Ухвала

від 22.09.2015 по справі 11/207-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2015 року м. Київ К/800/45878/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

при секретарі Калініні О.С.

за участю представників позивача - Кривенко Н.П., Ткаченко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.08.2014

та постанову Господарського суду міста Києва від 30.07.2007

у справі № 11/207-А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « 8Н8»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю « 8Н8» звернулось до суду, з урахуванням уточнень позовних вимог, з позовом про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 20.11.2006 № 0000592307/0, № 0000572307/0, № 0003101703/0.

Постановою Господарського суду міста Києва від 30.07.2007, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.08.2014, позов задоволено; визнано нечинними спірні податкові повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, як такі, що є обґрунтованими та законними.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної виїзної планової документальної перевірки Брокерського ТОВ « 8Н8» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2003 по 30.06.2006, складено акт № 679/1-22-01-32245271 від 08.11.2006, в якому зафіксовані порушення: п. 4 пп. 4.1 Наказу ДПА України «Про затвердження Інструкції про порядок обліку платників податків» від 19.02.1998 № 80; пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11, п. 4.1, ст. 4, пп. 5.4.2 п. 5.4, п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 624 544 грн.; п. 2.1 ст. 2, пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», Наказу Державної податкової адміністрації від 30.05.1997 № 166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання», а саме: БТОВ « 8Н8» не надано до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва податкову звітність починаючи з серпня 2004 року до червня 2006 року та занижено податок на додану вартість в розмірі 287.240 грн.; п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»; п. 3 ст. 7, ст. ст. 11, 12, 13, 14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» № 13-92 від 26.12.1992 та п. п. 11, 12, 13, 14 Інструкції «Про прибутковий податок з громадян», в результаті чого занижено прибутковий податок на суму 160 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 20.11.2006 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000592307/0 про нарахування суми податкового зобов'язання з податку додану вартість у розмірі 528 900 грн., в т.ч. 287.240 грн. основного платежу та 241 660 штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0000572307/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 249 088 грн., в т.ч.: 624 544 грн. основного платежу та 624 544 штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0003101703/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на доходи найманих працівників у розмірі 480 грн., в т.ч.: 160 грн. основного платежу та 320 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В акті перевірки зазначено, що відповідно до наданих документів у періоді, що перевірявся, позивач займався посередницькою діяльністю у сфері страхування (брокерською діяльністю).

Під час перевірки було встановлено, що на розрахунковий рахунок позивача надходили грошові кошти за договорами, згідно яких визначалася винагорода брокера БТОВ « 8Н8».

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про страхування» страхова діяльність в Україні може провадитися за участю страхових посередників. Страховими посередниками можуть бути страхові або перестрахові брокери, страхові агенти. Посередницька діяльність страхових та перестрахових брокерів у страхуванні та перестрахуванні здійснюється як виключний вид діяльності і може включати консультування, експертно-інформаційні послуги, роботу, пов'язану з підготовкою, укладанням та виконанням (супроводом) договорів страхування (перестрахування), в тому числі щодо врегулювання збитків у частині одержання та перерахування страхових платежів, страхових виплат та страхових відшкодувань за угодою відповідно із страхувальником або перестрахувальником, інші посередницькі послуги у страхуванні та перестрахуванні за переліком, встановленим Уповноваженим органом. Страхові брокери - громадяни, які зареєстровані у встановленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності, не мають права отримувати та перераховувати страхові платежі, страхові виплати та виплати страхового відшкодування.

Згідно положень пп. 3.2.3 п. 3.2 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» не відноситься до об'єктів оподаткування податком на додану вартість надання послуг із страхування і перестрахування, передбачених Законом України «Про страхування», соціального і пенсійного страхування.

Крім того, з урахуванням обсягів оподатковуваних операцій позивача в липні 2004 року в розмірі 214 700 грн., то податковим органом зроблено висновок, що позивач у відповідності до п. 2.1 ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість» повинен був зареєструватися платником податку на додану вартість та в подальшому оподатковувати вищезазначені операції податком на додану вартість згідно з пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно зі змінами до Закону України «Про податок на додану вартість», внесеними Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України» від 25.03.2005 № 2505-IV, не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість надання послуг із страхування, співстрахування або перестрахування особами, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до закону, а також пов'язаних з такою діяльністю послуг страхових (перестрахових) брокерів та страхових агентів.

Під час перевірки було встановлено, що обсяг операцій, які, за висновком відповідача, підлягають оподаткуванню податком на додану вартість БТОВ « 8Н8» складає: липень 2004 року - 214 700 грн., серпень 2004 року - 216 500 грн., вересень 2004 року - 390 000 грн., жовтень 2004 року - 26 700 грн., листопад 2004 року - 26 600 грн., грудень 2004 року - 65 100 грн., січень 2005 року - 78 900 грн., лютий 2005 року - 177 700 грн., березень 2005 року - 241 000 грн.

Згідно з пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування є операції платників податку з: продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України, в тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оперативної оренди (лізингу) та операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця.

Таким чином, відповідачем зроблено висновок, що в порушення п. 2.1 ст. 2, пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 7.7.2 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Наказу ДПА України від 30.05.1997 № 166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання» БТОВ « 8Н8» не надано до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва податкової звітності починаючи з серпня 2004 року до червня 2006 року та занижено податок на додану вартість в розмірі 287 240 грн., в т.ч.: липень 2004 року - 42 940 грн.; серпень 2004 року - 43 300 грн.; вересень 2004 року - 78 000 грн.; жовтень 2004 року - 5 340 грн.; листопад 2004 року - 5 320 грн.; грудень 2004 року - 13 020 грн.; січень 2005 року - 15 580 грн.; лютий 2005 року - 35 540 грн.; березень 2005 року - 48 200 грн.

Щодо нарахування позивачу податковим повідомленням-рішенням № 0000592307/0 від 20.11.2006 податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 528 900 грн., слід зазначити наступне.

Як встановлено в судовому порядку, в акті перевірки податковим органом не здійснено жодних посилань на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку позивача, або фактичні дані, що підтверджують факт здійснення ним діяльності з порушенням законодавства про ПДВ, що, в свою чергу, свідчить про необґрунтованість розрахунку податкових зобов'язань, донарахованих позивачу на підставі акта перевірки.

Щодо нарахування позивачу податковим повідомленням-рішенням № 0000572307/0 від 20.11.2006 податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 249 088 грн., в т.ч.: 624 544 грн. основного платежу та 624 544 штрафних (фінансових) санкцій, слід зазначити наступне.

Перевіркою встановлено, що позивач отримав від ЗАТ «СВС Дніпро» грошові кошти у розмірі 695 565 грн.

Згідно з п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку (пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Відповідач стверджує, що під час перевірки керівництвом БТОВ « 8Н8» не було надано жодних документів стосовно причин та економічної сутності надходження грошових коштів, а саме: страхових договорів, актів та інших документів, які б підтверджували, що зазначені кошти є транзитними коштами у посередницькій страховій діяльності.

Таким чином в акті перевірки зроблено висновок, що БТОВ « 8Н8» в порушення вимог пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11, п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включено до скоригованого валового доходу суму в розмірі 695 565 грн. (237 000 грн. + 325 000 грн. + 133 565 грн.).

В акті перевірки зазначено, що позивач отримав валовий доход на загальну суму 695 565 грн. від ЗАТ «СВС Дніпро» (протягом періоду жовтень 2003 року - квітень 2004 року) та не надав відповідачу документального підтвердження, що ця сума є транзитною, а саме: не надано жодних документів стосовно причин та економічної сутності надходження страхових коштів, а саме страхових договорів, актів та інших документів, які б підтверджували, що зазначені кошти є транзитними у посередницькій страховій діяльності.

Суд враховує, що згідно з письмовими поясненнями директора ТОВ « 8Н8» Кривенко Н.П., наданими під час перевірки, при перевірці була встановлена відсутність одного договору з ЗАТ «СВС Дніпро» від 22.09.2003 № TLF 20026b.

Згідно пояснень директора ТОВ « 8Н8» Кривенко Н.П., наданих в суді першої інстанції, зазначений договір зберігався в архіві підприємства, який знаходиться поза межами м. Києва. Оскільки перевірка була позаплановою, на час надходження запиту податкового органу щодо зазначеного договору у підприємства не було фізичної можливості його надати. В подальшому відповідні документи податковим органом прийняті не були.

Позивач надав до суду вказаний Договір страхування № TLF 20026b від 22.09.2003, згідно умов якого страховик - СТДВ «ТОМОТ» застрахував фінансові ризики страхувальника - ЗАТ «СВС Дніпро» на суму 4 637 100 грн. з визначенням розміру страхових внесків в сумі 695 565 грн. Згідно з додатком до Договору від 22.09.2003, укладеним між СТДВ «ТОМОТ» (сторона-1), ЗАТ «СВС Дніпро» (сторона-2) та ТОВ « 8Н8» (сторона-3), сторона-1 страхує ризики згідно з Договором та здійснює відповідні виплати в разі страхового випадку безпосередньо стороні-2 на підставі документів, наданих стороною-3 чи страхувальником; сторона-2 зобов'язана сплатити страхову премію на розрахунковий рахунок сторони-3.

Позивачем також до матеріалів справи надано виписки банку (зі зведеною таблицею), згідно яких всі суми направлялися в той або в наступний день до страхової компанії СТДВ «ТОМОТ» без відрахування комісійної винагороди по одному і тому самому документу - Договору страхування № TLF 20026b від 22.08.2003.

Як встановлено матеріалами справи, станом на час розгляду скарг позивача на податкові повідомлення-рішення, прийняті за результатами перевірки, ДПІ у Голосіївському районі м. Київ на свій запит від 25.10.2006 отримала 10.11.2006 від СТДВ «Власта» (правонаступника СТДВ «ТОМОТ») копію Договору № 20 від 28.09.2003 про співпрацю в галузі страхування між СТДВ «ТОМОТ» та БТОВ « 8Н8», а також відомості про отримання СТДВ «ТОМОТ» від БТОВ « 8Н8» протягом періоду жовтень 2003 року - квітень 2004 року платежів за Договором.

В акті перевірки зазначено, що позивачем безпідставно завищено суму валових витрат у розмірі 1 755 210 грн., у зв'язку з віднесенням до таких витрат вартості послуг з використання об'єктів інтелектуальної власності згідно з ліцензійними угодами

Як свідчать матеріали справи та не заперечується сторонами, між позивачем та НМПС «Трудовий союз» укладено ліцензійну угоду про відшкодування роялті № 11 від 01.09.2003.

Згідно з п. 1 вищезазначеної угоди НМПС «Трудовий союз» як суб'єкт авторського права передав у використання позивачу на невиключній основі об'єкти права інтелектуальної власності для встановлення їх на комп'ютерному обладнанні останнього з метою використання у власній господарській діяльності виключно на території України. Позивач в свою чергу взяв на себе зобов'язання сплачувати НМПС «Трудовий союз» винагороду за актами про використання об'єктів інтелектуальної власності.

Згідно актів передачі авторського права МНПС «Трудовий союз» передав у використання позивачу комп'ютерні програми, авторські права на які зареєстровані у встановленому чинним законодавством порядку Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України (копії даних свідоцтв залучені до матеріалів справи).

Укладання ліцензійної угоди було здійснено позивачем з метою забезпечення нормального функціонування комп'ютеру, принтеру, модему та програмного забезпечення Unix, які позивач орендує у приватного підприємця ОСОБА_4 на підставі договору майнового найму. Згідно з актом все вищезазначене майно було передане позивачу в оренду та обліковується останнім на позабалансовому рахунку.

У зв'язку з переданням НМПС «Трудовий союз» майнових прав на вищезазначені комп'ютерні програми ТС «Творчість» за договором про передання майнових прав автора, позивач уклав з ТС «Творчість» ліцензійну угоду про відшкодування роялті № 11 від 15.06.2005.

Згідно з п. 1 вищезазначеної угоди ТС «Творчість» як суб'єкт авторського права передав у використання позивачу на невиключній основі об'єкти права інтелектуальної власності для встановлення їх на комп'ютерному обладнанні останнього з метою використання у власній господарській діяльності виключно на території України. Позивач в свою чергу взяв на себе зобов'язання сплачувати ТС «Творчість» винагороду за актами про використання об'єктів інтелектуальної власності.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про авторське право і суміжні права» автору чи іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами на підставі авторського договору.

Згідно зі ст. 33 вказаного Закону договори про передачу прав на використання творів укладаються у письмовій формі. Договір про передачу прав на використання творів вважається укладеним, якщо сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов (строку дії договору, способу використання твору, території, на яку поширюється передаване право, розміру та порядку виплати авторської винагороди, а також інших умов, щодо яких за вимогою однієї із сторін повинно бути досягнуто згоди).

Проаналізувавши зміст угод, суд дійшов висновку, що дані угоди цілком відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно з пп. 5.4.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до валових витрат включаються витрати, крім тих, що підлягають амортизації, пов'язані з науково-технічним забезпеченням господарської діяльності, на винахідництво і раціоналізацію господарських процесів, проведення дослідно-експериментальних та конструкторських робіт, виготовлення та дослідження моделей і зразків, пов'язаних з основною діяльністю платника податку, виплатою роялті та придбанням нематеріальних активів (крім тих, що підлягають амортизації) для їх використання в господарській діяльності платника податку. Норми цього підпункту стосуються витрат на зазначені заходи незалежно від того, чи призвели такі заходи до збільшення доходів платника податку.

Відповідно до п. 1.30 ст. 1 зазначеного Закону роялті - платежі будь-якого виду, одержані як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо чи телевізійного мовлення; за придбання будь-якого патенту, зареєстрованого знака на товари і послуги чи торгової марки, дизайну, секретного креслення, моделі, формули, процесу, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Пунктом 1.7 «Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 № 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 за № 925/11205 передбачено, що факти виявлення порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової або позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Однак, в акті перевірки відповідачем не зазначено жодних обставин та конкретних доказів (первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському або податковому обліку), які підтверджували б факт порушень позивачем п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Крім того, абзацами 6 та 7 пп. 5.4.2 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що у разі виникнення розбіжностей між податковим органом та платником податку стосовно зв'язку витрат на цілі, обумовлені цим підпунктом, з основною діяльністю платника податку, такі податкові органи зобов'язані звернутися до Міністерства України у справах науки і технологій, чий експертний висновок є підставою для прийняття рішення податковим органом. Оскарження рішень податкових органів, прийнятих на підставі експертних висновків Міністерства України у справах науки і технологій, провадиться платниками податку в загальному порядку.

Ця норма Закону є імперативною, проте відповідач не довів, що він у встановлений законом спосіб та порядку звернувся до відповідного органу державної влади для отримання відповідних доказів, на підставі яких може бути визначено податкове зобов'язання.

Наявність та правильність сплати роялті БТОВ « 8Н8» підтверджується отриманням брокерським товариством об'єктів авторського права відповідно до їх переліку, а саме: Комп'ютерна програма «Модуль підтримки HP Scan Set 3300C в операційній системі UNIX» (Свідоцтво ДДІВ № 8661 від 31.10.2003); Комп'ютерна програма «Модуль підтримки USB модема Zyxel Omni 56K операційної системи UNIX» (Свідоцтво ДДІВ № 8662 від 31.10.2003); Комп'ютерна програма «Програма для русифікації консолі Unix (wsusefont)» (Свідоцтво ДДІВ № - 8076 від 31.07.2003); Комп'ютерна програма «Вхідний фільтр для друку тексту (txtprint)» (Свідоцтво ДДІВ № 7731 від 09.06.2003); Комп'ютерна програма «Програма для створення гарячих клавиш в Unix (hotkey)» (Свідоцтво ДДІВ № 8075 від 31.07.2003); Комп'ютерна програма «altq_blue.h» (Свідоцтво ДДІВ № 17461 від 01.08.2006); Комп'ютерна програма «qcad» (Свідоцтво ДДІВ № 11064 від 17.09.2004); Комп'ютерна програма «logistic.init.c» (Свідоцтво ДДІВ № 11001 від 14.09.2004); Комп'ютерна програма «exec.h» (Свідоцтво ДДІВ № 10128 від 01.06.2004); Комп'ютерна програма «resourcevar.h» (Свідоцтво ДДІВ № 10139 від 01.06.2004); Комп'ютерна програма «malloc.h» (Свідоцтво ДДІВ № 10140 від 01.06.2004); Комп'ютерна програма «uvm.h» (Свідоцтво ДДІВ № 10141 від 01.06.2004); Комп'ютерна програма «vnode.h» (Свідоцтво ДДІВ № 10142 від 01.06.2004); Комп'ютерна програма «systm.h» (Свідоцтво ДДІВ № 10143 від 01.06.2004); Комп'ютерна програма «proc.h» (Свідоцтво ДДІВ № 10144 від 01.06.2004); Комп'ютерна програма «param.h» (Свідоцтво ДДІВ № 10145 від 01.06.2004); Комп'ютерна програма «installboot.c» (Свідоцтво ДДІВ № 10431 від 02.07.2004); Комп'ютерна програма «bootblks.c» (Свідоцтво ДДІВ № 10442 від 05.07.2004); Комп'ютерна програма «installboot/Makefile» (Свідоцтво ДДІВ № 10429 від 02.07.2004); Комп'ютерна програма «getmount.c» (Свідоцтво ДДІВ № 10430 від 02.07.2004); Комп'ютерна програма «installboot.h» (Свідоцтво ДДІВ № 10428 від 02.07.2004).

Згідно висновку експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (КНДІСЕ) № 5030 від 08.06.2005 на ринку України відсутні пропозиції стосовно таких самих, подібних та однорідних програмних продуктів авторського права.

За змістом пп. 5.4.2 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» норми цього підпункту стосуються витрат на зазначені заходи незалежно від того, чи призвели такі заходи до збільшення доходів платника податку.

Таким чином, законодавство України чітко визначає можливість сплати страховими брокерами роялті, оскільки ці витрати віднесені до складу валових витрат незалежно від того чи призвели такі заходи до збільшення їх доходу.

Суди попередніх інстанцій обґрунтовано не прийняли посилань відповідача на пояснення деяких розробників комп'ютерних програм, що використовувались позивачем, - ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, наданих оперуповноваженому ГВПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва відповідно 23.05.2007, 24.05.2007 та 19.06.2007, згідно з якими вони не розробляли програм (ОСОБА_6, ОСОБА_7), не реєстрували права власності на будь-які комп'ютерні програми. По-перше, у вказаних поясненнях не зазначено процедури, за якою відбирались зазначені пояснення, та підстави їх відібрання. По-друге, як підтверджується матеріалами справи, авторські права на всі комп'ютерні програми, щодо яких виник спір, зареєстровані у встановленому чинним законодавством порядку Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України і правомірність такої реєстрації відповідачем у належний і допустимий спосіб не спростована.

Відтак, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що позивачу безпідставно визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 624 544 грн.

Щодо прийняття податкового повідомлення-рішення № 0003101703/0 від 20.11.2006 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на доходи найманих працівників у розмірі 480 грн., в т.ч.: 160 грн. основного платежу та 320 грн. штрафних (фінансових) санкцій, слід зазначити наступне.

Як встановлено в акті перевірки, позивачем в порушення п. 3 ст. 7, ст. ст. 11, 12, 13, 14 Декрету Кабінету Міністрів України та п. 11, 12, 13, 14 Інструкції «Про прибутковий податок з громадян» № 12 від 21.04.1993, не утриманий прибутковий податок з доходу, наданого фізичній особі, яка не підтвердила, що вона є приватним підприємцем, а саме не підтвердила оригіналом свідоцтва про право заняття підприємницькою дальністю та платіжним повідомленням про сплату авансових платежів по прибутку, єдиного податку. Дохід у відомості за формою № 8ДР не включався. Всього по її особовому рахунку донараховано прибуткового податку у розмірі 160 грн.

В судовому порядку встановлено, що згідно з поясненнями позивача, при перевірці БТОВ « 8Н8» інспектору ДПІ Голосіївського району м. Києва гр. ОСОБА_8 надавалися всі необхідні для даного виду перевірки документи. Питань щодо поданих документів у відповідача під час перевірки не виникло.

Але в акті виїзної планової перевірки № 679/1-22-01-32245271 від 08.11.2006 зазначено, що БТОВ « 8Н8» не надав відповідачу саме оригінал свідоцтва про право заняття підприємницькою дальністю та платіжне повідомленням про сплату авансових платежів по прибутку, єдиного податку фізичної особи, з якою мав господарські відносини позивач. При цьому податковим органом не наведено в акті перевірки жодних даних, які дозволили б ідентифікувати цю особу (прізвище, індивідуальний податковий номер, місце знаходження тощо).

Як встановлено матеріалами справи, в даному випадку йдеться про відносини між позивачем та приватним підприємцем ОСОБА_9, які виникли на підставі договору суборенди офісу від 29.01.2003, згідно якого ПП ОСОБА_9 передав позивачеві в користування офісне приміщення площею 10 кв. м за адресою: АДРЕСА_1, та інше майно; розмір орендної плати складає 10 грн. за 1 кв. м за кожен місяць оренди та сплачується в безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця.

Перерахування платежів в безготівковому порядку за цим договором підтверджено рахунками та виписками з банківського рахунку позивача.

Як встановлено в судовому порядку, ОСОБА_9 зареєстрований приватним підприємцем, що підтверджено свідоцтвом про реєстрацію приватного підприємця ОСОБА_9, виданого Оболонською районною у м. Києві державною адміністрацією, з датою реєстрації 02.10.2002, про що зроблено запис в журналі обліку реєстраційних справ за № 18910; свідоцтвом про сплату єдиного податку № 495537 від 01.04.2003, виданого ДПІ в Оболонському районі м. Києва, свідоцтвом про сплату єдиного податку № 037760 від 01.01.2004, виданого ДПІ у Оболонському районі м. Києва з визначенням виду діяльності «операції з нерухомістю»; документами щодо оренди приміщення та сплати орендних платежів.

Таким чином, вказані документи спростовують викладені в акті перевірки висновки про те, що в порушення п. 3 ст. 7, ст.ст. 11, 12, 13, 14 Декрету Кабінету Міністрів України та п. 11, 12, 13, 14 Інструкції «Про прибутковий податок з громадян» № 12 від 21.04.1993, позивачем не утриманий прибутковий податок з доходу, наданого фізичній особі, оскільки остання зареєстрована приватним підприємцем, в результаті чого позивачу безпідставно донараховано прибутковий податок у розмірі 160 грн.

Крім того, за встановлення в судовому порядку відсутності порушення позивачем податкового законодавства за розглянутим епізодом, відсутні підстави для застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 320 грн. на підставі пп. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Також, враховуючи, що в судовому порядку встановлено відсутність недоплати позивачем податку на прибуток та податку на додану вартість за розглянутим епізодом, позивача (його посадову особу) не засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків, позивач не декларував переоцінених або недооцінених об'єктів оподаткування, то застосування до нього штрафних санкцій на підставі пп. 17.1.3, пп. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податку перед бюджетними та державними цільовими фондами» є необґрунтованим.

Крім того, суд звертає увагу на те, що згідно з п. 1.3 та Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 № 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 за № 925/11205, за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

Згідно п. п. 1.5 та 1.6 зазначеного Порядку акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства. За результатами невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства.

Як встановлено матеріалами справи, в акті перевірки не викладено суттєвих обставин діяльності позивача, які мають відношення до фактів виявленого порушення пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11, п. 4.1, ст. 4, пп. 5.4.2 п. 5.4, п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 2.1 ст. 2, пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 3 ст. 7, ст. ст. 11, 12, 13, 14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», а саме: відповідачем не зазначено, які саме обставини фінансово-господарської діяльності позивача підтверджують факти зазначених в акті порушень.

Згідно з п. 1.7 вищевказаного Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до пп. 2.3.4 п. 2.3 Порядку не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, «приховування об'єкта оподаткування», «розкрадання», «привласнення», «описка» тощо).

В акті перевірки не здійснено належних посилань на доведені обставини і первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку позивача, що підтверджують факт здійснення ним діяльності з порушенням законодавства, що, в свою чергу, свідчить про необґрунтованість нарахування позивачу податкових зобов'язань спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Враховуючи викладене, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.08.2014 та постанову Господарського суду міста Києва від 30.07.2007 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний