Постанова

від 03.07.2012 по справі 5023/4678/11

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" липня 2012 р. Справа № 5023/4678/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. (головуючого), Катеринчук Л.Й. (доповідача), Коробенка Г.П. розглянувши касаційну скаргу Державної акціонерної компанії "Хліб України" на постанову та ухвалуХарківського апеляційного господарського суду від 02.02.2012 року господарського суду Харківської області від 20.12.2011 року у справі господарського суду№ 5023/4678/11 Харківської області за заявоюДочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Сахновщинський елеватор" доДочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Сахновщинський елеватор" про визнання банкрутом в судовому засіданні взяли участь представники сторін:

від Державної акціонерної компанії "Хліб України":ОСОБА_4 (довіреність від 28.05.2012 року №02-14/501) від боржника:не з'явився В С Т А Н О В И В :

ухвалою господарського суду Харківської області від 14.06.2011 року (суддя -Дзюба О.А.) порушено провадження у справі про банкрутство Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Сахновщинський елеватор" (далі -ДП ДАК "Хліб України" "Сахновщинський елеватор") за заявою Голови ліквідаційної комісії ДП ДАК "Хліб України" "Сахновщинський елеватор" за спеціальною процедурою, регламентованою статтею 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі -Закону) та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (том 1, а.с. 2 - 3).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.08.2011 року припинено провадження у справі № 5023/4678/11 про визнання банкрутом ДП ДАК "Хліб України" "Сахновщинський елеватор", скасовано мораторій на задоволення вимог кредиторів (том 1, а.с. 79 -80).

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.11.2011 апеляційну скаргу Державної акціонерної компанії "Хліб України" (далі -ДАК "Хліб України") задоволено, ухвалу господарського суду Харківської області від 16.08.2011 року у справі №5023/4678/11 скасовано, справу передано на розгляд до господарського суду Харківської області в іншому складі суду (том 1, а.с. 146 -149).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.12.2011 року відхилено клопотання голови ліквідаційної комісії про відкладення розгляду справи, припинено провадження у справі №5023/4678/11 про визнання банкрутом ДП ДАК "Хліб України" "Сахновщинський елеватор", скасовано мораторій на задоволення вимог кредиторів, введений ухвалою господарського суду Харківської області від 14.06.2011 року (том 2, а.с. 128 -134).

Не погоджуючись з винесеною ухвалою суду першої інстанції, Голова правління ДАК "Хліб України", як засновник боржника звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 20.12.2011 року у справі №5023/4678/11, а справу направити для подальшого розгляду до суду першої інстанції (том 3, а.с. 3 - 31) .

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.02.2012 року апеляційну скаргу ДАК "Хліб України" залишено без задоволення, ухвалу господарського суду Харківської області від 20.12.2011 року у справі №5023/4678/11 залишено без змін (том 3, а.с. 49 -58).

Не погоджуючись з винесеною постановою апеляційного господарського суду, ДАК "Хліб України" звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції від 02.02.2012 року та ухвалу суду першої інстанції від 20.12.2011 року, а справу передати для подальшого розгляду до суду першої інстанції, аргументуючи порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 117 Конституції України, статті 1 Закону України "Про відновленя платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", статті 25 Закону України "Про Кабінет Міністрів України", статей 4 3 , 22, 42, 64, 91, 104, 111 10 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову суду апеляційної інстанцій та ухвалу суду першої інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, заслухавши представника скаржника, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до частини 2 статті 4 1 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом та іншими законодавчими актами України.

Згідно з частиною 5 статтею 5 Закону, положення цього Закону застосовуються до юридичних осіб - підприємств, що є об'єктами права державної власності, які не підлягають приватизації, в частині санації чи ліквідації після виключення їх у встановленому порядку з переліку таких об'єктів.

Частиною 3 статті 214 Господарського кодексу України (далі -ГК України) передбачено, що процедури щодо неплатоспроможних боржників, передбачені цим Кодексом, не застосовуються до казенних підприємств. До державних підприємств, які відповідно до закону не підлягають приватизації, вказані процедури застосовуються в частині санації чи ліквідації лише після виключення їх у встановленому порядку з переліку об'єктів, що не підлягають приватизації.

Частиною 1 статті 1 Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" N 847-XIV від 7 липня 1999 року затверджено перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, згідно з Додатком №1, до якого включено : " 00956253 - Сахновщинський елеватор, 313210, смт. Сахновщина, вул. Чапаєва, 3" .

Отже, чинним законодавством виключається можливість введення процедури ліквідації щодо державних підприємств, приватизація яких заборонена .

Відповідно до частин 1, 2 статті 51 Закону, якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися в господарський суд зі заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи. За результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, господарський суд визнає боржника, який ліквідується банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора. Обов'язки ліквідатора можуть бути покладені на голову ліквідаційної комісії (ліквідатора ) незалежно від наявності в нього ліцензії.

Отже, у випадку порушення провадження у справі про банкрутство згідно статті 51 Закону, в першому ж судовому засіданні за наслідком розгляду заяви ліквідатора про порушення справи про банкрутство, приймається постанова про визнання боржника банкрутом, що виключає можливість застосування до боржника інших судових процедур банкрутства, визначених статтею 4 Закону.

Згідно з частиною 4 статті 105 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) , комісія з припинення юридичної особи поміщає в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї. Цей строк не може становити менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 110 ЦК України, юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі, у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягнення мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

За приписами частини 3 статті 110 ЦК України, якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа ліквідується в порядку, встановленому законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом.

За приписами частини 1 статті 111 ЦК України, ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

За змістом частини 5 статті 60 ГК України, яка регулює загальний порядок ліквідації суб'єкта господарювання, вбачається, що ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта господарювання, який ліквідується, і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені у встановленому законодавством порядку .

Отже, враховуючи зазначені вимоги закону, необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника у порядку статті 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є: оцінка вартості наявного майна боржника, публікація оголошення згідно з вимогами статті 105 ЦК України з метою виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості, повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства та складання проміжного ліквідаційного балансу. Крім того, звернення до суду з такою заявою можливо лише після закінчення строку, передбаченого статтею 105 ЦК України.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11.08.2010 року №764 "Про заходи з утворення державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", відповідно до пункту 2 якої, дочірні підприємства ДАК "Хліб України", визначені у додатку до постанови, припиняються шляхом ліквідації (том 2, а.с. 16 -18).

На виконання зазначеної постанови ДАК "Хліб України" видано наказ за №152 від 25.10.2010 року "Про утворення ліквідаційної комісії та здійснення заходів з ліквідації дочірнього підприємства ДАК "Хліб України" "Сахновщинський елеватор", яким прийнято рішення припинити діяльність дочірнього підприємства ДАК "Хліб України" "Сахновщинський елеватор" шляхом його ліквідації, утворено комісію з ліквідації у складі голови комісії Андрійченка А.О., членів комісії -Вікторової О.Ф., Лисокобилка О.П., Охріменка О.О., визначено обов'язки голови комісії, встановлено строк ліквідації до 25.01.2011 року (том 1, а.с. 9 -11) .

Згідно наказу ДАК "Хліб України" за № 36 від 21.01.2011 року продовжено строк ліквідації боржника до 25.03.2011 року (том 1, а.с. 13).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, головою ліквідаційної комісії на виконання зазначеного наказу здійснено публікацію оголошення про ліквідацію ДП ДАК "Хліб України" "Сахновщинський елеватор" в газеті "Колос ТВ+" (№42 від 18.12.2010 року) та Бюлетні державної реєстрації №161/2 (21/2) 2010 року (том 1, а.с. 14 -16).

Провадження у справі про банкрутство порушено ухвалою суду від 14.06.2011року . Отже, до моменту порушення провадження у справі про банкрутство боржник повинен пройти процедуру самоліквідації, визначену статтями 105, 110, 111 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов'язані проводити інвентаризацію активів і зобов'язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка.

Згідно пунктів 1, 3 Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11 серпня 1994 року № 69, Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" для підтвердження правильності та достовірності даних бухгалтерського обліку та звітності, передбачено проведення підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями незалежно від форм власності інвентаризації майна, коштів і фінансових зобов'язань. Проведення інвентаризації є обов'язковим, зокрема, у разі ліквідації підприємства.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи , які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно частин 1, 2 статті 11 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність. Фінансова звітність підприємства (крім бюджетних установ, представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності та суб'єктів малого підприємництва, визнаних такими відповідно до чинного законодавства) включає: баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал та примітки до звітів.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, боржником надано суду проміжний ліквідаційний баланс станом на 01 березня 2011 року на підтвердження заборгованості перед кредиторами (том 1, а.с. 20 -21).

Однак, суди дійшли висновку, що баланс боржника не може самостійно підтверджувати наявність або відсутність кредиторської заборгованості, оскільки не є первинним бухгалтерським документом.

Суди зазначили, що розмір вимог кредиторів повинен підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін, або відповідним рішенням суду, однак таких документів боржником не надано.

Разом з тим, судами встановлено, що тільки 13.12.2011 року головою ліквідаційної комісії було повідомлено відомих кредиторів (відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Кегичівському районі Харківської області, Управління Пенсійного фонду України в Сахновщинському районі Харківської області, Харківському обласному відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Сахновщинський районний центр зайнятості) про можливість заявлення кредиторських вимог в місячний строк з дня надходження даного повідомлення (том 2, а.с. 116, 118, 120, 121).

Відтак, суди дійшли висновку, що повідомлення кредиторів про припинення юридичної особи були направлені після порушення провадження у справі про банкрутство, що є порушенням порядку самоліквідації боржника згідно статті 105 Цивільного кодексу України та частиною 4 статті 60 Господарського кодексу України.

Також судами встановлено, що довідками БТІ, інспекції Держтехнагляду, Управління Держкомзему, ДАІ підтверджується наявність у боржника рухомого та нерухомого майна, однак боржником не було проведено інвентаризації наявного майна , та зазначено про відсутність майнових активів у заяві про порушення справи про банкрутство, що є порушенням вимог статті 51 Закону (том 2, а.с. 98 -101, 103 -104, 113, 115).

Постановою Пленуму Верховного Суду України № 15 "Про судову практику в справах про банкрутство" від 18.12.2009 року (пункт 36) роз'яснено, що Законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України (за відсутністю предмету спору).

З огляду на те, що боржником не доведено належним чином наявності всіх обставин, які можуть бути підставою для порушення провадження у справі про банкрутство за статтею 51 Закону, колегія суддів касаційного суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що провадження у справі № 5023/4678/11 підлягає припиненню на підставі пункту 1 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що висновок апеляційного господарського суду про те, що боржник не належить до переліку об'єктів права державної власності, заборонених до приватизації у зв'язку з розбіжністю у найменуванні підприємства-боржника згідно його статутних документів та найменуванні підприємства, що міститься у Додатку №1 до Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", є необґрунтованим, оскільки код ЄДРПУО -00956253 боржника є тотожним коду підприємства "Сахновщинський елеватор", зазначеному у Додатку 1 до Закону. А включення підприемства до переліку об'єктів, що не підлягають приватизації не забороняє такому підприємству в послідуючому вносити зміни до його статуту, зокрема, послідуючі зміни у назві підприємства.

Відтак, колегія суддів касаційного суду зазначає, що ДП ДАК "Хліб України" "Сахновщинський елеватор" є об'єктом права державної власності, що не підлягає приватизації, що відповідно до частин 3, 5 Закону виключає можливість порушення провадження у справі про банкрутство такої юридичної особи із застосуванням особливостей провадження за статтею 51 Закону .

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції згідно приписів статей 111 5 , 111 7 ГПК України, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про припинення провадження у справі про банкрутство ДП ДАК "Хліб України" "Сахновщинський елеватор" та не вбачає підстав для скасування прийнятих у справі судових рішень, а доводи скаржника про його обов'язок здійснити заходи з ліквідації дочірнього підприємства згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.08.2010 року № 764, вважає такими, що не спростовують обґрунтованості прийнятих у справі рішень. Також необґрунтованими є доводи ліквідатора боржника про наявність заборгованості з огляду на передачу правонаступнику цілісного майнового комплексу боржника, що відповідно до статей 191, 657 Цивільного кодексу України означає відчуження як активів, так пасивів, що входять до складу єдиного майнового комплексу.

На підставі викладеного та керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 ГПК України Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу заступника прокурора Державної акціонерної компанії "Хліб України" залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.02.2012 року та ухвалу господарського суду Харківської області від 20.12.2011 року у справі №5023/4678/11 залишити без змін.

Головуючий Н. Ткаченко

Судді Л. Катеринчук

Г. Коробенко