Постанова

від 22.06.2012 по справі 2а-14436/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2012 р. № 2а-14436/11/1370

м. Львів

09 год. 40 хв.

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючий суддя Коморний О.І.,

секретар - Ячмінська Я.О.

з участю:

представника позивача ОСОБА_1

представник відповідача ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом колективного виробничого підприємства «Енергомонтаж»про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова.

Обставини справи.

Позивач, колективне виробниче підприємство «Енергомонтаж», звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення №0002442320/16910 прийнятого 19.07.2012 року відповідачем, Державною податковою інспекцією у Личаківському районі м. Львова.

Позовні вимоги обґрунтовано безпідставністю прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки у позивача є в наявності всі підтверджуючі документи пов'язані із здійсненням господарської діяльності, тому вимог чинного законодавства позивач не порушував.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві, подав додаткові докази в обґрунтування позовних вимог, просить позов задовольнити.

У зв'язку з проведеною реорганізацією відповідача, судом відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративно судочинства України допущено заміну відповідача правонаступником - Державно податковою інспекцією у Личаківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби та роз'яснено, що усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для правонаступника в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував повністю з тих підстав, що позивачем не здійснювалися господарські операцій з зазначеними у акті перевірки контрагентами, просить у задоволенні позову відмовити.

Суд заслухав пояснення представника позивача, повно, всебічно та об'єктивно оцінив подані докази у їх сукупності та

встановив:

Відповідачем з 14.06.2011р. по 24.06.2011р. проведено позапланову виїзну перевірку колективного виробничого підприємства «Енергомонтаж»код за ЄДРПОУ 01018671 з питань взаємовідносин з ПП «Авторесурс-сервіс»(код ЄДРПОУ 37030617), ЗАТ НВП «Укрзахіденерго»(код ЄДРПОУ 34558872), ПП «Мобілочка»(код ЄДРПОУ 33474548), ТзОВ «Агросільпостач»(код ЄДРПОУ 37103611), ПП «Екоенергобуд»(код ЄДРПОУ 35009599), ТзОВ «Леорд плюс К»(код ЄДРПОУ 36129141) за період квітень 2010, вересень 2010 року, грудень 2010 року, березень 2011 року, про що 05.07.2011р. складено акт №420/23-2/01018671 (т.1 а.с.16-28).

На підставі складеного за результатами перевірки акта відповідачем 19.07.2011р. прийнято податкове повідомлення-рішення №0002442230/16910 (т.1 а.с.10) про збільшення позивачеві грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 2693534,99 грн. (основний платіж -1856545,99 грн., штрафні (фінансові) санкції -836989 грн.).

Підставою прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень є встановлені перевіркою порушення позивачем:

- ст.203, ст.207, ст.215, ст.216 ЦК України, пп.7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», зі змінами та доповненнями, КВП «Енергомонтаж»занижено податок на додану вартість на загальну суму ПДВ 1673975,99 грн. по взаємовідносинах з контрагентами ЗАТ НВП «Укрзахіденерго», ТзОВ «Агросільпостач», ПП «Екоенергобуд», ТзОВ «Леорд Плюс-К»за період квітень 2010, вересень 2010 року, грудень 2010 року.;

- ст.203, ст.207, ст.215, ст.216 ЦК України, п. 198.1. п. 198.3 ст.198, п.200.17 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2756-VI. КВП «Енергомонтаж»занижено податок на додану вартість на загальну суму ПДВ 182570,00 грн. по взаємовідносинах з контрагентами ПП «Авторесурс-сервіс», ЗАТ НВП «Укрзахіденерго»за березень 2011 року.

Вказані порушення полягають у тому, що позивачем завищено податковий кредит по непідтверджених господарських операціях з ЗАТ НВП «Укрзахіденерго», ТзОВ «Агросільпостач», ПП «Екоенергобуд», ТзОВ «Леорд Плюс-К», ПП «Авторесурс-сервіс».

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч.2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

З матеріалів справи судом встановлено укладення позивачем Договору поставки №04-01/10 від 04.01.10 з ТзОВ „Леорд Плюс-К" (т.1 а.с.161-162). На підставі вказаного договору позивач отримав від ТзОВ «Леорд Плюс-К» товар згідно видаткових накладних №08044 від 08.04.10, №090411 від 09.04.10; №13043 від 13.04.10; №28043 від 28.04.10, №290413 від 29.04.10; №300410 від 30.04.10; від 20.01.2010р. №200113 та №200114 (т.1 а.с. 141, 144, 147, 150, 153,156, т.2 а.с.144, 150).

Факт отримання товару підтверджується накладними на внутрішнє переміщення №Ск-000020, №Ск-000021 від 10.02.2010р., №Ск-0000245, №Ск-0000242, №Ск-000514, №Ск-0000514) №Ск-0000044-1 від 08.04.10; №Ск-0000087 від 03.05.10; №Ск-0000045-1 від 09.04.10, №Ск-0000046 від 16.04.10, №Ск-0000045-2 від 13.04.10, №Ск-0000058 від 26.04.10, №Ск-0000062-1 від 28.04.10; №Ск-0000089 від 14.05.10; №Ск-0000066 - 1 від 29.04.10; №Ск-0000092 від 03.05.10; №Ск-0000065-1 від 30.04.10; №Ск-0000087 від 03.05.10; №Ск-0000020 від 10.02.10; №Ск-0000021 від 10.02.10; №Ск-0000245 від 31.08.10; №Ск-0000242 від 01.09.10; №Ск-0000514 від 08.11.10; №Ск-0000568 від 23.11.10; (т.1 а.с. 142, 143, 145, 146, 148, 149, 151, 152, 154, 155, 157, 158, т. 2 а.с. 147, 148, 151, 152, 154 ,т. 2 а.с.147-148, 151).

Від ТзОВ „Леорд Плюс - К" позивачем отримано податкові накладні: від 20.01.10 №20013, від 20.01.10 №20014, від 30.04.10 №300410, від 08.04.10 №08044, від 09.04.10 №090411, від 13.04.10 №13043, від 28.04.10 №28043, від 29.04.10 №290413 (т.1 а.с.89-96, т.2 а.с.143, 149).

Позивачем укладено з ЗАТ НВП «Укрзахіденерго»договір поставки №1709/10 від 17.09.2010р. (т.1 а.с.163-164) на підставі якого позивач у відповідності до специфікації (т.1 а.с. 165) отримав згідно видаткової накладної РН-9-17006 від 17.09.2010р. (т.1 а.с.166) акумуляторні батареї та отримав податкову накладну (т.1 а.с.86).

Судом встановлено, що у подальшому батареї згідно договору поставки з «Укрзалізничпостач»від 07.06.2010р. (т.1 а.с.169-174) передано позивачем по накладній (т.1 а.с.167) «Укрзалізничпостач», довіреність відповідальної особи (т.1 а.с.168).

Позивачем укладено з ПП «Екоенергобуд»договір поставки №1009/10 від 10.09.2010р. (т.1 а.с.74-75) відповідно до якого ПП «Екоенергобуд»зобов'язався доставити позивачеві модульну котельну згідно специфікації №1 (т.1 а.с.76). Вказану котельну позивач отримав згідно видаткової накладної №РН-10-0515 від 05.10.10 (т.1 а.с.82) та отримав від ПП «Екоенергобуд»податкові накладні від 05.10.10 №1005000016, 10.09.10 №9100000008, 09.09.10 №9090000016, від 22.09.10 №9220000014, від 30.09.10 №9300000132 та від 30.09.2010р. №930000265 (т.1 а.с. 77, 78, 79, 80, 81).

Зазначене котельна позивачем використана на виконання укладеного позивачем з управлінням освіти департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради Договору №19-10/11 від 19.10.2011р. (т.1 а.с.179-183) предметом якого є реконструкція приміщень по вул. М. Рильського 9 (Автономна котельна).

Вказані фактичні обставини підтверджуються накладною на внутрішнє переміщення №СК-0000367-2 від 05.10.2010р. накладною на внутрішнє переміщення №СК-0000416 від 27.10.2011р. (т.1 а.с.175,176), подорожнім листом №049792 вантажного автомобіля про транспортування (т.1 а.с.177-178), довідкою про вартість виконаних будівельних робіт типової форми КБ, актом №1-1 приймання передачі змонтованого устаткування (т.1 а.с.184 -186).

Позивачем укладено з ТОВ «Агросільпостач»договір №0809 від 08.09.2010р. (т.1 а.с. 52-53) на поставку товару визначеного у специфікація №1 від 08.09.2010р., №2 від 09.09.2010р., №3 від 10.09.2010р., №4 від 16.09.2010р. (т.1 а.с.54-59) за яким позивачем отримано товар згідно видаткової накладної №0809 від 08.09.10 (т.1 а.с.121), №0909 від 09.09.10 (т.1 а.с.124, 125), №10091 від 10.09.10 (т.1 а.с.130), №1609 від 16.09.10 (т.1 а.с.133-134).

Від ТОВ "Агросільпостач" позивачем отримано податкові накладні від 08.09.10 №0809, від 09.09.10 №0909, від 10.09.10 №10091, від 16.09.10 №1609 (т.1 а.с.60-65).

Факт отримання товару підтверджується накладними на внутрішнє переміщення №Ск-0000270-1 від 08.09.10; №Ск-0000418 від 10.09.10; (т.1 а.с.122-123), №Ск-0000275-1 від 09.09.10; №Ск-0000417 від 10.09.10 (т.1 а.с.126-129), №Ск-0000418-1 від 10.09.10; №Ск-0000418 від 10.09.10 (т.1 а.с 131-132), №Ск-0000367-1 від 16.09.10; №Ск-0000425 від 17.09.10; (т.1 а.с.135-140).

Оплата проводилася в вексельній формі, що підтверджується долученими до справи доказами (т.2 а.с. 132-142).

Позивачем укладено з ЗАТ НВП „Укрзахіденерго договір поставки товару №1412/10 від 14.12.2010р. (т.3 а.с.93-94) визначеного згідно специфікації №1 від 14.12.10 до договору №1412/10 від 14.12.10 (т.3 а.с.95-96). Придбаний товар позивач отримав за видатковою накладною №РН-12-1417 від 14.12.10 (т. 3 а.с.97-98) та отримав податкову накладну від 14.12.2010 р. №1214000017 (т.1 а.с.87-88).

Позивачем згідно договору №0112/10 від 01.12.2010р. (т. 3 а.с.120-121) отримано від ПП „Екоенергобуд по видатковій накладній від 09.12.2010р. вогнебіозахисну суміш (т.3 а.с.122) та отримано податкову накладну від 09.12.10 №1209000032 (т.1 а.с.106).

Судом встановлено, що у подальшому вогнебіозахисна суміш позивачем продана згідно договору поставки №01-11/10 від 01.11.2010 з Стрийською ГРБД протипожежних робіт Львівського Обл Спец РБП ПР, що підтверджується специфікацією №1 від 09.12.2010 до договору 01-11/10 від 01.11.10, видатковою накладною №09-12/10 від 09.12.10; довіреністю №34 від 09.12.10 (т.3 а.с.123-127).

Також відповідно до вказаного договору позивачем отримано товар по видатковій накладній №РН-12-0934 від 09.12.10; (т.3 а.с.129131) згідно специфікації (т.2 а.с.130-131) та отримано податкову накладну від 09.12.10 №1209000033 (т.1 а.с.98-100).

Позивачем укладено з ПП„Екоенергобуд договір субпідряду №171110 від 17.11.10 (т.1 а.с.208-211) предметом якого є реконструкція теплових мереж котельні по вул.. Воїнів УПА в м. Жовква.

Виконання робіт підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2010 року типової форми №КБ-3 по договору №171110 від 17.11.10 та Актом №1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2010 року типової форми №КБ-2 по договору №171110 від 17.11.10 (т.1 а.с.225-250, т.2 а.с. 1-26.). Позивачем отримано податкову накладну №1230000365 від 30.12.2010р. (т.1 а.с.101).

Позивачем у м. Києві укладено договори №19/20 від 26.10.2010р та №14/Р від 31.07.2010р. з підприємством з іноземними інвестиціями «Мєкас інвестмантс Л.В.»предметом яких є виконання позивачем ремонтних опоряджувальних робіт у приміщеннях за адресою м. Київ вул. Володимирська 4 (т.3 а.с.78-83, 84-89).

Для виконання передбачених вищевказаними договорами робіт позивачем укладено з ПП «Екоенергобуд»договори підряду №06.09/10 від 06.09.2010р. та №261010-1 від 26.10.2010р. (т.1 а.с.187-191, т.3 а.с 132-135). Про виконання робіт сторонами складено довідки про вартість виконаних будівельних робіт за вересень та грудень 2010 року типової форми №КБ-3 та Акти приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2010 року типової форми №КБ -2 (т. 3 а.с.90-113, 136-148), і позивачем отримано податкові накладні від 30.12.2010 р. №1230000357 та від 30.09.2010р. №9300000265 (т.1 а.с.107, т.2 а.с.83).

У подальшому виконані в цілому роботи передано позивачем підприємству з іноземними інвестиціями «Мєкас інвестмантс Л.В.»що підтверджується довідками про вартість виконаних робіт та Актами приймання виконаних будівельних робіт (т.3 а.с90-113).

Позивачем у м. Рівне укладено з управлінням житлово-комунального господарства договір №740 від 08.12.2010р. предметом якого є виконання робіт по реконструкції теплових мереж від котельні на вул.. Курчатова 54а до житлового будинку №62а на вул.. Курчатова (т.3 а.с.69-71), договір №749 від 08.12.2010р. предметом якого є виконання робіт по реконструкції теплових мереж котельні на вул. Соборній 225-к від ТК-39А до дитячого садка №7 на вул. Боярка 14 (т.3 а.с.72-74), договір №631 від 01.11.2010р. з управлінням житлово-комунального господарства предметом якого є виконання робіт по реконструкції теплової мережі від ТК-4 на вул.. Сагайдачного 10 до ТК-6 на вул.. Набережна 6 (т.3 а.с.75-77).

Для виконання вказаних договорів позивачем укладено з ПП„Екоенергобуд" договір субпідряду №081210 від 08.12.10, Договір субпідряду №011110 від 01.11.10, Договір субпідряду №081210а від 08.12.10 (т.1 а.с.188-191, а.с.192-195, т.2 а.с.74-77).

Підтвердженням виконання робіт є довідка про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2010 року типової форми №КБ-3 по договору №081210 від 08.12.10 та Акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2010 року типової форми №КБ-2 по договору №081210 від 08.12.10 (т.2 а.с.27-42, 51-59). Позивачем отримано податкові накладні від 30.12.2010р. (т.1 а.с.,104, 105,109).

Позивачем укладено договір з управлінням капітального будівництва Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради №11 від 29.07.2010р. предметом якого є реконструкція опалення та влаштування котельні в ДНЗ №93 на вул. Генерала Т. Чупринки 94.(т.3 а.с.59-68).

Для виконання вказаних договорів позивачем укладено договір субпідряду №030810-1 від 03.08.10 з ПП„Екоенергобуд", (т.1 а.с.204-207). Підтвердженням виконання робіт є довідка про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2010 року типової форми №КБ-3 по договору №081210 від 08.12.10 та Акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2010 року типової форми №КБ-2 по договору (т.2 а.с.41-50). Позивачем отримано податкову накладну №1230000364 від 30.12.2010р. (т.1 а.с. 102)

Позивачем укладено договір поставки з ТОВ "Агросільпостач" від 19.11.10 №1911/10 (т.1 а.с.66-70) предметом якого є поставка акумуляторних батарей згідно специфікації №3 (т.1 а.с.73,) які позивачем отримані по видатковій накладній №29125 від 29.12.10 (т.1 а.с.72), податкова накладна від 29.12.10 №29125 (т.1 а.с.71).

Із ЗАТ НВП «Укрзахіденерго»позивачем укладено договір поставки товару №1412/10 від 14.12.10 з НВП «Укрзахіденерго»(т.3 а.с.114-115) згідно специфікації №1 від 14.12.10 до договору №1412/10 від 14.12.10 (т.3 а.с.116-117) та договір поставки №010311 від 01.03.11 (т.2 а.с.79-80)

Товар отримано відповідно до видаткової накладної №РН-12-1417 від 14.12.10 (т. 3 а.с.118-119), видаткової накладної № РН-3-01006 від 01.03.11р. (т. 2 а.с.82), накладна на внутрішнє переміщення (т.2 а.с.83). Позивачем отримано податкові накладні (т.1 а.с.85, 87-88).

Також позивачем отримано товар від ПП «Авторесурс-Сервіс»згідно видаткової накладної від 02.03.2011р. на суму 1080000,0 грн. (т.2 а.с.84), накладна на внутрішнє переміщення (т.2 а.с. 85). Податкова накладна від 02.03.11 №347 (т.1 а.с.97).

Розрахунки з переліченими у акті перевірки контрагентами проводилися відповідачем у безготівковому порядку,що підтверджується банківською випискою (т.2 а.с.88-129).

Матеріалами справи також підтверджується використання придбаного позивачем товару у господарській діяльності при виконанні робіт господарським способом (т.2 а.с.162-163, 164-166), будівельних робіт у с. Наварія (т.2 а.с.167-213), будівництві цеху (т.2 а.с.214-250, т.3 а.с.1-46), подальшому продажу (т.2 а.с.145-146, т.3 а.с.50-58).

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999р., обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

У статті 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п.3.2 ст. З Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Крім того, Наказом ДПА України «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та порядку її складання»від 29.03.2003 р. №143, передбачено, що дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704.

Відповідно до п.п.1.2 п.1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.п.2.1 п.2 Положення).

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону).

Частиною 5 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» передбачено, що підприємство самостійно визначає облікову політику; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановленим цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форму внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів.

Також у листі Державної податкової адміністрації України від 08.04.2008р. №3146/6/15-016 зазначено, що частиною другою та третьою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»передбачається, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Господарські операції позивача підтверджені належним чином оформленими первинними документами, а правочини не визнані у встановленому законом порядку недійсними, як і немає інших відомостей, які б свідчили про завищення позивачем валових витрат.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції чинній на час здійснення господарських операцій) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п. 198.3.ст.198 Податкового Кодексу України , податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У пункті 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з пунктом 10.2 статті 10 цього ж Закону платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Податковий кредит у відповідності до п. 1.7 ст. 1 названого Закону та п.14.1.181 ст.14 Податкового кодексу України визначається як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

У відповідності до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону є дата здійснення першої з наступних подій:

а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

б) дата отримання податкової накладної.

У відповідності до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 названого Закону, п.201.6 Податкового Кодексу України)).

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України).

У строки, передбачені законом для відповідного податкового періоду, платник податку подає органу державної податкової служби за місцем свого знаходження податкову декларацію незалежно від того, чи виникло у цьому періоді податкове зобов'язання чи ні (пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону).

Законом України «Про податок на додану вартість»та Податковим кодексом України передбачено лише один випадок невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної.

Як встановлено судом та знайшло своє підтвердження в матеріалах справи, між позивачем та ЗАТ НВП «Укрзахіденерго», ТзОВ «Агросільпостач», ПП «Екоенергобуд», ТзОВ «Леорд Плюс-К», ПП «Авторесурс-сервіс»відбулися господарські операції, факт виконання яких підтверджується належними та допустимими доказами, відтак позивач правомірно відобразив податкові накладні у податковому обліку і правомірно сформував податковий кредит

Закріплений у ч. 1 ст.11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказами в адміністративному судочинстві відповідно до ч.1 ст. 69 КАС України є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Слід зазначити, що відповідач не звертався до суду із позовом про визнання недійсними правочинів укладених позивачем з ЗАТ НВП «Укрзахіденерго», ТзОВ «Агросільпостач», ПП «Екоенергобуд», ТзОВ «Леорд Плюс-К», ПП «Авторесурс-сервіс»., і в Акті перевірки не зазначено, чи винесено обвинувальний вирок щодо будь-якої з осіб та чи притягнуто будь-яку з осіб ЗАТ НВП «Укрзахіденерго», ТзОВ «Агросільпостач», ПП «Екоенергобуд», ТзОВ «Леорд Плюс-К», ПП «Авторесурс-сервіс».до кримінальної відповідальності за злочини передбачені ст. 205 та ст. 212 Кримінального кодексу України щодо створення та господарської діяльності ЗАТ НВП «Укрзахіденерго», ТзОВ «Агросільпостач», ПП «Екоенергобуд», ТзОВ «Леорд Плюс-К», ПП «Авторесурс-сервіс».

Відтак в матеріалах справи відсутні будь-які докази про визнання недійсним в установленому порядку вищевказаних правочинів чи докази порушення законодавства України в момент складання наявних у позивача податкових накладних.

Суд звертає увагу відповідача, що відповідно до листа ДПА України «Щодо підстав для визнання договорів нікчемними»від 29.09.2010 року №20289/7/16-1617, дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, отже, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Наявність же розбіжностей між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів не є самостійною підставою для визнання правочинів нікчемними.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Стаття 203 ч.5 ЦК України передбачає, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, в системному аналізі цих норм для визнання правочину нікчемним повинні бути наступні умови: 1. Наявність самого правочину. 2. Відсутність у сторони (сторін) в момент вчинення правочину спрямування на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. 3. Наявність умислу на вчинення такого правочину.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини. спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності: правочини спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження, об'єктами права власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна: правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Така правова позиція викладена у Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсний».

В процесі розгляду справи, зазначені факти встановлено не було та відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент вчинення правочинів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Окрім цього, з 01 січня 2011 року набули чинності зміни, внесені до ЦК України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою. На підставі частини 3 статті 228 ЦК України чи статті 207 Господарського кодексу України, доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.

Чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Так, у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року в справі № 21-500во08, від 1 червня 2010 року в справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це спричиняє відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії»(заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Вказана правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року справа №21-47а10.

Відповідно до ч.1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України, а згідно з ч. 2 цієї ж статті, невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Посадові особи органів державної податкової служби відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки у даній справі оспорюються рішення прийняті відповідачем, суб'єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України, перевіряє чи прийнято (вчинено) воно: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.

Таким чином сукупність вищенаведених встановлених судом обставин підтверджено належними та допустимими доказами, що дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, і такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки позивачем документально (т.1 а.с.3, 42) підтверджено сплату судового збору в сумі 2148,03грн., то відповідно до ст. 94 КАС України, такий слід стягнути з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 7-14, 50, 71, 86, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова №0002442320/16910 від 19.07.2011 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь колективного виробничого підприємства «Енергомонтаж» (м. Львів вул. Архипенка 11/15, ЄДРПОУ 01018671) судовий збір в сумі 2148 (дві тисячі сорок вісім) грн. 03 коп.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

У судовому засіданні оголошено вступну те резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 27.06.2012 року о 17:00 год.

Суддя Коморний О.І.