Ухвала

від 11.09.2012 по справі 2а-2332/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-2332/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шрамко Ю.Г.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

У Х В А Л А

Іменем України

"11" вересня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бужак Н.П.,

Суддів: Костюк Л.О., Твердохліб В.А.

За участю секретаря: Савін І.В.,

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районні м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 червня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Адель Груп»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районні м. Києва Державаної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.08.2011 року № 0000982330, №0000972330, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувсь до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районні м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.08.2011 року № 0000982330, №0000972330.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 червня 2012 року позов задоволено.

Не погоджуючись з постановленим рішенням суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у Голосіївському районні м. Києві Державної податкової служби подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позову.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, осіб які з'явилися в судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, з 08.07.2011 р. по 14.07.2011 р. відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Адель Груп»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Стандарт Універсал»за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р.

За результатами перевірки складено Акт від 20.07.2011 р. № 351/1-23/30-37034077щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Стандарт Універсал»(код ЄДРПОУ 36756438), за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р.

Згідно з висновками Акту перевірки встановлені наступні порушення, а саме: п.п. 7.2.3 , п.п.7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» як наслідок, ТОВ «Адель Груп»занижено податок на додану вартість всього у сумі 98 248 грн, тому числі за вересень 2010 року в сумі 36 107 грн, за жовтень 2010 року в сумі 62 141 грн та зменшено значення р.26 на суму 21 417 грн у вересні 2010 року; абз.4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , як наслідок позивачем завищено валові витрати за 2010 рік в сумі 553 836 грн, у тому числі за три квартали 2010 року в сумі 287 619 грн, у зв'язку з чим товариством занижено податок на прибуток за 2010 рік на загальну суму 138 459 грн, у тому числі за три квартали 2010 року в сумі 71 905 грн.

На підставі даного акту перевірки, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва були прийняті податкові повідомлення-рішення від 05 серпня 2011 року, а саме:

- №0000982330, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 122 810 грн. 00 коп, з яких за основним платежем -98 248 грн. 00 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями 24 562 грн. 00 коп.

- №0000972330, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 173 073 грн. 75 коп, з яких за основним платежем 138 459 грн. 00 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями 34 614 грн. 75 коп.

Як встановлено судом першої інстанції позивач здійснював господарські відносини з контрагентом ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал»(код ЄДРПОУ 36756438).

Відповідно до акту перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва від 08.02.2011 № 66/23-2/36756438, на час проведення перевірки за юридичною та фактичною адресами ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал»не знаходиться, місцезнаходження посадових осіб ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал»невідоме.

В ході проведення перевірки ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал»не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від підприємств-постачальників за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2010 р., що свідчить про те, що правочин між ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал»та підприємствами-постачальниками здійснені без мети настання реальних наслідків.

Між позивачем (як покупцем) та ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал»(як постачальником) був укладений договір реалізації № АГ-0000030 від 01.07.2010 р., відповідно до якого постачальник зобов'язується продати, а покупець прийняти і сплатити товар в асортименті, переліченому в накладній, яка є невід'ємною частиною договору, фактично предметом договору була поставка косметичної продукції.

На підтвердження факту придбання товару-косметичної продукції було видано видаткові накладні №№БС010905, БС010906, БС010907, БС010918 від 01.09.2010 р., №№БС011037, БС011038, БС011039, БС011040 від 01.10.2010 р., а також податкові накладні №№010905, 010906, 010907, 010918 від 01.09.2010 р., №№011037, 011038, 011039, 011040 від 01.10.2010 р.

За отриманий товар позивачем у повному обсязі здійснено оплату в безготівковій формі, дебіторська/кредиторська заборгованість за відвантажений товар за розрахунками з ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал»відсутня.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Адель Груп»самостійно виправило помилку, яка стосується двічі віднесеної до складу податкового кредиту ПДВ згідно податкової накладної від 01.09.2010 №010918 на суму 8897,50 грн, шляхом коригування декларації з податку на додану вартість з урахуванням переплати з податку на додану вартість, про що свідчить наданий уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням помилки, був прийнятий відповідачем.

Згідно п.1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" , (в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин), податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов"язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

У відповідності до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" , податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" , датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); - або дата отримання податкової накладної, що засвідчує придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, право позивача на податковий кредит, відповідно до зазначеної норми Закону, виникло по факту отримання податкових накладних. Відповідно до п.п. 7.2.3 п.7.2, п.п. 7.3.1 п.7.3 та п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" , податкова накладна є єдиною підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобовязань з податку на додану вартість.

Відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" , до податкового кредиту не дозволяється включення суми податку на додану вартість, сплаченого в звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), що не відносяться до складу валових витрат чи основних фондів (п.п. 7.4.4 п.7.4 ст. 7 зазначеного Закону ) та витрати по сплаті податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 зазначеного Закону ). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, Закон України "Про податок на додану вартість" визначає два випадки неможливості включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту: у разі, коли вартість придбаних товарів не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) чи основних фондів; та у разі не підтвердження витрат по сплаті податку на додану вартість податковими накладними чи митними деклараціями . Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість зазначений Закон не містить.

В розумінні Закону України "Про податок на додану вартість" , ненадходження сум податку на додану вартість до бюджету від контрагента платника ПДВ не є підставою для виключення відповідних сум зі складу податкового кредиту такого платника, оскільки для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару до податкового кредиту, не передбачається умова про сплату цих сум до бюджету.

Питання від'ємного значення суми поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до п. 5.1, 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" , в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Як встановлено судом, позивачем надані докази реальності господарських операцій з ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал»та використання отриманої продукції від ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал»у власній господарській діяльності, а саме: звіти про обіг товарів, отриманих від ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал»у вересні та жовтні 2010 року, оцінка прибутковості подальшої реалізації товарів за період з 01.09.10 по 31.10.10, видаткові накладні подальшої реалізації товару за вересень-жовтень 2010 року, договір оренди позивачем складського приміщення та акт передачі-приймання складського приміщення, платіжні доручення про оплату оренди складу, акт звірки взаєморозрахунів за користування складом, договори подальшої реалізації отриманого від ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал»товару, зокрема, договори поставки, укладені позивачем з ТОВ «Брокард-Україна», ТОВ «Суматра-ЛТД», ТОВ «РУШ», банківські виписки на підтвердження оплати вказаними контрантами позивачу за товару, сертифікати відповідності отриманої від ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал»продукції та висновки санітарно-епідеміологічної експертизи, договори на перевезення вантажів позивача з перевізниками ТОВ «Торговий Дім «Міст Експрес», ПП «Нічний експрес», ТОВ «УВК», акти виконаних робіт та специфікації послуг з перевізниками, вантажні квитанції, декларації, товарно-транспортні накладні від перевізників, банківські виписки підтвердження сплати послуг перевізників.

Приймаючи до уваги викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що у позивача було право на декларування валових витрат та на податковий кредит по операціях з ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал»за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р.

Відповідно до статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент правочину стороною (сторонами)вимог, які встановлені частинами 1-3,5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому випадку визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий право чин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Суд не вбачає підстав, визначених чинним цивільним законодавством, для визнання недійсними ( нікчемними) правочинів, що укладались між позивачем та його контрагентом. Доказів, які б свідчили про недійсність договорів, відповідачем не надано.

Отже, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно зі ст.198 ч.1 п.1 та ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районні м. Києва Державної податкової служби -залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 червня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Твердохліб В.А.

Повний текст виготовлено: 18 вересня 2012 року.