Постанова

від 25.06.2012 по справі 2а-3349/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 червня 2012 року № 2а-3349/12/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Патратій О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОДУКТ-Л» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23 лютого 2012 року №0000252302, від 23 лютого 2012 року №0000242302 та від 23 лютого 2012 року №0000232302,-

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОДУК-Л»(далі -позивач, ТОВ «Продукт-Л») з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва (далі -відповідач, ДПІ у Оболонському районі м. Києва) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000252302 від 23 лютого 2012 року про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 49 792,00 грн.; податкового повідомлення-рішення №0000242302 від 23 лютого 2012 року про донарахування податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 127 084, 00 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 1 грн., та податкового повідомлення-рішення №0000232302 від 23 лютого 2012 року про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 51875, 00 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 березня 2012 року відкрито провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач безпідставно прийшов до висновку заниження податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств, в періоді, що перевірявся. Його висновки, які ґрунтуються на тому, що під час проведення перевірки було встановлено укладення нікчемних правочинів у лютому 2011 року з підприємством-постачальником ПП «ТК «Юнітекс-Трейд», є безпідставними та необґрунтованими. Господарська діяльність позивача в частині взаємовідносин з ПП «ТК «Юнітекс -Трейд»не є такою, що заборонена законом, жодним нормативно-правовим актом не забороняється укладати договори поставки чи договори купівля -продажу. Тому зазначені договори, на думку позивача не є нікчемними.

Доводи відповідача щодо порушення норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чинного на момент порушення, є безпідставними оскільки відповідачем не було досліджено первинних документів, які використовувались позивачем у бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів у перевіряємому періоді.

Крім того, позивач зазначає, що єдиним первинним документом бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ є податкова накладна, тому несплата податку продавцем при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупці, оскільки право на податковий кредит виникає у платника податків лише після її одержання.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що під час перевірки було встановлено, що позивачем в порушення п.1.32 ст.1, п.5.1. ст.5, пп.5.2.1 п.5.2. пп. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», занижено суму податку на прибуток підприємств, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету всього на суму 127 084,00 грн., (в тому числі: за І квартал 2011 року у сумі 127084,0 грн.). Крім того, виявлено порушення позивачем п.185.1. ст.185, п.188.1. ст.188, п.198.1, п.198.4, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду на суму 49 792,00 грн., в т.ч. за лютий 2011 року на суму 49792,0 грн.; та завищено суми, що підлягають бюджетному відшкодуванню в т.ч. у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів на суму 51875,0 грн., в т.ч. за лютий 2011 року на 51875,0 грн.

Крім того, відповідачем було виявлено порушення статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»в частині того, що при взаємовідносинах з ПП «ТК «Юнітекс-Трейд»позивачем не було надано підтверджуючись документів щодо: місць зберігання товару (відсутні доручення на їх приймання, ким було отримано на складі товар, інші документи); перевезення позивачем сухого знежиреного молока до покупців або на склад (тобто, відсутні маршрутні листи або товарно-транспортні накладні, інші документи).

З огляду на вищевикладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просив суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

У судове засідання 14 червня 2012 року уповноважений представник відповідача не з'явився; відповідач належним чином повідомлений судом про дату, час та місце судового розгляду. На підставі ч. 6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, в тому числі враховуючи неприбуття у судове засідання представника відповідача та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта суд прийняв рішення про розгляд справи у письмовому провадженні при цьому запропонувавши особам, які беруть участь у справі, надати додаткові пояснення, документи та матеріали через канцелярію Окружного адміністративного суду міста Києва.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач -ТОВ «Продукт-Л»(код ЄДРПОУ 32206431) зареєстроване як юридична особа Оболонською районною в м. Києві державною адміністрацією 20.11.2002 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців № 13255691 від 06.03.2012 року.

Як вбачається зі статуту ТОВ «Продукт-Л», підприємство створене шляхом зміни найменування та перетворенням ПП «Торговий дім «Ельба»(а.с. 14) та продовжує діяльність останнього.

ТОВ «Продукт-Л»перебуває на обліку як платник податків в ДПІ у Оболонському районі м. Києва (довідка за формою 4-ОПП від 29.02.2012р. № 692/29-106).

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 27.01.2012 р. по 09.02.2012 р. ДПІ у Оболонському районі м. Києва було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного підприємства «Торговий Дім «Ельба»з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП ТК «Юнітекс-Трейд»за період лютий 2011 року.

За результатами проведеної перевірки було складено акт № 101/23-2/32206431 від 09.02.2012 року (далі по тексту - Акт перевірки, Акт) -а.с. 38-50.

23 лютого 2012 року на підставі вказаного Акту перевірки ДПІ у Оболонському районі м. Києва було прийнято:

- податкове повідомлення -рішення № 0000252302 , яким позивачу, за порушення п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.4, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, та ч.1 ст.203, ч.1 ст.207, ст..215, п.1 ст.216, ст. 228 Цивільного кодексу України, було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 49 792,00 грн.;

- податкове повідомлення -рішення № 0000242302 , яким позивачу, за порушення п.1.32 ст.1, п.5.1. ст.5, пп.5.2.1 п.5.2. пп. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та ч.1 ст.203, ч.1 ст.207, ст..215, п.1 ст.216, ст. 228 Цивільного кодексу України було збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 217 085,00 грн., в т.ч. за основним платежем 127 084,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1 грн.

- податкове повідомлення -рішення № 0000232302 , яким позивачу, за порушення п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.4, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України та ч.1 ст.203, ч.1 ст.207, ст..215, п.1 ст.216, ст. 228 Цивільного кодексу України було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 51 875,00 грн. та застосовано штрафні (фінансовими) санкції (штраф) у розмірі 1 грн.

Доказів оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку позивачем суду не надано.

Під час перевірки відповідачем було встановлено відсутність поставок товарів та укладання угод з метою настання реальних наслідків, при взаємовідносинах позивача з ПП ТК «Юнітекс-Трейд». Як встановлено перевіркою, позивачем здійснювалось придбання у лютому 2011 року сухого знежиреного молока на підставі укладеного договору №4/5.1 від 05.01.2011, умовами якого визначено, що сторонами є Постачальник -ПП «ТК «Юнітекс-Трейд»та покупець -ПП «Ельба». Постачальник приймає на себе зобов'язання систематично поставляти і передавати у власність Покупцю продукти харчування, або сировину для виробництва продуктів харчування, а Покупець зобов'язаний прийняти й оплатити товар. Поставка товару здійснювалась на умовах DDP місце поставки, яке обумовлюється усною чи письмовою домовленістю.

Однак, як зазначає відповідач, позивачем не було надано підтверджуючих документів щодо: місць зберігання товару (відсутні доручення на їх приймання, ким було отримано на складі товар, інші документи), перевезення ПП Торговий Дім «Ельба»сухого знежиреного молока до покупців або на склад не підтверджено, про що свідчать відсутність маршрутних листів або товарно-транспортних накладних, інших документів.

Відповідач вважає, що первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок. Для формування валових витрат -платіжні доручення, накладні, видані ПП «ТК «Юнітекс-Трейд», які були надані позивачем під час проведення перевірки, на думку відповідача, не є безумовною підставою для віднесення сум до валових витрат, у зв'язку з тим, що відомості, які містяться в таких документах не підтверджені зустрічною перевіркою, та не можуть ідентифікуватись, як такі, що призначені для використання в межах господарської діяльності платника податку.

Враховуючи викладене, відповідач зробив висновок про порушення позивачем п.1.32 ст.1, п.5.1. ст.5, пп.5.2.1 п.5.2. пп. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ч.1 ст.203, ч.1 ст.207, ст.215, п.1 ст.216, ст. 228 Цивільного кодексу України, п.185.1. ст.185, п.188.1. ст..188, п.198.1, п.198.4, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого:

- занижено суму податку на прибуток, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету, за І квартал 2011 року на суму 127 084,00 грн.,

- завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного податкового періоду (лютий 2011 року) на суму 49 792,00 грн.,

- завищено суми, що підлягають бюджетному відшкодуванню в тому числі у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних (податкових) періодів на суму 51 875,00 грн.

Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з висновками Акта перевірки, що стали підставою для визначення позивачу сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток, виходячи з наступних мотивів.

Матеріали справи свідчать, що 05 січня 2011 року між ПП «Торговий дім «Ельба»(Покупець) та ПП «ТК «Юнітекс-Трейд»(Постачальник) було укладено Договір поставки № 4/5.1 , згідно якого Постачальник приймає на себе зобов'язання систематично поставляти і передавати у власність Покупцю продукти харчування, або сировину для виробництва продуктів харчування, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар -у порядку і на умовах договору (а.с. 56).

Згідно умов Договору здавання -приймання товару за кількістю та якість проводиться у присутності уповноважених представників. Товар вважається переданим Постачальником і прийнятим Покупцем за кількістю і якістю згідно підписаними сторонами накладними. Поставка товару здійснюється на умовах DDP, місце поставки, яке обумовлено усною чи письмовою домовленістю Покупця і Постачальника (у редакції INCOTERMS 2000). Постачальник зобов'язується надавати на кожну партію товару відповідні документи, у тому числі і ті, що підтверджують якість товару. Ціни на товар визначаються рахунками-фактурами, податковими та видатковими накладними.

На виконання умов вищенаведеного Договору ПП «ТК «Юнітекс-Трейд»поставило на користь позивача продукти харчування -сухе знежирене молоко, що підтверджується видатковими накладними № ЮТ-232 від 07 лютого 2011 року на суму 14 000,00 грн., № ЮТ-294 від 17 лютого 2011 року на суму 36 000,00 грн., № ЮТ-342 від 25 лютого 2011 року на суму 560 000,00 грн., які підписані уповноваженими представниками сторін (а.с. 59-61).

Розрахунки за отримані товари ПП «Торговий дім «Ельба»провело шляхом перерахування на рахунок ПП «ТК «Юнітекс-Трейд»грошових коштів у сумі 610 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками за 23.02.2011 р. (на суму 36000,00 грн.), за 08.02.2011р. (на суму 14000,00 грн.), за 04.03.2011р. (на суму 560000,00 грн.) -а.с. 57-58.

Як вбачається з матеріалів справи, ПП «ТК «Юнітекс-Трейд»виписало позивачу податкові накладні: № 232 від 07.02.2011 року на суму 14000,00 грн. (в т.ч. ПДВ -2333,33 грн.); №294 від 17.02.2011 року на суму 36000,00 грн. (в т.ч. ПДВ -6000,00 грн.); № 342 від 25.02.2011 року на суму 560000,00 грн. (в т.ч. ПДВ -93333,33 грн.), які були складені у момент виникнення податкових зобов'язань ПП «ТК «Юнітекс-Трейд»(тобто в момент оплати товарів) -а.с. 62-64.

Як встановлено перевіркою, суми ПДВ за вищевказаними операціями віднесені позивачем до податкового кредиту за лютий 2011 року всього на суму 101 667,00 грн., витрати на придбання вказаних товарів віднесені до складу валових витрат за І квартал 2011 року на суму 508 333,00 грн.

З приводу правомірності формування позивачем податкового кредиту по податку на додану вартість за вищевказаними операціями суд зазначає наступне.

Враховуючи те, що спірні правовідносини виникли після 01 січня 2011 року, коли набув чинності Податковий кодекс України, судом при вирішенні справи застосовуються норми вказаного Кодексу.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (пункт 1.1 статті 1 Податкового кодексу України).

Згідно з пп. 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що достатніми підставами для включення ПП «Торговий дім «Ельба»(правонаступником якого є ТОВ «Продукт-Л») до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання позивачем товарів (послуг); використання зазначених товарів та послуг у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 цього Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) . У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту абз. 1 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Із системного аналізу вказаних вище норм вбачається, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну у якій зазначаються в окремих рядках, такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД.

Відповідно до вимог пункту 201.8. статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам зареєстрованим як платники податку в порядку , передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ПП «ТК «Юнітекс-Трейд»був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку та мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100296534 від 06.08.2010 року, виданого ДПІ у Подільському районі міста Києва (а.с. 169).

Як вбачається з інформації, розміщеній на офіційному сайті ДПС України, свідоцтво платника ПДВ ПП «ТК «Юнітекс-Трейд»було анульоване 22.07.2011 року , в той час як податкові накладні на користь позивача були видані у лютому 2011 року , тобто до анулювання зазначеного свідоцтва.

Пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку , яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відтак, подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість не позбавляє правового значення податкові накладні, які були видані ПП «ТК «Юнітекс-Трейд»до прийняття рішення про анулювання свідоцтва платника ПДВ.

В свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам встановленим пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 р. № 969 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 р. за № 1401/18696, стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі.

Таким чином, позивачем було дотримано спеціальні вимоги щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту.

Суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники товарів (робіт, послуг) були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому слід ураховувати вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Наявна в матеріалах справи довідка № 13255554 від 06.03.2011 року з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, що ПП «ТК «Юнітекс-Трейд»станом на момент здійснення господарських операцій (та складання податкових накладних) було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців (а.с. 30 ).

Як вбачається з запису № 4, зазначеного у Довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 06.03.2012 року № 13255554 (а.с. 31), станом на момент укладення правочину з позивачем та виконання господарських операцій, відомості щодо ПП «ТК «Юнітекс-Трейд»були достовірними та підтвердженими.

Запис про визнання юридичної особи банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури було внесено до внесено до Єдиного державного реєстру лише 13.10.2011 року (запис № 11), тобто після здійснення господарських операцій та складання податкових накладних на користь позивача.

Вирішуючи питання про реальність виконання та отримання позивачем послуг та придбання таких послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності, суд зазначає наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно підпункту 14.1.36. статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

Згідно даних довідки АБ № 240235 від 22.10.2010 року з Єдиного державного підприємств та організацій позивач здійснює наступні види діяльності: роздрібна торгівля молоком, молочними продуктами та яйцями, посередництво в торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин, оптова торгівля паливом, оптова торгівля будівельними матеріалами, оптова торгівля хімічними продуктами, діяльність у сфері інжинірингу (а.с.25).

Зі змісту видаткових накладних, оформлених між позивачем та ПП «ТК «Юнітекс-Трейд»(а.с. 59-61), вбачається, що предметом поставки останнього на користь позивача були продукти харчування -сухе знежирене молоко.

З метою з'ясування обставин щодо реальності господарських операції з придбання вказаних товарів судом було витребувано у позивача докази транспортування (перевезення) товару (товарно-транспортні накладні) та документи, якими підтверджується подальше відчудження товару.

Позивачем було надано на вимогу суду товарно-траспортні накладні форми 1-ТН, оформлені відповідно до вимог наказу Міністерства транспорту України від 29 грудня 1995 року № 488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля»(а.с. 79 -81), якими підтверджується перевезення придбаних у ПП «ТК «Юнітекс-Трейд»товарно-матеріальних цінностей:

- БЗС №002637 від 08.02.2011р., яка підтверджує факт перевезення сухого знежиреного молока у кількості 500,00 кг, отриманого позивачем від ПП «ТК «Юнітекс-Трейд»на підставі договору поставки №4/5.1 від 05.01.2011р.;

- БЗС №002638 від 17.02.2011р., яка підтверджує факт перевезення сухого знежиреного молока у кількості 1500,00 кг, отриманого позивачем від ПП «ТК «Юнітекс-Трейд»на підставі договору поставки №4/5.1 від 05.01.2011р;

- БЗС №002639 від 25.02.2011р., яка підтверджує факт перевезення сухого знежиреного молока у кількості 20000,00 кг, отриманого позивачем від ПП «ТК «Юнітекс-Трейд»на підставі договору поставки №4/5.1 від 05.01.2011р.

Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 р. № 363, товарно-транспортна накладна -єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбутковування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу і обліку виконаної роботи.

Наявні в матеріалах справи документи свідчать про те, що товар отриманий позивачем від ПП «ТК «Юнітекс-Трейд»пройшов ветеринарний контроль, що підтверджується свідоцтвами ДЗ-10 №921738 від 07.02.2011р., № ДЗ-10 №915222 від 16.02.2011р., ДЗ-10 №915246 від 25.02.2011 р. на кожну партію товару (а.с. 95-97).

Подальше відчудження придбаного у ПП «ТК «Юнітекс-Трейд»товару підтверджується:

- договором поставки, укладеним між ПП «Торговий дім «Ельба»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство Енергія-М»від 05.01.2011р, видатковою накладною №РН-0000015 від 08.02.2011р. на суму 24567,36 грн., довіреністю №105 від 08.02.2011 з переліком отриманих цінностей (молоко згущене та сухе знежирене молоко), податковою накладною №15 від 08.02.2011, на суму 24567, 36 грн., з яких ПДВ- 4094,56 грн. (а.с. 135-139);

- договором, укладеним між ПП «Торговий дім «Ельба»та Фізичної особою-підприємцем ОСОБА_1 від 05.01.2011р, видатковою накладною №РН-0000022 від 17.02.2011р. на суму 37044,00 грн., податковою накладною №22 від 17.02.2011, на суму 37044,00 грн., з яких ПДВ- 6174,00 грн. ( а.с. 140-142);

- договором, укладеним між ПП «Торговий дім «Ельба»та Акціонерним товариством закритого типу «Хладопром»від 14.02.2011р, видатковою накладною №РН-0000025 від 25.02.2011р. на суму 580080,00 грн., довіреністю №110 від 25.02.2011 з переліком отриманих цінностей (молоко сухе обезжирене), приймальним актом №43 від 28.02.2011, податковою накладною №24 від 25.02.2011, на суму 580080,00 грн., з яких ПДВ- 96680,00 грн. (а.с. 143-148).

Як вбачається з видаткових накладних, складених між позивачем та вище переліченими контрагентами, загальна вартість товарів, переданих позивачем на користь своїх замовників включала в себе також суму податку на додану вартість.

Таким чином, дослідивши первинні документи та документи бухгалтерської звітності позивача, судом встановлено фактичне отримання продукції та подальше використання отриманої продукції у власній господарській діяльності при здійснення оподатковуваних операцій, направлених на отримання прибутку.

З вищенаведеного вбачається, що договори, укладені з ПП «ТК «Юнітекс-Трейд»були укладені позивачем в межах здійснення звичайної для нього діяльності та з метою виконання своїх зобов'язань перед замовниками (покупцями).

Враховуючи викладене, суд вважає, що ПП «ТК «Юнітекс-Трейд»правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за лютий 2011 року, а висновок Акта перевірки про порушення позивачем п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.4, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України є помилковим, а відтак зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 49 792,00 грн. та зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 51 875,00 грн. на підставі податкових повідомлень -рішень № 0000252302, № 0000232302 від 23.02.2012 року є протиправним.

З приводу правомірності формування позивачем валових витрат за наслідками взаємовіносин з ПП «ТК «Юнітекс-Трейд»суд зазначає наступне.

Порядок оподаткування податком на прибуток визначений Розділом III Податкового кодексу України.

Відповідно до ст. 134 ПК України у цьому розділі об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

В той же час, відповідно до абз. 5 п. 1 розділу XIX Прикінцевих положень Податкового кодексу України цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року, крім: розділу III цього Кодексу, який набирає чинності з 1 квітня 2011 року.

Отже, відповідно до розділу XIX «Прикінцеві положення»Податкового кодексу України, Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»втрачає чинність лише 01 квітня 2011 року.

Аналіз викладених положень ПК України свідчить про те, що в періоді з 01.01.2011р. по 01.04.2011р. правовідносини щодо визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток, складу валового доходу та валових витрат платника цього податку регулювалися саме Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», а починаючи з 01.04.2011 р. - положеннями ПК України.

Відтак, до спірних правовідносин при визначенні об'єкта оподаткування за лютий 2011 року застосовуються норми Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 283/97 -ВР від 22.05.97 р. зі змінами і доповненнями (тут і далі - в редакції, чинній на момент здійснення позивачем господарських операцій) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з нормами підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 28.12.94 р. № 334/94- ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі -Закон № 334/94-ВР) платник податків відносить до складу валових витрат суми будь-яких витрат, сплачені (нараховані) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати на придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Разом з тим у підпункті 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР зазначено, що будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, не відносяться до складу валових витрат.

Таким чином, з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що обов'язковими умовами віднесення вартості придбаних товарів, робіт, послуг на валові витрати є:

1) пов'язаність витрат з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці (тобто подальше використання придбаних товарів, робіт, послуг у власній господарській діяльності);

2) підтвердженість таких витрат відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пункт 5.3. статті 5 зазначеного Закону містить вичерпний перелік випадків коли витрати підприємства не відносяться на валові витрати.

При цьому пункт 5.11 ст. 5 Закону про прибуток не дозволяє установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі.

Здійснення позивачем вищевказаних господарських операцій з ПП «ТК «Юнітекс-Трейд»підтверджується первинними документами.

Так, відповідно до Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні»№ 996-ХІУ від 16.07.99 р. зі змінами і доповненнями (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно ст. 9 цього ж Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинний документ в розумінні ст. 1 Закону це - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В даному разі, як було встановлено судом, факт поставки ПП «ТК «Юнітекс-Трейд»на користь позивача товару (сухого знежиреного молока) підтверджується наявними у справі документами первинного обліку, які були складені в залежності від виду господарської операції, а саме -договором (а.с. 56) видатковими накладними (а.с. 59-61), банківськими виписками (а.с. 57-58), податковими накладними (а.с. 62-64), тощо, які містять достатню інформацію відносно змісту та вартості господарських операцій, які були опосередковані складенням цих документів.

Договір, на виконання якого складались вищезазначені первинні документи є чинним на день розгляду спору, в судовому порядку недійсним не визнаний. Сторонами виконаний в повному обсязі.

Подальше використання позивачем придбаних товарів у власній господарській діяльності підтверджується первинними документами, які наявні в матеріалах справи (а.с. 135-148).

Викладене підтверджує, що господарські операції позивача з ПП «ТК «Юнітекс-Трейд»є реальними та підтверджуються необхідними документами, а товари, що придбавалися позивачем у ПП «ТК «Юнітекс-Трейд», придбавалися з метою використання та були використані позивачем у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

В інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби»Вищий адміністративний суд України зазначив: "…у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття "добросовісний платник податків". Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві.

У разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Прикладом подібного підходу Верховного Суду України є, зокрема, Постанова від 9 вересня 2008 року (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР -2362425)".

Таким чином, ПП «Продукт-Л»віднесло до складу валових витрат витрати, понесені за зазначеним вище договором з ПП «ТК «Юнітекс-Трейд», за наявності підтверджуючих документів - видаткових та податкових накладних, товарно-транспортних накладних, які засвідчують факт передачі товарів.

Враховуючи те, що поставка товарів підтерджено дослідженими в судовому засіданні податковими, платіжними та іншими первинними документами , враховуючи доведеність подальшого використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача, суд приходить до висновку про те, що формування позивачем валових витрат за спірними операціями було здійснено відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України №334/94-ВР .

Враховуючи викладені вище обставини, суд приходить до висновку про те, що нарахування податкових зобов'язань у розмірі 217 085,00 грн. згідно податкового повідомлення -рішення № 0000242302 від 23 лютого 2012 року суд вважає безпідставним.

Оскільки суд встановив відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, то застосування штрафних санкцій у розмірі 1,00 грн. є також протиправним.

Відповідачем під час розгляду не надано будь-яких доказів та не зазначено будь-яких обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення цих операцій .

В контексті наведеного суд зазначає, що під час розгляду справи відповідач не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити, про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки робіт/послуг, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагенту були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Суд зазначає, що під час проведення перевірки відповідачем не було здобуто жодного доказу на підтвердження того, що поставка вищевказаних товарів не мало наслідком досягнення певного економічного результату або не було обумовлено розумними економічними причинами тощо.

На підтвердження необґрунтованості заявленого позивачем податкового кредиту та валових витрат відповідачем жодних доказів суду не надано.

Окрім цього, з 01.01.2011 року набули чинності зміни, внесені до Цивільного кодексу України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою. На підставі ч. 3 ст. 228 ЦК України чи ст. 207 Господарського кодексу України (далі ГК України) доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.

В матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсними в установленому порядку вищевказаних договорів та порушення законодавства України в момент складання наявних у позивача податкових накладних.

Отже, вищевказані припущення відповідача не можуть бути самостійною підставою для донарахування позивачу податкових зобов'язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог податкового законодавства.

З врахуванням того, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарської операцій за участю ПП «ТК «Юнітекс-Трейд», які фактично підтверджують реальне здійснення правочину і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання на підставі цивільно-правової угоди товарів, які в подальшому було використано при здійсненні господарської статутної діяльності позивача, направленої на отримання прибутку, висновки відповідача про безтоварність господарських операцій, вчинених за участю ПП «ТК «Юнітекс-Трейд»з мотивів не спрямованості правочинів на реальне настання наслідків, є надуманими та такими, що ґрунтуються на припущеннях. В спірному акті перевірки та в судовому засіданні відповідачем не наведено допустимих та достатніх доказів на підтвердження умовиводу про порушення позивачем податкового законодавства.

Враховуючи викладене, суд вважає, що податкові повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва № 0000252302 від 23 лютого 2012 року, № 0000242302 від 23 лютого 2012 року, № 0000232302 від 23 лютого 2012 року є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Оболонському районі м. Києва не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних00 податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ «Продукт-Л»підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва № 0000252302 від 23 лютого 2012 року, № 0000242302 від 23 лютого 2012 року, № 0000232302 від 23 лютого 2012 року.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Продукт-Л»судові витрати у розмірі 2178,20 грн. (дві тисячі сто сімдесят вісім гривень двадцять копійок).

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Патратій О.В.