Рішення

від 06.11.2006 по справі 39/306

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

39/306

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  39/306

06.11.06

За позовом    Товариства з обмеженою відповідальністю "Релаком Україна"

до                    Товариства з обмеженою відповідальністю "Астіка"

про                 стягнення 85710,09 грн.

Суддя  Гумега О.В.

Представники:

Від позивача: Левтерова Т.М. (дов. № 152 від 26.09.2006 р.)

Від відповідача: Наконечний О.М. (довіреність від 11.10.2006 р.)

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 85710,09 грн. заборгованості за договором № 17/05 від 04.04.2005 року. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на виконання вимог зазначеного договору було перераховано на рахунок відповідача грошові кошти в якості передоплати за послуги, проте, відповідач зобов‘язання по наданню оплачених послуг виконав лише частково. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов‘язані з розглядом цієї справи.

     Позивач у позовній заяві просив суд вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти відповідача.   

Відповідно до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Проте, позивач не зазначив на яке майно або на які грошові кошти він просить накласти арешт, а також не надав доказів в обгрунтування того, що невжиття  заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, які знаходяться у відповідача, утруднить чи зробить неможливим виконання рішення господарського суду. За таких обставин, в задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову судом було відмовлено.

        Ухвалою суду від 20.09.2006 р. порушено провадження у справі.

        Відповідач у судові засідання з‘явився, надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що не має можливості викласти ґрунтовні заперечення проти позову, оскільки не має достатнього доказового матеріалу щодо даних спірних відносин та просив суд розглянути справу по суті, за наявними у ній матеріалами.

Ухвалами суду від 12.10.2006 р., від 23.10.2006 р. розгляд справи відкладався, відповідно до ст. 77 ГПК України.

До прийняття рішення у справі, в порядку ст. 22 ГПК України, позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, якою просить стягнути з відповідача 94122,80 грн., з яких: 85710,09 грн. основного боргу та 8412,71 грн. пені.

В судовому засіданні, призначеному на 06.11.2006 р., за згодою сторін, оголошувалися вступна та резолютивна частини рішення.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи,  Господарський суд міста Києва, -

                                                      ВСТАНОВИВ:

04.04.2005 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Флекстронікс Нетворк Сервісиз Україна”, правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю “Релаком Україна” (позивач) (що підтверджується протоколом № 2 від 31.08.2005 р. зборів учасників ТОВ “Флекстронікс Нетворк Сервісиз Україна” про зміну найменування ТОВ “Флекстронікс Нетворк Сервісиз Україна” на ТОВ “Релаком Україна” та п. 1.1. Статуту ТОВ “Релаком Україна”, затвердженого Протоколом зборів учасників від 17.11.2005 р., відповідно до якого ТОВ “Релаком Україна” є повним юридичним правонаступником ТОВ “Флекстронікс Нетворк Сервісиз Україна”)  та Товариством з обмеженою відповідальністю “Астіка” (відповідач) укладено договір № 17/05 (про виконання робіт –І стадія), відповідно до п. 2.1. якого виконавець (відповідач) по завданню замовника (позивача) виконує комплекс робіт, а замовник –приймає та оплачує ці роботи на умовах та в строки, передбачені цим договором та відповідними додатками до цього договору, що є невід‘ємною частиною цього договору.   

Відповідно до п. 2.2. зазначеного договору комплекс робіт, що виконуються замовником, це самостійне оформлення виконавцем всіх необхідних документів та отримання необхідних дозволів для укладання замовником договорів оренди приміщень державного або недержавного майна, окремих площ в приміщеннях або на дахах будівель, оренди споруд, земельних ділянок та інших об‘єктів, а також укладання договорів на відповідальне зберігання, обслуговування обладнання на інші договори.

Умовами договору (п. 3.6. договору) було передбачено, що виконавець зобов‘язується виконати повний комплекс робіт згідно цього договору:

а) протягом, але не пізніше 60 календарних днів для RT з дати передачі “Розпорядження/нь про пошук майданчика”;

б) протягом, але не пізніше 125 календарних днів для GF з дати передачі “Розпорядження/нь про пошук майданчика”.

Пунктом 3.9. договору № 17/05 від 04.04.2005 р. сторони встановили, що після повного виконання зобов‘язань по договору сторони на протязі 3 робочих днів укладають загальний Акт виконаних робіт в незалежності від Актів приймання-передачі комплекту документів по об‘єкту.

У відповідності із п. 4.1. договору сторони дійшли згоди, що замовник здійснює оплату послуг у відповідності з додатками, які укладаються між сторонами та є невід‘ємною частиною договору. Оплата здійснюється шляхом перерахування відповідних безготівкових коштів на поточний рахунок виконавця та/або внесення відповідних готівкових коштів в порядку, встановленому чинним законодавством України (п. 4.2.).  

Зібрані у справі докази свідчать, що відповідачем було виставлено позивачу рахунки-фактури:  № 250506 від 06.05.2005 р. на суму 15700,02 грн., № 250523 від 23.05.2005 р. на суму 3480,00 грн., № 250531 від 31.05.2005 р. на суму 11600,02 грн., № 250532 від 31.05.2005 р. на суму 3140,00 грн., № 250531 від 17.06.2005 р. на суму 23200,03 грн., № 250533 від 06.07.2005 р. на суму 23200,03 грн., № 250729 від 29.07.2005 р. на суму 21000,00 грн., № 250901 від 01.09.2005 р. на суму 10500,00 грн., № 250902 від 02.09.2005 р. на суму 3140,00 грн., № 251017 від 17.10.2005 р. на суму 3140,00 грн., № 251220 від 20.12.2005 р. на суму 2900,00 грн., № 260903 від 09.03.2006 р. на суму 4060,00 грн., № 260411/1 від 11.04.2006 р. на суму 10500,00 грн., № 260411/3 від 11.04.2006 р. на суму 2900,00 грн., № 250418 від 18.04.2006 р. на суму 1570,00 грн. на оплату за послуги, всього на загальну суму 140030,10 грн.

Судом встановлено, що позивач на підставі виставлених відповідачем рахунків-фактур перерахував на поточний рахунок відповідача грошові кошти в якості передоплати за послуги, передбачені договором № 17/05 від 04.04.2005 р., у розмірі 140030,10 грн., про що свідчать платіжні доручення: № 1077 від 12.05.2005 р. на суму 15700,02 грн., № 1371 від 08.06.2005 р. на суму 3480,00 грн., № 1427 від 13.06.2005 р. на суму 14740,02 грн., № 1711 від 04.07.2005 р. на суму 23200,03 грн., № 1868 від 15.07.2005 р. на суму 23200,03 грн., № 174 від 08.08.2005 р. на суму 21000,00 грн., № 616 від 14.09.2005 р. на суму 10500,00 грн., № 521 від 07.09.2005 р. на суму 3140,00 грн., № 863 від 05.12.2005 р. на суму 3140,00 грн., № 1230 від 29.12.2005 р. на суму 2900,00 грн., № 758 від 20.03.2006 р. на суму 4060,00 грн., № 1363 від 13.04.2006 р. на суму 13400,00 грн., № 950 від 27.04.2005 р. на суму 1570,00 грн.

Зобов‘язання по наданню оплачених позивачем послуг відповідачем було виконано лише частково, на суму 54320,01 грн., що підтверджується актами приймання-передачі виконаних робіт.

Станом на 15.08.2006 р. між сторонами було підписано Акт звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем становить 85710,09 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за договором № 17/05 від 04.04.2005 р. становить 85710,09 грн.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов‘язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов‘язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов‘язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов‘язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч. 1 ст. 837 ЦК України).

Згідно із п. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов‘язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов‘язання.

У разі порушення зобов‘язання, в силу ст. 611 ЦК України, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов‘язання внаслідок односторонньої відмови від зобов‘язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов‘язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов‘язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.  

Боржник, який прострочив виконання зобов‘язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов‘язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків (п.п. 2-3 ст. 612 ЦК України).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається, зокрема, на ч. 2 ст. 320 Господарського кодексу України, відповідно до якої у разі якщо підрядник не береться своєчасно за виконання договору або виконує роботу настільки повільно, що закінчення її до строку стає явно неможливим, замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Підпунктом 5.2.4. договору № 17/05 від 04.04.2005 р. сторони встановили, що замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків, у разі якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання обов‘язків за договором, або виконує їх настільки повільно, що закінчення її у строк, який зазначений в п.п. 3.6. цього договору стає неможливим.   

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми збитків у розмірі 85710,09 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.   

Позивачем заявлено також позовні вимоги про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 8412,71 грн.

Пунктом 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов‘язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов‘язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України). В силу п. 1. ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов‘язання вчиняється у письмовій формі.

Пунктом 6.4. договору № 17/05 від 04.04.2005 р. передбачено, що у разі невиконання робіт виконавцем з його вини у строки, які зазначені в п.п. 3.6. цього договору, виконавець зобов‘язаний сплатити замовнику пеню за кожний день прострочки у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка обчислюється від суми передоплати, що зазначається у відповідному додатку до договору.

У відповідності із ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов‘язання за кожен день прострочення виконання.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 8412,71 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.    

У відповідності із ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. За таких обставин, витрати по сплаті державного мита в розмірі 941,23 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

           Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Астіка” (03056, м. Київ, просп. Перемоги, 37, корп. 4, кв. 131; код ЄДРПОУ № 25271355, рахунок № 2600630011582 в АТ “ВАБанк” м. Києва, МФО 321637), а у разі відсутності грошових коштів  - з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Релаком Україна” (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8; код ЄДРПОУ № 33192996; рахунок № 26001003062100 в АБ “ІНГ Банк Україна” м. Києва, МФО 300539) 85710,09 грн. (вісімдесят п‘ять тисяч сімсот десять гривень 09 коп.) збитків, 8412,71 грн. (вісім тисяч чотириста дванадцять гривень 71 коп.) пені, 941,23 грн. (дев‘ятсот сорок одну) грн. 23 коп. держмита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

2.          Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

                 Суддя                                                                                             Гумега О. В.