Постанова

від 21.08.2012 по справі 30/418

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.08.2012 № 30/418

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Суліма В.В.

ОСОБА_1

секретарі судового засідання Анісімовій М.О.,

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 21.08.2012 року,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «БМК Планета-Міст» на рішення господарського суду міста Києва від 27.06.2012 року у справі № 30/418 (Повний текст рішення підписано 02.07.2012 р.), (суддя - Ващенко Т.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БМК Планета-Міст»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг»

про визнання додаткової угоди недійсною

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «БМК Планета-Міст» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» про визнання додаткової угоди недійсною.

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.06.2012 р. у справі № 30/418 у задоволенні позовних вимоги відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2012 р. у справі № 30/418 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовуються тим, що висновки суду викладені в оскаржуваному рішенні не відповідають обставинам справи, а також оскаржуване рішення прийняте з порушення норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи та докази, подані до апеляційної інстанції, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

10.10.2007 р. між ТОВ «УніКредит Лізинг» (лізингодавцем) та ЗАТ «Планета-Буд» (лізингоодержувач) було укладено Договір фінансового лізингу № 256-LD, відповідно до п. 1.1. якого лізингодавець бере на себе зобов'язання придбати предмет лізингу у власність від продавця (відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, передбачених у цьому договорі, зокрема, у Додатку № 1 до цього Договору) та передати предмет лізингу у користування лізингооержувачу на строк та на умовах, визначених цим Договором.

Строк лізингу починається з дати передачі та закінчується в останню дату платежу, зазначену у додатку № 2 до цього Договору, якщо інше не передбачено умовами цього договору (п. 1.3. Договору лізингу).

Після закінчення строку лізингу предмет лізингу переходить у власність лізингоодержувача по викупній вартості, вказаній у Договорі лізингу, при умові повного виконання лізингоодержувачем зобов'язань, визначених в Договорі (п. 1.4. Договору лізингу).

31.08.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» та Товариством з обмеженою відповідальністю «БМК Планета-Міст» було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору фінансового лізингу № 256-LD від 10.10.2007 р., відповідно до п. 1.1. якої , керуючись ст. ст. 520, 521 Цивільного кодексу України, сторони погодились з 01.09.2009 р. замінити лізингоодержувача у Договорі фінансового лізингу № 256-LD від 10.10.2007 р., згідно якого переданий у користування предмет лізингу всі права та обов'язки лізингоодержувача -ЗАТ "Планета-Буд" за Договором переходять до нового лізингоодержувача -ТОВ "БМК Планета-Міст", яке стає лізингоодержувачем за Договором.

Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1.2. Додаткової угоди на момент її підписання новий лізингоодержувач засвідчує, що він мав можливість ознайомитись із суттю зобов'язання, що витікає із Договору, шляхом вивчення оригіналу Договору зі всіма додатками до нього, не має жодних заперечень проти вимог лізингодавця, визнає всю заборгованість лізингоодержувача перед лізингодавцем, що має станом на 01.09.2009 р. і погоджується виконувати зобов'язання, що витікають з Договору своєчасно та в повному об'ємі.

Згідно з п. 1.11. Додаткової угоди № 1 вона набирає чинності з дати її підписання уповноваженими представниками сторін і є невід'ємною частиною договору.

Враховуючи наведене, з огляду на те, що укладений сторонами договір фінансового лізингу передбачений актами цивільного законодавства, суд дійшов висновку, що у даному випадку сторони врегулювали свої відносини на власний розсуд в порядку ст. 6 Цивільного кодексу України, що не тягне за собою наслідком визнання вказаного договору недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.1 ЗУ «Про фінансовий лізинг» за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату. Отже, враховуючи викладене суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що на момент укладання договору лізингу лізингодавець не зобов'язаний мати у власності майно, яке буде передане в користування лізингоодержувачу.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Керуючись ст. ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «БМК Планета-Міст» на рішення господарського суду міста Києва від 27.06.2012 року у справі № 30/418 - відмовити повністю .

2. Рішення господарського суду міста Києва від 27.06.2012 року у справі № 30/418 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 30/418 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя Тарасенко К.В.

Судді Сулім В.В.

ОСОБА_1