Рішення

від 22.05.2008 по справі 20/28

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ

ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1,

тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

        22.05.2008 р.                                                                     

Справа №20/28

за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю

"ІКЦ "Кредо", м.Донецьк

до 

Приватного підприємця - фізичної особи ОСОБА_1, м.Полтава

про 

стягнення  120363,02 грн.

                              Суддя  Тимощенко О.М.

Представники сторін до перерви:

від позивача: 

Филимонов С.М., дов.№ 21 від 05.02.08 р.

від відповідача:  ОСОБА_2., дов.б/н від 13.05.08 р.

Представники сторін після перерви - згідно протоколу

судового засідання.

 Склад суду змінено відповідно

до ухвали заступника голови господарського суду від 03.04.2008р.

Рішення приймається в умовах

перерви, оголошеної в судовому засіданні 

13.05.08 р.  для підготовки

повного  тексту рішення згідно ст.ст.77,85

ГПК України.

СУТЬ СПРАВИ

:  Розглядається позовна заява про

стягнення грошових коштів у сумі 61474,83 грн., а саме : 49736,69 грн.

основного боргу по договору від 01.05.07 р., 5489,87 грн. пені, 5280,90 грн.

збитків, 967,37 грн. річних (згідно уточненого 

розрахунку).

Крім цього, позивач просить

стягнути з відповідача вартість 

представницьких послуг: 1520,00 грн. по акту від 19.03.08 р., 200

грн.  по акту від 03.04.08 р., 403 грн.

по акту від 17.05.08 р.

У судовому засіданні представник

позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач проти позову заперечує з

мотивів викладених у відзиві на позов 

від 12.05.08 р. і просить суд припинити провадження у справі на підставі

того, що позовні вимоги не відповідають чинному законодавству і    матеріалам справи. Суд клопотання не

задовольняє і розглядає справу  по суті,

оскільки підстави для припинення провадження у справі, наведені у ст.80 ГПК

України, в даному випадку відсутні.

          Крім того, при поданні позовної

заяви  позивач заявляв клопотання  про забезпечення позову  шляхом 

накладення арешту на майно і грошові кошти відповідача. При вирішенні

цього питання суд,    здійснивши  оцінку обґрунтованості  доводів 

заявника  щодо необхідності вжиття

відповідних заходів з урахуванням  

розумності, обґрунтованості 

і  адекватності  вимог 

заявника щодо забезпечення позову;     

забезпечення збалансованості інтересів сторін,  а також інших учасників судового

процесу;     наявності зв'язку  між 

конкретним  заходом  до 

забезпечення позову і предметом позовної вимоги,   імовірності утруднення   виконання 

або  невиконання  рішення господарського суду в разі невжиття

таких заходів, дійшов до висновку, що клопотання позивача про вжиття заходів

забезпечення позову задоволенню не підлягали

Розглянувши матеріали справи, суд

встановив :

01.05.2007 р. між сторонами був

укладений дилерський договір купівлі-продажу 

зошитів, згідно з п.1 якого продавець (Позивач) пропонує  дилеру (Відповідачу) товар - зошити виробництва  Полотняно-заводської паперової фабрики (далі

- товар) на дилерських умовах, а Дилер 

зобов'язується замовити  і

оплатити продавцю товар у кількості  не

менше 150000 штук зошитів в асортименті.

Згідно п.2.4 Договору,

продавець  пропонує Дилеру наступні умови

оплати на кожну партію товару:

- при відвантаженні в травні-червні

- надається відстрочка платежу до 90 календарних днів з дня відвантаження

товару  з поетапною оплатою (10 % суми -

через 30 календарних днів,  20 % суми -

через 60 днів, 70 % суми - через 90 днів);

- при відвантаженні в липні -

відстрочка до 60 днів з поетапною оплатою (30 % - через 30  днів, 70 % - через 60 днів);

- при відвантаженні в серпні -

відстрочка до 30 днів.

Оплата, згідно п.2.5 Договору,

здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок

Продавця.

На виконання умов  даного договору 02.07.2007 року  Позивачем було  відвантажено товар за накладними №№ 484, 485

на  загальну суму 116.710,78 гривень,

який повинен бути оплачений Відповідачем на умовах розстрочення платежу

повністю протягом 60 днів (п.2.4 Договору).

31.07.07 р. відвантажено товару на

суму 38439,67 грн., за накладною № 517, строк оплати, згідно договору, на

умовах розстрочення платежу - 60 днів.

27.08.2007 року відвантажено товару

на суму 204 грн., за накладною № 684, строк оплати, згідно договору, на умовах розстрочення

платежу - 30 днів. (копії накладних - в матеріалах справи). Тобто, за

накладними №№ 484, 485, 517, 684 Відповідач отримав товар на загальну суму

155354,45 грн.

Проте, як  стверджує Позивач, Відповідач порушив  взяті на себе зобов'язання стосовно

оплати  отриманого товару, натомість

повернув частину отриманого товару на суму 105618,00 грн. Тобто, за

відповідачем  рахується

заборгованість  за отриманий товар  перед Позивачем у сумі 49736,69 грн. Саме цю

суму основного боргу Позивач просить суд стягнути з Відповідача.

Крім того, п.5.1 Договору

передбачено, що за порушення строків оплати за товар Покупець сплачує Продавцю

пеню у розмірі 0,5 % від суми боргу за кожен день прострочення . На підставі

цього Позивач нарахував та просить стягнути з Відповідача 5489,87 грн. пені.

На підставі  ст.625 ЦК України, якою передбачено, що  боржник, який 

прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний

сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час

прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший

розмір процентів не встановлений договором або законом, Позивач просить

стягнути з Відповідача 967,37 грн. річних.

Згідно п.5.2 Договору при

необґрунтованій відмові від прийняття товару Покупець відшкодовує продавцю

збитки у розмірі 5 % від вартості товару.

Виходячи з того, що вартість

товару, повернутого Відповідачем по накладним № Н-00000004 від 31.10.07 р. і №

00000002 від 24.10.07 р. становить 105618,00 грн., Позивач просить стягнути з

Відповідача 5280,90 грн. збитків.

Крім того, Позивач надав суду акти

про надання представницьких послуг від 19.03.08 р., від 12.05.08 р., від

03.04.08 р. у підтвердження витрат адвоката 

у зв'язку з веденням справи № 20/28 у господарському суді Полтавської

області.  Згідно з актами, вартість

представницьких послуг і узгоджених витрат склала 2123 грн. Саме цю суму

Позивач просить стягнути з Відповідача на підставі ст.44 ГПК України як судові

витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката.

Таким чином, загальна сума,

заявлена до стягнення, становить 61474,83 грн. (основний борг, пеня, збитки і

річні), а також 2123 грн. витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката, та

витрати по сплаті  державного мита і

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Матеріали справи свідчать про те,

що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору

купівлі - продажу, згідно якого, в силу ст. 655 ЦК України, продавець

зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується

прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно норм цивільного та

господарського законодавства договір купівлі-продажу є оплатним, тобто при

набуванні речі у власність, покупець сплачує продавцеві вартість (ціну) речі,

яка обумовлена договором, зобов'язуючим, що обумовлено взаємним виникненням у

кожної із сторін прав та обов'язків, а саме, зобов'язання продавця передати

покупцю річ та право вимоги оплати і зобов'язання покупця сплати вартість отриманої речі та

право її вимоги. Даний договір є консенсуальним, оскільки права та

обов'язки  виникають  вже 

в  момент досягнення  ними 

угоди  за  всіма 

істотними умовами.  За змістом

статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити продукцію (товар)

після його прийняття або прийняття товарно-розпорядчих документів на нього,

якщо договором чи товарно-розпорядчими документами не визначено іншого строку

оплати. Отже обов'язок оплатити продукцію у покупця визначений саме після його

прийняття або прийняття товарно-розпорядчих документів на нього.

Згідно ст.526 ЦК України

зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та

вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких

умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що

звичайно ставляться.

Суб'єкти господарювання та інші

учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання

належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за

відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог,

що у певних умовах ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України,

порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням  умов, встановлених змістом зобов'язання

(неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння

зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом

(ст.525 Цивільного кодексу України).

Згідно ст.530 ЦК України, якщо у

зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно повинно бути

виконане у встановлений строк (термін).

Відповідно до ст.625 Цивільного

кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на

вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого

індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з

простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір

відсотків.

З огляду на викладене, суд дійшов

до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 49736,69 грн. основного

боргу, 5489,87 грн. пені та 967,37 грн. річних обґрунтовані та підлягають

задоволенню.

Заперечення Відповідача,

викладені  ним у відзиві на позов № 22

від 12.05.08 р., не приймаються судом до ухвали як необґрунтовані з наступних

підстав:

Так, Відповідач зазначає, що

договір від 01.05.2007 р. не можна вважати укладеним, так як він не містить

істотних умов, а також звертає увагу суду на те, що строк виконання

зобов'язання по  оплаті отриманого товару

не настав (оскільки в самих накладних він не вказаний, а посилань на будь-які

угоди, укладені сторонами, накладні не містять).

Згідно ст.180 ГК України,

господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених

законом порядку і формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними

є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів  даного виду, а також умови,  щодо яких на вимогу однієї зі сторін повинна

бути досягнута згода. При  укладенні  господарського договору сторони зобов'язані у

будь-якому разі погодити предмет, ціну і строк дії договору.

Суд вважає, що немає жодних підстав

вважати договір від 01.05.07 р. не укладеним, так як при його укладенні

сторонами  дотримано вимог чинного

законодавства щодо істотних умов договору.

Зокрема, у Договорі наявні умови

про предмет договору та строк його дії (згідно п.7.5 Договору, він діє з

моменту його підписання і до 31.12.2007 р.), ціна за товар вказана у накладних,

а той факт,  що самі накладні не містять

посилання  на сам договір, не  робить їх недійсними та не є підставою для

визнання неукладеним договору.

Посилання Відповідача  на те, що строк оплати за договором не настав

(оскільки він був не  визначений у

накладних, а будь-яких вимог щодо оплати товару в порядку ст.530 ЦК України Відповідач

не отримував), не беруться судом до уваги, оскільки, як правомірно зазначає

Позивач, строк та порядок оплати товару встановлений п.п.2.4, 2.5 Договору від

01.05.2007 р.

Стосовно вимоги Позивача про

стягнення збитків суд зазначає наступне :

Як вбачається з матеріалів справи,

згідно п.5.2 Договору, при необґрунтованій відмові від прийняття товару

Покупець  відшкодовує Продавцю збитки в

розмірі 5 % від вартості товару.              

Позивачем надано суду докази 

повернення товару на суму 105618,00 грн. - видаткову накладну

(повернення) № Н-00000004 від 31.10.07 р. на суму 59699,95 грн. (з ПДВ) і

видаткову накладну (повернення) № 00000002 від 24.10.07 р. на суму 45918,05

грн. (з ПДВ). Проте жодних доказів того, що товар був повернутий Відповідачем

безпідставно, Позивач суду не надав.

Згідно  ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна  довести ті обставини, на які вона посилається

як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, суд дійшов  до висновку, що позовні вимоги в частині

стягнення 5280,90 грн. збитків, завданих відмовою від прийняття товару (його

поверненням) є необґрунтованими, не підтверджуються матеріалами справи, тому

задоволенню не підлягають.

Суд також відмовляє Позивачу у

задоволенні позовних вимог в частині стягнення 2123,00 грн. вартості

представницьких послуг, виходячи з наступного :

Статтею 44 ГПК України передбачено,

що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката.

В контексті цієї норми, судові

витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті  лише в тому випадку, якщо вони сплачені

адвокату  стороною, котрій такі послуги надавалися,

та їх сплата підтверджується 

відповідними фінансовими документами. Відповідно до ч.3 ст.48 ГПК

України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у

порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія

цього  закону поширюється тільки на осіб,

які є адвокатами.

В обґрунтування своїх вимог Позивач

надав суду акти про надання  

представницьких послуг (при цьому в акті від 19.03.2008р. вказано, що

Виконавець передав, а замовник  прийняв

результати представницьких послуг у зв'язку з веденням справи №21/12 у

господарському суді Полтавської області на суму 1000 грн.), копію квитанції

(свідчить про сплату 403 грн.), та довіреність № 1 від 05.02.08 р.

Договору  з адвокатом на надання юридичних послуг

Позивачем суду не надано, як і фінансових документів, які б свідчили про оплату

наданих послуг у сумі 2123 грн. До того ж, згідно з чинним законодавством,

відшкодування вартості представницьких послуг 

на підставі актів про надання таких послуг не передбачено. Такі послуги

не є судовими витратами у розумінні ст.44 ГПК України.

Таким чином, позовні вимоги в

частині стягнення 2123 грн. вартості представницьких послуг задоволенню не

підлягають.

Враховуючи викладене, на підставі

матеріалів  справи, заслухавши

представників сторін, дослідивши та оцінивши надані ними докази, суд дійшов до

висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, у сумі 56193,93

грн.

Судові витрати  розподіляються між сторонами відповідно до

ст.49 ГПК України.

Керуючись  ст.ст.33, 43, 44, 49,66, 77, 82-85 ГПК

України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1.Позовні

вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з підприємця - фізичної

особи ОСОБА_1 (код ЄДРФО НОМЕР_1, м. АДРЕСА_1, адреса для листування -

АДРЕСА_2, п/р НОМЕР_2у ОПФ  "Фінанси

і кредит", м. Полтава,  МФО

331832)  на користь Товариства  з обмеженою відповідальністю  "Видавничо-книготорговий центр

"Кредо" (83000, м. Донецьк, пр-т Дзержинського, 4/36, п/р

26006051702027 у ДРУ КБ "Приватбанк" м. Донецька, код ЄДРПОУ

32879705) 49736,69 грн. основного боргу, 5489,87 грн. пені, 967,37 грн. річних,

561,93 грн.  державного мита, 107,86 грн.

витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В частині стягнення 5280,90 грн.

збитків та 2133 грн. вартості представницьких послуг - відмовити в  задоволенні позовних вимог.

4.Копії рішення направити сторонам.

        Суддя                                                                     

Тимощенко О.М.