Ухвала

від 12.11.2014 по справі 2а-3349/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2014 року м. Київ К/9991/58993/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.06.2012

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.08.2012

у справі № 2а-3349/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОДУКТ-Л»

до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.06.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.08.2012, задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОДУКТ-Л» (надалі - позивач, ТОВ «ПРОДУКТ-Л») до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва (надалі - відповідач, ДПІ у Оболонському районі м. Києва) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.02.2012: № 0000252302 про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 49 792,00 грн.; № 0000242302 про донарахування податку на прибуток у розмірі 127 084,00 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції у сумі 1 грн.; № 0000232302 про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 51 875,00 грн.

Задовольняючи позов, суди спростували доводи суб'єкта владних повноважень стосовно формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат із порушенням норм податкового законодавства.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.06.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.08.2012 і відмовити у задоволенні позову.

Позивач не надав письмових заперечень на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «ПРОДУКТ-Л» зареєстровано як юридична особа Оболонською районною в м. Києві державною адміністрацією 20.11.2002, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців № 13255691 від 06.03.2012.

Відповідно до статуту «ПРОДУКТ-Л», підприємство створене шляхом зміни найменування та перетворенням ПП «Торговий дім «Ельба» і продовжує діяльність останнього.

З 27.01.2012 по 09.02.2012 ДПІ у Оболонському районі м. Києва було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Торговий Дім «Ельба» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП ТК «Юнітекс-Трейд» за лютий 2011 року. За результатами проведеної перевірки було складено акт № 101/23-2/32206431 від 09.02.2012.

23.02.2012 на підставі вказаного акта перевірки було прийнято:

- податкове повідомлення-рішення № 0000252302, яким позивачу, за порушення п.185.1 ст. 185 , п.188.1 ст. 188 , п.198.1, п.198.4, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України та ч.1 ст. 203 , ч.1 ст. 207 , ст. 215 , п.1 ст. 216 , ст. 228 Цивільного кодексу України , було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 49 792,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 0000242302, яким позивачу, за порушення п.1.32 ст. 1 , п.5.1 ст. 5 , пп.5.2.1 п.5.2 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (надалі - Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств») було збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 127 085,00 грн., в т.ч.: за основним платежем - 127 084,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 0000232302, яким позивачу, за порушення п.185.1 ст. 185 , п.188.1 ст. 188 , п.198.1, п.198.4, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 51 875,00 грн. та застосовано штрафні (фінансовими) санкції у розмірі 1 грн.

Під час перевірки відповідачем було встановлено відсутність поставок товарів та укладання угоди без мети настання реальних наслідків, при взаємовідносинах позивача з ПП ТК «Юнітекс-Трейд». Відповідач зазначав, що позивачем не було надано підтверджуючих документів щодо місць зберігання товару, перевезення ПП Торговий Дім «Ельба» сухого знежиреного молока до покупців або на склад.

Переглянувши судові рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України , що вступив в дію з 01.01.2011, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності) тощо.

Згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 цієї ж статті визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу ).

Відповідно до п. 200.1, п. 200.3 ст. 200 цього Кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу ), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Нормами п. 200.4 ст. 200 Кодексу визначено: якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, податок на додану вартість є непрямим податком, особливістю справляння якого є можливість в подальшому відшкодувати понесені витрати зі сплати цього податку шляхом зменшення належних до сплати сум ПДВ за рахунок від'ємного значення з наступним відшкодуванням цього податку з бюджету, - за умови підтвердження права позивача на податковий кредит по господарських операціях.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції, що діяла до 01.04.2011, валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Пунктом 1.32 ст. 1 цього Закону передбачено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до визначення част. 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Отже, виходячи з наведених положень, до складу валових витрат включаються будь-які витрати, які пов'язані з господарською діяльністю платника податку та підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Статтею 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 05.01.2011 між ПП «Торговий дім «Ельба» (Покупець) та ПП «ТК «Юнітекс-Трейд» (Постачальник) було укладено Договір поставки № 4/5.1, згідно якого Постачальник приймає на себе зобов'язання систематично поставляти і передавати у власність Покупцю продукти харчування або сировину для виробництва продуктів харчування, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар у порядку і на умовах договору.

Згідно умов Договору здавання-приймання товару за кількістю та якість проводиться у присутності уповноважених представників. Товар вважається переданим Постачальником і прийнятим Покупцем за кількістю і якістю згідно підписаними сторонами накладними. Поставка товару здійснюється на умовах DDP, місце поставки, яке обумовлено усною чи письмовою домовленістю Покупця і Постачальника (у редакції INCOTERMS 2000). Постачальник зобов'язується надавати на кожну партію товару відповідні документи, у тому числі і ті, що підтверджують якість товару. Ціни на товар визначаються рахунками-фактурами, податковими та видатковими накладними.

На виконання умов договору ПП «ТК «Юнітекс-Трейд» поставило на користь позивача продукти харчування - сухе знежирене молоко, що підтверджується видатковими накладними № ЮТ-232 від 07.02.2011 на суму 14 000,00 грн., № ЮТ-294 від 17.02.2011 на суму 36 000,00 грн., № ЮТ-342 від 25.02.2011 на суму 560 000,00 грн., які підписані уповноваженими представниками сторін.

Розрахунки за отримані товари ПП «Торговий дім «Ельба» проведено шляхом перерахування на рахунок ПП «ТК «Юнітекс-Трейд» грошових коштів у сумі 610 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками.

ПП «ТК «Юнітекс-Трейд» виписало позивачу податкові накладні: № 232 від 07.02.2011 на суму 14 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 2 333,33 грн.); № 294 від 17.02.2011 на суму 36 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 6 000,00 грн.); № 342 від 25.02.2011 на суму 560 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 93 333,33 грн.), які були складені у момент виникнення податкових зобов'язань ПП «ТК «Юнітекс-Трейд» (тобто в момент оплати товарів).

Суми ПДВ за вищевказаними операціями віднесено позивачем до податкового кредиту за лютий 2011 року у розмірі 101 667,00 грн., витрати на придбання вказаних товарів віднесено до складу валових витрат за І квартал 2011 року на суму 508 333,00 грн.

Позивачем було надано товарно-транспортні накладні форми 1-ТН, якими підтверджується перевезення придбаних у ПП «ТК «Юнітекс-Трейд» товарно-матеріальних цінностей.

Товар, отриманий позивачем від ПП «ТК «Юнітекс-Трейд», пройшов ветеринарний контроль, що підтверджується свідоцтвами ДЗ-10 № 921738 від 07.02.2011, № ДЗ-10 № 915222 від 16.02.2011, ДЗ-10 № 915246 від 25.02.2011 на кожну партію товару.

Подальше відчуження придбаного у ПП «ТК «Юнітекс-Трейд» товару засвідчено укладеними договорами, видатковими та податковими накладними, що містяться в матеріалах справи.

Отже, досліджені судами попередніх інстанцій первинні документи розкривають зміст господарських операцій, підтверджують рух активів позивача та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності, тому колегія суддів вважає, що ТОВ «ПРОДУКТ-Л» (ПП «Торговий дім «Ельба») правильно сформувало податковий кредит з податку на додану вартість та валові витрати відповідного періоду за результатом проведення господарських операцій із вказаним контрагентом з дотриманням вимог Податкового кодексу України та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

З урахуванням того, що на момент укладення договору та видачі податкових накладних контрагент позивача мав статус юридичної особи та перебував на податковому обліку як платник податку на додану вартість, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що скасування свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість ПП «ТК «Юнітекс-Трейд» після проведення господарських операцій не тягне за собою недійсність усіх угод, укладених з моменту реєстрації такої особи платником податку на додану вартість і до моменту виключення її з реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України також не може погодитись із посиланнями відповідача на нікчемність укладеного позивачем договору, оскільки висновки про наявність мети укладання правочину, що порушує публічний порядок, може зробити лише суд в межах кримінального провадження, що має наслідком винесення вироку суду щодо конкретних суб'єктів та набуття чинності таким вироком. Укладений між ТОВ «ПРОДУКТ-Л» (ПП «Торговий дім «Ельба») та ПП «ТК «Юнітекс-Трейд» договір не віднесено законом до нікчемних та відсутні судові рішення про визнання його недійсним, відтак, наведене свідчить про передчасність висновків органу владних повноважень про наявність в діях позивача при укладанні договору із зазначеним суб'єктом господарювання ознак порушення публічного порядку, удаваності з метою приховання сплати податків третіх осіб, отримання податкової вигоди, порушення конституційних прав, невідповідність інтересам держави та суспільства.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів попередніх інстанцій прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права, що доводами касаційної скарги не спростовується.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.06.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.08.2012 у справі № 2а-3349/12/2670 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис)А.М. Лосєв Судді: (підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна