Рішення

від 28.05.2012 по справі 2-2900/11

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 2-2900/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2012 року року Подільський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Гребенюк В.В.,

при секретарі - Литовченко Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, товариства з обмеженою відповідальністю «Центр учбової літератури», треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Видавництво «Істина», ОСОБА_4, про стягнення компенсації та моральної шкоди за порушення авторського права, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі за текстом - позивач 1) та ОСОБА_2 (надалі за текстом - позивач 2) звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 (надалі за текстом - відповідач 1), товариства з обмеженою відповідальністю «Центр учбової літератури» (надалі за текстом - відповідач 2), треті особи товариство з обмеженою відповідальністю «Видавництво «Істина» (надалі за текстом - ТОВ «Видавництво «Істина»), ОСОБА_4 (надалі за текстом - ОСОБА_4.), про стягнення компенсації та моральної шкоди за порушення авторського права.

Зазначили, що 01.09.2005 року між позивачем 1 та ТОВ «Видавництво «Істина» був укладений видавничий договір, у відповідності до якого автор передав видавництву українською мовою свій твір «Науково-практичний коментар Цивільного процесуального кодексу України». У серпні 2006 року ТОВ «Видавництво «Істина» випустило видання «Науково-практичний коментар Цивільного процесуального кодексу України» під авторством позивача 1 та позивача 2 (ББК 67.9(4УКР)304я73).

В січні 2011 року позивачам стало відомо, що з відповідач 2 здійснив видання «Науково-практичний коментар Цивільного процесуального кодексу України» під авторством відповідача 1 та за редакцією ОСОБА_4 (УДК 347.9(477)).

При уважному ознайомленні з текстом вказаного вище позивачі зауважили, що він повністю відповідає тексту науково-практичного коментаря, співавторами якого є вони. Внесені дрібні виправлення, які не суттєво впливають на наукову думку та практичне значення видання.

З урахуванням викладеного, позивачі вважають, що дії відповідачів порушують їх особисті немайнові та майнові авторські права, тому просить заборонити відповідачам видавати «Науково - практичний коментар Цивільного процесуального кодексу України» під авторством ОСОБА_3 та за редакцією ОСОБА_4 УДК 347.9 (477), зобов'язати відповідача 2 припинити видання та розповсюдження «Науково - практичного коментаря Цивільного процесуального кодексу України» під авторством ОСОБА_3 та за редакцією ОСОБА_4 УДК 347.9 (477), зобов'язати відповідачів протягом одного місяця з моменту вступу в законну силу рішення суду здійснити публікацію в номері газети «Закон і Бізнес» та газети «Юридична практика» повідомлення про їх неправомірне використання «Науково - практичного коментаря Цивільного процесуального кодексу України» під авторством позивачів, стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача 1 компенсацію за порушення авторського права у розмірі 144 000 гривень, стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача 2 компенсацію за порушення авторського права у розмірі 144 000 гривень. Крім того, позивачі вважають, що порушенням їх авторських права на твір відповідачами заподіяно їм моральної шкоди, яка полягає, зокрема, у глибоких душевних стражданнях та приниженні ділової репутації позивачів. У зв'язку з цим, позивачі просять стягнути на їх користь в якості відшкодування завданої їм моральної шкоди 40 000 гривень з відповідачів солідарно.

У судовому засіданні представник позивачів позов підтримав, посилаючись на обставини, викладені в ньому, та просив його задовольнити.

Представник відповідача 1 позов не визнав, подав заперечення, в яких зазначив, що позивачами не надано доказів, які б підтвердили вину відповідача 1 у порушенні їх авторського права, а заявлений факт плагіату не підтверджується належними та допустимими доказами у справі, а визначений позивачами розмір компенсації та моральної шкоди є необґрунтованим. Крім цього зазначив, що позивачами в позовній заяві достеменно не встановлено, що повністю чи частково було скопійовано їх твір. Таким чином, дійсно створення нового наукового твору неможливо без ознайомлення, вивчення та аналізу творів, що є результатом праці інших авторів, а тому їхній вплив на творчу працю відповідача 1 був неминучим. Отже є очевидним те, що створений відповідачем 1 коментар є результатом його творчої праці, а не копіювання та плагіату. Щодо компенсації та упущеної вигоди то позивачами не надано жодних належних та допустимих доказів, які б підтвердили суму доходу відповідача 1 та авторського гонорару від продажу. Позивачами також не обґрунтовано моральну шкоду, оскільки вони зазначили, що вона полягала в глибоких душевних стражданнях та приниженні їх ділової репутації, однак жодного доказу на підтвердження зазначених обставин до суду не надали. Підсумовуючи наведене вбачається, що всі позовні вимоги позивачів постійно користуються припущеннями та твердженнями, що мають голослівний характер у зв'язку з чим просив в позові відмовити в повному обсязі.

Представник відповідача 2 надав письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що в позовній заяві не наведено доказів порушення авторських прав споживачів відповідачем 1, замість обґрунтування позивачем лише бездоказово значиться наступне: «Висновок про наявність плагіату у даній ситуації можна зробити з безпосереднього аналізу коментаря позивачів та коментаря, який нібито написаний ОСОБА_3 Так, для висновку про наявність плагіату не потрібно аналізувати весь твір, а можна, для прикладу, взяти будь-яку статтю коментаря, який нібито написано ОСОБА_3 Але навіть на підставі свого ж аналізу позивачі констатують, що плагіат здійснив саме ОСОБА_3, а не відповідач 2. Крім того, аналіз ґрунтується на порівнянні коментарів тільки до однієї статті 5, та частин статей 24 і 193, що становлять 0,4 % від загальної кількості статей Цивільного процесуального кодексу України - 419. І на підставі такого аналізу позивачі приходять до відповідного висновку.» Факт порушення авторських прав доводиться наявністю твору, виданого під іменем відповідача 1, який практично переписаний з твору, авторами якого є позивачі. Однак доказом плагіату не може бути ні сама наявність твору, ні тим більше такий аналіз, який роблять позивачі. Це може бути тільки заключенням фахової установи із складанням тексту порівняльної таблиці обох коментарів до всіх статей, або їх більшості, яка буде підставою для висновку. Крім того, позивачами не обґрунтовано факту, що саме відповідач 2 порушив авторські права позивачів. Єдиний доказ, який наводять позивачі є їх логічна конструкціє, яка полягає в тому, що якщо порушником авторських прав є відповідач 1, а відповідач 2 уклав з ним авторський договір, то останній автоматично стає суб'єктом порушення авторських прав. А саме, позивачі посилаються на постанову ВСУ по конкретній справі, а не по Пленуму ВСУ, а отже, видавець буде належним відповідачем тільки у разі порушення ним прав автора, а не за самим фактом укладання авторського договору з гіпотетичним порушником. Посилався на ст. ст. 1, 20 Закону України «Про видавничу справу», видавець який є відповідачем 2, це юридична особа, яка здійснює підготовку і випуск видання і в цій своїй діяльності він зобов'язаний дотримуватися норм авторського права. Тобто, на відповідача 2 законодавчо не покладено обов'язок з'ясовувати, чи є особа, з якою укладається авторський договір, його автором і тим більше перевіряти останнього з точки зору дотримання авторських прав. Отже, відповідальність за зміст твору та юридично неправомірно передані авторські права видавництву несе виключно автор. Стосовно посилання позивачів про те, що відповідач 2 не заперечує факту порушення авторських прав позивачів, пояснив, що згідно наданої відповіді позивачу 1 від 01.02.2011 року було вказано, що сторона приносить вибачення останньому за непорозуміння, що сталося і акцентує його увагу на тому, що повну відповідальність за зміст твору несе виключно автор. Крім того, не відповідає вимогам діючого законодавства про авторські права і розрахунок компенсації позивачів, оскільки позивачами не доведено причинно-наслідковий зв'язок порушення відповідачем 2 авторських прав, у зв'язку з вищевикладеним просив відмовити позивачам у задоволенні позову.

Третя особа - ТОВ «Видавництво «Істина» в судове засідання не з'явилась, участь представника не забезпечила, однак до суду були надані пояснення з яких вбачається, що дійсно 01.09.2005 року між ТОВ «Видавництво «Істина» та позивачем 1 був укладений видавничий договір. Декілька примірників коментаря ще залишились непроданими на складах ТОВ «Видавництво «Істина», продаж цього найменування фактично припинився, що може бути зумовленим наявністю на книжковому ринку України твору «Науково-практичний коментар Цивільного процесуального кодексу України» під авторством відповідача 1 та за редакцією ОСОБА_4, у зв'язку з чим позовні вимоги підтримують та просять вимоги позивачів задовольнити повністю, розгляд справи просила проводити за відсутності її представника.

Третя особа ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, подав до суду письмові пояснення в яких зазначив, що розгляд справи проводити без його участі, а також вказав, що він позов позивачів підтримує, оскільки він законний та ґрунтується на нормах матеріального та процесуального права. Крім того, вказав, що інформація про «Науково-практичний коментар Цивільного процесуального кодексу України» під авторством відповідача 1 та начебто під його редакцією його здивувала, оскільки рецензію цього коментаря не здійснював, з автором особисто не знайомий. Придбавши зазначене видання він дізнався, що на 1 та 2 сторінці значиться його ім'я в якості особи, що здійснила редагування цього видання, а видавником було зазначено ТОВ «Центр учбової літератури». На його вимогу усунути порушення та здійснити спростування недостовірної інформації відповідач 2 не відреагував. Крім того, зазначив, що має намір звернутись з окремим позовом до відповідачів по цій справі.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права»№ 3792-XII від 23.12.1993 р. зі змінами і доповненнями об'єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, а саме: 1) літературні письмові твори белетристичного, публіцистичного, наукового, технічного або іншого характеру (книги, брошури, статті тощо). Зважаючи на зміст «Науково-практичного коментаря Цивільного процесуального кодексу України» під авторством позивача 1 та позивача 2 (ББК 67.9(4УКР)304я73), останній є твором наукового характеру в галузі юриспруденції, а відтак є об'єктом авторського права і підлягає правовій охороні в Україні.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права»автор - фізична особа, яка своєю творчою працею створила твір, а згідно ч. 1 ст. 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права» за відсутності доказів іншого автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства).

Як встановлено судом, «Науково-практичний коментар Цивільного процесуального кодексу України» під авторством позивача 1 та позивача 2 (ББК 67.9(4УКР)304я73) є результатом творчої праці позивачів. Як вбачається з титульного аркуша примірника вказаного твору зазначені прізвище та ініціали позивачів. Таким чином, судом встановлено, що позивачі є авторами «Науково-практичного коментаря Цивільного процесуального кодексу України» (ББК 67.9(4УКР)304я73). Також судом встановлено, що «Науково-практичний коментар Цивільного процесуального кодексу України» під авторством позивача 1 та позивача 2 (ББК 67.9(4УКР)304я73) вийшов друком у 2006 році.

01.09.2005 року між позивачем 1 та ТОВ «Видавництво «Істина» був укладений видавничий договір (а.с. 16-17). У відповідності до даного договору автор передав видавництву українською мовою свій твір «Науково-практичний коментар Цивільного процесуального кодексу України»

У серпні 2006 року ТОВ «Видавництво «Істина» випустило видання «Науково-практичний коментар Цивільного процесуального кодексу України» під авторством позивача 1 та позивача 2 (ББК 67.9(4УКР)304я73) (оригінальний примірник «Науково-практичного коментаря Цивільного процесуального кодексу України» (ББК 67.9(4УКР)304я73) долучений до справи).

В 2011 році відповідачем 2 здійснено видання «Науково-практичного коментаря Цивільного процесуального кодексу України» під авторством відповідача 1 та за редакцією ОСОБА_4 (УДК 347.9(477) (оригінальний примірник «Науково-практичного коментаря Цивільного процесуального кодексу України» (УДК 347.9(477) долучений до справи).

13.01.2010 року позивач 1 надіслав лист до відповідача 2, в якому вказав про виявлення обставин порушення авторського права (а.с. 127), відповідачем 2 зазначений лист було отримано 19.01.2010 року, що підтверджено повідомленням про вручення поштового повідомлення (а.с. 128).

Листом відповідача 2 було надано відповідь позивачу 1, як вбачається з відповіді, відповідач 2 приносить вибачення за непорозуміння що сталося та запевняє, що не мали уявлення про наявність плагіату, посилались на наданий авторський договір від 11.10.2010 року з відповідачем 1 (а.с. 129 - 130).

У відповідності до п. 1.1 авторського договору від 11.10.2010 року, автор надає ексклюзивне право на видання та розпорядження на території України свого рукопису: Цивільний процесуальний коментар, за редакцією ОСОБА_4, на термін два роки з моменту отримання твору видавництвом (а.с. 130).

Листом від 21.02.2011 року позивач 1 повідомив відповідача 1 про виявлений факт плагіату та вимагав припинити порушення авторських прав та здійснити відповідну публікацію у юридичному виданні «Закон і Бізнес» (а.с. 131). Факт направлення листа підтверджуються описом вкладення до цінного листа та квитанції до 21.02.2011 року (а.с. 132)

У відповідь на претензію третьої особи - ОСОБА_4, відповідач 2 надіслав листа в якому вказує, що видавництво не мало жодного уявлення про його непричетність до редакції цього коментаря (а.с. 135).

У серпні 2006 року ТОВ «Видавництво «Істина» випустило видання «Науково-практичний коментар Цивільного процесуального кодексу України» (ББК 67.9(4УКР)304я73) під авторством позивача 1 та позивача 2, на титульному аркуші якого у якості авторів зазначені позивачі. На другому аркуші «Науково-практичного коментаря Цивільного процесуального кодексу України» (ББК 67.9(4УКР)304я73) поруч з іменами позивачів міститься знак охорони авторського права ©.

З метою забезпечення повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи, оскільки для вирішення питання порушення авторського права потребуються спеціальні знання, ухвалою суду від 01.12.2011 року було призначено по справі експертизу охорони прав на об'єкти інтелектуальної власності, однак позивачами за клопотанням представника яких було призначено судову експертизу, проведення судової експертизи оплачено не було. В своїх письмових поясненнях представник позивачів послався на занадто високу вартість експертного дослідження яка становить близько 81,5 % авторської винагороди позивачів при цьому послався на п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» від 04.06.2010 р. № 5.

Судом долучено до матеріалів цивільної справи письмовий доказ, а саме висновок Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, який судом досліджувався та оцінювався як письмовий доказ у відповідності до положень абз. 4 -5 п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» від 12.06.2009 року N 5 в яких зазначено, що висновок експертизи може бути доказом у справі лише в тому разі, коли експертиза була проведена на підставі ухвали суду відповідними судово-експертними установами. Як експерт може залучатися особа, яка відповідає вимогам, установленим Законом України «Про судову експертизу», і внесена до Державного реєстру атестованих судових експертів. У разі коли висновок експертизи наданий стороною як додаток до позовної заяви, тобто проведений відповідною експертною установою за її клопотанням чи клопотанням її представника, то такий висновок може розцінюватися лише як письмовий доказ, який підлягає дослідженню в судовому засіданні та відповідній оцінці. Якщо стосовно цього письмового доказу в судовому засіданні виникнуть сумніви, то, виходячи з характеру матеріально-правового спору та залежно від того, яке значення має наявність у справі такої експертизи, суд повинен роз'яснити особам, які беруть участь у справі, про їх право заявити клопотання про її призначення.

До суду доказів, що «Висновок № 730 експертного дослідження інтелектуальної власності за заявою адвоката ОСОБА_5.» від 26.03.2012 року Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз є не обґрунтованим, таким, що містить суперечності, сторонами надано не було. Даний висновок судом досліджувався та оцінювався як письмові докази згідно ст. 64 ЦПК України, як будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи. Даний висновок узгоджується з іншими матеріалами справи, а тому приймається судом в якості належного та допустимого письмового доказу.

Відповідно до вказаного висновку: «Науково практичний коментар Цивільного процесуального кодексу України під авторством ОСОБА_3 є плагіатом Науково практичного коментаря Цивільного процесуального кодексу України під авторством ОСОБА_1 та ОСОБА_2.» (а.с. 11 - 14 т. 2)

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про авторське право і суміжні права» авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення і починає діяти від дня створення твору; авторське право діє протягом усього життя автора і 70 років після його смерті, крім випадків, передбачених цією статтею.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про авторське право і суміжні права» автору належать такі особисті немайнові права: 1) вимагати визнання свого авторства шляхом зазначення належним чином імені автора на творі і його примірниках і за будь-якого публічного використання твору, якщо це практично можливо; 2) забороняти під час публічного використання твору згадування свого імені, якщо він як автор твору бажає залишитись анонімом; 3) вибирати псевдонім, зазначати і вимагати зазначення псевдоніма замість справжнього імені автора на творі і його примірниках і під час будь-якого його публічного використання; 4) вимагати збереження цілісності твору і протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору або будь-якому іншому посяганню на твір, що може зашкодити честі і репутації автора.

Згідно ч. 1 ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права»до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: а) виключне право на використання твору; б) виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами. Зазначені у Законі України «Про авторське право і суміжні права» особисті немайнові та майнові права на «Науково-практичний коментар Цивільного процесуального кодексу України» (ББК 67.9(4УКР)304я73) належать позивачам як авторам цього твору.

Відповідно до ч. 3 ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права» виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти: 1) відтворення творів 2) публічне виконання і публічне сповіщення творів; 3) публічну демонстрацію і публічний показ; 4) будь-яке повторне оприлюднення творів, якщо воно здійснюється іншою організацією, ніж та, що здійснила перше оприлюднення; 5) переклади творів; 6) переробки, адаптації, аранжування та інші подібні зміни творів; 7) включення творів як складових частин до збірників, антологій, енциклопедій тощо; 8) розповсюдження творів шляхом першого продажу, відчуження іншим способом або шляхом здавання в майновий найм чи у прокат та шляхом іншої передачі до першого продажу примірників твору; 9) подання своїх творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором; 10) здавання в майновий найм і (або) комерційний прокат після першого продажу, відчуження іншим способом оригіналу або примірників аудіовізуальних творів, комп'ютерних програм, баз даних, музичних творів у нотній формі, а також творів, зафіксованих у фонограмі чи відеограмі або у формі, яку зчитує комп'ютер; 11) імпорт примірників творів.

Положення ст. 441 Цивільного кодексу України передбачає, що використанням твору є, зокрема, його опублікування (випуск у світ), відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі, його продаж.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про авторське право і суміжні права» частина твору, яка може використовуватися самостійно, у тому числі й оригінальна назва твору, розглядається як твір і охороняється відповідно до цього Закону.

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права» порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є плагіат - оприлюднення (опублікування), повністю або частково, чужого твору під іменем особи, яка не є автором цього твору.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про видавничу справу» вiд 05.06.1997 р. № 318/97-ВР видавець - фізична чи юридична особа, яка здійснює підготовку і випуск видання.

У відповідності до п. 3 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про видавничу справу» видавець зобов'язаний: дотримувати норм авторського та патентного права.

Згідно з абз. 3 п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» від 04.06.2010 р. № 5 здійснюючи видавничу діяльність, видавець, що надав виготовлювачу видавничої продукції оригінал-макет твору для його друку, буде належним відповідачем у разі порушення прав автора твору.

Відповідно до ст. 441 ЦК України використанням твору є, зокрема, його опублікування.

Позивачі не надавали відповідачу 2 дозволу на опублікування «Науково-практичного коментаря Цивільного процесуального кодексу України» під авторством позивача 1 та позивача 2 (ББК 67.9(4УКР)304я73).

Належними та допустимими доказами у справі доведено, що відповідач 2, який є видавцем, надав виготовлювачу видавничої продукції оригінал-макет «Науково-практичний коментар Цивільного процесуального кодексу України» під авторством відповідача 1 та за редакцією ОСОБА_4 (УДК 347.9(477)) для його друку та таким чином здійснив фактичне опублікування «Науково-практичного коментаря Цивільного процесуального кодексу України» під авторством позивача 1 та позивача 2 (ББК 67.9(4УКР)304я73) без згоди позивачів як його авторів.

Надання оригінал-макету відповідачем 1 виготовлювачу видавничої продукції, а також опублікування відповідачем 2 «Науково-практичного коментаря Цивільного процесуального кодексу України» під авторством позивача 1 та позивача 2 становить порушення авторського права позивачів.

Окрім того, як зазначив Верховний Суд України у своїй постанові від 26.08.2009 р., відповідно до ст. 4 Закону України «Про видавничу справу» відносини у сфері видавничої справи регулюються, зокрема, Законом України «Про авторське право і суміжні права», згідно з яким видавець дотримується норм авторського права. Таким чином, здійснюючи видавничу діяльність, видавнича організація чи видавець будуть належними відповідачами в разі порушення прав автора твору. Ураховуючи вказані вимоги закону, висновок суду, що видавець не зобов'язаний перевіряти, чи використовувались у творі, що видається, твори інших авторів, є помилковим. Таким чином, відповідач 2 також порушив особисті немайнові та майнові авторські права позивачів на твір та є належним співвідповідачем у даній справі.

З огляду на викладене, відповідачі, використовуючи «Науково-практичний коментар Цивільного процесуального кодексу України» (ББК 67.9(4УКР)304я73) без дозволу позивачів, як його авторів, порушують особисті немайнові і майнові авторські права позивачів на зазначений твір.

Згідно ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції. При порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, недотриманні передбачених договором умов використання творів і (або) об'єктів суміжних прав, використанні творів і об'єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право: а) вимагати визнання та поновлення своїх прав, у тому числі забороняти дії, що порушують авторське право і (або) суміжні права чи створюють загрозу їх порушення; б) звертатися до суду з позовом про поновлення порушених прав та (або) припинення дій, що порушують авторське право та (або) суміжні права чи створюють загрозу їх порушення; в) подавати позови про відшкодування моральної (немайнової) шкоди; г) подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій; д) вимагати припинення підготовчих дій до порушення авторського права і (або) суміжних прав, у тому числі призупинення митних процедур, якщо є підозра, що можуть бути пропущені на митну територію України чи з її митної території контрафактні примірники творів, фонограм, відеограм, засоби обходу технічних засобів захисту, в порядку, передбаченому Митним кодексом України; е) брати участь в інспектуванні виробничих приміщень, складів, технологічних процесів і господарських операцій, пов'язаних з виготовленням примірників творів, фонограм і відеограм, щодо яких є підстави для підозри про порушення чи загрозу порушення авторського права і (або) суміжних прав, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; є) вимагати, в тому числі у судовому порядку, публікації в засобах масової інформації даних про допущені порушення авторського права і (або) суміжних прав та судові рішення щодо цих порушень; ж) вимагати від осіб, які порушують авторське право і (або) суміжні права позивача, надання інформації про третіх осіб, задіяних у виробництві та розповсюдженні контрафактних примірників творів і об'єктів суміжних прав, а також засобів обходу технічних засобів захисту, та про канали їх розповсюдження; з) вимагати прийняття інших передбачених законодавством заходів, пов'язаних із захистом авторського права та суміжних прав. 2. Суд має право постановити рішення чи ухвалу про: а) відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої порушенням авторського права і (або) суміжних прав, з визначенням розміру відшкодування; б) відшкодування збитків, завданих порушенням авторського права і (або) суміжних прав; в) стягнення із порушника авторського права і (або) суміжних прав доходу, отриманого внаслідок порушення; г) виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу; д) заборону опублікування творів, їх виконань чи постановок, випуску примірників фонограм, відеограм, їх сповіщення, припинення їх розповсюдження, вилучення (конфіскацію) контрафактних примірників творів, фонограм, відеограм чи програм мовлення та обладнання і матеріалів, призначених для їх виготовлення і відтворення, публікацію у пресі інформації про допущене порушення тощо, якщо у ході судового розгляду буде доведено факт порушення авторського права і (або) суміжних прав або факт наявності дій, що створюють загрозу порушення цих прав; е) вимагати від осіб, які порушують авторське право і (або) суміжні права позивача, інформацію про третіх осіб, задіяних у виробництві та розповсюдженні контрафактних примірників творів та об'єктів суміжних прав, засобів обходу технічних засобів та про канали розповсюдження. При визначенні розмірів збитків, які мають бути відшкодовані особі, права якої порушено, а також для відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд зобов'язаний виходити із суті порушення, майнової і моральної шкоди, завданої особі, яка має авторське право і (або) суміжні права, а також із можливого доходу, який могла б одержати ця особа. У розмір збитків, завданих особі, права якої порушено, додатково можуть бути включені судові витрати, понесені цією особою, а також витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката. При визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний у встановлених пунктом "г" цієї частини межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача. 3. Суд може постановити рішення про накладення на порушника штрафу у розмірі 10 відсотків суми, присудженої судом на користь позивача. Сума штрафів передається у встановленому порядку до Державного бюджету України. 4. Суд може постановити рішення про вилучення чи конфіскацію всіх контрафактних примірників творів, фонограм, відеограм чи програм мовлення, щодо яких встановлено, що вони були виготовлені або розповсюджені з порушенням авторського права і (або) суміжних прав, а також засобів обходу технічних засобів захисту. Це стосується також усіх кліше, матриць, форм, оригіналів, магнітних стрічок, фотонегативів та інших предметів, за допомогою яких відтворюються примірники творів, фонограм, відеограм, програм мовлення, а також матеріалів і обладнання, що використовуються для їх відтворення і для виготовлення засобів обходу технічних засобів захисту. За рішенням суду вилучені контрафактні примірники творів (у тому числі комп'ютерні програми і бази даних), фонограм, відеограм, програм мовлення на вимогу особи, яка є суб'єктом авторського права і (або) суміжних прав і права якої порушено, можуть бути передані цій особі. Якщо ця особа не вимагає такої передачі, то контрафактні примірники підлягають знищенню, а матеріали і обладнання, що використовувалися для відтворення контрафактних примірників, підлягають відчуженню із перерахуванням виручених коштів до Державного бюджету України. суб'єкти авторського права мають право подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій.

Відповідно до п. 42 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» від 04.06.2010 року № 5 при вирішенні відповідних спорів судам слід мати на увазі, що компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права і (або) суміжних прав.

Згідно з п. 33 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» від 04.06.2010 року № 5 у визначенні розміру такої компенсації судам необхідно виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею 3 Цивільного кодексу, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності. Відповідно до п. 42 вказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України для визначення суми такої компенсації, яка є адекватною порушенню, суд має дослідити: факт порушення майнових прав та яке саме порушення допущено; об'єктивні критерії, що можуть свідчити про орієнтовний розмір шкоди, завданої неправомірним кожним окремим використанням об'єкта авторського права і (або) суміжних прав; тривалість та обсяг порушень (одноразове чи багаторазове використання спірних об'єктів); розмір доходу, отриманий унаслідок правопорушення; кількість осіб, право яких порушено; наміри відповідача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо.

Зважаючи на наявність порушення з боку відповідачів авторських прав позивачів, відповідачі зобов'язані виплатити позивачам компенсацію за порушення їх авторських прав. Визначаючи розмір такої компенсації, суд виходив із наступного.

Однозначність намірів відповідача 1 здійснити порушення підтверджується також укладенням відповідачем 1 авторського договору з відповідачем 2. Як вбачається з вказаного авторського договору, відповідач 1 отримав гонорар у розмірі 15 000 грн. за передачу відповідачу 2 прав на видання та розповсюдження на території України «Науково-практичного коментаря Цивільного процесуального кодексу України» під авторством відповідача 1 та за редакцією ОСОБА_4

Здійснення відповідачем 2 опублікування «Науково-практичного коментаря Цивільного процесуального кодексу України» під авторством відповідача 1 та за редакцією ОСОБА_4 (УДК 347.9(477), який у значній частині відтворює Науково-практичний коментар Цивільного процесуального кодексу України» (ББК 67.9(4УКР)304я73) під редакцією позивачів, свідчить про зухвалість та недобросовісність намірів вказаного товариства.

Таким чином, суд приходить до висновку, що визначення розміру доходу відповідачів, отриманого від порушення авторського права позивача, розміру майнової шкоди внаслідок такого порушення, а також відновлення попереднього стану, тобто стану до порушення авторського права позивача, є неможливим.

Порушення авторських прав позивачів є багаторазовим та довготривалим.

На титульній сторінці «Науково-практичного коментаря Цивільного процесуального кодексу України» під авторством відповідача 1 та за редакцією ОСОБА_4 (УДК 347.9(477) зазначено, що вказаний коментар створено: «за редакцією ОСОБА_4, доктора юридичних наук, професора, заступника Міністра юстиції України». Зазначений факт не відповідає дійсності, що підтверджується претензією ОСОБА_4 до відповідача 2 від 27.01.2011 р., що міститься у матеріалах справи. Як вбачається з вищевказаної претензії, ОСОБА_4 не здійснював редагування «Науково-практичний коментар Цивільного процесуального кодексу України» (УДК 347.9(477) під авторством відповідача 1, що також підтверджується наданими суду письмовими поясненнями третьої особи по справі - ОСОБА_4 (а.с. 215 - 222)

Згідно з п. «г» ч. 2 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» суд має право постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу.

Відповідно до абз. 5 п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» від 04.06.2010 року № 5 як співвідповідачі можуть залучатися кілька осіб, які, залежно від характеру порушення майнових прав суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав, несуть солідарну або часткову відповідальність.

Відповідно до абз. 4 п. 42 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» від 04.06.2010 року № 5 розмір компенсації визначається судом виходячи з позовних вимог, однак не може бути меншим від 10 і не може перевищувати 50 000 мінімальних заробітних плат (пункт "г" частини другої статті 52 Закону N 3792-XII), які встановлені законом на час ухвалення рішення у справі.

Виходячи з того, що відповідно до ст. 13 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» від 22 грудня 2011 p. № 4282-VI з 1 квітня 2012 р. розмір мінімальної заробітної плати становить 1 094 грн.

Враховуючи характер порушення авторських прав позивачів кожним із відповідачів, орієнтовний розмір шкоди, завданої неправомірним кожним окремим використанням об'єкта авторського права і (або) суміжних прав, зокрема надані розрахунки та пояснення представника позивачів в цій частині, тривалість та обсяг порушень, а саме багаторазове використання спірного об'єкту, розмір доходу, отриманий унаслідок правопорушення, кількість осіб, право яких порушено, наміри відповідачів, можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля, суд приходить до висновку про стягнення солідарно з відповідачів 1, 2 на користь позивача 1 компенсацію за порушення авторського права у розмірі 144 000 гривень та стягнення солідарно з товариства з відповідачів 1, 2 на користь позивача 2 компенсацію за порушення авторського права у розмірі 144 000 гривень.

Частиною 1 статті 418 ЦК України визначено, що право інтелектуальної власності це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом України та іншим законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 420 ЦК України до об'єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать літературні та художні твори. Об'єктами авторського права, відповідно до ч. 1 ст. 433 ЦК України, є, серед іншого, літературні та художні твори,

Відповідно до п. 1 ст. 2 Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів від 24 липня 1971 р., яка є чинною для України з 25 жовтня 1995 р., термін «Літературні і художні твори» охоплює всі твори в галузі літератури, науки і мистецтва, яким би способом і в якій би формі вони не були виражені.

Закон України «Про авторське право і суміжні права» в п.1 ч. 1 ст. 8 також визначає, що об'єктами авторського права є літературні письмові твори белетристичного, публіцистичного, наукового, технічного або іншого характеру (книги, брошури, статті тощо).

При цьому, ч. 2 ст. 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права» встановлено, що охороні підлягають всі твори, зазначені у частині першій цієї статті, як оприлюднені, так і не оприлюднені, як завершені, так і не завершені, незалежно від їх призначення, жанру, обсягу, мети (освіта, інформація, реклама, пропаганда, розваги тощо).

В свою чергу за змістом ч. 1 ст. 436 ЦК України авторське право на твір, створений у співавторстві, належить співавторам спільно, незалежно від того, становить такий твір одне нерозривне ціле чи складається з частин, кожна з яких може мати ще й самостійне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Абз. 6 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про авторське право та суміжні права» передбачає, що у разі порушення спільного авторського права кожен співавтор може доводити своє право в судовому порядку.

У пп. в) та д) ч. 1 ст. 50 Закону передбачено, що порушенням авторського права, що дає підстави для судового захисту, зокрема, є вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, вчинення дій, що створюють загрозу порушення авторського права.

За змістом ч. 1 ст. 52 Закону України «Про авторське право та суміжні права»за захистом свого авторського права суб'єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції. При порушеннях будь-якою особою авторського права, передбаченого статтею 50 цього Закону, суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право, зокрема вимагати визнання та поновлення своїх прав.

Згідно з п.1 ч.1 ст.14 Закону України «Про авторське право та суміжні права»автору надається право вимагати визнання свого авторства шляхом зазначення належним чином імені автора на творі і його примірниках і за будь-якого публічного використання твору, якщо це практично можливо.

Порядком державної реєстрації авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. N 1756 встановлено (п.11), що заява на реєстрацію авторського права підписується автором або особою, яка має авторське право.

У п. 13 даного Порядку вказується, що у разі коли твір створено у співавторстві, у заяві зазначається прізвище, ім'я та по батькові кожного автора. При цьому, згідно з пп. б п. 7 та пп.1 п. 15 Порядку разом з заявою про реєстрацію авторського права подається примірник твору у матеріальній формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України «особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав».

Пункт 2 статті 23 ЦК України визначає, що моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»№ 4 від 31.03.1995 р. моральна шкода може полягати, зокрема, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної).

Згідно з п. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 р. при визначенні розміру моральної шкоди також враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Відповідно до позовної заяви та пояснень представника позивачів, оскільки своїми діями відповідачі порушують авторські права позивачів, а відтак повинні нести відповідальність, втому числі шляхом відшкодування моральної шкоди, яку зазнали позивачі в результаті такого порушення.

Порушення авторських прав позивачів, викликало зміни у їхніх життєвих стосунках та знизило їх ділову репутацію. Таке порушення вимагає великих затрат часу на відновлення порушеного права, що супроводжується запереченнями з боку відповідачів. Зокрема, тяжкість вимушених життєвих змін полягає у тому, що позивачам доводиться вживати додаткових заходів самозахисту (надсилання листів, телефонні дзвінки, пошук доказів тощо), натомість вони могли б використовувати цей час у звичному для них ритмі. Крім того, позивачі повсякденно повинні доводити іншим людям той факт, що цей твір належить саме їм та є та є порушенням їхніх авторських прав. Таке порушення приносить душевні страждання позивачам. Так, позивачам важко усвідомлювати те, що твір, який вони довго писали, погоджували, редагували, перечитували, в який вони вклали свій багаторічний досвід та знання, повністю переписаний та виданий від імені іншої особи із зазначенням її як автора всіх тих думок та ідей, які належать позивачам. В результаті такого порушення позивачі зазнають немайнових витрат, які неможливо відновити повністю, а їх часткова сатисфакція у грошовому виразі все рівно не призведе до попереднього стану, який існував до моменту його порушення, так як в багатьох читачів вже асоціюється ідеї висловлені в коментарі з особою відповідача 1, в той час, як такі ідеї та думки належать позивачам.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що порушення авторського права позивачів на Науково-практичний коментар Цивільного процесуального кодексу України» та форма, в якій воно було здійснене, завдавало душевних страждань та приниження ділової репутації позивачів, з урахуванням засад розумності, виваженості та справедливості, участі кожного з відповідачів у порушенні авторського права позивачів, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового відшкодування моральної шкоди та стягнення з відповідача 1 на користь позивача 1 заподіяну моральну шкоду у розмірі 3 000 гривень, з відповідача 2 на користь позивача 1 заподіяну моральну шкоду у розмірі 2 000 гривень, а також стягнення з відповідача 1 на користь позивача 2 заподіяну моральну шкоду у розмірі 3 000 гривень, стягнення з відповідача 2 на користь позивача 2 заподіяну моральну шкоду у розмірі 2 000 гривень.

Згідно п. а ч. 1 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» при порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, недотриманні передбачених договором умов використання творів і (або) об'єктів суміжних прав, використанні творів і об'єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право вимагати визнання та поновлення своїх прав, у тому числі забороняти дії, що порушують авторське право і (або) суміжні права чи створюють загрозу їх порушення.

З урахуванням доведеності факту порушення авторського, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовної вимоги про відповідачам видавати «Науково - практичний коментар Цивільного процесуального кодексу України» під авторством ОСОБА_3 та за редакцією ОСОБА_4 УДК 347.9 (477), оскільки саме відповідачем 2 здійснено видання даного твору, отже позовна вимога підлягає задоволенню частково, в частині заборони відповідачу 2 видавати «Науково - практичний коментар Цивільного процесуального кодексу України» під авторством ОСОБА_3 та за редакцією ОСОБА_4 УДК 347.9 (477). З аналогічних міркувань виходив суд при частковому задоволенні позовної вимоги щодо зобов'язання відповідача 2 припинити видання та розповсюдження «Науково - практичного коментаря Цивільного процесуального кодексу України» під авторством ОСОБА_3 та за редакцією ОСОБА_4 УДК 347.9 (477), відповідно до п. а ч. 1 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» при порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, недотриманні передбачених договором умов використання творів і (або) об'єктів суміжних прав, використанні творів і об'єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право звертатися до суду з позовом про поновлення порушених прав та (або) припинення дій, що порушують авторське право та (або) суміжні права чи створюють загрозу їх порушення.

Також, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині зобов'язання відповідача 2 та відповідача 1 протягом одного місяця з моменту вступу в законну силу рішення суду здійснити публікацію в номері газети «Закон і Бізнес» та газети «Юридична практика» повідомлення про їх неправомірне використання «Науково - практичного коментаря Цивільного процесуального кодексу України» під авторством ОСОБА_1 та ОСОБА_2, відповідно до п. є ч. 1 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» при порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, недотриманні передбачених договором умов використання творів і (або) об'єктів суміжних прав, використанні творів і об'єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право вимагати, в тому числі у судовому порядку, публікації в засобах масової інформації даних про допущені порушення авторського права і (або) суміжних прав та судові рішення щодо цих порушень.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, та враховуючи те, що обставини, на які посилається позивачі знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково.

Також, підлягає частковому задоволенню вимога про стягнення з відповідачів на користь позивачів понесених витрат на правову допомогу. Так, згідно ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 20 грудня 2011 року N 4191-VI Розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Представником позивачів до суду надано договори про надання правової допомоги (а.с. 144-145, 146-147), копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с. 148), акти прийняття виконання послуг (т. 2, а.с. 27 - 28), квитанції до прибуткового касового ордера (т. 2 а.с. 29 - 30). частково доведено розрахунок понесених витрат на правову допомогу, пов'язаних з участю представника позивача в судовому засіданні та часу затраченого по підготовці позовної заяви. З урахуванням наданих до суду розрахунків, журналів судових засідань, суд приходить до висновку, що представник позивачів обґрунтував та довів факт понесення витрат на правову допомогу, пов'язаних з участю представника позивача в судовому засіданні та часу затраченого по підготовці позовної заяви з розрахунку 10 год. 52 хв. на загальну суму 4 602 гривні 09 копійок, в зв'язку з чим, з відповідачів підлягають стягненню солідарно на користь позивачів понесені витрати на правову допомогу в розмірі - 4 602 гривні 09 копійок.

Згідно ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої постановлено рішення, суд присуджує з другої сторони судові витрати. Враховуючи зазначене, з відповідачів солідарно підлягає стягненню на користь позивачів державне мито у розмірі 120 грн. та судові витрати на користь держави в розмірі 2 987 грн. 30 коп.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 3, 433, 435, 438, 440 - 442 ЦК України, ст. ст. 1, 8, 9, 11 - 15, 28, 50, 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» від 23.12.1993 № 3792-XII зі змінами і доповненнями, ст. 20 Закону України «Про видавничу справу», Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав», Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду», ст. ст. 3 - 4, 10 - 11, 57 - 60, 88, 195, 208, 209, 212 - 216, 218, 223, 294 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, товариства з обмеженою відповідальністю «Центр учбової літератури», треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Видавництво «Істина», ОСОБА_4, про стягнення компенсації та моральної шкоди за порушення авторського права - задовольнити частково;

Заборонити товариству з обмеженою відповідальністю «Центр учбової літератури» (Код ЄДРПОУ 31114240) видавати «Науково - практичний коментар Цивільного процесуального кодексу України» під авторством ОСОБА_3 та за редакцією ОСОБА_4 УДК 347.9 (477);

Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю «Центр учбової літератури» (Код ЄДРПОУ 31114240) припинити видання та розповсюдження «Науково - практичного коментаря Цивільного процесуального кодексу України» під авторством ОСОБА_3 та за редакцією ОСОБА_4 УДК 347.9 (477);

Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю «Центр учбової літератури» (Код ЄДРПОУ 31114240), ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) протягом одного місяця з моменту вступу в законну силу рішення суду здійснити публікацію в номері газети «Закон і Бізнес» та газети «Юридична практика» повідомлення про їх неправомірне використання «Науково - практичного коментаря Цивільного процесуального кодексу України» під авторством ОСОБА_1 та ОСОБА_2;

Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю «Центр учбової літератури» (Код ЄДРПОУ 31114240), ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 компенсацію за порушення авторського права у розмірі 144 000 (сто сорок чотири тисячі) гривень;

Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю «Центр учбової літератури» (Код ЄДРПОУ 31114240), ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь ОСОБА_2 компенсацію за порушення авторського права у розмірі 144 000 (сто сорок чотири тисячі) гривень;

Стягнути з ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 заподіяну моральну шкоду у розмірі 3 000 (три тисячі) гривень;

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Центр учбової літератури» (Код ЄДРПОУ 31114240) на користь ОСОБА_1 заподіяну моральну шкоду у розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень;

Стягнути з ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь ОСОБА_2 заподіяну моральну шкоду у розмірі 3 000 (три тисячі) гривень;

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Центр учбової літератури» (Код ЄДРПОУ 31114240) на користь ОСОБА_2 заподіяну моральну шкоду у розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень;

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити;

Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю «Центр учбової літератури» (Код ЄДРПОУ 31114240), ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2 державне мито в розмірі 120 (сто двадцять) гривень;

Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю «Центр учбової літератури» (Код ЄДРПОУ 31114240), ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь держави судовий збір у розмірі у розмірі 2 987 (дві тисячі дев'ятсот вісімдесят сім) гривень 30 копійок;

Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю «Центр учбової літератури» (Код ЄДРПОУ 31114240), ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2 понесені витрати на правову допомогу у розмірі 4 602 (чотири тисячі шістсот дві) гривні 09 копійок;

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ Гребенюк В. В.