Рішення

від 27.06.2012 по справі 30/418

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 30/418 27.06.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БМК Планета - міст"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг"

Про визнання додаткової угоди недійсною

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

від позивача : не з'явились;

від відповідача : ОСОБА_1 -представник за довіреністю від 12.10.11.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "БМК Планета-Міст" до Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" про визнання недійсною з моменту укладення Додаткової угоди № 1 від 31.08.09. до Договору фінансового лізингу № 256-LD від 10.10.07.

Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю у директора позивача на момент укладення Додаткової угоди № 1 до Договору фінансового лізингу № 256-LD достатніх на це повноважень, оскільки додаткову угоду було укладено без прийняття рішення щодо цього загальними зборами учасників позивача.

Зважаючи на це позивач просить визнати Додаткову угоду №1 до Договору недійсною у зв'язку із недодержанням в момент вчинення правочину стороною вимог, встановлених ст.92, ст. 203, 321 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.11. порушено провадження у справі № 30/418; розгляд справи було призначено на 20.12.11.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.11. зупинено провадження у справі № 30/418 до вирішення пов'язаної з нею іншої справи № 5/268, що розглядається Господарським судом міста Києва.

13.06.12. представником ТОВ "УніКредит Лізинг" через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подана заява про поновлення провадження у даній справи та надано докази усунення обставин, що зумовили її зупинення.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 14.06.12. було поновлено провадження у справі № 30/418 та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 27.06.12.

В судове засідання представник позивача не з'явився, через загальний відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача проти задоволення клопотання про відкладення розгляду справи заперечує.

Розглянувши в судовому засіданні 27.06.12. зазначене вище клопотання, суд відмовив у його задоволенні з огляду на наступне.

Заявник у своєму клопотання, як на підставу для відкладення розгляду справи № 30/418, посилається на перебування його представника у відрядженні.

Суд зазначає, що відповідач, як юридична особа, не позбавлений можливості направити у судове засідання іншого представника, видавши йому довіреність.

Крім того, слід зазначити, що згідно ч. 1 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. За таких обставин, клопотання позивача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.

Представник відповідача надав письмовий відзив на позов, відповідно до якого проти задоволення позову заперечує в повному обсязі з наступних підстав.

В Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців будь-які відомості щодо обмеження повноважень керівника позивача відсутні, а тому відповідач не знав та не міг знати про наявність обмежень повноважень керівника позивача на дату укладення спірного Договору і посилатися на наявність таких обмежень позивач не має права.

Згідно з п. 9.3.16 Статуту позивача до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства позивача належить надання попередньої згоди на укладення договорів з банками та іншими фінансовими установами, учасниками фондового ринку та ринку цінних паперів, чи видання від імені товариства будь-яких фінансових документів, що породжують для товариства грошові або інші зобов'язання на суму, яка перевищує 10000,00 доларів США або еквівалент цієї суми в будь-якій іншій валюті.

Разом з тим, як зазначає відповідач, він не належить до переліку осіб, визначених в п.9.3.16. статуту позивача, і позивач не довів, що відповідач належить до осіб, на укладення договорів з яким необхідна попередня згода загальних зборів учасників позивача.

Також, на думку відповідача, позивачем не обґрунтовано, яке його право було порушено відповідачем шляхом укладення між сторонами спірної Додаткової угоди до Договору фінансового лізингу, за яким позивач отримав у користування майно, яким користується вже протягом трьох років.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 30/418.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.10.07. між Товариством з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг»(лізингодавець) та Закритим акціонерним товариством «Планета-Буд»(лізингоодержувач) було укладено Договір фінансового лізингу № 256- LD.

Пунктом 1.1 договору встановлено, що відповідач бере на себе зобов'язання придбати предмет лізингу (обладнання, зазначене в Додатку №1 «Специфікація»до цього Договору) у власність від продавця та передати предмет лізингу у користування ЗАТ «Планета-Буд»на строк та на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п. 1.3., п. 1.4. Договору фінансового лізингу строк лізингу починається з дати передачі та закінчується в останню дату платежу, зазначену в Додатку № 2 до цього Договору, якщо інше не передбачено умовами цього Договору.

Після закінчення строку лізингу предмет лізингу переходить у власність ЗАТ «Планета-Буд»по викупній вартості, вказаній в Договорі лізингу, при умові повного виконання ЗАТ «Планета-Буд»зобов'язань, визначених в Договорі.

31.08.09. ТОВ «УніКредит Лізинг», ЗАТ «Планета-Буд», ТОВ «БМК Планета-Міст»уклали Додаткову угоду № 1 до Договору фінансового лізингу № 256-LD.

Вищезазначеною Додатковою угодою № 1 сторони дійшли згоди з 01.09.09. замінити лізингоодержувача у Договорі фінансового лізингу, згідно якого переданий у користування предмет лізингу Бетонорозподільча стріла Путцмайстер МХ 32-Т, 2005 року випуску.

З 01.09.09. всі права та обов'язки лізингоодержувача ЗАТ «Планета-Буд»за Договором переходять до нового лізингоодержувача ТОВ «БМК «Планета-Міст», яке стає лізингоодержувачем за Договором.

Згідно з п. 1.2. Додаткової угоди № 1 до Договору фінансового лізингу на момент підписання цієї Додаткової угоди новий лізингоодержувач (позивач по справі) засвідчує, що він мав можливість ознайомитись із суттю зобов'язання, що витікає із Договору, шляхом вивчення оригіналу Договору зі всіма додатками до нього, не має жодних заперечень проти вимог лізингодавця (відповідача по справі), визнає всю заборгованість лізингоодержувача перед лізингодавцем, що має місце станом на 01.09.09. і погоджується виконувати зобов'язання, що витікають з Договору своєчасно та в повному об'ємі.

Пунктом 1.5. Додаткової угоди № 1 до Договору фінансового лізингу визначено, що невідшкодована вартість предмету лізингу за Договором становить суму у гривнях, що є еквівалентом 120713,15 доларів США, що по курсу Національного банку України на 31.08.09. становить 964377,36 грн., в тому числі ПДВ.

Згідно з п.1.6. Додаткової угоди № 1 до Договору фінансового лізингу лізингоодержувач ЗАТ «Планета-Буд»зобов'язується зняти з бухгалтерського обліку та передати новому лізингодержувачеві ТОВ «БМК «Планета-Міст»предмет лізингу та супутні документи (сервісну книжку, ключі, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу), що оформляється підписанням Акту приймання-передачі протягом 3-х робочих днів з дати підписання даної Угоди.

Позивач вважає, що Додаткова угода № 1 до Договору про фінансовий лізинг має бути визнана недійсною в судовому порядку, оскільки вона вчинена без прийняття рішення щодо цього загальними зборами учасників позивача як єдиного уповноваженого органу управління на вчинення таких правочинів, що суперечить приписам статуту позивача, а також вимогам ст. 4 Закону України «Про господарські товариства», ст.ст. 92, 143 Цивільного кодексу України про обов'язковість приписів статуту товариства, ч. 13, ст. 92, ч.ч. 3, 4 ст. 145 Цивільного кодексу України стосовно порядку управління товариством ( в тому числі його поточними справами).

Суд відхиляє доводи позивача, як безпідставні та відмовляє в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

У відповідності до ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобовязується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг»фінансовий лізинг це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов»язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лизінгоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Додаткова угода №1 від 31.08.09. до Договору фінансового лізингу № 256- LD зі сторони позивача підписана його директором Сучковим В.С.

Відповідно до п. 9.6., п. 9.6.3., п. 9.6.5. Статуту позивача виконавчим органом товариства, який здійснює керівництво поточною діяльністю, є директор. Директор без довіреності представляє товариство перед фізичними та юридичними особами, вирішує всі питання діяльності товариства, крім тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Загальні збори учасників можуть винести рішення про передачу частини належних їм прав до компетенції директора. До компетенції директора належить, зокрема, без доручення здійснення дій від імені товариства в межах наданої компетенції; видача довіреностей на укладення угод та вчинення інших юридичних дій, які цим статутом або рішеннями загальних зборів учасників віднесені до компетенції директора.

Згідно з пп. 9.3.16. п. 9.3. Статуту позивача, на який посилається позивач, вказуючи на наявність обмежень директора щодо підписання спірної Додаткової угоди № 1, до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства належить надання попередньої згоди на укладення договорів з банками та іншими фінансовими установами, учасниками фондового ринку та ринку цінних паперів, чи на видання від імені товариства будь-яких фінансових документів, що породжують для товариства грошові або інші зобов'язання на суму, що перевищує 10000,00 доларів США або еквівалент цієї суми в будь-якій іншій валюті.

Суд зазначає, що відповідач не є банком чи іншою фінансовою установою, також він не є учасником фондового ринку та ринку цінних паперів. Будь-які докази цього в матеріалах справи відсутні. Спірна Додаткова угода № 1 до Договору фінансового лізингу не є фінансовим документом.

Таким чином, посилання на наявність обмежень, передбачених пп. 9.3.16. п. 9.3. Статуту позивача, щодо підписання Додаткової угоди № 1 директором є неправомірним.

Крім того, у відповідності до ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Згідно п. 2.18 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007 p. N 04-5/14 "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин" розглядаючи справи про визнання недійсними правочинів, вчинених керівником товариства з перевищенням повноважень, господарським судам необхідно виходити з положень частини третьої статті 92 ЦК України, якою передбачено, що у відносинах з третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не мас юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Відповідно до п. 9.3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.99 p. N 02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" за загальним правилом передбачені установчими документами обмеження повноважень особи щодо укладення угод у порівнянні з визначеними у довіреності, законі не повинні впливати на відносини підприємства, установи, організації, від імені якої укладено угоду, з іншими особами. Винятком є випадки, коли сторона знала чи повинна була знати про існуючі обмеження.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців вносяться відомості щодо юридичної особи, зокрема:

- прізвище, ім'я, по батькові, дата обрання (призначення) та реєстраційні номери облікових карток платників податків, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори;

- дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців будь-які відомості щодо обмеження повноважень керівника позивача відсутні.

Суд погоджується з твердженням відповідача, що Договір було підписано від ТОВ «БМК Планета-Міст»директором товариства, а ТОВ «УніКредит Лізинг»не знало та не могло знати про наявність обмежень повноважень на укладення Договору, а тому посилатися на наявність таких обмежень позивач не має права або повинен довести, що ТОВ «УніКредит Лізинг»було відомо про такі обмеження повноважень директора.

Враховуючи, що згідно інформації, яку ТОВ «УніКредит Лізинг»відповідно до Закону має право одержати з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (у формі витягу та довідки з Реєстру), в ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців будь-які відомості щодо обмеження повноважень керівника позивача відсутні, то ТОВ «УніКредит Лізинг»не знало та не могло знати про наявність обмежень повноважень керівника ТОВ «БМК Планета-Міст»на укладення Договору і посилатися на наявність таких обмежень позивач не має права.

В силу статті 92 Цивільного кодексу України саме позивач зобов'язаний довести, що відповідач знав про наявність обмеження повноважень керівника позивача на укладення договорів від імені позивача. Натомість позивач не надав суду доказів того, що відповідач до укладення оспорюваної угоди отримав від позивача належним чином завірену копію Статуту ТОВ «БМК Планета-Міст»в редакції, що діяла на дату укладення оспорюваної угоди та містила обмеження повноважень керівника ТОВ «БМК Планета-Міст», на які посилається позивач у цій справі. Позивачем не подано суду доказів, що на момент укладення Договору не існувало попередньої згоди Учасників Товариства.

Також, згідно ст. 241 Цивільного кодексу України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

На сьогоднішній день позивач, незважаючи на те, що вважає Додаткову угоду № 1 до Договору фінансового лізингу недійсною, продовжує користуватися предметом лізингу, що є свідченням схвалення правочину.

За таких обставин, враховуючи те, що позивачем не доведено, що відповідач знав або міг знати про наявність обмежень на підписання Додаткової угоди № 1 до Договору фінансового лізингу, крім того наявність самих обмежень в статуті позивача на укладення спірної Додаткової угод № 1 до Договору фінансового лізингу судом не встановлено, при цьому встановлено схвалення даної угоди позивачем шляхом продовження користування предметом лізингу позивачем, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відмовляє в задоволенні позову.

В порушення ст. 33 Господарського процесуального кодексу України Позивачем не доведено у спосіб встановлений ст. 34 цього ж Кодексу законних підстав для задоволення позовних вимог. Доводи, викладені у його позовній заяві спростовані у відзиві на позовну заяву та доданими до них документами, а тому суд не знаходить підстав для задоволення позову.

Витрати по судовому збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 02.07.12.

Суддя Т.М. Ващенко