Постанова

від 30.07.2007 по справі 11/207-а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

11/207-А

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

30.07.2007р.м.Київ№ 11/207-А

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «8Н8»

доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

провизнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Головуючий суддя    Євсіков О.О.,

                                                                                судді   Морозов С.М.,

Усатенко І.В.

Секретар судового засідання Пунейко Л.М.

Представники:

від позивача:  Кривенко Н.П. (директор); Митнюк В.І. (предст. за дов.);Луговий Д.А. (предст. за дов.); Смоль О.В. (предст. за дов.);

від відповідача:Стрілецька О.В. (предст. за дов.); Борова І.В. (предст. за дов.)Мишковець О.В. (предст. за дов.).

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 30.07.2007 о 16 год. 03 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 06.08.2007 на 17 год. 30 хв., про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст.  167 КАС України. З технічних причин виготовлення постанови у повному обсязі було відкладено на 08.08.2007.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 11.06.2007 звернувся до суду з позовом про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва:

- від 20.11.2006 № 0000592307/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку додану вартість у розмірі 528.900,00 грн., в т.ч. 287.240,00 грн. –основний платіж та 241.660,00 –штрафні санкції;

- від 20.11.2006 № 0000572307/0, яким  позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі  1.249.088,00 грн., в т.ч. –624.544,00 грн. –основний платіж та 624.544,00 –штрафні санкції;

- від 20.11.2006 № 0003101703/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників у розмірі 480,0 грн., в т.ч. 160,00 грн. –основний платіж та 320,00 грн. –штрафні санкції.

Позовні вимоги мотивовані тим, що податкові зобов'язання з податку на додану вартість, податку на прибуток та з податку з доходів фізичних осіб визначені відповідачем безпідставно, всупереч вимогам законодавства з питань оподаткування.

Крім  того  позивач  стверджує, що  оформлення  акта  за  результатами  виїзної  планової    документальної  перевірки  було  здійснено  з  порушенням  положень  чинного  законодавства.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що за результатами перевірки позивача встановлено порушення:

- п. 4 пп. 4.1 Наказу ДПА України „Про затвердження Інструкції про порядок обліку платників податків" від 19 лютого 1998 року N 80 із змінами та доповненнями;

- пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11, п. 4.1, ст. 4, пп. 5.4.2 п. 5.4, п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р № 334/94-ВР в редакції від 22.05.1997 № 283/97-ВР із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 624.544 грн.;

- п. 2.1 ст. 2, пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок

на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.97, із змінами та доповненнями, Наказу

Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року N 166 "Про

затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання", а саме: ТОВ "8Н8" не надано до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва податкову звітність починаючи з серпня 2004 року до червня 2006 року та занижено податок на додану вартість в розмірі 287.240,00 грн.;

- п. 4.1 ст. 4 Закону України  „Про  порядок  погашення  зобов'язань  платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 № 2181-ІІІ, із змінами та доповненнями;

- п. 3 ст. 7, ст.ст. 11, 12, 13, 14 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" № 13-92 від 26.12.92, із змінами та доповненнями, та п. 11, 12, 13, 14 Інструкції "Про прибутковий податок з громадян" № 12 від 21.04.1993, із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено прибутковий податок на суму 160,00 грн.

Відповідно до вимог ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" до підприємства передбачено застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Розглянувши  подані  сторонами  документи  і  матеріали, заслухавши  пояснення  їх  представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких  ґрунтується  позов, об'єктивно  оцінивши  докази, які  мають  юридичне  значення  для  розгляду  справи  і  вирішення  спору  по   суті, Господарський  суд  міста  Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем –Державною  податковою  інспекцією  у  Голосіївському  районі   м. Києва на підставі акта перевірки від 08.11.2006 № 679/1-22-01-32245271 (далі –акт перевірки) було прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 20.11.2006 № 0000592307/0, яким позивачу згідно з п. “б”  пп. 4.2.2  п. 4.2  Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед  бюджетами  та  державними  цільовими  фондами”, п. 2.1 ст. 2, пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.97, із змінами та доповненнями, Наказу Державної податкової адміністрації України  від 30.05.1997 № 166 "Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання", п. 4.1 ст. 4  Закону України  "Про  порядок  погашення  зобов'язань  платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та відповідно до  пп. 17.1.3, 17.1.6 п. 17.1  ст. 17  Закону  України “Про  порядок  погашення  зобов'язань  платників  податків  перед  бюджетами  та  державними  цільовими  фондами” визначено суму податкового зобов'язання з податку додану вартість у розмірі 528.900,00 грн., в т.ч. 287.240,00 грн. –основний платіж та 241.660,00 –штрафні санкції;

- від 20.11.2006 № 0000572307/0, яким позивачу згідно з п. “б” пп. 4.2.2 п. 4.2  Закону України “Про  порядок  погашення  зобов'язань  платників  податків  перед  бюджетами  та  державними  цільовими  фондами”, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11, п. 4.1, ст. 4, пп. 5.4.2 п. 5.4, п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та відповідно до пп.  17.1.3, 17.1.6  п. 17.1  ст. 17  Закону  України  “Про  порядок  погашення  зобов'язань  платників  податків  перед  бюджетами  та  державними  цільовими  фондами” визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1.249.088,00 грн., в т.ч. 624.544,00 грн. –основний платіж та 624.544,00 –штрафні санкції;

- від 20.11.2006 № 0003101703/0, яким позивачу згідно з п. “б” пп. 4.2.2 п. 4.2  Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед  бюджетами  та  державними  цільовими  фондами”, п. 3 ст. 7, ст.ст. 11, 12, 13, 14 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян"  та відповідно до  пп.  17.1.3, 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань  платників  податків  перед  бюджетами  та  державними  цільовими  фондами” визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників у розмірі 480,0 грн., в т.ч. 160,00 грн. –основний платіж та 320,00 грн. –штрафні санкції.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем:

- п. 4 пп. 4.1 Наказу ДПА України "Про затвердження Інструкції про порядок обліку платників податків" від 19 лютого 1998 року N 80 із змінами та доповненнями;

- пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11, п. 4.1, ст. 4, пп. 5.4.2 п. 5.4, п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР в редакції Закону від 22.05.1997 № 283/97-ВР із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 624.544,00 грн.;

- п. 2.1 ст. 2, пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок

на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.97, із змінами та доповненнями, Наказу

Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 N 166 "Про

затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання", а саме: ТОВ "8Н8" не надано до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва податкову звітність починаючи з серпня 2004 року до червня 2006 року та занижено податок на додану вартість в розмірі 287.240,00 грн.;

- п. 4.1  ст. 4  Закону України  "Про  порядок  погашення  зобов'язань  платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 № 2181-ІІІ, із змінами та доповненнями;

- п. 3 ст. 7, ст.ст. 11, 12, 13, 14 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" № 13-92 від 26.12.92, із змінами та доповненнями, та п. 11, 12, 13, 14 Інструкції "Про прибутковий податок з громадян" № 12 від 21.04.1993, із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено прибутковий податок на суму 160,00 грн.

У акті перевірки зазначено наступне.

Відповідно до наданих документів у періоді, що перевірявся, БТОВ "8Н8" займалось посередницькою діяльністю у сфері страхування (брокерською діяльністю).

Під час перевірки було встановлено, що на розрахунковий рахунок БТОВ "8Н8" надходили грошові кошти за договорами, згідно яких визначалася винагорода брокера БТОВ "8Н8".

Згідно зі ст. 15 Закону України "Про страхування" № 85/96-ВР від 07.03.1996 (із змінами та доповненнями) страхова діяльність в Україні може провадитися за участю страхових посередників. Страховими посередниками можуть бути страхові або перестрахові брокери, страхові агенти.

Посередницька діяльність страхових та перестрахових брокерів у страхуванні та перестрахуванні здійснюється як виключний вид діяльності і може включати консультування, експертно-інформаційні послуги, роботу, пов'язану з підготовкою, укладанням та виконанням (супроводом) договорів страхування (перестрахування), в тому числі щодо врегулювання збитків у частині одержання та перерахування страхових платежів, страхових виплат та страхових відшкодувань за угодою відповідно із страхувальником або перестрахувальником, інші посередницькі послуги у страхуванні та перестрахуванні за переліком, встановленим Уповноваженим органом.

Страхові брокери - громадяни або юридичні особи, які зареєстровані у встановленому порядку як СПД та здійснюють посередницьку діяльність на страховому ринку від свого імені на підставі доручень страхувальника або страховика.

Відповідно до пп. 3.2.3 п. 3.2. ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.97, із змінами та доповненнями, не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість надання послуг із страхування і перестрахування, передбачених Законом України "Про страхування", соціального і пенсійного страхування.

Оскільки обсяг оподатковуваних операцій позивача в липні 2004 року склав 214.700 грн., то у акті перевірки зроблено такий висновок. Відповідно до п. 2.1 ст. 2 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.97, із змінами та доповненнями, платником податку є особа, обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) якої протягом будь-якого періоду з останніх дванадцяти календарних місяців перевищував 3.600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. БТОВ "8Н8" повинно було зареєструватися платником податку на додану вартість та в подальшому оподатковувати вищезазначені операції податком на додану вартість згідно з пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.97.

Згідно зі змінами до Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.97, внесеними Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України" від 25.03.2005 № 2505-ІУ, не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість надання послуг із страхування, співстрахування або перестрахування особами, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до закону, а також пов'язаних з такою діяльністю послуг страхових (перестрахових) брокерів та страхових агентів.

Під час перевірки було встановлено, що обсяг операцій, які, за висновком відповідача, підлягають оподаткуванню податком на додану вартість БТОВ "8Н8" складає: липень 2004 –214700 грн., серпень 2004 –216500 грн., вересень 2004 –року 390.000 грн., жовтень 2004 –26700 грн., листопад 2004 –26600 грн., грудень 2004 –65100 грн., січень 2005 –78.900 грн., лютий 2005 –177700 грн., березень 2005 – 241.000 грн.

Відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.97 об'єктом оподаткування є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України, в тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оренди (лізингу) та операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця.

Таким чином, відповідачем зроблено висновок, що в порушення п. 2.1 ст. 2., пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 7.7.2 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.97, п. 4.1. ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 №2181-111 та Наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 N 166 "Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання" із змінами та доповненнями БТОВ "8Н8" не надано до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва податкової звітності починаючи з серпня 2004 року до червня 2006 року та занижено податок на додану вартість в розмірі 287.240,00 грн. в т.ч.: липень 2004 р. –42940 грн.; серпень 2004 р. –43300 грн.; вересень 2004 р. –78000 грн.; жовтень 2004 р.- 5340 грн.; листопад 2004 р. –5320 грн.; грудень 2004 р. –13020 грн.; січень 2005 р. –15580 грн.; лютий 2005 р. –35540 грн.; березень 2005 р. –48200 грн.

Нарахування позивачу податковим повідомленням-рішенням № 0000592307/0 від 20.11.2006 податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 528.900,00 грн. (із них 287.240,00 грн. - за основним платежем та 241.660,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями) суд вважає неправомірним з наступних підстав.

Основним видом діяльності Позивача за КВЕД є допоміжна діяльність у сфері страхування (що підтверджується довідкою Державного комітету статистики України № 9606/105 з ЄДРПОУ, а також свідоцтвом, виданим Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг за № 95 від 19.09.2003 (термін дії до 18.09.2008), позивача включено до державного реєстру страхових брокерів; згідно зі Статутом позивача від 18.12.2002 року, зареєстрованого за № 05916, та відповідно до Закону України "Про страхування" від 07.03.1996 № 85/96-ВР та Постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.1996 № 1523 виключною діяльністю позивача як страхового брокера є посередницька діяльність на страховому ринку.

Таким чином фактичною і єдиною діяльністю позивача є допоміжна діяльність у сфері страхування.

Згідно з пп. 3.2.3 п. 3.2 ст. 3 Закону України „Про податок на додану вартість” операції з надання послуг по страхуванню та перестрахуванню не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість (що також підтверджується листом Державної податкової адміністрації України від 06.05.1998 № 5199/10/16 - 1101).

Відповідно до ст. 15 Закону України  "Про страхування" № 86/96-ВР від 07.03.1996 страхова діяльність  в  Україні  може  провадитися  за участю страхових  посередників.

Страховими посередниками можуть бути страхові або перестрахові брокери, страхові агенти. Посередницька діяльність страхових та перестрахових брокерів у страхуванні та перестрахуванні здійснюється як виключний вид діяльності. Страхові брокери  - юридичні  особи  або громадяни, які зареєстровані у встановленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності та здійснюють за винагороду посередницьку діяльність у страхуванні  від  свого  імені  на  підставі брокерської угоди з особою, яка має потребу у страхуванні як страхувальник.

Таким чином зазначені в акті  виїзної планової перевірки № 679/1-22-01-32245271 від 08.11.2006 висновки про порушення позивачем в частині оподаткування відрахувань за надані послуги у сфері страхування, податком на додану вартість є неправомірними.

При цьому суд відзначає, що в акті перевірки не здійснено жодних посилань на первинні або інші документи, які зафіксовані  в  бухгалтерському та податковому обліку позивача, або фактичні дані та підтверджують факт здійснення ним діяльності з порушенням законодавства про ПДВ, що, в свою чергу, свідчить про необґрунтованість розрахунку податкових зобов'язань, донарахованих позивачу на підставі акта перевірки.

Таким  чином, суд  дійшов висновку, що позивачу безпідставно донараховано суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 287.240,00 грн.

В акті перевірки також зазначено, що згідно з наданими позивачем документами в результаті порушення пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11, п. 4.1 ст. 4, пп. 5.4.2 п. 5.4, п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 №334/94-ВР в редакції Закону від 22.05.97 №283/97-ВР, із змінами та доповненням, встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 624.544 грн. в т.ч.:          2003 рік –71100 грн.; 1 квартал 2004 року –81250 грн.; 1 півріччя 2004 року – 114641 грн.; три квартали 2004 року –272.416 грн.; 2004 рік – 300.041 грн.; 1 квартал 2005 року –97575 грн.; півріччя 2005 року –174803 грн.; три квартали 2005 року –243278 грн.; 2005 рік -253403 грн.

Зокрема, перевіркою (пп. 3.1.1) встановлено, що позивач отримав від ЗАТ „СВС Дніпро” грошові кошти у розмірі 695.565,00 грн.

Відповідно до пп. 11.3.1 п.  11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають реалізації, у разі реалізації товарів (робіт, послуг) за готівку - дата м оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Відповідач стверджує, що під час перевірки керівництвом БТОВ "8Н8" не було надано жодних документів стосовно причин та економічної сутності надходження грошових коштів, а саме страхових договорів, актів та інших документів, які б підтверджували, що зазначені кошти є транзитними коштами у посередницькій страховій діяльності.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Таким чином в акті перевірки зроблено висновок, що БТОВ "8Н8" в порушення вимог пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11, п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не включено до скоригованого валового доходу суму в розмірі 695.565 грн. (237000 грн. + 325000 грн. + 133565 грн.).

У акті перевірки зазначено, що позивач отримав валовий доход на загальну суму 695.565,00 грн. від ЗАТ „СВС Дніпро” (протягом періоду жовтень 2003 року –квітень 2004 року) та не надав відповідачу документального підтвердження, що ця сума є транзитною, а саме не надано жодних документів стосовно причин та економічної сутності надходження страхових коштів, а саме страхових договорів, акті та інших документів, які б підтверджували, що зазначені кошти є транзитними у посередницькій страховій діяльності.

Суд враховує, що згідно з письмовими поясненнями директора ТОВ «8Н8»Кривенко Н.П., наданими під час перевірки (копія –у справі), при перевірці була встановлена відсутність одного договору з ЗАТ „СВС Дніпро” від 22.09.2003 № TLF 20026b. Директор у поясненнях підтвердила, що вказаний договір на підприємстві відсутній.

В судовому засіданні директор ТОВ «8Н8»Кривенко Н.П. пояснила, що зазначений договір зберігався в архіві підприємства, який знаходиться поза межами м. Києва. Оскільки перевірка була позаплановою, на час надходження запиту податкового органу щодо зазначеного договору у підприємства не було фізичної можливості його надати. В подальшому відповідні документи податковим органом прийняті не були. Разом з тим позивач надав суду докази, а саме Договір страхування № TLF 20026b від 22.09.2003 (далі –Договір).

Згідно з вказаним Договором страховик –СТДВ «ТОМОТ»застрахував фінансові ризики страхувальника –ЗАТ „СВС Дніпро” на суму 4.637.100 грн. з визначенням розміру страхових внесків в сумі 695.565,00 грн.  Згідно з додатком до Договору від 22.09.2003, укладеним між СТДВ «ТОМОТ»(сторона-1), ЗАТ „СВС Дніпро” (сторона-2) та ТОВ «8Н8»(сторона-3), сторона-1 страхує ризики згідно з Договором та здійснює відповідні виплати в разі страхового випадку безпосередньо стороні-2 на підставі документів, наданих стороною-3 чи страхувальником; сторона-2 зобов'язана сплатити страхову премію на розрахунковий рахунок сторони-3.

Крім того в судовому засіданні 24.05.2007 позивачем до матеріалів справи надано виписки банку (зі зведеною таблицею), з яких вбачається, що всі суми направлялися в той або в наступний день до страхової компанії СТДВ «ТОМОТ»без відрахування комісійної винагороди по одному і тому самому документу - Договору страхування № TLF 20026b від 22.08.2003.

Також суд враховує, що, як підтверджено матеріалами справи, станом на час розгляду скарг перевірки позивача на податкові повідомлення-рішення, прийняті за результатами перевірки, ДПІ у Голосіївському районі на свій запит від 25.10.2006 отримала 10.11.2006 від СТДВ «Власта» (правонаступника СТДВ «ТОМОТ») копію Договору, Договору № 20 від 28.09.2003 про співпрацю в галузі страхування між СТДВ «ТОМОТ»та БТОВ «8Н8», а також відомості про отримання СТДВ «ТОМОТ»від БТОВ «8Н8»протягом періоду жовтень 2003 року –квітень 2004 року платежів за Договором.

Зважаючи на вказані докази та вимоги чинного податкового законодавства, суд дійшов висновку, що визначення позивачеві зобов'язань з податку на прибуток за вказаним епізодом є безпідставним.

У акті перевірки (пп. 3.1.2) зазначено, що позивачем безпідставно завищено суми валових витрат на загальну суму 1.755.210,00 грн. у зв'язку з віднесенням до таких витрат вартості послуг з використання об'єктів інтелектуальної власності згідно з ліцензійними угодами

Як свідчать матеріали справи та не заперечується сторонами, між позивачем та  НМПС  “Трудовий  союз” укладено ліцензійну угоду про відшкодування  роялті № 11 від 01.09.2003.

Згідно з п. 1 вищезазначеної угоди  НМПС “Трудовий союз” як суб'єкт  авторського  права передав у використання позивачу на невиключній основі об'єкти права  інтелектуальної власності для встановлення їх на  комп'ютерному  обладнанні  останнього з  метою  використання  у  власній  господарській діяльності виключно  на  території України. Позивач в свою чергу взяв  на себе зобов'язання  сплачувати  НМПС  “Трудовий союз” винагороду за актами про використання об'єктів інтелектуальної  власності.

Згідно  актів  передачі  авторського  права  МНПС  “Трудовий  союз”  передав  у  використання  позивачу  комп'ютерні  програми, авторські  права  на  які  зареєстровані  у  встановленому чинним законодавством порядку Державним департаментом інтелектуальної  власності   Міністерства  освіти  і  науки  України  (копії  даних  свідоцтв  залучені  до  матеріалів  справи).

Укладання  ліцензійної  угоди  було  здійснено  позивачем  з  метою  забезпечення  нормального функціонування комп'ютеру, принтеру, модему та програмного  забезпечення  Unix, які  позивач  орендує  у  приватного  підприємця  Бакуліної  В.М.  на  підставі  договору  майнового  найму. Згідно  з  актом  все  вищезазначене  майно  було  передане  позивачу  в  оренду  та  обліковується  останнім  на  позабалансовому  рахунку.

У зв'язку з переданням НМПС “Трудовий союз”  майнових  прав  на  вищезазначені  комп'ютерні  програми  ТС  “Творчість”  за  договором  про   передання  майнових  прав  автора, позивач  уклав  з  ТС  “Творчість”  ліцензійну  угоду  про  відшкодування  роялті № 11 від 15.06.2005.

Згідно  з  п. 1  вищезазначеної  угоди  ТС  “Творчість”  як  суб'єкт  авторського  права передав у використання позивачу на невиключній основі об'єкти права  інтелектуальної власності для встановлення їх на  комп'ютерному  обладнанні  останнього  з  метою  використання  у  власній  господарській  діяльності  виключно  на  території  України. Позивач  в  свою  чергу  взяв  на  себе  зобов'язання  сплачувати ТС  “Творчість”  винагороду  за  актами  про  використання  об'єктів  інтелектуальної  власності.

Відповідно до ст. 32 Закону України “Про  авторське право і суміжні права”  автору  чи іншій особі, яка має авторське право, належить  виключне право  надавати  іншим  особам дозвіл на використання  твору будь –яким одним  або  всіма  відомими  способами  на  підставі  авторського  договору.

Згідно зі ст. 33  Закону України  “Про авторське  право  і  суміжні  права”  договори  про передачу прав  на використання творів укладаються  у письмовій  формі. Договір  про  передачу прав на використання творів вважається укладеним, якщо  сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов (строку дії договору, способу використання твору, території, на яку поширюється передаване право, розміру  та порядку  виплати  авторської  винагороди, а також інших умов, щодо  яких  за  вимогою однієї  із  сторін  повинно  бути  досягнуто згоди).

Проаналізувавши зміст угод, суд дійшов висновку, що дані угоди цілком  відповідають вимогам  чинного  законодавства.

Згідно з пп. 5.4.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку  підприємств” до  валових  витрат  включаються витрати, крім тих, що  підлягають амортизації, пов'язані  з науково–технічним забезпеченням господарської діяльності, на винахідництво і  раціоналізацію господарських процесів, проведення дослідно–експериментальних та  конструкторських робіт, виготовлення та дослідження  моделей і зразків, пов'язаних з основною діяльністю платника податку, виплатою роялті та придбання нематеріальних  активів (крім тих, що підлягають амортизації) для їх використання в господарській  діяльності платника податку. Норми цього підпункту стосуються витрат на зазначені  заходи незалежно від  того, чи призвели такі заходи до збільшення доходів платника податку.

Відповідно до п. 1.30 ст. 1 Закону України “Про  оподаткування прибутку  підприємств”  роялті –платежі  будь–якого виду, одержані як винагорода за користування  або за  надання  права  на користування  будь–яким  авторським  правом  на  літературні твори, твори мистецтва   або  науки, включаючи  комп'ютерні  програми, інші  записи  на  носіях інформації, відео-  або аудіокасети, кінематографічні фільми  або  плівки  для  радіо чи телевізійного мовлення; за  придбання  будь–кого  патенту, зареєстрованого  знака  на   товари  і  послуги  чи  торгової  марки, дизайну, секретного  креслення, моделі, формули, процесу, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досліду  (ноу–хау).

Пунктом 1.7 “Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних  планових та  позапланових  перевірок  з  питань дотримання  податкового, валютного  та  іншого законодавства” передбачено, що факти виявлення порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової або позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній  мірі, із посиланням, що  підтверджують  наявність  зазначених  фактів.

Відповідно до  ч. 2 ст. 19  Конституції України, органи державної влади та  органи  місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на  підставі, в межах  повноважень  та  у  спосіб, що  передбачені  Конституцією  та  законами  України.

Згідно зі ст. 13  Закону України “Про державну податкову службу в Україні” посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватися  Конституції та законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних  законом  інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання  покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою  виконувати надані їм  права.

В акті перевірки відповідачем не зазначено жодних обставин та конкретних  доказів (первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському або  податковому обліку), які підтверджували б факт порушень Позивачем п. 5.1 ст. 5  Закону  України “Про  оподаткування  прибутку  підприємств”.

Крім  того  абзацом  6  пп. 5.4.2  п. 5.4 ст. 5  Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” передбачено, що у разі виникнення розбіжностей між  податковим  органом та платником податку стосовно зв'язку витрат на цілі, обумовлені цим  підпунктом, з основною діяльністю  платника  податку, такі  податкові  органи  зобов'язані  звернутися  до  Міністерства України  у справах науки і технологій, чий експертний   висновок є підставою для  прийняття  рішення  податковим  органом. Оскарження  рішень  податкових  органів, прийнятих  на підставі  експертних  висновків  Міністерства  України у  справах науки  і технологій, проводиться  платниками  податку  в  загальному порядку.

Ця  норма Закону є імперативною, проте відповідач не довів, що він у встановлений законом спосіб та порядку звернувся до відповідного органу державної влади для  отримання відповідних доказів, на підставі яких може бути визначено податкове  зобов'язання.

Наявність та правильність сплати роялті БТОВ “8Н8” підтверджується  отриманням  брокерським товариством  об'єктів  авторського  права  відповідно  до  їх  переліку, а  саме: Комп'ютерна програма "Модуль підтримки HP Scan Set 3300C в операційній системі  UNIX" (Свідоцтво ДДІВ № 8661 від 31.10.2003); Комп'ютерна програма "Модуль підтримки USB модема Zyxel Omni 56K операційної  системи UNIX"  (Свідоцтво ДДІВ № 8662 від 31.10.2003); Комп'ютерна програма "Програма для русифікації консолі Unix (wsusefont)"  (Свідоцтво ДДІВ № - 8076 від 31.07.2003); Комп'ютерна програма "Вхідний фільтр для друку тексту (txtprint)" (Свідоцтво ДДІВ  № 7731 від 09.06.2003); Комп'ютерна програма "Програма для створення гарячих клавиш в Unix (hotkey)" (Свідоцтво ДДІВ № 8075 від 31.07.2003); Комп'ютерна програма "altq_blue.h"  (Свідоцтво ДДІВ № 17461 від 01.08.2006); Комп'ютерна програма "qcad" (Свідоцтво ДДІВ № 11064 від 17.09.2004); Комп'ютерна програма "logistic.init.c" (Свідоцтво ДДІВ № 11001 від 14.09.2004); Комп'ютерна програма "exec.h" (Свідоцтво ДДІВ № 10128 від 01.06.2004); Комп'ютерна програма "resourcevar.h" (Свідоцтво ДДІВ № 10139 від 01.06.2004); Комп'ютерна програма "malloc.h" (Свідоцтво ДДІВ № 10140 від 01.06.2004); Комп'ютерна програма "uvm.h" (Свідоцтво ДДІВ № 10141 від 01.06.2004); Комп'ютерна програма "vnode.h" (Свідоцтво ДДІВ № 10142 від 01.06.2004); Комп'ютерна програма "systm.h" (Свідоцтво ДДІВ № 10143 від 01.06.2004); Комп'ютерна програма "proc.h"  (Свідоцтво ДДІВ № 10144 від 01.06.2004); Комп'ютерна програма "param.h" (Свідоцтво ДДІВ № 10145 від 01.06.2004); Комп'ютерна програма "installboot.c" (Свідоцтво ДДІВ № 10431 від 02.07.2004); Комп'ютерна програма "bootblks.c" (Свідоцтво ДДІВ № 10442 від 05.07.2004); Комп'ютерна програма "installboot/Makefile" (Свідоцтво ДДІВ № 10429 від 02.07.2004); Комп'ютерна програма "getmount.c" (Свідоцтво ДДІВ № 10430 від 02.07.2004); Комп'ютерна програма "installboot.h" (Свідоцтво ДДІВ № 10428 від 02.07.2004).

Згідно висновку експертизи Київського науково–дослідного інституту судових експертиз (КНДІСЕ) № 5030 від 08.06.2005 на ринку України відсутні пропозиції стосовно таких самих, подібних та однорідних програмних  продуктів  авторського  права.

Відповідно до пп. 5.4.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку  підприємств”  ці  витрати  віднесені  до  складу  валових  витрат  незалежно  від  того,  чи  призвели  такі  заходи  до  збільшення  доходів.

Згідно з п. 5.4.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування  прибутку  підприємств”  від  28.12.1994 №  334/94–ВР  в редакції Закону від 22.05.1997 №  283/97–ВР, із змінами  та доповненнями, норми цього підпункту стосуються витрат на зазначені заходи  незалежно від того, чи  призвели  такі  заходи  до  збільшення  доходів  платника  податку.

Таким чином, законодавство України чітко визначає можливість сплати страховими брокерами роялті, оскільки  ці  витрати  віднесені  до  складу  валових  витрат  незалежно  від  того  чи  призвели  такі заходи  до  збільшення  їх  доходу.

При цьому суд не приймає посилань відповідача на пояснення деяких розробників комп'ютерних програм, що використовувались позивачем, - Агапова С.Б., Ларіна Ю.О., Щербакова О.П., наданих оперуповноваженому ГВПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва відповідно 23.05.2007, 24.05.2007 та 19.06.2007 (копії –у справі), згідно з якими вони не розробляли програм (Ларін, Щербаков), не реєстрували права власності на будь-які комп'ютерні програми. По-перше, у вказаних поясненнях не зазначено процедури, за якою відбирались зазначені пояснення, та підстави їх відібрання. По-друге, як підтверджується матеріалами справи, авторські права на всі комп'ютерні програми, щодо яких виник спір, зареєстровані у встановленому чинним законодавством порядку Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України (копії даних свідоцтв залучені до матеріалів справи) і правомірність такої реєстрації відповідачем у належний і допустимий спосіб не спростована.

Відтак, суд дійшов висновку, що позивачу безпідставно визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі  624.544,00 грн.

Також в акті перевірки (стор. 18) зазначено, що в порушення п. 3 ст. 7, ст.ст. 11, 12, 13, 14 Декрету Кабінету Міністрів України та п. 11, 12, 13, 14 Інструкції "Про прибутковий податок з громадян" №12 від 21.04.93, із змінами та доповненнями, позивачем не утриманий прибутковий податок з доходу, наданого фізичній особі, яка не підтвердила, що вона є приватним підприємцем, а саме не підтвердила оригіналом свідоцтва про право заняття підприємницькою дальністю та платіжним повідомленням про сплату авансових платежів по прибутку, єдиного податку. Дохід у відомості за формою №8ДР не  включався. Всього по її особовому рахунку донараховано прибуткового податку  у розмірі 160,00 грн.

На підставі цього висновку податковим органом прийняте податкове повідомлення-рішення від 20.11.2006 № 0003101703/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників у розмірі 480,0 грн., в т.ч. 160,00 грн. –основний платіж та 320,00 грн. –штрафні санкції.

Судом встановлено, що згідно з поясненнями позивача, при перевірці БТОВ “8Н8”  інспектору ДПІ Голосіївського району м. Києва гр. Скрицькому  надавалися всі  необхідні  для  даного  виду  перевірки документи. Питань щодо поданих документів у відповідача під час перевірки не виникло.

Але в Акті виїзної планової перевірки № 679/1-22-01-32245271 від 08.11.2006 зазначено, що БТОВ  “8Н8” не надав відповідачу саме оригінал свідоцтва про право заняття підприємницькою дальністю та платіжне повідомленням про сплату авансових платежів по прибутку, єдиного податку фізичної особи, з якою мав господарські відносини позивач. При цьому податковим органом не наведено в акті перевірки жодних даних, які дозволили б ідентифікувати цю особу (прізвище, індивідуальний податковий номер, місце знаходження тощо).

Як слідує з пояснень представників сторін та наданих позивачем документів, в даному випадку йдеться про відносини між позивачем та приватним підприємцем Яковенко В.Г., які виникли на підставі договору суборенди офісу від 29.01.2003 (копія –у справі). За цим договором ПП Яковенко В.Г. передав позивачеві в користування офісне приміщення площе. 10 кв. м за адресою: м. Київ. Вул. Ломоносова, 8 Б, та інше майно. Згідно з умовами п. 5 договору розмір орендної плати складає 10 грн. за 1 кв. м за кожен місяць оренди та сплачується в безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця.

Докази перерахування платежів в безготівковому порядку (рахунки та виписки з банківського рахунку позивача) долучено до матеріалів справи.

На вимогу суду позивачем надані у судовому засіданні такі документи про реєстрацію вищезгаданого підприємця:

- Свідоцтво про реєстрацію приватного підприємця Яковенка В.Г., видане  Оболонською районною у м. Києві  державною адміністрацією, з датою реєстрації 02.10.2002, про що зроблено запис в журналі обліку реєстраційних справ за № 18910 (копія);

-  Свідоцтво про сплату єдиного податку № 495537 від  01.04.2003, видане ДПІ у  Оболонському районі м. Києва, Свідоцтво про сплату єдиного податку № 037760 від  01.01.2004, видане ДПІ у  Оболонському районі м. Києва з визначенням виду діяльності «операції з нерухомістю»(копії);

-  документи щодо оренди приміщення та сплати орендних платежів.

Доказів того, що вказані документи не надавалися відповідачеві під час перевірки, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва не надано.

Крім того суд відзначає, що позивач не може і не повинен мати в своєму розпорядженні оригінали реєстраційних та звітних податкових документів іншого суб'єкта господарювання, з яким має договірні відносини.

Таким чином вказані документи спростовують викладені в акті перевірки висновки про те, що в порушення п. 3 ст. 7, ст.ст. 11, 12, 13, 14 Декрету Кабінету Міністрів України та п. 11, 12, 13, 14 Інструкції "Про прибутковий податок з громадян" №12 від 21.04.93, із змінами та доповненнями, позивачем не утриманий прибутковий податок з доходу, наданого фізичній особі, яка не підтвердила, що вона є приватним підприємцем, а саме не підтвердила оригіналом свідоцтва про право заняття підприємницькою дальністю та платіжним повідомленням про сплату авансових платежів по прибутку, єдиного податку.

Відтак, позивачу безпідставно донараховано прибутковий податок у розмірі 160,00 грн.

Згідно з п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" штрафні санкції накладаються на платників податків за порушення податкового законодавства.

Згідно з пп. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 цього Закону у разі коли платник податків   здійснює  продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо   відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу).

Оскільки судом встановлено відсутність порушення позивачем податкового законодавства за розглянутим епізодом, то за таких обставин відсутні підстави для застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 320,00 грн. на підставі пп. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Відповідно  до  пп. 17.1.3  п. 17.1  ст. 17  Закону  України “Про  порядок  погашення  зобов'язань  платників  податку  перед  бюджетами  та  державними  цільовими  фондами”, у  разі  коли  контролюючий  орган  самостійно  донараховує  суму  податкового  зобов'язання платника  податків  за  підставами, викладеними  у  підпункті “б”  підпункту  4.2.2  п. 4.2  ст. 4  цього  Закону, такий  платник  податків  зобов'язаний  сплатити  штраф  у  розмірі десяти відсотків від суми недоплати (зниження суми  податкового зобов'язання)  за кожний з податкових  періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового  платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та  закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником  податків податкового повідомлення контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти  відсотків такої  суми  та  не  менше  десяти  неоподаткованих  періодів, що  минули.

Підпунктом 17.1.6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»встановлено, що у разі, коли платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, такий платник податків додатково до штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладення сплачує штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Зважаючи  на  те, що  суд визнав  відсутність  недоплати  позивачем  податку  на  прибуток та податку на додану вартість за розглянутим епізодом, позивача (його посадову особу) не засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків, позивач не декларував переоцінених або недооцінених об'єктів оподаткування, застосування до  нього штрафних  санкцій на підставі  пп. 17.1.3, пп. 17.1.6 п. 17.1  ст. 17  Закону України  “Про порядок погашення зобов'язань платників податку перед бюджетними та  державними  цільовими  фондами”  є  необґрунтованим.

Крім того суд звертає увагу на те, що згідно з п. 1.3 та Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року № 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за № 925/11205, (далі - Порядок), а результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

Пункти 1.5 та 1.6 Порядку передбачають, що акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства. За результатами невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства.

Як встановлено судом, в акті перевірки не викладено суттєвих обставин діяльності  позивача,  які мають відношення  до  фактів виявленого  порушення пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11, п. 4.1, ст. 4, пп. 5.4.2 п. 5.4, п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств",  п. 2.1 ст. 2, пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 3 ст. 7, ст.ст. 11, 12, 13, 14 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", зокрема, відповідачем не зазначено, які саме обставини фінансово-господарської діяльності позивача підтверджують факти зазначених у акті порушень.

Згідно з п. 1.7 Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до п. 2.3.4 Порядку не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання

В акті перевірки не здійснено належних посилань на доведені обставини і первинні або інші документи, які зафіксовані  в  бухгалтерському та податковому обліку позивача та підтверджують факт здійснення ним діяльності з порушенням законодавства, що, в свою чергу, свідчить про необґрунтованість розрахунку податкових зобов'язань, донарахованих позивачу на підставі акта перевірки.

Оскільки в акті перевірки не допускається відображення необґрунтованих даних, а також суб'єктивних  припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та  різного роду  висновків щодо  дій посадових  осіб  підприємства, суд приходить до висновку, про те, що відповідачем належним чином не досліджено обставин фінансово-господарської діяльності позивача за перевіряємий період, що призвело до необґрунтованих висновків акта перевірки.

Суд також бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст.  2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується  принципом  законності, відповідно  до  якого  органи  державної  влади,  органи місцевого самоврядування,  їхні посадові і службові особи зобов'язані  діяти лише на підставі,  в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності  суб'єкта  владних  повноважень обов'язок  щодо доказування правомірності свого рішення, дії  чи  бездіяльності покладається  на   відповідача,   якщо   він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт  владних  повноважень не довів правомірності прийнятих ним спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням всіх встановлених судом фактичних обставин справи, поданих доказів та вимог законодавства.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Таким чином, судові витрати позивача підлягають відшкодуванню йому з Державного бюджету України в розмірі 3,40 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 9, 69-72, 94, 97, 158-163 КАС України, господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 20.11.2006 № 0000592307/0.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 20.11.2006 № 0000572307/0.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 20.11.2006 № 0003101703/0.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства  з  обмеженою відповідальністю  “8Н8”  судові витрати в сумі 3,40 грн. судового збору.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.  ст.  185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий суддя

судді                                            О.О. Євсіков

                                           С.М. Морозов

                                                  І.В. Усатенко

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –08.08.2007.