Постанова

від 20.06.2012 по справі 2а-1870/4734/12

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2012 р. Справа № 2a-1870/4734/12

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Прилипчука О.А.,

за участю секретаря судового засідання - Високос Я.С.,

представників позивача - Березіна В.С., Лопатченко В.О.,

Моісеєнко В.В., Матішенець В.В.

представника відповідача - Кіптенко Н.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Вогнезахист"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Вогнезахист" (надалі по тексту - позивач, ПП "Вогнезахист") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в місті Сумах (далі по тексту - відповідач, ДПІ в м. Сумах), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0003971503/16293 від 23.05.2012 р.

- стягнути з відповідача понесені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 23 травня 2012 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0003971503/16293, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі - 385118 грн. та застосована штрафна санкція в сумі 86202,5 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акту про результати документальної невиїзної перевірки позивача з питань формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з вересня 2009 року по листопад 2011 року №614/15-319/31849779 від 28 квітня 2012 року.

Відповідно до змісту акту рішення про збільшення податкового зобов'язання позивача та застосування штрафних санкцій прийнято у зв'язку з твердженням відповідача про нікчемність угод купівлі-продажу, що мали місце між позивачем та контрагентами: ПП «Інтернет магазин «Ротатор», TOB «Юнівест Груп», ПП «Спецматеріали», TOB «Онтайм», TOB «Кабельпластт», TOB «Компанія «Інтербазіс» та ПП «Захист центр плюс» .

При чому, такий висновок відповідача ґрунтується на припущеннях та не підтверджується документально, і є невірним, внаслідок неправильного застосування положень законодавства України, а тому вказане податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що грубо порушує права юридичної особи та законодавство України і підлягає скасуванню з наступних підстав.

Угоди між позивачем та ПП «Інтернет магазин «Ротатор», TOB «Юнівест Груп», ПП «Спецматеріали», TOB «Онтайм», TOB «Кабельпластт», TOB «Компанія «Інтербазіс», ПП «Захист центр плюс» були укладені з метою придбання товарів. Всі операції були здійсненні фактично і підтвердженні належним чином складеними первинними документами, тобто відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового кредиту. Отримання товарів та їх оплата підтверджуються документами первинного бухгалтерського обліку: товарними накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями та іншими документами, які складені з дотриманням вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та є в наявності у позивача. До складку вартості товарів входить і сума податку на додану вартість, яка сплачена позивачем продавцю одночасно з проведенням оплати за товар, що підтверджується документально.

Твердження відповідача щодо безтоварності господарських операцій між позивачем та ПП «Інтернет магазин «Ротатор», TOB «Юнівест Груп», ПП «Спецматеріали», TOB «Онтайм», TOB «Кабельпластт», TOB «Компанія «Інтербазіс», ПП «Захист центр плюс» спростовується також документами про використання позивачем придбаних матеріалів у виробничій діяльності, а саме:

- товарно-матеріальні цінності, отримані від ПП «Інтернет магазин «Ротатор» у вересні 2009 року - в грудні 2009 року, були використані на монтаж пожежної сигналізації на TOB «Дубов'язівський елеватор»;

- товарно-матеріальні цінності, отримані від ПП «Інтернет магазин «Ротатор» у січні 2010 року, були використані на монтаж пожежної сигналізації в філії TOB «Виробничо-комерційної фірми «Кондитероптторг»;

- товарно-матеріальні цінності, отримані від ПП «Інтернет магазин «Ротатор» у червні 2010 року, були використані при монтажі автоматичної пожежної сигналізації, системи спостереження в кафе з офісними приміщеннями в м. Кролевець. товарно-матеріальні цінності отримані від ПП «Інтернет магазин «Ротатор» у липні 2010 року були використані на монтаж автоматичної системи пожежогасіння та системи пожежного спостереження TOB «Інженерно-технічної компанії «Автоматик-груп» та улаштування системи пожежної сигналізації та моніторинг Кролевецького цеху Шосткінського УЕГГ ПАТ «Сумигаз» в м. Кролевець;

- товарно-матеріальні цінності, отримані від TOB «Юнівест-Груп» у березні 2010 року, були використані на об'єктах TOB «Глухівський елеватор», TOB «Промінвесткапітал» та інших;

- товарно-матеріальні цінності, отримані від TOB «Юнівест-Груп» у травні 2010 року, були використані на об'єктах Бобровицької сільської ради Роменського району, перезарядці вогнегасників, позивачем виконані роботи на TOB «Будпартнер»;

- товарно-матеріальні цінності, отримані від TOB «Юнівест-Груп» у червні 2010 року, були використані по вогнезахисту дерев'яних конструкцій на об'єктах TOB «Торговий дім «Укртехносинтез»;

- товарно-матеріальні цінності, отримані від ПП «Спецматеріали Центр» в липні 2010 року, були використані по вогнезахисту металевих конструкцій на ПАТ «Крафт Фудз Україна»;

- товарно-матеріальні цінності отримані від TOB «Онтайм» в травні 2011 році та червні 2011 року використані на вогнезахист дерев'яних конструкцій горища адмінбудівлі «Глухівського лісгоспу», районного центру зайнятості в м. Тростянець, ПП «Приватбудсервіс», бази відпочинку заводу ім. М.В.Фрунзе, ГП НЕК «Укренерго», Північної ЕС в м. Харків, тощо;

- товарно-матеріальні цінності, отримані від TOB «Кабельпласт» та TOB «Компанія «Інтербазіс» в липні-вересні 2011 року, використовувались при проведенню робіт по вогнезахисній обробці дерев'яних конструкцій НГВУ «Охтирканафтогаз», виробничої бази ПАТ «Компанія РАИЗ», технологічної естакади Анастасівського ЦКіШТ Качанівського ГПЗ, TOB «Михайлівські вогнетриви», зерноскладу TOB «Локнянське-БСР», житлового будинку для TOB «Номак-Інвест», ПАТ «Сумське НВО ім. М.В.Фрунзе», вокзалу ст. Конотоп для ДТГО «Південно Західна залізниця», відділень УДППЗ «Укрпошта» Сумської області, тощо.

Вищезазначені факти того, що ці матеріали були використані позивачем підтверджуються актами виконаних робіт та іншими документами позивача та замовника.

При проведенні відповідачем документальної перевірки всі документи бухгалтерського обліку, які підтверджують фактичне отримання товарів та сплату сум податку на додану вартість одночасно з оплатою вартості товарів були надані особі, яка провадила перевірку. А тому твердження відповідача про відсутність документів та не надання їх під час перевірки є безпідставним та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи.

Відповідно до п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 4 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 200.1. ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, відповідно до п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Відповідно до пункту 201.4. ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

З огляду на викладені норми Податкового кодексу України можна дійти висновку про існування декілька підстав для формування податкового кредиту з ПДВ, а саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції за наслідками якої виникає право на податковий кредит з ПДВ та пов'язаність її з господарською діяльністю платника податку.

А тому позивач вважає, що сума податкового кредиту сформована відповідно до вимог Податкового кодексу України, оскільки ПДВ входить до складу договірної суми, сплаченої продавцям - ПП «Інтернет магазин «Ротатор», TOB «Юнівест Груп», ПП «Спецматеріали», TOB «Онтайм», TOB «Кабельпластт», TOB «Компанія «Інтербазіс», ПП «Захист центр плюс», TOB «Риф - К», TOB «Альфакомтрейд», TOB «ТД «Трейдстар», які були зареєстровані платниками ПДВ на момент здійснення господарських операцій. При цьому, як зазначалось вище, господарська операції з придбання товарів носили реальний характер, а придбаний товар використовувався для здійснення господарської діяльності позивачем.

Відповідно до вимог Податкового кодексу України для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару до податкового кредиту не передбачається, як обов'язкова умова сплата цих сум до бюджету контрагентами. Якщо контрагент не виконав своїх зобов'язань по належному формуванню первинних документів для підтвердження податкового кредиту або зобов'язання з ПДВ, то це не може тягнути відповідальності та негативних наслідків для іншого суб'єкта господарської діяльності - позивача. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого кредиту та має всі документальні підтвердження його розміру.

Таким чином, позивач вважає, що оскаржуване повідомлення-рішення ДПІ в м. Сумах не відповідає вимогам чинного законодавства щодо законності та обґрунтованості, а тому є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти позовних вимог, вважає прийняте податкове повідомлення - рішення обґрунтованим.

Заслухавши доводи представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 28.04.2012 р. ДПІ у м. Сумах проведено документальну невиїзну перевірку ПП "Вогнезахист" з питання формування податкових зобов'язань податкового кредиту за період з вересня 2009 р. по листопад 2011 р.

28.04.2012 р. відповідачем за підсумками перевірки складено акт №614/15-319/31849779 (а.с. 11-25).

23.05.2012 р. на підставі вищезазначеного акту перевірки ДПІ в м. Сумах прийнято податкове повідомлення - рішення №0003971503/16293, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 471320,50 грн., з яких: 381158,00 грн. - за основним платежем, 86202,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 10).

Задовольняючи позовні вимоги суд виходить з неправомірності прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

З матеріалів справи встановлено, що 30.06.2011 року позивачем із ТОВ «Компанія Інтербазіс» укладено договір купівлі - продажу вогнезахисних сумішей (а.с. 145 том.1).

На підтвердження реальності зазначеної операції позивачем надано до суду:

- платіжні доручення: №784 від 13.09.2011року, №681 від 17.08.2011 року, №655 від 09.08.2011року, №636 від 02.08.2011року, №602 від 25.07.2011 року, №604 від 26.07.2011року;

видаткові накладні №2801 від 28.07.2011року, №2904 від 29.07.2011року, №2506 від 25.07.2011року, №2603 від 26.07.2011 року, №2201 від 22.08.2011року;

- довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей №250 від 25.07.2011 року, №256 від 27.07.2011року, №257 від 27.07.2011року, №252 від 26.07.2011року;

- податкові накладні №2801 від 28.07.2011року, №2904 від 29.07.2011року, №2506 від 25.07.2011року, №2506 від 25.07.2012 року, №2603 від 26.07.2011 року (а.с. 145а-161 том 1, 149,178 том 2).

Перевезення здійснювалося власним транспортом позивача, що підтверджується наданими до суду подорожніми листами (а. с. 189-191 том 2) та наявністю у позивача орендованого автомобіля FORD Transit D, 1998 року випуску (а. с. 181-182 том.2).

Надалі, зазначені суміші були використані у господарській діяльності позивача під час монтажу пожежного обладнання у ТОВ «Локнянське-БСР», Сумського інституту післядипломної освіти, ТОВ «Номак -Інвест», Качанівський ГПЗ, БГМЕУ-5 ДТГО «Південна - західна залізниця», що підтверджується наданим у судове засідання довідками про вартість виконаних підрядних робіт та актами приймання виконаних будівельних робіт між ПП «Вогнезахист» та Качанівськй ГПЗ, довідками про вартість виконаних підрядних робіт та актами приймання виконаних будівельних робіт між ПП «Вогнезахист» та ТОВ «Локнянське-БСР», довідкою про вартість виконаних підрядних робіт між ПП «Вогнезахист» та ТОВ «Номак -Інвест», довідками про вартість виконаних підрядних робіт та актами приймання виконаних будівельних робіт між ПП «Вогнезахист» та ДТГО «Південна - західна залізниця» (а.с. 109-130 том. 1, 144-149 том 2).

10.01.2010 року між позивачем та ТОВ «Юнівест Груп» укладено договір постачання вогнезахисних сумішей та інших будівельних товарів (а.с. 32 -36 том 2).

На підтвердження реальності зазначеної операції позивачем надано до суду:

- видаткові накладні №620 від 31.03.2010 року, №982 від 20.05.2010 року, 23.06.2010 року №1220;

- довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей №59 від 31.03.2010 року, №125 від 20.05.2010 року, №168 від 23.06.2010 року;

- податкові накладні №620 від 31.03.2010 року, №982 від 20.05.2010 року, 23.06.2010 року №1220;

- платіжні доручення №147 від 24.03.2010 року, № 167 від 31.03.2010 року, №404 від 16.06.2010 року, №390 від 11.06.2010 року, №299 від 19.05.2010 року, №318 від 25.05.2010 року (а.с. 28-36, 5-13 том.2).

Перевезення здійснювалося власним транспортом позивача, що підтверджується наданими до суду подорожніми листами (а.с. 183,188 том.2) та наявністю у позивача орендованого автомобіля FORD Transit D, 1998 року випуску (а.с. 181-182-том.2).

Надалі, зазначені суміші були використані у господарській діяльності позивача під час монтажу пожежного обладнання у Бобривській сільській раді, Філії «Роменський молочний комбінат» ПП «Рось», ТОВ «Будпартнер», СУБП «Укртехносінтез», ТОВ «Торговий дім Укртехносинтез», ФОП «Бондаренко», ТОВ «Глухівський елеватор», що підтверджується наданими до суду довідками про вартість виконаних підрядних робіт та актами приймання виконаних будівельних робіт між ПП «Вогнезахист» та ТОВ «Торговий дім Укртехносинтез» (а.с. 1-4 том.2), довідкою про вартість виконаних підрядних робіт та актом приймання виконаних будівельних робіт між ПП «Вогнезахист» та ТОВ «Будпартнер» (а.с. 14-17 том.2), довідкою про вартість виконаних підрядних робіт та актом приймання виконаних будівельних робіт між ПП «Вогнезахист» та Філією «Роменський молочний комбінат» ПП «Рось», довідкою про вартість виконаних підрядних робіт та актом приймання виконаних будівельних робіт між ПП «Вогнезахист» та ТОВ «Глухівський елеватор» (а. с. 18-25 том.2).

Також, 25.03.2011 року між позивачем та ТОВ «Онтайм» укладено договір купівлі - продажу вогнезахисних фарб (а.с. 194 том.1).

На підтвердження реальності зазначеної операції позивачем надано до суду: видаткові накладні: №68 від 15.06.2011 року, №80 від 20.06.2011року, №131 від 23.05.2011 року; довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей №189 від 20.06.2011 року, №205 від 15.06.2011року, №186 від 27.05.2011 року; податкові накладні №80 від 20.06.2011 року, №68 від 15.06.2011 року, платіжні доручення: №375 від 10.05.2011 року, №496 від 15.06.2011 року, №455 від 06.06.2011 року (а.с. 167-168,187 -195том.2)

Перевезення здійснювалося власним транспортом позивача, що підтверджується наданими до суду подорожніми листами (а.с. 184-186 том.2) та наявністю у позивача орендованого автомобіля FORD Transit D, 1998 року випуску (а.с. 181-182-том.2).

Надалі зазначені вогнезахисні фарби були використані у господарській діяльності позивача під час монтажу пожежного обладнання на НЕК «Укренерго» та ПАТ Сумське НВО ім. Фрунзе», що підтверджується наданими до суду довідками про вартість виконаних підрядних робіт та актами приймання виконаних будівельних робіт між ПП «Вогнезахист» та НЕК «Укренерго» та довідками про вартість виконаних підрядних робіт та актами приймання виконаних будівельних робіт між ПП «Вогнезахист» та ПАТ Сумське НВО ім. Фрунзе» (а.с. 136-143, 157-159 том.2).

Також, 30.09.2011 року між позивачем та ПП «Захист Центр Плюс» укладено договір купівлі - продажу вогнезахисних фарб №27 (а.с. 101 том.1).

На підтвердження реальності зазначеної операції позивачем надано до суду:

- видаткові накладні: №177 від 28.11.2011 року, №99 від 15.11.2011 року, №76 від 10.11.2011 року, №43 від 04.11.2011 року, №167 від 25.11.2011 року, №113 від 20.10.2011року, №127 від 24.10.2011року, №150 від 27.10.2011 року;

- податкові накладні №177 від 28.11.2011 року, №99 від 15.11.2011 року, №76 від 10.11.2011 року, №43 від 04.11.2011 року, №167 від 25.11.2011 року, №113 від 20.10.2011року, №127 від 24.10.2011року,№150 від 27.10.2011 року;

- платіжні доручення: №1177 від 14.12.2011 року, №1243 від 28.12.2011 року, №1211 від 21.12.2011 року, №1201 від 19.12.2011року, №5 від 10.01.2012 року, №1096 від 01.12.2011 року, №1029 від 11.11.2011 року, №1064 від 23.11.2011 року, №1092 від 30.11.2011 року, №1054 від 16.11.2011 року, №1026 від 11.11.2011 року.

Перевезення здійснювалося власним транспортом позивача, що підтверджується наданими до суду подорожніми листами (а.с. 194-198 том.2) та наявністю у позивача орендованого автомобіля FORD Transit D, 1998 року випуску (а.с. 181-182-том.2).

Надалі зазначені вогнезахисні фарби були використані у господарській діяльності шляхом подальшої реалізації Сумському обласному спеціалізованому ремонтно-будівельному підприємству протипожежних робіт, що підтверджується наданими до суду видатковими накладними №ОтПП-001189 від 02.02.2011 року, №ОтПП - 00804 від 08.12.2011 року, №ОтПП-001193 від 08.12.2011 року, №ОтПП-00805 від 09.12.2011 року, № ОтПП-001187 від 16.12.2011 року та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей №383 від 02.12.2011року, №384 від 08.12.2011року, №372 від 09.12.2011року, №385 від 16.12.2011 року (а.с. 152-156 том.2).

У вересні 2009 року та протягом січня 2010 року, червня 2010 року - липня 2010 року позивачем було придбано у ТОВ «Інтернет - магазин «Ротатор»» обладнання для монтажу пожежної сигналізації.

На підтвердження реальності зазначеної операції позивачем надано до суду:

- видаткові накладні: №589 від 21.09.2009 року, №589-1 від 25.09.2009 року, №812 від 26.01.2010 року, №819 від 26.01.2010 року, №820 від 26.01.2010 року, №1013 від 18.06.2010року, №1004 від 15.06.2010 року, №1048 від 08.07.2010 року, №1047 від 07.07.2010 року, №1056 від 16.07.2010 року, №1057 від 14.07.2010 року;

- довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей №19 від 26.01.2010 року, №183 від 21.09.2009 року, №150 від 10.06.2010 року, №157 від 16.06.2010 року, №187 від 06.07.2010 року, №194 від 12.07.2010 року, №195 від 12.07.2010 року;

- податкові накладні №531 від 14.09.2010 року, №21 від 15.01.2010 року, №51 від 25.01.2010 року, №421 від 23.06.2010 року, №494 від 12.07.2010 року, №495 від 12.07.2010 року, №498 від 12.07.2010 року, №479 від 06.07.2010 року , №520 від 25.01.2010 року, №519 від 25.01.2010 року, №812 від 15.01.2010 року, №1048 від 06.07.2010 року, №1047 від 06.07.2010 року, №1057 від 12.07.2010 року, №1056 від 12.07.2010 року; №1004 від 10.06.2010 року

- платіжні доручення: №531 від 14.09.2009 року, №21 від 15.01.2010 року, №51 від 25.01.2010 року, №51 від25.01.2010 року, №21 від 15.01.2010 року, №498 від 12.07.2010 року, №479 від 06.07.2010 року, №494 від 12.07.2010 року, №421 від 22.06.2010року, №495 від 12.07.2010 року (а. с. 49-53, 55- 70, 73- 80, 97-113 том.2).

Перевезення здійснювалося ТОВ «Делівері», що підтверджується наданими до суду актом приймання - здачі виконаних робіт (а.с. 55, 71 том.2) та товарно транспортними накладними (а.с. 72, 132-134 том.2).

Надалі зазначене обладнання для монтажу пожежної сигналізації було у господарській діяльності позивача під час монтажу пожежного обладнання на Дубов'язівському елеваторі, ТВ ВКФ Кондитероптторг, ФОП ОСОБА_6, Глухівському національному педагогічному університеті, ТОВ «Інженерно - технічна компанія «Автоматик -груп»», Кролевецький цех Шосткинського УЕГГ ПАТ «Сумигаз», СД УДППЗ «Укрпошта», що підтверджується наданим у судове засідання актами виконаних робіт та довідками про вартість виконаних підрядних робіт між позивачем та його контрагентами (а.с. 38-48, 81-96 114 -115, 135 том.2).

Також, позивачем у липні 2010 року було придбано у «Спецматеріали «Центр»» вогнезахисну суміш, ендодерм.

На підтвердження реальності зазначеної операції позивачем надано до суду: видаткову накладну: №93 від 19.07.2010 року, довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей №201 від 19.07.2010 року, податкову накладну №112 від 16.07.2010 року , платіжне доручення №508 від 16.07.2010 року (а.с. 233- 236 том.1)

Перевезення здійснювалося Новою Поштою, що підтверджується наданими до суду товарно-транспортною накладною від 19.07.2010 року (а.с. 133-б том.2)

Надалі зазначене обладнання для монтажу пожежної сигналізації було використані для вогнезахисту металевих конструкцій ЗАТ «Крафт Фудз Україна», що підтверджується наданим у судове засідання актами виконаних робіт та довідками про вартість виконаних підрядних робіт між позивачем та його контрагентом (а.с. 229-232 том.1).

ПП "Вогнезахист" у липні 2011 року та у серпні 2011 року придбано у ТОВ «Кабельпластт» вогнезахисні суміші, фенікс .

На підтвердження реальності зазначеної операції позивачем надано до суду

- видаткові накладні: №40 від 17.09.2011 року, №50 від 23.09.2011року, №196 від 31.07.2011 року, №235 від 22.08.2011 року, №235 від 22.08.2011року;

- платіжні доручення: № 721 від 31.08.2011 року, №699 від 23.08.2011 року, №700 від 23.08.2011 року, №728 від 01.09.2011 року, №289 від 07.09.2011 року, № 284 від 01.09.2011року, №902 від 11.10.2011року, №865 від 03.10.2011 року, №864 від 03.10.2011 року, №757 від 07.09.2011 року, №758 від 07.09.2011року;

- податкові накладні №196 від 31.07.2011року, №235 від 22.08.2011року:

- довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей №277 від 22.08.2011 року, №340 від 23.09.2011 року, №321 від 13.09.2011 року (а.с. 162-170 том.1а.с. 150-151,169-173,179 том 2 ).

Перевезення здійснювалося власним транспортом позивача, що підтверджується наданими до суду подорожнім листом (а.с. 199 том.2) та наявністю у позивача орендованого автомобіля FORD Transit D, 1998 року випуску (а.с. 181-182-том.2).

Надалі зазначені вогнезахисні фарби були використані у господарській діяльності позивача під час монтажу пожежного обладнання на НГВУ «Охтиканафтогаз», ПАТ «Компанія Райз», Качанівський ГПЗ, ТОВ «Михайлівські вогнетриви», що підтверджується наданими до суду довідками про вартість виконаних підрядних робіт та актами приймання виконаних будівельних робіт між ПП «Вогнезахист» та його контрагентами (а.с. 102-105,131-136, 224-228 том.1а.с. 163-166 том.2).

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом ст. ст. 632, 669, 671, 673 Цивільного кодексу України обов'язковими умовами договору купівлі-продажу товару є його найменування, ціна, кількість, якість та асортимент.

Суд зазначає, що укладені між позивачем та його контрагентами договори містять положення щодо найменування, кількості, якості та асортименту, що свідчить про наявність наміру щодо настання реальних наслідків в момент укладення договорів, оскільки, укладаючи угоду, сторони домовлялися щодо істотних умов правочину.

Для бухгалтерського обліку, що базується на безперервному документуванні всіх здійснюваних господарських операцій, первинні документи є документальними свідоцтвами, що підтверджують отримання товарно-матеріальних цінностей від постачальника.

Такі документи у свою чергу є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських регістрів.

Отже до документів, що є підставою для оприбуткування товару належать прибутково-видаткові накладні, які виписуються постачальником та містять кількісно-вартісні відомості про товар, сертифікати, паспорти якості заводу-виробника товару.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень не надано суду доказів відсутності у позивача первинних документів.

При цьому, єдиним мотивом, на підставі якого суб'єкт владних повноважень дійшов судження про відсутність реальності здійснення господарської операції, є виключно висновки щодо проведених перевірок контрагентів позивача, а саме: відсутність за місцем знаходження, відсутність декларування зобов'язань по господарських операціях із ПП «Вогнезахист», відсутність основних фондів для здійснення господарських операцій.

Проте, оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Таким чином, надаючи оцінку наявним в матеріалах справи договору, податковим накладним, накладним, та іншим первинним документам, якими позивач доводить перед судом реальність здійснення господарської операції, суд, досліджуючи їх, встановлює наявність обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

У ході розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірним правочином податковим органом ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має.

Викладене в акті судження податкового органу про вчинення платником податків порушень закону ґрунтується лише на висновках щодо проведених перевірок контрагентів позивача, а саме: відсутність за місцем знаходження, відсутність декларування зобов'язань по господарських операціях із ПП «Вогнезахист», відсутність основних фондів для здійснення господарських операцій.

Проте, з цьому приводу суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб товариства позивача або за викладеними у акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Відповідно до вимог п. 198.2. ст. 198 Податкового Кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За змістом п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів / послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, діюче податкове законодавство пов'язує виникнення права платника податків на податковий кредит з наявністю податкової накладної, що оформлена у відповідності до приписів ст. 201 Податкового кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, позивачем отримано від контрагентів податкові накладні, які саме і є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та відповідно, зазначені накладні оформлені у повній відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України, що не заперечується податковим органом.

Крім того, чинним законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб.

Також, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі "Булвес"АД проти Болгарії (заява № 3991/03), відповідно до п. 714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (що діяв на час господарських операцій позивача із його контрагентами), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема, придбанням товарів, послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, тощо.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 7.2.6 цього пункту). При цьому датою виникнення такого права на податковий кредит є дата сплати позивачем коштів за товари (роботи, послуги), або дата отримання від постачальника податкової накладної, а не дата сплати зазначених коштів продавцем товарів (послуг) безпосередньо до бюджету (пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону).

Таким чином, Закон України "Про податок на додану вартість" не ставить право позивача на податковий кредит у залежність від факту сплати ПДВ постачальником товарів (послуг) (по ланцюгу) до бюджету.

З наведених положень п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" випливає, що право на податковий кредит у позивача виникло у зв'язку зі сплатою ним ПДВ у складі ціни товару (послуг), що підтверджується наданими позивачем до суду: копіями договорів, копіями банківських платіжних доручень та завіреними належним чином копіями податкових накладних, отриманих від таких постачальників.

Згідно п. 10.2 ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість" платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" п. 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону, а в п. 10.4 цієї норми встановлено, що контроль за правильністю нарахування та сплати (перерахування) податку до бюджету здійснюється відповідним податковим органом.

Тобто, обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати ПДВ відповідно до Закону, покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг) по ланцюгу.

Якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Отже, позивачу відшкодовується із Державного бюджету сума судового збору в розмірі 2188 грн. 00 коп., шляхом безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача (лист Вищого адміністративного суду України №2135/11/13-11 від 21.11.2011 року).

Таким чином, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах №0003971503/16293 від 23.05.2012 р. прийняте з порушенням вимог ч.2 ст. 19 Конституції України, а тому зазначене податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Вогнезахист" до Державної податкової інспекції у м. Сумах про скасування податкового повідомлення-рішення -задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах №0003971503/16293 від 23.05.2012 р.

Стягнути з Державного бюджету України (шляхом списання із рахунку Державної податкової інспекції у м. Сумах (м. Суми, Покровська площа, 2) на користь Приватного підприємства "Вогнезахист" (м. Суми, вул. Заливна, 5, офіс 4, код 31849779) суму судового збору в розмірі 2188 грн. 00 коп.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) О.А. Прилипчук

З оригіналом згідно

Суддя О.А. Прилипчук

Повний текст постанови складено 25.06.2012 року.