Постанова

від 26.11.2008 по справі 20-30/314-07-8766

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

20-30/314-07-8766

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 26 листопада 2008 р.                                                                                    № 20-30/314-07-8766  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

Головуючого:Дунаєвської  Н.Г.,

Суддів : Михайлюка М.В.,  Мележик Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні  касаційну скаргуДержавного професійно-технічного навчального закладу "Одеське вище професійне училище торгівлі та технології харчування"

на постановуу справіОдеського апеляційного господарського суду від 24.06.2008 р.№ 20-30/314-07-8766 господарського суду Одеської області

за позовомМалого госпрозрахункового будівельно-ремонтного підприємства "ПІОНЕР"

доДержавного професійно-технічного навчального закладу "Одеське вище професійне училище торгівлі та технології харчування"Міністерства освіти і науки України

треті особи:Одеська обласна державна адміністраціяУправління освіти і наукової діяльності Одеської обласної державної адміністрації

про визнання права власності,

за зустрічним позовомДержавного професійно-технічного навчального закладу "Одеське вище професійне училище торгівлі та технології харчування"

доМалого госпрозрахункового будівельно-ремонтного підприємства "ПІОНЕР"

прознесення самочинного будівництва,

за  участю представників  сторін:

позивача  Соборової Л.Д.,

відповідача 1не з'явились,

відповідача 2не з'явились,

третьої особи 1не з'явились,

третьої особи 2не з'явились,

ВСТАНОВИВ :

Рішенням господарського суду Одеської області від 18.04.2008 року у справі № 20-30/314-07-8766 (суддя: Щавинська Ю.М.) в задоволенні первісного позову відмовлено. Зустрічний позов задоволено: зобов'язано відповідача за зустрічною позовною заявою знести об'єкт самочинного будівництва –нежитлові приміщення, загальною площею 617 м2, розташований за адресою: м. Одеса, вул. 25-ої Чапаївської дивізії, 6-а; стягнуто з відповідача на користь позивача 85 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.06.2008 року (судді: Журавльов О.О., Тофан В.М., Михайлов М.В.) зазначене рішення скасовано, прийнято нове рішення, яким первісні позовні вимоги задоволено: за позивачем визнано право власності на нежитлове двоповерхове приміщення, загальною площею 617 м2, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. 25-ої Чапаївської дивізії, 6-а. У задоволенні зустрічного позову відмовлено, стягнуто з відповідача за первісним позовом 802,5 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, відповідач 1 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду –залишити без змін.

Перевіривши матеріали справи доводи касаційної скарги, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановив апеляційний господарський суд, в 1989 році МГБРП "Піонер" (орендар) та СПТУ №6 (орендодавець) уклали договір оренди, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в орендне користування одноповерхову будівлю з внутрішньою площею 80 м2 та земельну ділянку, площею 132 м2 під складські приміщення та прибудову столярного цеху, а орендар зобов'язується проводити ремонт цього приміщення, проводити добудову цеху, складських приміщень, монтаж обладнання та внутрішніх систем за свій рахунок, а також сплачувати орендну плату.

Згідно п. 7 договору оренди усі роботи по реконструкції та переобладнанню приміщень, а також добудови проводяться згідно з кошторисами та являються невід'ємною частиною цього договору.

Строк дії договору сторонами встановлено до 01.10.1996 р. (п. 7 Договору).

01.10.1996 р. Одеське ПТУ № 54 (орендодавець) та МГРБП "Піонер" управління освіти при Одеській обласній державній адміністрації (орендар) уклали договір оренди нежитлового одноповерхового приміщення та прилеглої території поза учбовим корпусом ПТУ № 54, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в орендне користування земельну ділянку, площею 290 м2 та нежитлове одноповерхове приміщення внутрішньою площею 80 м2, розташоване на вищевказаній земельній ділянці, капітально відремонтоване та обладнане для виробничих цілей орендаря згідно з попереднім договором оренди.

При цьому у п.1.1 договору оренди від 01.10.1996 р. зазначено, що на орендованій земельній ділянці на момент укладення договору розташовані виробничі приміщення (об'єкти) у вигляді одно- та двоповерхових будівель, побудованих орендарем згідно з попереднім договором оренди за рахунок прибутку від власної виробничої діяльності, які є власністю орендаря та необхідні для виробничої діяльності останнього.

Строк дії договору встановлено до 01.10.2000 року.

18.11.1997 р. управління освіти Одеської обласної державної адміністрації (засновник) та МГБРП "Піонер" уклали новий установчий договір МГБРП "Піонер", згідно якого засновник створює підприємство "Піонер" у вигляді малого госпрозрахункового будівельно-ремонтного підприємства "Піонер", розташованого за адресою: м. Одеса, вул. 25-ої Чапаївської дивізії, 6-а (територія ПТУ-54). Метою створення підприємства є створення ремонтно-будівельної бази управління, організація учбово-виробничої бази для проходження виробничої практики учнями ПТУ за відповідними професіями, створення учбово-виробничого об'єднання в межах управління освіти.

Статтею 3 установчого договору МГБРП "Піонер" сторони погодили, що для забезпечення діяльності підприємства засновник у вигляді статутного фонду надав підприємству під капітальний ремонт та реконструкцію, за рахунок прибутку від господарської діяльності самого підприємства, незавершене будівництво, у вигляді колишнього складу сипучих будівельних матеріалів, що залишився після завершення будівництва ПТУ-6, який знаходиться поза територією, що необхідна для здійснення учбово-виховного процесу в училищі. На підставі акту-звіту вартість споруди встановлена в сумі 5433 грн. Окрім того, Засновник надав дозвіл на укладення довгострокового договору оренди частини території ПТУ-54 для розвитку та реконструкції підприємства площею 0,22 га поодаль від будівлі ПТУ, яка не заважає учбово-виховному процесу.

На підставі цього установчого договору статут МГБРП "Піонер" викладено у новій редакції, зареєстрованій 30.12.1997 р. за № 1402 виконавчим комітетом Одеської міської ради, в п.п. 4.1. та 4.2 якого визначено, що майно підприємства створюється з майна, переданого йому засновником (уставний фонд), продукції (робіт, послуг), виробленої підприємством в результаті його господарської діяльності, отриманих доходів, а також іншого майна, придбаного ним за іншими підставами, що дозволяються законодавством; уставний фонд підприємства складає 5433 грн., переданого засновником у вигляді незавершеного будівельного об'єкту, що потребує капітального ремонту та реконструкції, для розміщення цехів підприємства.

Господарський суд апеляційної інстанції на підставі наданих позивачем за первісним позовом договору підряду на складання проектно-кошторисної документації №187 від 17.06.1990 р., актів виконаних робіт, довідок про вартість виконаних робіт, платіжних доручень та товарно-транспортних накладних, встановив, що будівництво проводилось силами МГБРП "Піонер" з власних матеріалів. Як доказ завершення будівництва спірного об'єкту апеляційний господарський суд взяв до уваги технічний паспорт, виготовлений на замовлення Одеського вищого професійного училища торгівлі та технології харчування 18.06.2004 р., та підтверджує те, що на земельній ділянці, наданій училищу, самочинно збудований столярний цех –літ. "Г", загальною площею 728, 3 м2.

Задовольняючи первісні позовні вимоги суд апеляційної інстанції зазначив, що управління освіти Одеської обласної адміністрації передало до статутного фонду первісного позивача об'єкт незавершеного будівництва, який потребував капітального ремонту та реконструкції, який раніше –з 1989 року до 1997 рік перебував у нього в оренді, а отже з 30.12.1997 р. відповідно до ст.10 Закону України "Про підприємства в Україні" вказаний об'єкт незавершеного будівництва перейшов у власність МГБРП "Піонер".

Окрім того, приймаючи рішення про задоволення первісних позовних вимог, суд апеляційної інстанції зазначив, що ч. 1 ст. 331 ЦК України встановлено, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом, особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

При цьому, апеляційний господарський суд відхилив посилання відповідачів за первісним позовом на рішення господарського суду Одеської області від 18.11.2005 р. по справі №16/413-05-9450 МГБРП "Піонер", залишене без змін  постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.03.2006 р., яким позивача за первісним позовом зобов'язано  звільнити земельну ділянку площею 290 м2, розташовану по вул. 25-ої Чапаївської дивізії, 6-а у м. Одесі, мотивуючи це тим, що  вищенаведеним судовим рішенням МГБРП "Піонер" зобов'язано було звільнити лише земельну ділянку, площею 290 м2, розташовану по вул. 25-ої Чапаївської дивізії, 6-а, у м. Одесі, а нежитлове приміщення, загальною площею 80 м2, яке розташоване на цій земельній ділянці, залишено у користуванні МГБРП "Піонер".

Однак, погодитись з такими висновками апеляційного господарського суду неможливо з огляду на наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що спірне незавершене будівництво складське приміщення підприємства, загальною площею 80 м2, передане до статутного фонду МГБРП "Піонер" управлінням освіти Одеської ОДА, є державною власністю, яке знаходиться у сфері управління Міністерства освіти і науки України та перебуває на балансі ДПТНЗ "Одеське вище професійне училище торгівлі та технології харчування".

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що подальші зміни установчих документів позивача за первісним позовом не змінили форми власності вказаного нерухомого майна та земельної ділянки, на якій проводилось спірне будівництво.

Як правомірно зазначає скаржник у касаційній скарзі, майно, що перебуває у державній власності та передається до статутного фонду підприємства не є власністю підприємства.

Більш того, з тексту договорів оренди спірного майна вбачається, що орендар прийняв на себе зобов'язання з капітального ремонту та реконструкції спірного приміщення, при цьому, сторонами в договорах не було погоджено жодних передумов передачі спірного приміщення у власність орендаря в разі суттєвого збільшення його вартості.

Поряд з цим, договором оренди від 1989 р. передбачено, що спірний об'єкт оренди може бути реконструйований у відповідності до затвердженого кошторису. Проте, серед матеріалів справи зазначений кошторис відсутній.

Крім того, відсутні в матеріалах справи і будь-які докази отримання згоди власника земельної ділянки чи її законного користувача на виконання будівельних робіт. Як правомірно вказує скаржник у касаційній скарзі, наявність такої згоди передбачена Земельним Кодексом України, у редакції, що діяла в період проведення будівництва спірного приміщення. При цьому, посилання суду апеляційної інстанції на те, що МГБРП "Піонер" отримало згоду від орендодавців за укладеними договорами оренди на проведення реконструкції та капітального ремонту орендованого приміщення,  будівництво складських приміщень та столярного цеху, і на те, що земельна ділянка, якою орендар користувався до 2006 року, була відведена орендодавцем саме для цієї мети, є безпідставним, оскільки не підтверджується жодними належними доказами. Погодження сторонами договору оренди прав та обов'язків орендаря щодо здійснення реконструкції та капітального ремонту спірного приміщення не звільняє орендаря від обов'язку здійснювати будівництво у відповідності з вимогами чинного законодавства.

За таких обставин, господарський суд апеляційної інстанції, дійшов помилкового висновку, що МГБРП "Піонер" стало власником нежитлового приміщення, загальною площею 617 м2, на підставі ч.ч. 1, 2, 4 ст. 10 Закону України "Про підприємства в Україні", передача приміщення площею 80 м2, яке відноситься до державної власності, до статутного фонду первісного позивача, не призводить до виникнення підстав для визнання права власності на це майно.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає правомірним висновок господарського суду першої інстанції про те, що позивачем за первісним позовом належним чином не доведено наявність підстав для визнання права власності на спірне нерухоме майно.

При цьому, відсутність належного дозволу власника земельної ділянки на проведення будівництва, затвердженого кошторису, передбаченого договором оренди від 1989 року, та доказів того, що земельна ділянка була відведена орендарю саме з метою будівництва на ній спірного приміщення та інші обставини справи свідчать про порушення орендарем законодавчих приписів та умов договорів оренди при проведенні будівництва.

Вищенаведеним підтверджується правомірність висновку місцевого господарського суду щодо визнання спірного добудованого приміщення  самочинним будівництвом, оскільки згідно ст. 376 ЦК України самочинним вважаються житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

За таких обставин, задовольняючи зустрічний позов, місцевий господарський суд правомірно зазначив, що згідно ст. 376 ЦК України, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила самочинне будівництво, або за її рахунок.

Наведене свідчить, що апеляційним господарським судом було неправильно застосовано вимоги норм матеріального права, тому постанова апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, а рішення місцевого господарського суду залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.06.2008 р. у справі № 20-30/314-07-8766 скасувати, а рішення господарського суду Одеської області від 18.04.2008 р. в даній справі залишити без змін.

Головуючий, суддяН. Дунаєвська

Судді:М. Михайлюк

Н. Мележик