Ухвала

від 13.10.2015 по справі 2а-14436/11/1370

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" жовтня 2015 р. м. Київ К/800/30262/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Колективного виробничого підприємства «Енергомонтаж»

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2015

у справі № 2а-14436/11/1370

за позовом Колективного виробничого підприємства «Енергомонтаж»

до Державної податкової інспекції в Личаківському районі м. Львова

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Колективне виробниче підприємство «Енергомонтаж» звернулось до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Личаківському районі м. Львова № 0002442320/16910 від 19.07.2011.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22.06.2012 позов задоволено; визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з мотивів обґрунтованості позовних вимог.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2015, скасовано рішення суду першої інстанції, прийнято нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог, з підстав правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Відповідач в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційного адміністративного суду - без змін, як законне та обґрунтоване.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

В зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної позапланової виїзної перевірки КВП «Енергомонтаж» з питань взаємовідносин з ПП «Авторесурс-Сервіс», ЗАТ НВП «Укрзахіденерго», ПП «Мобілочка», ТОВ «Агросільмостач», ПП «Екоенергобуд», ТОВ «Лорд плюс К» за квітень 2010 року, вересень 2010 року, грудень 2010 року, березень 2011 року, складено акт № 420/23-2/01018671 від 05.07.2011, в якому зафіксовано порушення: ст. ст. 203, 207, 215, 216 Цивільного кодексу України, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 673 975,99 грн. по взаємовідносинах з контрагентами ЗАТ НВП «Укрзахіденерго», ТзОВ «Агросільпостач», ПП «Екоенергобуд», ТОВ «Леорд Плюс-К» за період квітень 2010, вересень 2010 року, грудень 2010 року.; ст. 203, ст. 207, ст. 215, ст. 216 ЦК України, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.17 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у розмірі податку на додану вартість 182 570 грн. по взаємовідносинах з контрагентами ПП «Авторесурс-сервіс», ЗАТ НВП «Укрзахіденерго»за березень 2011 року.

На підставі результатів проведеної перевірки, 19.07.2011 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0002442320/16910 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2 693 534 грн., в т.ч.: 1 856 545,99 грн. основного платежу та 836 989 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Вказані в акті перевірки порушення полягають у тому, що позивачем завищено податковий кредит по непідтверджених господарських операціях із ЗАТ НВП «Укрзахіденерго», ТОВ «Агросільпостач», ПП «Екоенергобуд», ТОВ «Леорд Плюс-К», ПП «Авторесурс-Сервіс».

Матеріалами справи встановлено, що в перевіряємий період позивач мав договорні відносини з контрагентами: ЗАТ НВП «Укрзахіденерго», ТзОВ «Агросільпостач», ПП «Екоенергобуд», ТОВ «Леорд Плюс-К», ПП «Авторесурс-Сервіс», за результатами яких сформував податковий кредит з податку на додану вартість у розмірі 1 856 545,99 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції між позивачем та вказаними контрагентами підтверджуються належним чином оформленою первинною документацією.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, апеляційний адміністративний суд мотивував своє рішення тим, що під час проведення перевірки встановлено неможливість фактичного здійснення контрагентами позивача господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій купівлі-продажу, відсутність умов, необхідних для досягнення результатів економічної діяльності, у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів тощо; правочини не спрямовані на реальне настання правових наслідків; відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. 185, ст. ст. 195-197, ст. 200 Податкового кодексу України.

Однак, висновки судів попередніх інстанцій є передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам не відповідають.

Слід зазначити, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Постановляючи рішення по даній справі, суди попередніх інстанцій посилались на докази, які є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій, а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Із матеріалів справи вбачається, що на підтвердження своїх доводів щодо неправомірності формування податкового кредиту позивача, податковий орган вказував, що операції між позивачем та вищезазначеним контрагентом були нікчемними.

В даному випадку, суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, а також суд апеляційної інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог, при цьому обмежившись лише висновками акту перевірки, не дослідили обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та вищевказаними контрагентами, а саме: можливостей контрагентів позивача щодо виконання укладених з позивачем договорів, зокрема, наявності технічних та технологічних можливостей; питання щодо фактичної оплати позивачем податку на додану вартість в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), з документальним підтвердженням.

Також, судами не встановлено зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. Включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку.

Для вирішення спору важливе значення також має встановлення факту реєстрації та перебування контрагентів платника податку в стані платників податку на додану вартість, що надає право таким платникам видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

При цьому судам слід також врахувати, що презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України). У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого ч. 1 ст. 71 зазначеного Кодексу обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу), повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначенні суми його податкового обов'язку.

Згідно ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За вказаних обставин, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Колективного виробничого підприємства «Енергомонтаж» задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2015 та постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22.06.2012 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ч. 6 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний