Ухвала

від 06.09.2012 по справі 2а-1870/4734/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2012 р.Справа № 2а-1870/4734/12 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калитки О. М.

Суддів: Бенедик А.П. , Калиновського В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 20.06.2012р. по справі № 2а-1870/4734/12

за позовом Приватного підприємства "Вогнезахист"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне підприємство "Вогнезахист" (надалі по тексту -позивач, ПП "Вогнезахист") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в місті Сумах (далі по тексту -відповідач, ДПІ в м. Сумах), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0003971503/16293 від 23.05.2012 р.; стягнути з відповідача понесені судові витрати.

Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначив, що сума податкового кредиту сформована відповідно до вимог Податкового кодексу України, оскільки ПДВ входить до складу договірної суми, сплаченої продавцям - ПП "Інтернет магазин "Ротатор", TOB "Юнівест Груп", ПП "Спецматеріали", TOB "Онтайм", TOB "Кабельпластт", TOB "Компанія "Інтербазіс", ПП "Захист центр плюс", TOB "Риф - К", TOB "Альфакомтрейд", TOB "ТД "Трейдстар", які були зареєстровані платниками ПДВ на момент здійснення господарських операцій. При цьому господарська операції з придбання товарів носили реальний характер, а придбаний товар використовувався для здійснення господарської діяльності позивачем.

Таким чином, позивач вважає, що оскаржуване повідомлення-рішення ДПІ в м. Сумах не відповідає вимогам чинного законодавства щодо законності та обґрунтованості, а тому є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 20 червня 2012 року адміністративний позов Приватного підприємства "Вогнезахист" задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах №0003971503/16293 від 23.05.2012 р.

Стягнуто з Державного бюджету України (шляхом списання із рахунку Державної податкової інспекції у м. Сумах (м. Суми, Покровська площа, 2) на користь Приватного підприємства "Вогнезахист" (м. Суми, вул. Заливна, 5, офіс 4, код 31849779) суму судового збору в розмірі 2188 грн. 00 коп.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 20.06.2012р. та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та об'єктивність рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник відповідача надав клопотання про розгляд справи за його відсутності, за наявними матеріалами.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.

Колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 28.04.2012 р. ДПІ у м. Сумах проведено документальну невиїзну перевірку ПП "Вогнезахист" з питання формування податкових зобов'язань податкового кредиту за період з вересня 2009 р. по листопад 2011 р.

28.04.2012 р. відповідачем за підсумками перевірки складено акт №614/15-319/31849779 (а.с. 11-25).

23.05.2012 р. на підставі вищезазначеного акту перевірки ДПІ в м. Сумах прийнято податкове повідомлення - рішення №0003971503/16293, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 471320,50 грн., з яких: 381158,00 грн. -за основним платежем, 86202,50 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 10).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з неправомірності прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції вважав, що встановлені під час розгляду справи фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а також правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту суми витрат на оплату вартості отриманих товарів (робіт, послуг), відповідно до первинних документів та за податковими накладними, які виписані на виконання умов договірних відносин.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Як свідчать письмові докази, 30.06.2011 року позивачем із ТОВ "Компанія Інтербазіс" укладено договір купівлі -продажу вогнезахисних сумішей (а.с. 145 том.1).

На підтвердження реальності зазначеної операції позивачем надано до суду:

- платіжні доручення: №784 від 13.09.2011року, №681 від 17.08.2011 року, №655 від 09.08.2011року, №636 від 02.08.2011року, №602 від 25.07.2011 року, №604 від 26.07.2011року;

- видаткові накладні №2801 від 28.07.2011року, №2904 від 29.07.2011року, №2506 від 25.07.2011року, №2603 від 26.07.2011 року, №2201 від 22.08.2011року;

- довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей №250 від 25.07.2011 року, №256 від 27.07.2011року, №257 від 27.07.2011року, №252 від 26.07.2011року;

- податкові накладні №2801 від 28.07.2011року, №2904 від 29.07.2011року, №2506 від 25.07.2011року, №2506 від 25.07.2012 року, №2603 від 26.07.2011 року (а.с. 145а-161 том 1, 149,178 том 2).

Перевезення здійснювалося власним транспортом позивача, що підтверджується подорожніми листами (а. с. 189-191 том 2) та наявністю у позивача орендованого автомобіля FORD Transit D, 1998 року випуску (а. с. 181-182 том.2).

Надалі, зазначені суміші були використані у господарській діяльності позивача під час монтажу пожежного обладнання у ТОВ "Локнянське-БСР", Сумського інституту післядипломної освіти, ТОВ "Номак -Інвест", Качанівський ГПЗ, БГМЕУ-5 ДТГО "Південна -західна залізниця", що підтверджується наданим у судове засідання довідками про вартість виконаних підрядних робіт та актами приймання виконаних будівельних робіт між ПП "Вогнезахист"та Качанівськй ГПЗ, довідками про вартість виконаних підрядних робіт та актами приймання виконаних будівельних робіт між ПП "Вогнезахист"та ТОВ "Локнянське-БСР", довідкою про вартість виконаних підрядних робіт між ПП "Вогнезахист"та ТОВ "Номак -Інвест", довідками про вартість виконаних підрядних робіт та актами приймання виконаних будівельних робіт між ПП "Вогнезахист"та ДТГО "Південна -західна залізниця"(а.с. 109-130 том. 1, 144-149 том 2).

10.01.2010 року між позивачем та ТОВ "Юнівест Груп" укладено договір постачання вогнезахисних сумішей та інших будівельних товарів (а.с. 32 -36 том 2).

На підтвердження реальності зазначеної операції позивачем надано до суду:

- видаткові накладні №620 від 31.03.2010 року, №982 від 20.05.2010 року, 23.06.2010 року №1220;

- довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей №59 від 31.03.2010 року, №125 від 20.05.2010 року, №168 від 23.06.2010 року;

- податкові накладні №620 від 31.03.2010 року, №982 від 20.05.2010 року, 23.06.2010 року №1220;

- платіжні доручення №147 від 24.03.2010 року, № 167 від 31.03.2010 року, №404 від 16.06.2010 року, №390 від 11.06.2010 року, №299 від 19.05.2010 року, №318 від 25.05.2010 року (а.с. 28-36, 5-13 том.2).

Перевезення здійснювалося власним транспортом позивача, що підтверджується наданими до суду подорожніми листами (а.с. 183, 188 том.2) та наявністю у позивача орендованого автомобіля FORD Transit D, 1998 року випуску (а.с. 181-182-том.2).

Надалі, зазначені суміші були використані у господарській діяльності позивача під час монтажу пожежного обладнання у Бобривській сільській раді, Філії "Роменський молочний комбінат"ПП "Рось", ТОВ "Будпартнер", СУБП "Укртехносінтез", ТОВ "Торговий дім Укртехносинтез", ФОП "Бондаренко", ТОВ "Глухівський елеватор", що підтверджується наданими до суду довідками про вартість виконаних підрядних робіт та актами приймання виконаних будівельних робіт між ПП "Вогнезахист"та ТОВ "Торговий дім Укртехносинтез"(а.с. 1-4 том.2), довідкою про вартість виконаних підрядних робіт та актом приймання виконаних будівельних робіт між ПП "Вогнезахист"та ТОВ "Будпартнер"(а.с. 14-17 том.2), довідкою про вартість виконаних підрядних робіт та актом приймання виконаних будівельних робіт між ПП "Вогнезахист"та Філією "Роменський молочний комбінат"ПП "Рось", довідкою про вартість виконаних підрядних робіт та актом приймання виконаних будівельних робіт між ПП "Вогнезахист"та ТОВ "Глухівський елеватор"(а. с. 18-25 том.2).

Також, 25.03.2011 року між позивачем та ТОВ "Онтайм" укладено договір купівлі -продажу вогнезахисних фарб (а.с. 194 том.1).

На підтвердження реальності зазначеної операції позивачем надано до суду: видаткові накладні: №68 від 15.06.2011 року, №80 від 20.06.2011року, №131 від 23.05.2011 року; довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей №189 від 20.06.2011 року, №205 від 15.06.2011року, №186 від 27.05.2011 року; податкові накладні №80 від 20.06.2011 року, №68 від 15.06.2011 року, платіжні доручення: №375 від 10.05.2011 року, №496 від 15.06.2011 року, №455 від 06.06.2011 року (а.с. 167-168,187 -195том.2)

Перевезення здійснювалося власним транспортом позивача, що підтверджується наданими до суду подорожніми листами (а.с. 184-186 том.2) та наявністю у позивача орендованого автомобіля FORD Transit D, 1998 року випуску (а.с. 181-182-том.2).

Надалі зазначені вогнезахисні фарби були використані у господарській діяльності позивача під час монтажу пожежного обладнання на НЕК "Укренерго"та ПАТ Сумське НВО ім. Фрунзе", що підтверджується наданими до суду довідками про вартість виконаних підрядних робіт та актами приймання виконаних будівельних робіт між ПП "Вогнезахист"та НЕК "Укренерго"та довідками про вартість виконаних підрядних робіт та актами приймання виконаних будівельних робіт між ПП "Вогнезахист"та ПАТ Сумське НВО ім. Фрунзе"(а.с. 136-143, 157-159 том.2).

Також, 30.09.2011 року між позивачем та ПП "Захист Центр Плюс" укладено договір купівлі -продажу вогнезахисних фарб №27 (а.с. 101 том.1).

На підтвердження реальності зазначеної операції позивачем надано до суду:

- видаткові накладні: №177 від 28.11.2011 року, №99 від 15.11.2011 року, №76 від 10.11.2011 року, №43 від 04.11.2011 року, №167 від 25.11.2011 року, №113 від 20.10.2011року, №127 від 24.10.2011року, №150 від 27.10.2011 року;

- податкові накладні №177 від 28.11.2011 року, №99 від 15.11.2011 року, №76 від 10.11.2011 року, №43 від 04.11.2011 року, №167 від 25.11.2011 року, №113 від 20.10.2011року, №127 від 24.10.2011року,№150 від 27.10.2011 року;

- платіжні доручення: №1177 від 14.12.2011 року, №1243 від 28.12.2011 року, №1211 від 21.12.2011 року, №1201 від 19.12.2011року, №5 від 10.01.2012 року, №1096 від 01.12.2011 року, №1029 від 11.11.2011 року, №1064 від 23.11.2011 року, №1092 від 30.11.2011 року, №1054 від 16.11.2011 року, №1026 від 11.11.2011 року.

Перевезення здійснювалося власним транспортом позивача, що підтверджується наданими до суду подорожніми листами (а.с. 194-198 том.2) та наявністю у позивача орендованого автомобіля FORD Transit D, 1998 року випуску (а.с. 181-182-том.2).

Надалі зазначені вогнезахисні фарби були використані у господарській діяльності шляхом подальшої реалізації Сумському обласному спеціалізованому ремонтно-будівельному підприємству протипожежних робіт, що підтверджується наданими до суду видатковими накладними №ОтПП-001189 від 02.02.2011 року, №ОтПП -00804 від 08.12.2011 року, №ОтПП-001193 від 08.12.2011 року, №ОтПП-00805 від 09.12.2011 року, № ОтПП-001187 від 16.12.2011 року та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей №383 від 02.12.2011року, №384 від 08.12.2011року, №372 від 09.12.2011року, №385 від 16.12.2011 року (а.с. 152-156 том.2).

У вересні 2009 року та протягом січня 2010 року, червня 2010 року -липня 2010 року позивачем було придбано у ТОВ "Інтернет - магазин "Ротатор" обладнання для монтажу пожежної сигналізації.

На підтвердження реальності зазначеної операції позивачем надано до суду:

- видаткові накладні: №589 від 21.09.2009 року, №589-1 від 25.09.2009 року, №812 від 26.01.2010 року, №819 від 26.01.2010 року, №820 від 26.01.2010 року, №1013 від 18.06.2010року, №1004 від 15.06.2010 року, №1048 від 08.07.2010 року, №1047 від 07.07.2010 року, №1056 від 16.07.2010 року, №1057 від 14.07.2010 року;

- довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей №19 від 26.01.2010 року, №183 від 21.09.2009 року, №150 від 10.06.2010 року, №157 від 16.06.2010 року, №187 від 06.07.2010 року, №194 від 12.07.2010 року, №195 від 12.07.2010 року;

- податкові накладні №531 від 14.09.2010 року, №21 від 15.01.2010 року, №51 від 25.01.2010 року, №421 від 23.06.2010 року, №494 від 12.07.2010 року, №495 від 12.07.2010 року, №498 від 12.07.2010 року, №479 від 06.07.2010 року , №520 від 25.01.2010 року, №519 від 25.01.2010 року, №812 від 15.01.2010 року, №1048 від 06.07.2010 року, №1047 від 06.07.2010 року, №1057 від 12.07.2010 року, №1056 від 12.07.2010 року; №1004 від 10.06.2010 року

- платіжні доручення: №531 від 14.09.2009 року, №21 від 15.01.2010 року, №51 від 25.01.2010 року, №51 від25.01.2010 року, №21 від 15.01.2010 року, №498 від 12.07.2010 року, №479 від 06.07.2010 року, №494 від 12.07.2010 року, №421 від 22.06.2010року, №495 від 12.07.2010 року (а. с. 49-53, 55- 70, 73- 80, 97-113 том.2).

Перевезення здійснювалося ТОВ "Делівері", що підтверджується наданими до суду актом приймання -здачі виконаних робіт (а.с. 55, 71 том.2) та товарно транспортними накладними (а.с. 72, 132-134 том.2).

Надалі зазначене обладнання для монтажу пожежної сигналізації було у господарській діяльності позивача під час монтажу пожежного обладнання на Дубов'язівському елеваторі, ТВ ВКФ Кондитероптторг, ФОП ОСОБА_1, Глухівському національному педагогічному університеті, ТОВ "Інженерно -технічна компанія "Автоматик -груп"", Кролевецький цех Шосткинського УЕГГ ПАТ "Сумигаз", СД УДППЗ "Укрпошта", що підтверджується наданим у судове засідання актами виконаних робіт та довідками про вартість виконаних підрядних робіт між позивачем та його контрагентами (а.с. 38-48, 81-96 114 -115, 135 том.2).

Також, позивачем у липні 2010 року було придбано у "Спецматеріали "Центр" вогнезахисну суміш, ендодерм.

На підтвердження реальності зазначеної операції позивачем надано до суду: видаткову накладну: №93 від 19.07.2010 року, довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей №201 від 19.07.2010 року, податкову накладну №112 від 16.07.2010 року , платіжне доручення №508 від 16.07.2010 року (а.с. 233- 236 том.1)

Перевезення здійснювалося Новою Поштою, що підтверджується наданими до суду товарно-транспортною накладною від 19.07.2010 року (а.с. 133-б том.2)

Надалі зазначене обладнання для монтажу пожежної сигналізації було використані для вогнезахисту металевих конструкцій ЗАТ "Крафт Фудз Україна", що підтверджується наданим у судове засідання актами виконаних робіт та довідками про вартість виконаних підрядних робіт між позивачем та його контрагентом (а.с. 229-232 том.1).

ПП "Вогнезахист" у липні 2011 року та у серпні 2011 року придбано у ТОВ "Кабельпластт" вогнезахисні суміші, фенікс .

На підтвердження реальності зазначеної операції позивачем надано до суду

- видаткові накладні: №40 від 17.09.2011 року, №50 від 23.09.2011року, №196 від 31.07.2011 року, №235 від 22.08.2011 року, №235 від 22.08.2011року;

- платіжні доручення: № 721 від 31.08.2011 року, №699 від 23.08.2011 року, №700 від 23.08.2011 року, №728 від 01.09.2011 року, №289 від 07.09.2011 року, № 284 від 01.09.2011року, №902 від 11.10.2011року, №865 від 03.10.2011 року, №864 від 03.10.2011 року, №757 від 07.09.2011 року, №758 від 07.09.2011року;

- податкові накладні №196 від 31.07.2011року, №235 від 22.08.2011року:

- довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей №277 від 22.08.2011 року, №340 від 23.09.2011 року, №321 від 13.09.2011 року (а.с. 162-170 том.1а.с. 150-151,169-173,179 том 2 ).

Перевезення здійснювалося власним транспортом позивача, що підтверджується наданими до суду подорожнім листом (а.с. 199 том.2) та наявністю у позивача орендованого автомобіля FORD Transit D, 1998 року випуску (а.с. 181-182-том.2).

Надалі зазначені вогнезахисні фарби були використані у господарській діяльності позивача під час монтажу пожежного обладнання на НГВУ "Охтиканафтогаз", ПАТ "Компанія Райз", Качанівський ГПЗ, ТОВ "Михайлівські вогнетриви", що підтверджується наданими до суду довідками про вартість виконаних підрядних робіт та актами приймання виконаних будівельних робіт між ПП "Вогнезахист"та його контрагентами (а.с. 102-105,131-136, 224-228 том.1а.с. 163-166 том.2).

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом ст. ст. 632, 669, 671, 673 Цивільного кодексу України обов'язковими умовами договору купівлі-продажу товару є його найменування, ціна, кількість, якість та асортимент.

Колегія суддів зазначає, що укладені між позивачем та його контрагентами договори містять положення щодо найменування, кількості, якості та асортименту, що свідчить про наявність наміру щодо настання реальних наслідків в момент укладення договорів, оскільки, укладаючи угоду, сторони домовлялися щодо істотних умов правочину.

Для бухгалтерського обліку, що базується на безперервному документуванні всіх здійснюваних господарських операцій, первинні документи є документальними свідоцтвами, що підтверджують отримання товарно-матеріальних цінностей від постачальника.

Такі документи у свою чергу є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських регістрів.

Отже до документів, що є підставою для оприбуткування товару належать прибутково-видаткові накладні, які виписуються постачальником та містять кількісно-вартісні відомості про товар, сертифікати, паспорти якості заводу-виробника товару.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень не надано суду доказів відсутності у позивача первинних документів.

При цьому, єдиним мотивом, на підставі якого суб'єкт владних повноважень дійшов судження про відсутність реальності здійснення господарської операції, є виключно висновки щодо проведених перевірок контрагентів позивача, а саме: відсутність за місцем знаходження, відсутність декларування зобов'язань по господарських операціях із ПП "Вогнезахист", відсутність основних фондів для здійснення господарських операцій.

Проте, оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Таким чином, надаючи оцінку наявним в письмових доказах договорах, податковим накладним, накладним, та іншим первинним документам, якими позивач доводить перед судом реальність здійснення господарської операції, колегія суддів, досліджуючи їх, погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

Ні судом першої інстанції ні судом апеляційної інстанції не встановлено зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірним правочином податковим органом ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має.

Викладене в акті судження податкового органу про вчинення платником податків порушень закону ґрунтується лише на висновках щодо проведених перевірок контрагентів позивача, а саме: відсутність за місцем знаходження, відсутність декларування зобов'язань по господарських операціях із ПП "Вогнезахист", відсутність основних фондів для здійснення господарських операцій.

Колегія суддів зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб товариства позивача або за викладеними у акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Відповідно до вимог п. 198.2. ст. 198 Податкового Кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За змістом п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів / послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, діюче податкове законодавство пов'язує виникнення права платника податків на податковий кредит з наявністю податкової накладної, що оформлена у відповідності до приписів ст. 201 Податкового кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, позивачем отримано від контрагентів податкові накладні, які саме і є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та відповідно, зазначені накладні оформлені у повній відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України, що не заперечується податковим органом.

Крім того, чинним законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб.

Також, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі "Булвес"АД проти Болгарії (заява № 3991/03), відповідно до п. 714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (що діяв на час господарських операцій позивача із його контрагентами), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема, придбанням товарів, послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, тощо.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 7.2.6 цього пункту). При цьому датою виникнення такого права на податковий кредит є дата сплати позивачем коштів за товари (роботи, послуги), або дата отримання від постачальника податкової накладної, а не дата сплати зазначених коштів продавцем товарів (послуг) безпосередньо до бюджету (пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону).

Таким чином, Закон України "Про податок на додану вартість" не ставить право позивача на податковий кредит у залежність від факту сплати ПДВ постачальником товарів (послуг) (по ланцюгу) до бюджету.

З наведених положень п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" випливає, що право на податковий кредит у позивача виникло у зв'язку зі сплатою ним ПДВ у складі ціни товару (послуг), що підтверджується наданими позивачем до суду: копіями договорів, копіями банківських платіжних доручень та завіреними належним чином копіями податкових накладних, отриманих від таких постачальників.

Згідно п. 10.2 ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість" платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" п. 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону, а в п. 10.4 цієї норми встановлено, що контроль за правильністю нарахування та сплати (перерахування) податку до бюджету здійснюється відповідним податковим органом.

Тобто, обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати ПДВ відповідно до Закону, покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг) по ланцюгу.

Якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при проведенні перевірки та при розгляді справи судом першої інстанції, виконав вимоги ч.1 ст. 71 КАС України.

Натомість, відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості прийнятих податкових повідомлень - рішень, що є предметом оскарження позивачем.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів зазначає, що дії відповідача, пов'язані з прийняттям оскаржуваного податкового повідомлення - рішення №0003971503/16293 від 23.05.2012 р., не кореспондуються з вимогами ч.2 ст. 19 Конституції України.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 20 червня 2012 р. по справі № 2а-1870/4734/12 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 20.06.2012р. по справі № 2а-1870/4734/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Калитка О. М. Судді (підпис) (підпис) Бенедик А.П. Калиновський В.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калитка О. М.