Постанова

від 02.12.2008 по справі 8/314-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

8/314-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 02 грудня 2008 р.                                                                                    № 8/314-07  

Вищий  господарський  суд  України  у складі колегії суддів:

головуючого Т.Б.  Дроботової,

суддів :Н.О. Волковицької,Л. І.  Рогач

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуОбласного комунального підприємства "Фармація"

на  постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.08.2008р.

у справі№ 8/341-07

господарського суду Дніпропетровської області

за позовомОбласного комунального підприємства "Фармація"

до

треті особиВільногірської міської ради;Виконавчого комітету Вільногірської міської радиРегіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області;Дніпропетровська обласна рада

проВизнання недійсними рішень

за участю представників:

позивачаШабеко Л.Ф., дов. № 01-Д/9 від 10.01.2008р.

відповідача

відповідача

третя особа

третя особане з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належним чином)не з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належним чином)не з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належним чином)не з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належним чином)

ВСТАНОВИВ:

Обласне комунальне підприємство "Фармація" звернулося до господарського суду з позовом до Вільногірської міської ради про скасування частково рішення Вільногірської міської ради депутатів від 19.06.1996р. № 250 "Про передачу в комунальну власність міської ради житлового фонду, матеріально-технічної бази ЖКУ ВДГМК, ЖЕК заводу "ЕКМО", ЖКК ВАТ "Дніпрометалургбуд", клубу "Будівельник" та технічну базу ЧМБ-7 ВАТ "Дніпробудмеханізація" в частині передачі до власності Вільногірської міської ради будівлі аптеки № 202, розташованої за адресою м. Вільногірськ, вул. Леніна, 18-а, скасування частково рішення Вільногірської міської ради депутатів від 16.12.1998р. № 67-VІІІ/ХХІІІ "Про затвердження переліку підприємств, установ, організацій комунальної власності та їх нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) як об'єктів права комунальної власності громади м. Вільногірська, виключивши з переліку об'єктів  пункт № 8 та пункт № 9, та про скасування повністю рішення  Вільногірської міської ради депутатів від 28.02.2007р. № 314-15/V "Про внесення доповнень до рішення міської ради від 25.12.2006р. № 232-12/V "Про затвердження місцевої програми приватизації об'єктів комунальної власності на 2007 рік" (в редакції заяви про уточнення позовних вимог, а.с.71-73), посилаючись на те, що спірними рішеннями відповідач розпорядився майном, передане позивачу органом управління –Дніпропетровською обласною радою та закріплене за позивачем на праві повного господарського відання.

Позовні вимоги вмотивовано порушенням законних прав та інтересів позивача внаслідок прийняття спірних рішень, а також статтею 136 Господарського кодексу України, що передбачає захист права господарського відання за положеннями законів, встановлених для захисту права власності. Позивач вважає, що закріплення спірного майна у комунальній власності відповідача відбулося всупереч чинному законодавству, що регулювало дані правовідносини.

Відповідач відхилив позов, пославшись на статус приміщення аптеки як нерухомого майна, що належить до комунальної власності міста Вільногірська та знаходиться у позивача в оренді; відтак відповідач як власник правомірно розпорядився належним йому майном.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2008р. (суддя Дубінін І.Ю.) позов залишено без розгляду за пунктом 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з неподанням позивачем без поважних причин витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору (підтвердження адреси аптеки № 202 (вул. Леніна, 18, чи Леніна, 18-А).

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.108.2008р. (судді: Павловський П.П. –головуючий, Чус О.В., Швець В.В.) ухвалу місцевого господарського суду скасовано, провадження по справі припинено за пунктом 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що суб'єктний склад та характер правовідносин свідчать про те, що дана справа є справою адміністративної юрисдикції, а відтак не підлягає розгляду в господарських судах України.

Не погоджуючись з висновками апеляційного господарського суду, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду в частині припинення провадження по справі та направити справу на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Скаргу мотивовано доводами про порушення апеляційним судом норм процесуального права, а саме помилковим застосуванням пункту 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України з огляду на неправильно визначений предмет спору, яким є не здійснення відповідачем владних управлінських функцій на основі законодавства, а спір про право, який не належить до адміністративної юрисдикції. Відтак даний спір не є публічно-правовим та повинен розглядатись в порядку господарського судочинства.

Відповідачі та треті особи відзив на касаційну скаргу не надали, не скористалися правом на участь представників сторін у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, пояснення представника позивача, присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судовому рішенні, колегія суддів вважає, що касаційна скарга  підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову є визнання незаконними та скасування рішень органу місцевого самоврядування, спрямованих на виникнення у відповідача речових прав на майно, яке перебуває в повному господарському віданні позивача.

При цьому позивач покликається на порушення спірними рішеннями його майнових прав.

Припиняючи провадження у справі, апеляційний господарський суд, виходив з положень пунктів 1, 7, 9 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України та визначив природу даного спору як публічно-правового, як такого, що виник між суб'єктами суспільних відносин стосовно їх прав та обов'язків у правовідносинах, в яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений здійснювати управлінські  функції щодо іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції не врахував наступне.

Перелік спорів, на які поширюється компетенція адміністративних судів визначено частиною 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів; спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

Відповідно до статті 3 цього Кодексу суб'єкт владних повноважень - це органи державної влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, необхідною та єдиною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватись суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

У випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказаних владних управлінських функцій (щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору), то такий суб'єкт не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України необхідних ознак суб'єкта владних повноважень у конкретному спорі.

Таким чином, сама по собі наявність у спірних правовідносинах суб'єкта владних повноважень, як сторони спору, не може свідчити про  безумовний публічно-правовий характер даного спору за відсутності інших суттєвих ознак, встановлених законодавством.

Звертаючись з позовною заявою, позивач послався, зокрема на приписи Закону України "Про власність", Постанову Кабінету міністрів України "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-республіканських одиниць (комунальною власністю), Указ Президента України від 12.03.1994р. № 84/94 "Про зміцнення економічних основ самоврядування міст України".

Вказуючи на характер даного спору, як публічно-правовий, апеляційний господарський суд не навів доводів у підтвердження здійснення  Вільногірською міською радою владних управлінських функцій щодо позивача (комунального підприємства, органом управління якого є Дніпропетровська обласна рада).

Апеляційний суд не врахував, що спір, який виник, стосується права власності на об'єкт нерухомості і не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що виключає розгляд справи у порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до роз'яснень, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення" зі змінами та доповненнями, рішення є законним  тоді,  коли  суд,  виконавши  всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини,  вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Постанова апеляційного господарського суду вказаним вимогам не відповідає з вище зазначених підстав.

Відтак судом апеляційної інстанції не здійснено перевірку правомірності прийняття місцевим господарським судом оскарженої ухвали про залишення позову без розгляду по суті поданої апеляційної скарги.

З огляду на межі повноважень касаційної інстанції, визначені статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України, постанова апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справа - до Дніпропетровського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного провадження.

Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського  процесуального кодексу України,  Вищий  господарський  суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Обласного комунального підприємства "Фармація" задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.08.2008р. у справі № 8/314-07 господарського суду Дніпропетровської області скасувати.

Справу направити до Дніпропетровського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного провадження.

Головуючий                                                                                      Т. Дроботова

Судді:                                                                                                 Н. Волковицька

Л. Рогач