Постанова

від 15.06.2012 по справі 2а-2332/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 червня 2012 року № 2а-2332/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Адель Груп" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.08.2011р. №0000982330, №0000972330 ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Адель Груп», (далі -позивач, ТОВ «Адель Груп»), звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби, (далі -відповідач, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва), про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.08.2011 р. № 0000982330, № 0000972330.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки відповідача, викладені в Акті про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Адель Груп», код ЄДРПОУ 37034077, щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Стандарт Універсал», (код ЄДРПОУ 36756438) за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р. від 20.07.2011 р. № 351/1-23/30-37034077 є необґрунтованими, оскільки позивачем не допущено порушення вимог законодавства, зокрема, за період, що перевірявся у взаємовідносинах із вказаним конрагентом, в силу чого, у відповідача не було підстав для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача заперечував проти позову, посилаючись на висновки акту перевірки, оскільки документи, складені ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал», по взаємовідносинах із позивачем є недійсними, та не можуть бути підставою для формування валових витрат та податкового кредиту, оскільки, вказаний контрагент позивача не знаходиться за юридичною і фактичною адресами, а підписи у документах виконані невстановленими особами, просив суд відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

В судове засідання 12.06.2012 р. не прибув належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи представник відповідача.

Необхідність у заслуховуванні свідка чи експерта у справі відсутня, так само, як і відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Приймаючи до уваги викладене, розгляд справи здійснюється у письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

З 08.07.2011 р. по 14.07.2011 р. відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Адель Груп»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Стандарт Універсал»за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р.

За результатами документальної вказаної перевірки складено Акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Адель Груп» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Стандарт Універсал» (код ЄДРПОУ 36756438), за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р. від 20.07.2011 р. № 351/1-23/30-37034077 (далі -Акт перевірки).

Згідно з висновками Акту перевірки встановлені наступні порушення:

- п.п. 7.2.3 , п.п.7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» як наслідок, ТОВ «Адель Груп»занижено податок на додану вартість всього у сумі 98 248 грн, тому числі за вересень 2010 року в сумі 36 107 грн, за жовтень 2010 року в сумі 62 141 грн та зменшено значення р.26 на суму 21 417 грн у вересні 2010 року;

- абз.4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», як наслідок позиваченм завищено валові витрати за 2010 рік в сумі 553 836 грн, у тому числі за три квартали 2010 року в сумі 287 619 грн, у зв'язку з чим товариством занижено податок на прибуток за 2010 рік на загальну суму 138 459 грн, у тому числі за три квартали 2010 року в сумі 71 905 грн.

На підставі даного акту перевірки, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва були прийняті податкові повідомлення-рішення від 05 серпня 2011 року, а саме:

- №0000982330, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 122 810 грн. 00 коп, з яких за основним платежем - 98 248 грн. 00 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями 24 562 грн. 00 коп.

- №0000972330, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 173 073 грн. 75 коп, з яких за основним платежем - 138 459 грн. 00 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями 34 614 грн. 75 коп.

Висновки відповідача про допущені позивачем порушення ґрунтуються на наступному.

Перевіркою встановлено, що позивач здійснював господарські відносини з контрагентом ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал»(код ЄДРПОУ 36756438).

Відповідно до акту перевірки ДПІ у Печерському районі м.Києва від 08.02.2011 № 66/23-2/36756438, на час проведення перевірки за юридичною та фактичною адресами ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал»не знаходиться, місцезнаходження посадових осіб ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал»невідоме.

До ДПІ у Печерському районі м. Києва листом від 28.01.2011 р. надійшла копія протоколу допиту свідка від 18.01.2011, а саме директора ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал»ОСОБА_1, згідно якого встановлено, що ОСОБА_1 погодилась тимчасово перереєструвати на своє ім'я та побути директором ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал» протягом декількох місяців, у зв'язку з тим, що попередній власник виїжджає за кордон, а також те, що вона не має ніякого відношення до фінансово - господарської діяльності товариства.

Також ДПІ у Печерському районі м. Києва отримано висновок експерта № 40 від 03.02.2011 р. з копіями ілюстративних таблиць до нього з ілюстраціями загального вигляду наданої на дослідження заяви про зміну керівника, зареєстровану до виконання 09.08.2010 р., загального вигляду першої та останньої сторінок, наданих на дослідження, податкової декларації з податку на додану вартість за 10 місяць 2010 року.

За результатами проведеної експертизи встановлено, що підпис навпроти прізвища «ОСОБА_1»в області відтиску печатки ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал»у заяві про зміну керівника зареєстровану до виконання 09.08.2010 - виконаний не гр. ОСОБА_1, а іншою особою; підписи в графах «Керівник» та «Головний бухгалтер», навпроти прізвища «ОСОБА_1»в області відтиску печатки ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал» в податкових деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.07.2010 по 31.10.2010 - виконані не гр. ОСОБА_1, а іншою особою; підписи в графах «Керівник»та «Головний бухгалтер» навпроти прізвища «ОСОБА_1»в області відтиску печатки ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал» в розшифровках податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів до податкових декларацій з податку на додану вартість за період з 01.07.2010 по 31.10.2010 - виконані не гр. ОСОБА_1, а іншою особою.

В ході проведення перевірки ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал»не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від підприємств- постачальників за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2010 р. , що свідчить про те, що правочин між ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал» та підприємствами-постачальниками здійснені без мети настання реальних наслідків.

В силу чого, відповідач дійшов висновку, що ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал»перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків., договір між позивачем та ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал» відповідно до п.1, п.2 ст.215, п.1, п.5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. В результаті виконання сторонами нікчемної угоди не можуть виникати як валові доходи, валові витрати та податковий кредит.

В судовому засіданні 10.05.2012 року представник відповідача в обгрунтування заперечень проти позовних вимог, зокрема, заперечуючи правомірність господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал»посилався на кримінальну справу №70-0454, порушену за фактом підроблення документів невстановленими особами за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.358 КК України, що перебуває у провадженні СВ ПМ ДПІ у Оболонському районі м.Києва.

Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, надані сторонами докази та пояснення, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. За змістом ч.2 цієї ж статті, договори є двосторонніми правочинами.

Згідно ст. 204 ЦК України, існує презумпція правомірності правочину. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 1 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Фіктивний правочин - вчинений без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином відноситься до оспорюваних правочинів. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Згідно ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Пленум Верховного Суду України у пункті 18 Постанови № 9 від 06 листопада 2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" навів перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, зе, зокрема, правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, тобто, такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу обєктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших обєктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При оцінці правочину за ст. 228 ЦК України, має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Намір юридичної особи порушити публічний порядок доводиться через мету відповідного керівника або фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або довіреністю.

Наявність мети у такої фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями КК України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені обвинувальним вироком.

Суд звертає увагу, що відповідачем будь-яких доказів щодо винесення вироку відносно осіб, причетних до діяльності позивача або його контрагента ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал»суду не надано.

Посилання відповідача на протокол допиту свідка від 18.01.2011 р. та матеріали кримінальної справи № 70-00454 є необґрунтованими, з огляду на те, що відповідно до положень частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою, належним доказом для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, є вирок суду в кримінальній справі ухвалений щодо цієї особи, а тому зазначений протокол допиту, який є складовою матеріалів кримінальної справи та матеріали кримінальної справи № 70-00454 за відсутності винесених за результатами їх розгляду вироків не є належним та допустимим доказом у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.

Необґрунтованість посилань відповідача на акт перевірки № 66/23-2/36756438 від 08.02.2011 р. «Про результати невиїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Стандарт Універсал» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2010 р. по 31.10.2010 р.» та на незнаходження ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал»за юридичною та фактичною адресами підтверджується тим, що судом досліджено постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 серпня 2011 року у адміністративній справі № 2а-6943/11/2670, якою визнано протиправними дії ДПІ у Печерському районі м. Києва щодо проведення перевірки 08.02.2011р. ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал»та визнано протиправними дії ДПІ у Печерському районі м. Києва щодо складання акту перевірки № 66/23-2/36756438 від 08.02.2011р. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2012 року зазначена постанова залишена без змін.

Крім того, на думку суду, не знаходження контрагента за місцем державної реєстрації, порушення під час реєстрації такого контрагента не може призводити до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої юридичної особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за цими господарськими операціями податкових накладних та інших первинних документів.

Посилання відповідача на висновки експерта № 40 від 03.02.2011 не беруться судом до уваги з огляду на те, що з акту перевірки від 20.07.2011 р. № 351/1-23/30-37034077 вбачається, що при проведенні експертиз, за якими було складено висновки, не досліджувались первинні фінансові документи по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал», а копії зазначених висновків відповідачем суду надано не було.

Суд також звертає увагу, що постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 15 червня 2011 р., скасовано постанову про порушення кримінальної справи за ознаками злочину передбаченого ст.205 ч. 2 КК України за фактом скоєння невстановленими слідством особами фіктивного підприємництва при придбанні ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал». Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 13 липня 2011 р залишено без змін постанову Шевченківського суду м. Києва від 15 червня 2011 р.

У вказаній постанові зазначено, що приводами та підставами для порушення кримінальної справи № 70-00454 стали саме протоколи допиту свідка ОСОБА_1, але, як зазначено у постанові Шевченківськогорайонного суду м. Києва від 15 червня 2011 р. «покази ОСОБА_1 не перевірені, а в матеріалах справи відсутні будь-які дані, які вказують на незаконну діяльність ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал», або спосіб порушення діяльністю підприємства встановленого законом порядку».

Судом встановлено, що між позивачем (як покупцем) та ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал»(як постачальником) був укладений договір реалізації № АГ-0000030 від 01.07.2010 р., відповідно до якого постачальник зобов'язується продати, а покупець прийняти і сплатити товар в асортименті, переліченому в накладній, яка є невід'ємною частиною договору, фактично предметом договору була поставка косметичної продукції.

На підтвердження факту придбання товару -косметичної продукції судом досліджено видаткові накладні №№БС010905, БС010906, БС010907, БС010918 від 01.09.2010 р., №№БС011037, БС011038, БС011039, БС011040 від 01.10.2010 р., а також податкові накладні №№010905, 010906, 010907, 010918 від 01.09.2010 р., №№011037, 011038, 011039, 011040 від 01.10.2010 р.

Суд звертає увагу, що вказані документи містять всі обов"язкові реквізити, необхідні для первинних документів.

Судом встановлено, що за отриманий товар позивачем у повному обсязі здійснено оплату в безготівковій формі, що підтверджується дослідженими судом банківськими виписками.

Як встановлено судом та не заперечувалось представником відповідача, дебіторська/кредиторська заборгованість за відвантажений товар за розрахунками з ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал»відсутня.

Суд звертає увагу, що позивач самостійно виправив помилку, яка стосується двічі віднесеної до складу податкового кредиту ПДВ згідно податкової накладної від 01.09.2010 №010918 на суму 8897,50 грн, шляхом коригування декларації з податку на додану вартість з урахуванням переплати з податку на додану вартість, про що свідчить наданий суду уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням помилки, що був прийнятий відповідачем .

Згідно п.1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", (в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин), податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов"язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

У відповідності до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); - або дата отримання податкової накладної, що засвідчує придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, право позивача на податковий кредит, відповідно до зазначеної норми Закону, виникло по факту отримання податкових накладних. Відповідно до п.п. 7.2.3 п.7.2, п.п. 7.3.1 п.7.3 та п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податкова накладна є єдиною підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобовязань з податку на додану вартість.

Відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість", до податкового кредиту не дозволяється включення суми податку на додану вартість, сплаченого в звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), що не відносяться до складу валових витрат чи основних фондів (п.п. 7.4.4 п.7.4 ст. 7 зазначеного Закону) та витрати по сплаті податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 зазначеного Закону). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, Закон України "Про податок на додану вартість" визначає два випадки неможливості включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту: у разі, коли вартість придбаних товарів не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) чи основних фондів; та у разі не підтвердження витрат по сплаті податку на додану вартість податковими накладними чи митними деклараціями. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість зазначений Закон не містить.

В розумінні Закону України "Про податок на додану вартість", ненадходження сум податку на додану вартість до бюджету від контрагента платника ПДВ не є підставою для виключення відповідних сум зі складу податкового кредиту такого платника, оскільки для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару до податкового кредиту, не передбачається умова про сплату цих сум до бюджету.

Питання відємного значення суми поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Враховуючи зазначене, виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не перебуває у залежності від дотримання вимог податкового законодавства іншими субєктами господарювання.

Відтак, дослідивши надані позивачем докази, суд прийшов до висновку, що позивачем не допущено порушень норм Закону України "Про податок на додану вартість", вказаних у акті перевірки № 351/1-23/30-37034077 від 20.07.2011р.

Відповідно до п. 5.1, 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Разом з тим, у вказаному Акті перевірки та у поясненнях представника відповідача не наведено жодних доказів про невикористання у господарській діяльності позивача отриманої продукції від ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал».

Суд звертає увагу, що позивачем до суду надані докази реальності господарських операцій з ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал» та використання отриманої продукції від ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал» у власній господарській діяльності, а саме: звіти про обіг товарів, отриманих від ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал»у вересні та жовтні 2010 року, оцінка прибутковості подальшої реалізації товарів за період з 01.09.10 по 31.10.10, видаткові накладні подальшої реалізації товару за вересень-жовтень 2010 року, договір оренди позивачем складського приміщення та акт передачі-приймання складського приміщення, платіжні доручення про оплату оренди складу, акт звірки взаєморозрахунів за користування складом, договори подальшої реалізації отриманого від ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал» товару, зокрема, договори поставки, укладені позивачем з ТОВ «Брокард-Україна», ТОВ «Суматра-ЛТД», ТОВ «РУШ», банківські виписки на підтвердження оплати вказаними контрантами позивачу за товару, сертифікати відповідності отриманої від ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал»продукції та висновки санітарно-епідеміологічної експертизи, договори на перевезення вантажів позивача з перевізниками ТОВ «Торговий Дім «Міст Експрес», ПП «Нічний експрес», ТОВ «УВК», акти виконаних робіт та специфікації послуг з перевізниками, вантажні квитанції, декларації, товарно-транспортні накладні від перевізників, банківські виписки підтвердження сплати послуг перевізників.

Судом також досліджено податкові декларації з податку на прибуток та податкові декларації з податку на додану вартість позивача за період що перевірявся, та встановлено, що в них відображені всі оподатковувані операції, які враховані як у витратах і податковому кредиті, так і в доходах та податкових зобов'язаннях.

Відповідачем доказів, які б спростовували пояснення позивача та наданні ним докази, не надано. Зокрема, відповідачем не надано доказів того, що ТОВ «Бізнес СтандартУніверсал»не відобразило у своїй податковій звітності операції з позивачем, а також, що ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал»не сплачувало податок на додану вартість з вказаних операцій.

Відтак, відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять товарність та реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Бізнес СтандартУніверсал»за договором реалізації № АГ-0000030 від 01.07.2010 р., правомірність складання ТОВ «Бізнес СтандартУніверсал» первинних документів на виконання умов вказаного договору.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що у позивача було право на декларування валових витрат та на податковий кредит по операціях з ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал»за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р.

Судом також встановлено та не заперечувалось відповідачем, що на час здійснення господарських операцій як позивач, так і контрагент позивача, - ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал» мали належний обсяг правосуб"єктності, були належним чином зареєстровані у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були зареєстровані і як платники податку, і як платники податку на додану вартість.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивачем надано суду достатні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду належних, достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення та не довів правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ «Адель Груп» підлягає задоволенню.

На стягненні судових витрат позивач не наполягав, про що подав письмову заяву від 12.06.2012 р.

Приймаючи до уваги викладене у сукупності, керуючись вимогами статей 69-71, 94, 158 -163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Адель Груп» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва № 0000982330, № 0000972330 від 05.08.2011 р.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Ю.Т. Шрамко