Постанова

від 03.07.2012 по справі 29/127

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" липня 2012 р. Справа № 29/127

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Т.Б. Дроботової -головуючого, Н.О. Волковицької, Л.І. Рогач за участю представників: позивачаОСОБА_4, дов. від 30.12.2011р. відповідачане з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належно) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального підприємства "Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 16.01.2012 року у справі№ 29/127 Господарського суду Донецької області за позовомКомунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" в особі Маріупольського регіонального виробничого управління доКомунального підприємства "Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" простягнення 521167,47 грн. заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Компанія "Вода Донбасу" в особі Маріупольського регіонального виробничого управління звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Комунального підприємства "Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" 521167,47 грн. заборгованості за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року на підставі умов договору та статей 544 та 599 Цивільного кодексу України.

Відповідач відхилив позов, заявивши про необґрунтованість розрахунку суми заборгованості в зв'язку з застосуванням позивачем тарифів, які введені з порушенням встановленої процедури та не набули чинності на момент надання послуг; в іншій частині надані послуги оплачено повністю.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 23.11.2011 року (суддя Риженко Т.М.) позов задоволено повністю; з відповідача стягнуто на користь позивача заборгованість у розмірі 521167,47 грн., а також 5211,67 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 16.01.2012 року (судді: Марченко О.А. -головуючий, Бойко І.А., Татенко В.М.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з огляду на його законність та обґрунтованість.

Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, Комунальне підприємство "Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та постанову в даній справі. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення судами норм матеріального права, оскільки ним не взято до уваги приписи пункту 5 статті 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та пункт 2 статті 19 Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг", у зв'язку з чим неправомірно визначено вартість наданих відповідачу послуг за тарифами, що введені з порушенням встановленої процедури та не набули чинності, затверджені не уповноваженим органом.

Позивач відзив на касаційну скаргу не надав, усно в судовому засіданні відхилив її доводи, як необґрунтовані.

Заслухавши доповідь судді -доповідача, пояснення представника позивача, присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі фактичних встановлених обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 15.12.2009 року Комунальним підприємством „Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" (споживач) та Комунальним підприємством „Компанія „Вода Донбасу" (підприємство) було укладено договір про надання послуг з централізованого питного водопостачання № 170, відповідно до пункту 1.1 якого підприємство зобов'язується надавати споживачу послуги з централізованого питного водопостачання у обсягах згідно помісячного графіку (пункт 2.3 договору), у межах технічних можливостей підприємства, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати послуги по встановленим тарифам у строки та на умовах, передбачених даним договором.

У відповідності до пункту 4.12 договору кількість поставленої води оформляється двостороннім актом із зазначенням місяця, в якому здійснена поставка води, номера договору, показники приборів обліку або розрахунків згідно з пунктами 4.7 або 4.8. Для складання акта споживач направляє не пізніше останнього числа поточного місяця свого представника з довіреністю або іншим документом, належним чином оформленим та підтверджуючим повноваження на підписання акта, за адресою підприємства.

Пунктом 5.1 договору визначено, що споживач оплачує підприємству послуги водопостачання за тарифами, які встановлюються відповідно з діючим законодавством та не підлягають узгодженню сторонами. Тарифи на момент укладення даного договору складають за 1 куб.м. води питної 0,62 грн. (без ПДВ). Тарифи на послуги питного водопостачання корегуються на величину розрахункового групового індексу 1,317.

Виходячи з пункту 5.5 договору, кінцевий розрахунок за поставлену кількість води за поточний місяць споживач здійснює на підставі підписаного акта про отримання води платіжним дорученням з урахуванням поточних оплат у передостанній робочий день місяця.

При зміні тарифів на послуги водопостачання уповноваженим на те органом сторони застосовують їх з дня набрання чинності. Про зміни тарифів підприємство зобов'язано повідомити споживача окремим листом (пункт 5.3 договору).

За пунктом 8.5 договору з урахуванням додаткової угоди б/н від 15.07.2010 року до договору № 170 від 15.12.2009 року, по неузгодженим даним договором питанням застосовуються норми Закону України „Про питну воду та питне водопостачання" від 10.01.2002 року №-2918-III, Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах та селищах України, затверджених наказом Мінжилкомгосп України від 27.06.2008 року № 190, Правил технічної експлуатації систем водопостачання та каналізації населених пунктів України РДП 204-12 Укр. 242-95 від 05.07.1995 р. №-30, Закону України „Про житлово-комунальні послуги", Водного кодексу України та інших законодавчих та нормативно-правових актів.

Судами встановлено, що листом №102/21 від 31.01.2011 року позивач 31.01.2011 року повідомив відповідача про те, що 27.01.2011 року Національною комісією регулювання електроенергетики України прийнято постанову № 92 „Про встановлення тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення КП „Компанія „Вода Донбасу", у зв'язку з чим з 01.02.2011 року тариф на питну воду для відповідача складає 0,94 грн. за 1 куб.м. води без ПДВ та 1,13 грн. з ПДВ.

На виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу у лютому 2011 року питної води у кількості 3 517 789 м3, що підтверджується актом № 3 від 28.02.2011 року. Вказаний акт підписаний обома сторонами без зауважень.

Позивачем на адресу відповідача були направлені рахунки-фактури на загальну суму 3 968 065,99 грн., а саме № 028/08 від 10.02.2011 року на суму 1 419 700,80 грн., № 032/08 від 20.02.2011 року на суму 1 406 616,00 грн., № 050/08 від 28.02.2011 року на суму 1 141 749,19 грн. Для визначення вартості наданих послуг позивач застосовував тарифи на послуги централізованого водопостачання, затверджені Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України № 92 від 27.01.2011 року, що набрала чинності з 01.02.2011 року

Натомість відповідач оплатив вартість спожитої води у кількості 3 517 789 м3 в розмірі 3 446 898,52 грн., виходячи з тарифу, визначеного пунктом 5.1 договору тарифу, вважаючи, що у відповідності до пункту 5 статті 32 Закону України „Про житлово-комунальні послуги" новий тариф застосовується не раніше ніж 01.03.2011 року.

Зазначена у позові заборгованість за лютий 2011 року у сумі 521 167,47 грн. є різницею у вартості наданих послуг залежно від застосованого тарифу.

Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди попередніх інстанцій відхилили доводи відповідача щодо застосування до регулювання спірних правовідносин пункту 5 статті 32 Закону України „Про житлово-комунальні послуги", зазначивши, що пунктом 8.5 договору передбачена можливість застосування положень Закону України „Про житлово-комунальні послуги" лише в частині неврегульованих спірним договором питаннях, натомість процедура вводу нових тарифів у дію врегульована пунктом 5.3 договору, за яким при зміні тарифів на послуги водопостачання уповноваженим на те органом сторони застосовують їх з дня набрання чинності, повідомляючи споживача про зміни тарифів окремим листом.

Суди дійшли висновку, що застосування позивачем у спірних правовідносинах тарифу на послуги централізованого водопостачання, передбаченого Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України № 92 від 27.01.2011 року з 01.02.2011 року, відповідає умовам укладеного договору та є правомірним.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (статті 509 Цивільного кодексу України).

Зобов'язання виникають, з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України (зокрема, з договорів та інших правочинів), змінюються та припиняються з підстав, передбачених Цивільним кодексом України, іншими актами цивільного законодавства та підлягають виконанню належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту чи інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 6 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" визначено, що послуги з питного водопостачання надаються на підставі укладеного сторонами договору, істотними умовами якого є, зокрема, розмір та порядок оплати послуг з централізованого питного водопостачання; за змістом статті 19 Закону України „Про житлово-комунальні послуги" (у відповідній редакції) відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах; крім істотних, договір може містити інші умови за згодою сторін.

Згідно з вимогами статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статтею 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог законодавства; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Господарськими судами попередніх інстанцій на підставі наявних матеріалів справи встановлено, що позивач належним чином виконав зобов'язання з водопостачання, визначивши вартість наданих послуг згідно з положеннями укладеного сторонами договору, що містить узгоджену ними умову щодо початку застосування нових чинних тарифів, надавши про це інформацію у встановленому порядку також у відповідності з умовами договору; доказів недійсності відповідного положення договору відповідач не надав.

У касаційній скарзі скаржник зазначає, що момент, з якого виникає право застосування змінених тарифів, визначено пунктом 5 статті 32 Закону України „Про житлово-комунальні послуги", не спростувавши натомість обґрунтованість застосування судами до спірних правовідносин умов укладеного чинного правочину, відповідність висновків судів змісту правочину.

Доводи касаційної скарги щодо застосування позивачем тарифів, затверджених не уповноваженим органом, спростовуються Прикінцевими положеннями Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг", за якими Національна комісія регулювання електроенергетики України виконує функції державного регулювання у сфері теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення до закінчення процесу формування Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України, що була утворена Указом Президента України від 23.11.2011 року "Про Національну комісію, що здійснює регулювання у сфері комунальних послуг".

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду та рішенні місцевого суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди, розглядаючи справу відповідно до вимог статей 34, 43, 84, 101 Господарського процесуального кодексу України, розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, належно дослідили наявні у матеріалах справи докази, перевірили здійснені сторонами розрахунки та вірно застосували норми матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки належно встановлених судами обставин справи та спростовуються положеннями чинного законодавства; підстав для скасування судових рішень з мотивів, наведених у касаційній скарзі, не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 43, 111 7 , пунктом 1 статті 111 9 , статтями 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 16.01.2012 року у справі № 29/127 Господарського суду Донецької області та рішення Господарського суду Донецької області від 23.11.2011 року залишити без змін.

Головуючий Т. Дроботова

Судді: Н. Волковицька

Л. Рогач