Рішення

від 08.10.2008 по справі 8/116-08-3821

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" жовтня 2008 р.

Справа  № 8/116-08-3821

Позивач: Фізична

особа-підприємець ОСОБА_1

Відповідач:  Приватне підприємство „ТСП”

Третя особа без самостійних вимог

на предмет спору: Одеська міська рада

Про  розірвання договору та визнання права

власності                                                 

                                                                                                             Суддя  Атанова Т.О.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2-

за довіреністю від 01.10.2008р.;

від відповідача:  не з'явився;

від третьої особи: не

з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулась до господарського суду Одеської

області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „ТСП” про

зобов'язання здійснити ремонтні роботи підвального приміщення, розташованого за

адресою: АДРЕСА_1.

30.09.2008р. до господарського суду

Одеської області від позивача надійшло уточнення позовних вимог, в якому він

уточнив повне найменування відповідача -Приватне підприємство „ТСП”, просить

залучити до участі у справі третю особу без самостійних вимог на предмет спору

-Одеську міську раду, розірвати договір підряду від 12.06.2008р., укладений між

фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1та Приватним підприємством “ТСП”, а також

визнати за фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1право власності на нежитлове

підвальне приміщення, площею 39,1 кв.м, розташоване під квартирою АДРЕСА_1.

01.10.2008р. у судовому засіданні

представник відповідача позов визнав та пояснив, що у Приватного підприємства

„ТСП” немає технічної можливості для виконання умов договору та зазначив, що не

заперечує проти розірвання договору підряду.

08.10.2008р. у судовому засіданні

представник позивача уточнив позовні вимоги, зазначив, що площа підвального

приміщення, яке розташоване під квартирою № 15, складає  39,6 кв.м., просить суд розірвати договір

підряду від 12.06.2008р. та визнати за фізичною особою - підприємцем

ОСОБА_1право власності на нежитлове підвальне приміщення, площею 39,6 кв.м,

розташоване під квартирою АДРЕСА_1.

08.10.2008р. представник

відповідача у судове засідання не з'явився, відзив на позов не надав, надіслав

до суду клопотання, в якому просить суд розглянути справу за його відсутністю.

Представник третьої особи Одеської

міської ради у судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи був

належним чином повідомлений, про що свідчить поштове повідомлення, відзив на

позов не надав, тому справа розглядається за наявними матеріалами у порядку ст.

75 ГПК України.

Розглянувши

матеріали справи, заслухавши представників сторін,

суд

встановив:

Згідно ст. 15 Цивільного кодексу

України кожна сторона має право на захист свого цивільного права у разі його

порушення, невизнання або оспорювання.

12.06.2008р. між Фізичною особою -

підприємцем ОСОБА_1(Замовник) та Приватним підприємством „ТСП” (Виконавець) був

укладений договір на виконання ремонтних робіт.

Відповідно до умов вищезазначеного

договору ПП „ТСП” зобов'язалось виконати роботи по ремонту підвального

приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Одеса,                   АДРЕСА_1, а Фізична особа -

підприємець ОСОБА_1 зобов'язалась прийняти та оплатити виконані роботи у

порядку та в строки, передбачені договором. 

Згідно з п.3.2 договору строк

виконання зобов'язання відповідачем складає 6 місяців з моменту укладення

договору.

Невиконання відповідачем

зобов'язання у натурі, а саме те, що станом на 12.09.2008р. відповідач навіть

не приступив до ремонтних робіт, а також проведення позивачем укріплювальних та

осушувальних робіт самостійно, зумовило звернення СПД ОСОБА_1із відповідним

позовом.

Згідно ст. 610 ЦК України,

порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов,

визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На підставі ст. 320 ГК України, у

разі, якщо підрядник не береться своєчасно за виконання договору або виконує

роботу настільки повільно, що закінчення її до строку стає явно неможливим,

замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Зазначене також передбачено і ст.

849 ЦК України, за якою, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або

виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим,

замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 175 ГК України

майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають

між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності,

в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на

користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має

право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові

зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються

Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим

Кодексом.

Згідно ст. 193 ГК України, яка

цілком кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України,

зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та

вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності

таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог,

що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння

зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів,

необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої

сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст. 651 ЦК України договір

може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у

разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках,

встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною

договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою

позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна

сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу

своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідачем

належним чином не доведено факт початку або здійснення робіт за договором від

12.06.2008р., а, навпаки, поясненнями представника відповідача, наданими у

судовому засіданні, підтверджується, що відповідач не приступав до виконання

договору, суд, з урахуванням вимог ст. 320 ГК України та ст. 849 ЦК України,

доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо розірвання договору.

Щодо вимог про визнання права

власності на нежитлове підвальне приміщення, площею 39,6 кв.м., суд зазначає

наступне.

Як свідчать матеріали справи, СПД

ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 у м. Одесі, що складається з  трьох жилих кімнат, загальною площею                47 кв.м. Підставою набуття

права власності є свідоцтво про право власності на спадщину  р№ 3-3710 від 10.08.2007 року.

Рішенням Конституційного суду

України у справі за конституційним зверненням             ОСОБА_3 та інших про офіційне

тлумачення положень п. 2 ст. 10 Закону України “Про приватизацію державного

житлового фонду” та за конституційним поданням 60 народних депутатів України

про офіційне тлумачення положень статей 1, 10 цього Закону (справа              про права співвласників на

допоміжні приміщення багатоквартирних будинків) від                 02.03.2004 року № 4-рп/2004

(справа № 1-2/2004) встановлено, що згідно з частиною першою статті 1 Закону

“Про приватизацію державного житлового фонду”, суть приватизації державного

житлового фонду полягає у відчуженні на користь громадян України, а отже, у

їхню власність як квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних

будинках, де мешкають два і більше 

наймачів, так і належних до них господарських споруд і приміщень

(підвалів, сараїв тощо) державного житлового фонду.

Допоміжні приміщення, відповідно до

пункту 2 статті 10 цього Закону, стають об'єктами права спільної власності

співвласників багатоквартирного будинку, тобто їх спільним майном, одночасно з

приватизацією громадянами квартир, що засвідчується єдиним документом -

свідоцтвом про право власності на квартиру. Для підтвердження набутого в такий

спосіб права не потребується вчинення будь-яких інших додаткових юридичних дій.

Власникам квартир немає необхідності створювати з цією метою об'єднання

співвласників багатоквартирного будинку.

Згідно ст. 41 Конституції України

набуте громадянами право на квартири державного житлового фонду та належні до

них допоміжні приміщення є непорушним, та відповідно до           ст. 55 Конституції України це право

забезпечується державою і захищається судом.

Таким чином, формально, підвальне

приміщення під будинком АДРЕСА_1 у         

м. Одесі знаходиться у спільній власності власників квартир у будинку №

38 у м. Одесі.

При цьому, у відповідності до ст.

370 ЦК України, співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що

є у спільній сумісній власності.

У разі виділу частки із майна, що є

у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у

праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено

домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Згідно зі статтею 1 Закону України

"Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" підвальні

приміщення належать до загального майна власників квартир, яке перебуває у їх

спільній частковій власності. Відповідно до ст. 19 цього Закону співвласники

допоміжних приміщень мають  право  розпоряджатися  ними 

в  межах, встановлених зазначеним

Законом та цивільним законодавством.

З технічного паспорту від

03.10.2008р., виготовленого КП „ОМБТІ та РОН”, вбачається, що ОСОБА_1 є

користувачем підвального приміщення під кв. АДРЕСА_1.

На підставі зазначеного,

враховуючи, що ремонтні (укріплювальні та осушувальні) роботи у приміщенні були

проведені позивачем власними силами, а відповідно до ст. 876 ЦК України

власником об'єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є

замовник, якщо інше не передбачено договором, приймаючи до уваги наявність у

справі завірених належним чином заяв власників квартир у будинку АДРЕСА_1 у м.

Одесі на фактичне виділення позивачу частини підвального приміщення та

можливість фактичного виділення підвального приміщення у натурі, суд вважає, що

позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1про визнання за нею права

власності на нежитлове підвальне приміщення, загальна площа якого згідно

технічного паспорту від 03.10.2008р. становить 39,6 кв.м., розташоване під

квартирою АДРЕСА_1, підлягають задоволенню, так як є законними, обґрунтованими

та підтвердженими доданими до позову документами.

Приймаючи до уваги, що позивачем не

заявлені вимоги про відшкодування державного мита та ІТЗ судового процесу, у

суду відсутні підстави для покладення судових витрат на відповідача, разом з

тим суд зазначає, що позивач не позбавлений права звернутися в подальшому з

відповідною заявою до господарського суду про їх стягнення.

Керуючись ст.ст. 82-85

Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Позов

задовольнити.

2.

Розірвати договір на виконання ремонтних робіт від 12.06.2008р., укладений між

Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1(АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

та Приватним підприємством “ТСП”                  (м. Одеса, вул.

Новосельського, 43, кв. 2, ідентифікаційний код 21020745).

3.

Визнати за Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1(м. Одеса,     АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

право власності на нежитлове підвальне приміщення, загальною площею 39,6 кв.м,

розташоване під квартирою АДРЕСА_1.

Рішення суду

набирає законної сили після закінчення 10- денного строку

з дня його

прийняття.

Суддя                                                                                      

Атанова Т.О.