи. Таке твердження не відповідає вимогам процесуального закону про належність доказів та підстави звільнення від доказування.

Сама по собі досліджувана судом угода не є такою, що суперечить інтересам держави та суспільства. Такий товар не виключено законом із цивільного обігу, на торгівлю ним не вимагалась ліцензія, не було й інших законодавчих обмежень стосовно його купівлі-продажу.

Окрім того суд вважає безпідставним посилання позивача на ст.ст. 207 та 208 Господарського кодексу України.

Згідно з п. 1 Прикінцевих положень Господарського кодексу України, цей кодекс набрав чинності з  1 січня 2004 року.

Відповідно до ч. ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Частиною 1 статті 208 ГК України визначено, що у випадку якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що  вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї  першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Таким чином, вказаний Кодекс містить публічно-правові наслідки укладення недійсної угоди. Цим кодексом встановлена відповідальність (правові наслідки) у вигляді публічно-правової санкції - стягнення в доход держави, одержаного однією чи обома сторонами за угодою, за укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави та суспільства. Наслідком укладення такої угоди, яка порушує публічний порядок є адміністративно-правова конфіскація.

При цьому суд відзначає, що моментом вчинення порушення, визначеного ст. 207 ГК України, є момент укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Як підтверджено матеріалами справи, спірна угода була укладена відповідачами у 2003 році, тобто до набрання чинності ГК України.

Відповідно до п. 5 Прикінцевих положень ГК України положення Господарського кодексу України щодо відповідальності  за  порушення  правил  здійснення  господарської діяльності, а також  за  порушення  господарських  зобов'язань застосовуються у  разі,  якщо  ці  порушення  були  вчинені  після набрання чинності зазначеними положеннями, крім випадків, коли за порушення  господарських зобов'язань була встановлена інша відповідальність  договором,  укладеним  до зазначеного в пункті 1 цього розділу строку.

Положення Господарського кодексу України щодо відповідальності  за  порушення,  зазначені в абзаці першому цього пункту,  вчинені до  набрання  чинності  відповідними  положеннями цього  Кодексу  стосовно  відповідальності учасників господарських відносин,   застосовуються   у   разі   якщо   вони    пом'якшують відповідальність за вказані порушення.

Таким чином за змістом п. 5 Прикінцевих положень ГК України цей кодекс має зворотну дію у часі у випадках, коли він пом'якшує або скасовує відповідальність особи.

ГК України, який набрав чинності з 01.01.2004, передбачає таку ж саму відповідальність (правові наслідки) у вигляді публічно-правової санкції, яка була встановлена ст. 49 Цивільного кодексу УРСР, а тому цей Кодекс не пом'якшує відповідальності за укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Відтак, застосування публічно-правової санкції, передбаченої Господарським кодексом України, за порушення, вчинене до набрання чинності відповідними положеннями цього  Кодексу,  яка не пом'якшує відповідальності учасників господарських відносин,  є необґрунтованим.

Суд також відзначає, що 1 січня 2004 року, згідно з п. 1 та п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, Цивільний кодекс Української РСР від 18 липня 1963 року втратив чинність.

Цивільний кодекс України, який набрав чинності, не містить такі публічно-правові наслідки укладення недійсної угоди, які були встановлені ст. 49 Цивільного кодексу УРСР. Цим кодексом скасована відповідальність (правові наслідки) у вигляді публічно-правової санкції - стягнення в доход держави, одержаного однією чи обома сторонами за угодою, за укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави та суспільства. Наслідком укладення угоди, яка порушує публічний порядок (ст. 228 Цивільного кодексу України), не є адміністративно-правова конфіскація.

За змістом ч. 2 ст. 5 ЦК України кодекс має зворотну дію у часі у випадках, коли він пом'якшує або скасовує відповідальність особи.

Таким чином, застосування при вирішенні даного спору публічно-правових санкцій, які були встановлені законом, чинним на момент укладення спірної угоди, але відсутні в Цивільному кодексі України, чинному на момент ухвалення рішення про притягнення до відповідальності, також було б необґрунтованим.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, судом визнається, що в позовній заяві відсутні достатні докази, що підтверджують або спростовують наявність як об'єктивного так і суб'єктивного складу правопорушення. Докази, подані позивачем, не підтверджують обставини, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог, у т.ч. факту навмисного ухилення від сплати податків у відповідачів.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За таких обставин, позовні вимоги визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 9, 69-72, 94, 97, 158-163 КАС України, господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В позові відмовити повністю.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.  ст.  185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                                                        О.О. Євсіков

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –23.06.2006