Постанова

від 08.06.2015 по справі 2а-14436/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2015 року Справа № 130104/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Обрізко І.М.

суддів Левицької Н.Г.,Сапіги В.П.

за участю секретаря судового засідання Мартинишина Р.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції в Личаківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 червня 2012 року по справі за позовом колективного виробничого підприємства «Енергомонтаж» до державної податкової інспекції в Личаківському районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Колективне виробниче підприємство «Енергомонтаж» (надалі - КВП «Енергомонтаж») звернулося з адміністративним позовом до державної податкової інспекції в Личаківському районі м. Львова (надалі - ДПІ у Личаківському районі м.Львова) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0002442320/16910 від 19.07.2011 року.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що висновки податкового органу про безпідставність формування позивачем податкового кредиту є неправомірними, оскільки всі господарські операції, здійснювані КВП «Енергомонтаж» підтверджуються належними первинними документами. Жодного визнання договорів із контрагентами позивача в судовому порядку не відбулось, а, отже, твердження про їх недійсність є безпідставним.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22 червня 2012 року задоволено позовні вимоги. Суд виходив з того, що реальність господарських операцій між позивачем та ЗАТ НВП «Укрзахіденерго», ТзОВ «Агросільпостач», ПП «Екоенергобуд», ТзОВ «Леорд Плюс-К», ПП «Авторесурс-Сервіс» підтверджується договорами, накладними на внутрішнє перевезення, податковими та видатковими накладними, довідками форми №КБ-3 та актом приймання виконаних будівельних робіт за №КБ-2, тобто належними та допустимими доказами. Відтак, правомірно відображено податкові накладні у податковому обліку та правомірно сформовано податковий кредит. Маються покликання на судову практику та рішення Європейського Суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії».

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням сторона відповідача подала апеляційну скаргу, з якої із-за порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та постановити рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Покликання маються на те, що в ході перевірки КВП «Енергомонтаж» встановлено взаємовідносини з підприємствами, де стан платника відмінний від « 0», а саме: у ПП «Авторесурс - Сервіс» відсутні складські приміщення, виробничі потужності, транспортні засоби, трудові ресурси. Вказане підприємство відсутнє за місцезнаходженням. Аналогічна ситуація з ЗАТ НВП «Укрзахіденерго», ПП «Екоенергобуд», ТзОВ «Леорд Плюс-К», ТзОВ «Агросільпостач». Крім того, позивачем не представлено сертифікатів (посвідчень) якості на отримані товарно - матеріальні цінності, ТТН, копій дорожніх листів, що б підтверджувало перевезення товару. Слід зазначити, що відображення у податковій звітності підлягає лише та операція, яка фактично відбулась. В ході перевірки встановлено неможливість фактичного здійснення вказаних операцій, відсутність умов, необхідних для досягнення результатів економічної діяльності, порушення ст. 203 ч.1, 207 ч.1, 215, 216 ч.1, 228ЦК України, відсутність об'єктів, які підлягають під визначення ст. ст. 185, 195 - 197, 200 ПК України.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасника розгляду, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вбачає її аргументованою.

Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце зокрема неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

Судом встановлено з матеріалів справи, що ДПІ у Личаківському районі м.Львова з 14.06.2011 року по 24.06.2011 року проведено позапланову виїзну перевірку КВП «Енергомонтаж» з питань взаємовідносин з ПП «Авторесурс-Сервіс», ЗАТ НВП «Укрзахіденерго», ПП «Мобілочка», ТзОВ «Агросільпостач», ПП «Екоенергобуд», ТзОВ «Леорд плюс К» за період квітень 2010 року, вересень 2010 року, грудень 2010 року, березень 2011 року, про що 05.07.2011 року складено акт №420/23-2/01018671.

На підставі зазначеного акту, відповідачем 19.07.2011року прийнято податкове повідомлення-рішення №0002442230/16910 про збільшення позивачу грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 2693534,99 грн. (основний платіж -1856545,99 грн., штрафні (фінансові) санкції -836989 грн.).

Порушення податкового законодавства полягають у тому, що позивачем завищено податковий кредит по непідтверджених господарських операціях з ЗАТ НВП «Укрзахіденерго», ТзОВ «Агросільпостач», ПП «Екоенергобуд», ТзОВ «Леорд Плюс-К», ПП «Авторесурс-Сервіс».

Згідно п. п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Під час здійснення перевірки, податковим органом встановлено неможливість фактичного здійснення ПП «Авторесурс - Сервіс», ЗАТ НВП «Укрзахіденерго», ТзОВ «Агросільпостач», ПП «Екоенергобуд», ТзОВ «Леорд Плюс-К» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій купівлі-продажу, відсутність умов, необхідних для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів; порушення ч.1ст.203, ч.1 ст.207, ст.,215, п.1 ст.216, ст.,228 УК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Авторесурс - Сервіс», ЗАТ НВП «Укрзахіденерго», ТзОВ «Агросільпостач», ПП «Екоенергобуд», ТзОВ «Леорд Плюс-К» з постачальниками та покупцями; відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст.185, ст.195 - ст.197, ст. 200 Податкового кодексу України.

Таким чином, усі операції купівлі-продажу ПП «Авторесурс - Сервіс», ЗАТ НВП «Укрзахіденерго», ТзОВ «Агросільпостач», ПП «Екоенергобуд», ТзОВ «Леорд Плюс-К» не спричиняють реального настання правових наслідків.

Господарські операції між ПП «Авторесурс - Сервіс», ЗАТ НВП «Укрзахіденерго», ТзОВ «Агросільпостач», ПП «Екоенергобуд», ТзОВ «Леорд Плюс-К» та контрагентами - покупцями не підтверджуються, виходячи з врахуванням реального часу здійснення операцій, місцезнаходженням майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

Позивачем подано первинні документи, які є обов'язковими, однак, на думку суду, недостатніми для формування податкового кредиту.

Про обґрунтованість податкової вимоги можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з у рахуванням часу, місця знаходження майна та обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг; відсутність умов для досягнення результатів відповідної діяльності, зокрема, відсутність управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік лише тих цілей, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в певному обсязі, а також відсутність первинних документів.

Вказана позиція суду не суперечить практиці Верховного Суду України, зокрема викладеної в судовому рішенні від 27.03.2012 року у відповідності до якої, докази на які посилався місцевий суд на обґрунтування свого рішення є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предметом доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (поставки товару), а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача.

З огляду на наведене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги являються суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також має місце невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 198 п.3 ч.1, 202, 205, 207, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції в Личаківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби задоволити.

Скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 червня 2012 року по справі № 2а-14436/11/1370 та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог колективного виробничого підприємства «Енергомонтаж» до державної податкової інспекції в Личаківському районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня виготовлення постанови в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І.М. Обрізко

Судді Н.Г. Левицька

В.П. Сапіга

Повний текст виготовлено 15.06.2015 року.